Буття 26 розділ

  Ісак оселяється в Ґерарі – де правителем був Авімелех, цар филистимлян. Пригода з Ревекою. Суперечка Ісака з филистимлянами.

Ісак та филистимляни

-          Ісак оселяється в Ґерарі:

¹ І настав був голод у Краю, окрім голоду першого, що був за днів Авраамових. І пішов Ісак до Авімелеха, царя филистимського, до Ґерару.
² І явився йому Господь і сказав: «Не ходи до Єгипту, – оселися в землі, про яку Я скажу тобі.

  Филистимляни жили на теренах Ханаанського краю (ближче до Середземного моря) – в Обіцяній землі. А Єгипет до цієї землі не належав. Тобто, Ісак залишався в Обіцяній Землі.

³ Оселися хвилево в землі тій, і Я буду з тобою, і тебе поблагословлю, бо тобі та нащадкам твоїм дам усі оці землі. І Я виконаю присягу, що нею поклявся був Авраамові, батьку твоєму.
⁴ І розмножу нащадків твоїх, немов зорі на небі, і потомству твоєму Я дам усі оці землі. І поблагословляться в потомстві твоїм усі народи землі,
⁵ через те, що Авраам послухав Мого голосу, і виконував те, що виконувати Я звелів: заповіді Мої, постанови й закони Мої».
⁶ І осів Ісак у Ґерарі.

-          Пригода з Ревекою:

⁷ І питалися люди тієї місцевости про жінку його. А він відказав: «Вона сестра моя», бо боявся сказати: «Вона жінка моя», щоб не вбили мене люди тієї місцевости через Ревеку, бо вродлива з обличчя вона».
⁸ І сталося, коли він там довго жив, і дивився Авімелех, цар филистимський, через вікно, та й побачив, – ось Ісак забавляється з Ревекою, жінкою своєю.
⁹ І покликав Авімелех Ісака та й сказав: «Тож оце вона жінка твоя! А як ти сказав був: «Вона сестра моя?» Ісак же йому відповів: «Бо сказав, щоб не вмерти мені через неї!»
¹⁰ І сказав Авімелех: «Що ж то нам учинив ти? Один із народу був мало не ліг із твоєю жінкою, – і ти гріх би спровадив на нас!»
¹¹ І наказав Авімелех усьому народові, говорячи: «Хто доторкнеться цього чоловіка та жінки його, той певно буде забитий».

  Ісак діяв так само, як свого часу чинив його батько Авраам – людям з інших народів казав, що Ревека – його сестра, – бо боявся, щоб через неї його не вбили. Як і у випадку з Авраамом, Бог оберігав Ісака та його дружину. А також, благословляв все його добро – як про це говориться далі:

-          Сварка Ісака з филистимлянами:

¹² І посіяв Ісак у землі тій, і зібрав того року стокротно, і Господь поблагословив був його.
¹³ І забагатів оцей чоловік, і багатів усе більше, аж поки не став сильно багатий.
¹⁴ І була в нього отара овець та кіз, і череда товару, і багато рабів. І заздрили йому филистимляни.
¹⁵ І всі криниці, що їх повикопували раби батька його, за днів батька його Авраама, филистимляни позатикали, і понаповнювали їх землею.
¹⁶ І сказав Авімелех Ісакові: Іди ти від нас, бо зробився ти значно сильніший за нас!
¹⁷ І пішов Ісак звідти, і в долині Ґерару розтаборився, та й осів там.
¹⁸ І знову Ісак повикопував криниці на воду, що їх повикопували були за днів батька його Авраама, а позатикали були їх филистимляни по Авраамовій смерті. І він назвав їм імення, як імення, що батько його був їм назвав.
¹⁹ І копали Ісакові раби в долині, і знайшли там криницю живої води.

  *Жива вода – це джерельна вода.

²⁰ І сварилися пастухи ґерарські з пастухами Ісаковими, кажучи: «Це наша вода!» І він назвав ім'я для тієї криниці: Есек, бо сварилися з ним.
²¹ І викопали вони іншу криницю, і сварилися також за неї. І він назвав для неї ім'я: Ситна.
²² І він пересунувся звідти, і викопав іншу криницю, – і не сварились за неї. І він назвав для неї ім'я: Реховот, і сказав: «Тепер нам поширив Господь, – і в Краю ми розмножимось».

  *Слово «есек» означає сварка, «ситна» – ворожнеча, «реховот» – поширення, щастя.

