Буття 43 розділ

  Йосипові брати вдруге йдуть до Єгипту. Учта для братів в домі Йосипа.

Гостина у Йосипа

-          Сини Якова вдруге збираються до Єгипту:

¹ А голод став тяжкий у тім Краї.
² І сталося, як вони скінчили їсти хліб, що привезли були з Єгипту, то сказав до них батько їх: «Верніться, купіть нам трохи їжі!»
³ І сказав йому Юда, говорячи: «Рішуче освідчив нам той муж, кажучи: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами!»
⁴ Як ти пошлеш брата нашого з нами, то ми зійдемо, і купимо тобі їжі.
⁵ А коли не пошлеш, не зійдемо, бо муж той сказав нам: Не побачите лиця мого без вашого брата з вами».
⁶ І промовив Ізраїль: «Нащо зло ви вчинили мені, що сказали тому мужеві, що ще маєте брата?»
⁷ А вони відказали: «Розпитуючи, випитував той муж про нас та про місце нашого народження, говорячи: Чи батько ваш іще живий? Чи є в вас брат? І ми розповіли йому відповідно до цих слів. Чи могли ми знати, що скаже: Приведіть вашого брата?»
⁸ І сказав Юда до Ізраїля, батька свого: «Пошли ж цього юнака зо мною, і встаньмо, та й ходім, і будемо жити, і не повмираємо і ми, і ти, і наші діти.
⁹ Я поручуся за нього, – з моєї руки будеш його ти жадати! Коли я не приведу його до тебе, і не поставлю перед лицем твоїм, то буду винним перед тобою по всі дні!
¹⁰ А коли б ми були не відтягалися, то тепер уже б вернулися були двічі».
¹¹ І сказав їм Ізраїль, їх батько: «Коли так, то зробіть ви оце. Візьміть із плодів цього Краю, і віднесіть дарунка мужеві тому: трохи бальзаму, і трохи меду, пахощів, і ладану, дактилів, і мигдалів.
¹² А срібла візьміть удвоє в руку свою. А срібло, повернене в отвір ваших мішків, верніть своєю рукою, – може то помилка.
¹³ А брата вашого заберіть, – і встаньте, ідіть до того мужа.
¹⁴ А Бог Всемогутній нехай дасть вам милосердя перед лицем того мужа, і нехай він відпустить вам другого вашого брата й Веніямина. А я, – певно стратив сина свого!»...

  Хід думок Якова був правильний: зробити все від нього залежне для того, щоб вирішити проблему на добре – а по решті покластися на Бога.

-          Йосипові брати вдруге в Єгипті:

¹⁵ І взяли ті люди того дарунка, і взяли вдвоє срібла в руку свою, і Веніямина, і встали, та й зійшли до Єгипту. І стали вони перед лицем Йосиповим.
¹⁶ І побачив Йосип Веніямина з ними, і сказав до того, що був над його домом: «Упровадь цих людей до дому, і нехай заріжуть худобину, і приготуй, бо зо мною будуть їсти ці люди опівдні».

-          Гостина у домі Йосипа:

¹⁷ І той чоловік зробив, як Йосип сказав був. І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому.
¹⁸ І полякалися ті люди, що були впроваджені до Йосипового дому. І сказали вони: «Через срібло, повернене напочатку в наших мішках, ми впроваджені, щоб причепитись до нас, і напасти на нас, і забрати за рабів нас та наші осли»...
¹⁹ І приступили вони до чоловіка, що над домом Йосиповим, та й говорили до нього при вході в дім.
²⁰ І сказали вони: «Послухай, о пане мій, ми зійшли були напочатку купити їжі.
²¹ І сталося, коли ми прийшли на нічліг, і відкрили мішки свої, – а ось срібло кожного в отворі мішка його, наше срібло за вагою його! І ми вертаємо його нашою рукою!
²² А на купівлю їжі ми знесли нашою рукою інше срібло. Ми не знаємо, хто поклав був наше срібло до наших мішків...»
²³ А той відказав: «Мир вам! Не бійтеся! Бог ваш і Бог вашого батька дав вам скарб до ваших мішків. Срібло ваше прийшло до мене». І вивів до них Симеона.
²⁴ І впровадив той чоловік тих людей до Йосипового дому, і дав води, а вони вмили ноги свої, і дав паші їхнім ослам.
²⁵ І вони приготовили дарунки до приходу Йосипа опівдні, бо почули, що там вони їстимуть хліб.
²⁶ І ввійшов Йосип до дому, а вони принесли йому до дому дарунка, що в їхній руці. І вони поклонилися йому до землі.
²⁷ А він запитав їх про мир і сказав: «Чи гаразд вашому батькові старому, про якого ви розповідали? Чи він ще живий?»
²⁸ А вони відказали: «Гаразд рабові твоєму, батькові нашому. Ще він живий. І вони схилилися, і вклонилися до землі».
²⁹ І звів він очі свої, та й побачив Веніямина, свого брата, сина матері своєї, і промовив: «Чи то ваш наймолодший брат, що ви мені розповідали?» І сказав: «Нехай Бог буде милостивий до тебе, мій сину!»
³⁰ І Йосип поспішив, бо порушилася його любов до брата його, і хотів він заплакати. І ввійшов він до іншої кімнати, і заплакав там...
³¹ І вмив він лице своє, і вийшов, і стримався, та й сказав: «Покладіть хліба!»
³² І поклали йому окремо, а їм окремо, й єгиптянам, що їли з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти хліб з євреями, бо це огида для Єгипту.

  Вочевидь, євреї були огидою для Єгипту тому що займалися скотарством – Буття 46 розділ:

³¹ А Йосип промовив до своїх братів і до дому батька свого: «Піду й розкажу фараонові, та й повім йому: Брати мої й дім батька мого, що були в Краї ханаанськім, прибули до мене.
³² А люди ці – пастухи отари, бо були скотарі. І вони припровадили дрібну та велику худобу свою, і все, що їхнє було.
³³ І станеться, коли покличе вас фараон і скаже: Яке ваше зайняття?
³⁴ то ви відкажете: «Скотарями були твої раби від молодости своєї аж дотепер, і ми, і батьки наші», щоб ви осіли в країні Ґошен, бо для Єгипту кожен пастух отари – огида».

  В Біблії євреєм уперше було названо Авраама – Буття 14:13. Це слово має певний зв’язок зі значенням «чужинець» чи «приходько». Як ми знаємо зі статті «Приходьки», всі Божі слуги були приходьками чи чужинцями в цьому світі – який книга Об’явлення, як не дивно, духовно називає Єгиптом – Об’явлення 11:8. Звісно, не всі Божі слуги були пастухами отари. Та Найбільший Божий Слуга – Ісус Христос називав Себе Пастирем (Пастухом). І цей світ (образний Єгипет) справді не терпить ні Божих слуг – які чужинці в цьому світі, ні їхнього Пастиря – Ісуса Христа…

³³ І вони посідали перед ним, – перворідний за перворідством своїм, а молодший за молодістю своєю. І здивувалися ці люди один перед одним.
³⁴ І він посилав дари страви від себе до них. А дар Веніяминів був більший від дару всіх їх уп'ятеро. І пили вони, і повпивалися з ним.

  Може здаватися, що Йосип надто довго тягне з тим, щоб відкритися братам. Та все ж, вочевидь він їх випробовує – наприклад, стосовно заздрості Веніямину – за більші дари…