Матвія 25 розділ
Продовження настанов на Час Кінця: притчі про десять дів, про таланти та про овець і козлів.
Три притчі
- Притча про десять дів:
1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.
2 П'ять же з них нерозумні були, а п'ять мудрі.
3 Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.
4 А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями.
5 А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
Цікаве зауваження – молодий забариться. Вже в той час можна було здогадатися, що другий Прихід Христа відбудеться не скоро. Ще й станеться темної пори людської історії:
6 А опівночі крик залунав: «Ось молодий, – виходьте назустріч!»
7 Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.
8 Нерозумні ж сказали до мудрих: «Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть».
9 Мудрі ж відповіли та сказали: «Щоб, бува, нам і вам не забракло, – краще вдайтеся до продавців, і купіть собі».
10 І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, – і замкнені двері були.
Зауважимо: хто готові були – ті ввійшли…
11 А потім прийшла й решта дів і казала: «Пане, пане, – відчини нам!»
12 Він же в відповідь їм проказав: «Поправді кажу вам, – не знаю я вас!»
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
Ця притча дещо нагадує заклик Ісуса Христа до Своїх учнів, записаний в Матвія 5 розділ:
14 Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.
15 І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить воно всім у домі.
16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
Саме так – наші діла, основані на Божих засадах, і є тим світлом, яке повинно світити іншим. Саме таким світлом вірні учні Христа повинні вітати «Молодого» – Ісуса Христа під час Його Другого Пришестя. І варто зауважити, що Христос вказав, що в той час світла може виявитися не так вже й багато – Луки 18 розділ:
8 --------------------- Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?»...
Отож, з одного боку, ця притча Ісуса Христа може говорити про Його послідовників ще від часів Його перебування на землі та вознесіння. І аж до наших днів – покоління за поколінням, в тих чи інших християнських течіях, – мав би горіти вогник надії та очікування на прихід Ісуса Христа. Принаймні, він мав би хоча б жевріти. А коли почали проявлятися ознаки Приходу Ісуса Христа, цей вогник мав би розгорітися в яскраве полум’я – яке б привітало прибулого Христа та освітило б Його прихід іншим людям. Та на жаль, не так багато християнських течій – які, до того ж, ще й добряче поділені (соромно перед Христом), – хоч якось світять своїми каганцями, освічуючи наближення Приходу Ісуса Христа.
З іншого боку, ця притча стосується кожного християнина зокрема – наскільки міцна його віра та надія на прихід Христа, наскільки добре сяє його каганець, і чи надовго хватить йому оливи? Адже чимало ревних в своєму намірі служити Богові та Христові побожних людей втомились та згасли, і в час Приходу Христа – наш час, – їхнє світло вже не сяє – вони не бачать ознак, описаних Христом... Втім, таки є ті, хто бачить, пильнує та сяє – і освітлює прихід «Молодого»…
- Притча про таланти:
14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
15 І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, – кожному за спроможністю його. І відійшов.
*1 талант – 6000 динаріїв. 1 динарій – денна плата найманого працівника.
16 А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, – і набув він п'ять інших талантів.
17 Так само ж і той, що взяв два – і він ще два інших набув.
18 А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, – і сховав срібло пана свого.
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
20 І прийшов той, що взяв п'ять талантів, – приніс іще п'ять талантів і сказав: «Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, – ось я здобув інші п'ять талантів».
21 Сказав же йому його пан: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, – увійди до радощів пана свого!»
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: «Два таланти мені передав ти, – ось іще два таланти здобув я».
23 казав йому пан його: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, – увійди до радощів пана свого!»
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: «Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, – ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
25 І я побоявся, – пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє»...
26 І відповів його пан і сказав йому: «Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
В Євангеліє від Івана Ісус пояснив, чому одні сіють, а інші жнуть – Івана 4 розділ:
35 Чи не кажете ви: «Ще чотири от місяці, – і настануть жнива?» А Я вам кажу: «Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, – як для жнив уже пополовіли вони!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне – разом раділи.
37 Бо про це поговірка правдива: «Хто інший сіє, а хто інший жне».
38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли».
Сіяли ангели, пророки, Іван Христитель. А жати почав Христос та продовжили Його учні. Це співзвучно зі словами Павла в Галатів 3 розділ:
23 Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об'явитись.
24 Тому-то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою.
25 А як віра прийшла, то вже ми не під виховником.
Ще з давніх-давен Бог через Своїх посланців готував людство до прийняття Христа та Істини…
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, – забереться від нього й те, що він має.
30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, – буде плач там і скрегіт зубів!»
*Схоже закінчення має притча про сіяча, розглянута нами в Матвія 13 розділ.
Як і в притчі про десятьох дів, тут теж можна зауважити два можливі варіанти сповнення:
Перший варіант сповнення стосується часів від Ісуса Христа – коли Він дав Знання та Духа Своїм учням, – та «відійшов» – як той пан у притчі. І Його учні рознесли Християнство по всьому світі – і коли Ісус Христос прийде, то з кожної християнської спільноти, з кожного їхнього духовного провідника, зажадає Він звіту про їхні здобутки. Але тут мало конкретики – немає чітко визначеного, так би мовити, раба – адже з однієї Науки Христа виникло аж так багато різноманітних християнських течій. Тому розглянемо другий варіант сповнення:
У другому варіанті кожна окрема особа є Божим рабом – якому при народженні Бог дає…, таки так – дійсно таланти, – в тому значенні, в якому ми й сприймаємо – тобто, не гроші, а корисні ті чи інші риси. І Бог «відходить» – полишає людину, даючи їй можливість розвиватися. І от вже те, як ми скористаємося даним нам талантами та наскільки їх розвинемо – розвиваючи свою духовність, – покаже, наскільки ми добрі раби для свого Пана. Хто ж не розвине свою духовність, або ще гірше – занапастить її, – втратить все, що дав йому Бог – і таланти, і життя. А всі благословення дістануться тим, хто розвинувся і був схвалений Богом. Особливо яскраво це буде виражено в час Кінця – час звітування перед Паном…
- Вівці та козли:
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята – ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли ви.
36 Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був – і прийшли ви до Мене».
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили – і нагодували, або спрагненого – і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили – і прийняли, чи нагим – і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці – і до Тебе прийшли?»
40 Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили».
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42 Бо Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці – і Мене не відвідали ви».
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці – і не послужили Тобі?»
45 Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили!»
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники – на вічне життя.
Тут присутнє розшарування суспільства, про яке не раз згадується в Біблії щодо часу Кінця – як, наприклад, в Об’явлення 22 розділ:
10 І сказав він до мене: «Не запечатуй слів пророцтва цієї книги. Час-бо близький!
11 Неправедний – нехай чинить неправду ще, і поганий – нехай ще опоганюється. А праведний – нехай ще чинить правду, а святий – нехай ще освячується!
12 Ото, незабаром приходжу, і зо Мною заплата Моя, щоб кожному віддати згідно з ділами його.
Як бачимо, умовою схвалення Христом є підтримка та допомога Його малим братам. А це – Божі обранці, з яких Бог почне збирати Свій народ (див. «Брати Христові»). Саме в залежності від сприяння їхній діяльності в час Кінця і буде визначатися статус людини. І ті, хто співпрацюватиме з Христовими братами, посядуть Царство, уготоване їм від закладин світу – яке, як говорить Біблія, буде на оновленій землі (див. «Боже Царство»).