Буття 12 розділ

Бог кличе Аврама. Переселення Аврама до Ханаану. Пригода в Єгипті.

Знакова подорож

Бог закликає Аврама покинути свої родину та край:

¹ І промовив Господь до Аврама: «Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.
² І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, – і будеш ти благословенням.
³ І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!»

Ключовими словами цих віршів є те, що Бог закликав Аврама покинути СВОЮ землю, СВОЮ родину, дім СВОГО батька – і йти до НЕВІДОМОГО краю. І за це Бог обіцяв благословити Аврама. Ця історія не випадкова – вона є прообразом на життя всіх вірних Богові людей всіх часів – бо так як Аврам був чужинцем в землі Ханаанській (яка була відома не лише своїм багатством, а й своєю аморальністю), так і всі вірні Богові люди є чужинцями у цьому, такому ж аморальному, світі. Про таких чужинців – приходьків, – писав апостол Павло в посланні до Євреїв 11 розділ:

¹³ Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що вони на землі чужаниці й приходьки.
¹⁴ Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.
¹⁵ І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.
¹⁶ Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.

Саме так – всі вірні Богові люди в цьому світі, як колись Авраам в Ханаанському краї, – приходьки, чужинці (див. «Приходьки»). Ісус Христос підтверджує це в Івана 17 розділ:

¹⁴ Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
¹⁵ Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
¹⁶ Не від світу вони, як і Я не від світу.

Також апостол Іван закликав не любити цього світу – 1 Івана 2 розділ:

¹⁵ Не любіть світу, ані того, що в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,
¹⁶ бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очам, і пиха життєва, це не від Отця, а від світу.

А 3-й вірш розглядуваного розділу книги Буття – про благословення та прокляття, – нагадує притчу Ісуса Христа про Останній Суд – Матвія 25 розділ:

³¹ Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
³² І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
³³ І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята – ліворуч.
³⁴ Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
³⁵ Бо Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли ви.
³⁶ Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був – і прийшли ви до Мене».
³⁷ Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили – і нагодували, або спрагненого – і напоїли?
³⁸ Коли то Тебе мандрівником ми бачили – і прийняли, чи нагим – і зодягли?
³⁹ Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці – і до Тебе прийшли?»
⁴⁰ Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили».
⁴¹ Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
⁴² Бо Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і ви не напоїли Мене,
⁴³ мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці – і Мене не відвідали ви».
⁴⁴ Тоді відповідять і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці – і не послужили Тобі?»
⁴⁵ Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили!»
⁴⁶ І ці підуть на вічную муку, а праведники – на вічне життя.

Як бачимо, на Христових найменших братах справдилася Божа обіцянка Авраамові – благословення чи прокляття чекало на людей світу в залежності від того, як вони відносились до найменших Христових братів (див. «Брати Христові»).

Отож ті, хто зможе відділитися від цього світу – своєї родини грішного людства, – той отримає благословення в Божому Царстві.

Переселення до Ханаану:

⁴ І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану.

Цікаво, що в цю подорож до Авраама приєднався Лот. Виходячи з того, що, як ми вже побачили в розгляді попередніх розділів, книга Буття містить чимало прообразів, то і ця подія може мати певне символічне значення – Лот символізує тих, хто допомагав найменшим братам Христовим в наведеній вище притчі Ісуса Христа про овець та козлів (в розгляді наступних розділів книги Буття ми побачимо підтвердження цього).

⁵ І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули.
⁶ І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї.
⁷ І Господь явився Авраму й сказав: «Я дам оцей Край потомству твоєму». І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому.
⁸ А звідти він рушив на гору від сходу від Бет-Елу, і намета свого розіп'яв, – Бет-Ел від заходу, а Гай від сходу. І він збудував там Господу жертівника, і прикликав Господнє Ймення.
⁹ І подавався Аврам усе далі на південь.

Згодившись на Боже запрошення переселитися, Аврам тримався Бога та Його принципів, і виявляв Йому вдячність. Адже саме Бог був підтримкою Аврамові у цьому чужому краю – як Бог є підтримкою для всіх побожних людей у цьому світі сатани.

