Частина Сьома
Яків
Буття 28 розділ
Ісак відправляє Якова до брата Ревеки Лавана знайти собі дружину, Ісав бере за жінку дочку Ізмаїла, Бог являється Якову. Обітниця Якова.
Обітниця Якова
- Ісак відправляє Якова до його дядька Лавана знайти собі дружину:
1 І покликав Ісак Якова, і поблагословив його, і наказав йому та й промовив: «Не бери жінки з дочок ханаанських.
2 Устань, піди до Падану арамейського, до дому Бетуїла, батька твоєї матері, і візьми собі звідти жінку з дочок Лавана, брата матері твоєї.
3 А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, – і ти станеш громадою народів.
4 І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові».
5 І послав Ісак Якова, і пішов він до Падану арамейського, до Лавана, сина Бетуїлового, арамеянина, брата Ревеки, матері Якова й Ісава.
Як бачимо, Ісак знав, що саме Яків є спадкоємцем Божої обітниці Авраамові – на основі чого й було це благословення. Як і Сарра та Ревека – які були з родини Авраама, – так і Яків мав взяти собі дружину з цього роду – з роду побожних людей.
- Інша дружина Ісава:
6 І побачив Ісав, що Ісак поблагословив Якова, і послав його до Падану арамейського, щоб узяв собі звідти жінку, і поблагословив його, кажучи: «Не бери жінки з дочок ханаанських»,
7 і що послухався Яків батька свого й матері своєї, та й пішов до Падану арамейського.
8 І побачив Ісав, що дочки ханаанські недобрі в очах Ісака, батька його,
9 і пішов Ісав до Ізмаїла, і взяв Махалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Невайотову, до жінок своїх за жінку.
Тут наглядна різниця між Яковом та Ісавом: якщо Яків прислухався до батьківських порад, то Ісав діяв на власний розсуд. Тобто, спочатку він без батьківського схвалення взяв собі жінок з місцевих народів, а коли зауважив, що батьки не схвалюють цей його вибір – вирішив узяти з Авраамових нащадків. Але й тут його вибір не основувався на батьківському схваленні – він взяв з необраних нащадків Ізмаїла.
Так і людство всю свою історію – само вирішувало, як жити та як поклонятися Богові – все на власний розсуд та без Божого схвалення.
А Богові не так важливе служіння (особливо на власний розсуд), як виконання Його настанов – 1 Самуїлова 15 розділ:
22 І сказав Самуїл: «Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість – краща від баранячого лою!
23 Бо непокірливість – як гріх ворожбитства, а свавільство – як провина та служба бовванам. Через те, що ти відкинув Господні слова, то Він відкинув тебе, щоб не був ти царем».
В цій історії ізраїльський цар Саул діяв схоже, як Ісав – на власний розсуд…
Отож, так як Ісав символізує спочатку невірний Ізраїль, а потім невірне християнство, то нова дружина Ісава з дочок Ізмаїла, вочевидь, символізує спотворення духовними провідниками християнського світу Вчення Христа – вони діють на власний розсуд…
- Бог являється Якову у сні:
10 І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану.
11 І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці.
12 І снилось йому, – ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.
13 І ото Господь став на ній і промовив: «Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака. Земля, на якій ти лежиш, – Я дам її тобі та нащадкам твоїм.
14 І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.
15 І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі».
Бог підтвердив Якову обітницю, дану Авраамові. Втім, як показує Біблійна історія, Яків за свого життя не отримав сповнення цієї обітниці. Тож вона мала б сповнитися або на його нащадках, або на тих, кого він символізує. А символізує він так званих братів Христа (див. «Бог Авраама, Ісака та Якова» та «Брати Христові»). Можливо, навіть те, що Яків бачив рух Божих Ангелів на цій драбині, вказує на те, що в часи, коли земля належатиме братам Христовим, тоді активність цих Ангелів стосовно землі буде високою, як і Божа підтримка символічного Якова.
16 І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав: «Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!»
17 І злякався він і сказав: «Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна».
Мабуть, Яків злякався, вирішивши, що саме в цьому місці на землю спускаються Божі Ангели та Сам Бог.
18 І встав Яків рано-вранці, і взяв каменя, що поклав був собі в голови, і поставив його за пам'ятника, і вилив оливу на його верх.
19 І назвав він ім'я тому місцю: Бет-Ел, а ймення того міста напочатку було Луз.
*Бет-Ел – дім Божий.
Що ж – в час Божого Царства вся земля стане Домом Божим.
- Обітниця Якова Богові:
20 І склав Яків обітницю, говорячи: «Коли Бог буде зо мною, і буде мене пильнувати на цій дорозі, якою ходжу, і дасть мені хліба їсти та одежу вдягнутись,
21 і я з миром вернуся до дому батька свого, то Господь буде мені Богом,
22 і цей камінь, що я поставив за пам'ятника, буде домом Божим. І зо всього, що даси Ти мені, я, – щодо десятини, – дам десятину Тобі!»
Яків розумів, що все, що він має – це дар Божий. Тож з вдячності він вирішив десятину повертати Богові. Він явно виявляв повагу до Бога та мав твердий намір залишатися з Ним…
Можливо, це не має значення, та в Даниїла 2 розділ також згадується певний камінь – який стане горою, яка також може символізувати Божий Дім – Храм. Можна припустити, що вірні Богові люди – яких символізує Яків, – закладуть основу Божого Дому. А в Останні Дні цей камінь – Основа, – розростеться до розмірів гори – Даниїла 2 розділ:
34 Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, – і розторощив їх.
35 Того часу розторощилося, як одне, – залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю.
--------------------
44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
45 Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!»