Пригода в Єгипті:

¹⁰ І стався був голод у Краї. І зійшов Аврам до Єгипту, щоб там перебути, бо голод у Краї тяжкий став.
¹¹ І сталося, як він близько прийшов до Єгипту, то сказав був до жінки своєї Сари: «Отож-то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя.
¹² І станеться, як побачать тебе єгиптяни й скажуть: Це жінка його, – то вони мене вб'ють, а тебе позоставлять живою.
¹³ Скажи ж, що сестра моя ти, – щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе».
¹⁴ І сталось, як прийшов був Аврам до Єгипту, то єгиптяни побачили жінку, що дуже вродлива вона.
¹⁵ І побачили її вельможі фараонові, і хвалили її перед фараоном. І взята була та жінка до дому фараонового.
¹⁶ І він для Аврама добро вчинив через неї. І одержав він дрібну та велику худобу, і осли, і раби, і невільниці, і ослиці, верблюди.
¹⁷ І вдарив Господь фараона та дім його великими поразами через Сару, Аврамову жінку.
¹⁸ І прикликав фараон Аврама й сказав: «Що ж то мені ти вчинив? Чому не сказав мені, що вона – твоя жінка?
¹⁹ Для чого сказав ти: Вона моя сестра? І я собі взяв був за жінку її. А тепер ось жінка твоя, – візьми та й іди!»
²⁰ І фараон наказав людям про нього. І вислали його, і жінку його, і все, що в нього було.

Що ж – старі час були жорстокими, і Аврам, вочевидь, мав підстави боятися за своє життя в Єгипті. З іншого боку, як бачимо, для Аврама та Сари все закінчилося навіть краще ніж було – адже вони, окрім власного майна, мабуть ще й залишилися з фараоновими дарами. Що, загалом, не дивно – адже Аврам покладався на Бога, а Бог дбав про нього та його сім’ю. Втім, … можливо ця історія розповідає нам про дещо більше?...

Ця дивна історія, як не дивно, може мати відображення в історії Божого народу. Як ми визначили в статті «Жінка», в Біблії жінка часто символізує дані Богом засади побудови суспільства, Віру (див. «Віра»), Божу систему цінностей. Авраам – Божий обранець, – тут символізує вірних Богові людей (див. «Бог Авраама, Ісака та Якова»). Жінка Авраама Сара – це система Божих цінностей, їхня Віра, – яка певний час, як і Сара, була неплідною (Буття 11:30). В часи, коли побожні люди були «приходьками в Обітованій землі», по певних причинах вони були вимушені піти в Єгипет (див. «Числа та народи») – жити по правилах цього світу – в середовищі цього світу. Так сталося з учнями Христа, які були вимушені жити в цьому світі. А їхню Віру (Вчення Ісуса Христа), яке певний час було неплідним (мабуть, через активне переслідування), цей світ взяв собі за жінку – використовував вродливе Вчення Христа в своїх цілях. Завдяки цьому християнство вижило та протривало аж до наших днів. Та за зловживання Вченням Христа Бог покарає цей, так званий, християнський світ. І Божий народ з Христовим Вченням буде відпущений – Бог почне збирати Свій народ. Саме тоді символічна Сара стане плідною. Про цей час говориться в Ісаї 54 розділі:

¹ Веселися ж, неплідна, яка не родила, співанням утішайся й радій, що мук породільних не мала, бо в покиненої буде більше синів від синів заміжньої, говорить Господь!
² Пошир місце намету свого, а завіси наметні помешкань твоїх повитягай, не затримуй! Свої шнури продовж, а кілочки свої позміцняй!
³ Бо праворуч і ліворуч поширишся ти, а насіння твоє одідичать народи, і заселять міста опустошені.
⁴ Не бійся, бо сорому ти не зазнаєш, і не соромся, бо не будеш застиджена, бо про сором свого юнацтва забудеш, а ганьби удівства свого ти не будеш уже пам'ятати!...
⁵ Бо Муж твій, Творець твій, – Господь Саваот йому Ймення, а твій Викупитель – Святий Ізраїлів, Він Богом усієї землі буде званий!
⁶ Бо Господь був покликав тебе, як покинуту жінку й засмучену духом, й як жінку юнацтва Свого, як була ти відкинена, каже твій Бог.

Навіть те, що Сара була сестрою Авраама, може мати значення – адже Вчення Христа є частиною сутності Божої людини – в той час, як цьому світові сатани Вчення чуже. Та й Єва, як пам’ятаєте, яка певною мірою і є цією «неплідною», також була взята з тіла Адама – який є людством (див. «Жінка»).

І це ще не все – як описано в цій історії Аврама та Сари, фараонові дари залишилися Аврамові. Коли ізраїльтяни після 400-літнього рабства виходили з Єгипту, вони також отримали чималий скарб від єгиптян – Вихід 12 розділ:

³⁵ І Ізраїлеві сини вчинили за словом Мойсеєвим, і позичили від єгиптян посуд срібний і посуд золотий та шати.
³⁶ А Господь дав милість тому народові в очах Єгипту, – і вони позичили – і забрали здобич від Єгипту.

Наш час не виключення – всі здобутки сучасного людства також залишаться Божому народові – Приповістей 13 розділ:

²² Добрий лишає спадок і онукам, маєток же грішника схований буде для праведного.

….

Отож, схоже давня історія Аврама має відношення і до нашого часу – до подій Останніх Днів…