-          Ісак в Беер-Шеві. Умова з Авімелехом:

²³ А звідти піднявся він до Беер-Шеви.
²⁴ І явився йому Господь тієї ночі й сказав: «Я Бог Авраама, батька твого; не бійся, бо Я з тобою! І поблагословлю Я тебе, і розмножу нащадків твоїх ради Авраама, Мойого раба».
²⁵ І він збудував там жертівника, і покликав Господнє Ймення. І поставив він там намета свого, а раби Ісакові криницю там викопали.
²⁶ І прийшов до нього з Ґерару Авімелех, і Ахуззат, товариш його, і Піхол, головний начальник війська його.
²⁷ І сказав їм Ісак: «Чого ви до мене прийшли? Ви ж зненавиділи мене, і вислали мене від себе».
²⁸ А ті відказали: «Ми бачимо справді, що з тобою Господь. І ми сказали: Нехай буде клятва поміж нами, – поміж нами й поміж тобою, і складімо умову з тобою,
²⁹ що не вчиниш нам злого, як і ми не торкнулись до тебе, і як ми робили з тобою тільки добро, і тебе відіслали з миром. Ти тепер благословенний від Господа!»
³⁰ І він учинив для них гостину, – і вони їли й пили.
³¹ А рано вони повставали, і присягли один одному. І відіслав їх Ісак, і вони пішли від нього з миром.
³² І сталося того дня, і прийшли Ісакові раби, і розказали йому про криницю, яку вони викопали. І сказали йому: «Ми воду знайшли!»
³³ І він назвав її: Шів'а, чому ймення міста того Беер-Шева аж до сьогоднішнього дня.

  *Шів’а означає «присяга». Тож Беер-Шева означає «криниця присяги», або «криниця семи» (див. Буття 21:31).

-          Дружини Ісава:

³⁴ І був Ісав віку сорока літ, і взяв жінку Єгудиту, дочку хіттеянина Беері, і Босмату, дочку хіттеянина Елона.
³⁵ І вони стали гіркотою духа для Ісака й Ревеки.

  Давайте узагальнимо прочитане нами: Отже, в час голоду в краї Бог закликав Ісака оселитися на теренах Обіцяного краю – серед филистимлян. Ревека, дружина Ісака, була дуже вродливою, і подобалася филистимським чоловікам – що могло нести з собою небезпеку для Ісака. Але Бог захистив Ісака з Ревекою та поблагословив їх. У Ісака та його слуг виникали суперечки та сварки з филистимлянами через криниці. Цар филистимлян Авімелех укладає угоду з Ісаком про мир. Закінчується розділ тим, що старший син Ісака Ісав взяв собі жінок з місцевих мешканців – які не поклонялися Богові Авраама та Ісака. І це стало гіркотою духа для Ісака та Ревеки – було для них неприємним.

  Як ми визначили в статті «Бог Авраама, Ісака та Якова», в Біблії Ісак часто символізує Ісуса Христа – в Його доземному житті, – коли Він був Богом Божого народу Ізраїля. Тому події, прообразом яких мали б бути пригоди Ісака, мали б відбуватися з ізраїльтянами в часи ДО народження Ісуса Христа на землі. Якщо взяти все це до уваги, то чи має історія, описана в цьому розділі, якесь символічне значення? Якщо й має, то на думку приходять події, які трапилися з Ізраїлем в часи, коли Бог керував ними за допомогою суддів.

  Отже:

  Вийшовши з Єгипту та оселившись в Обіцяній Землі, ізраїльтяни не трималися Божих настанов – через що мали постійні труднощі з навколишніми народами – зокрема і з филистимлянами. Їм бракувало Божого керівництва та допомоги – свого роду вони відчували духовний голод. Про це можна прочитати в книзі Суддів.

  Одного разу, у війні з филистимлянами, ізраїльтяни хотіли заручитися Божою підтримкою – тож взяли з собою на війну Божий ковчег Заповіту. Та Бог не підтримав їх – адже запорукою Божої підтримки був не ковчег, – а послух Богові та виконання Його Законів. Тож филистимляни перемогли ізраїльтян і захопили ковчег. Маючи ковчег, филистимляни сподівалися отримати потужну підтримку Бога ізраїльтян – про могутність Якого вони неодноразово чули, і Якого боялися. Та Бог навів на них кари, і спонукав повернути ковчег ізраїльтянам. Ця історія нагадує історію про Ревеку – яка так подобалася филистимлянам, що деякі навіть хотіли взяти її собі за жінку. Історію про втрату ковчегу та його повернення можна прочитати в 1 Самуїлова 4-6 розділи.

  Як описано в книгах Суддів та Самуїла, филистимляни докладали чимало зусиль, щоб поневолити ізраїльтян та відвернути їх від їхнього Бога. Чи може це символізувати сварку Ісакових рабів з филистимлянами за криниці води (водні джерела в Біблії часто символізують Знання, Істину)? Так, можуть. Також, укладення угоди між Авімелехом та Ісаком може символізувати мирне співіснування ізраїльтян та филистимлян певний час – адже спочатку филистимляни намагалися або поневолити, або знищити Ізраїль.

  А тепер щодо можливого символізму історії про одруження Ісава на жінках з поган:

  В часи останнього Ізраїлевого судді Самуїла ізраїльтяни відмовилися від безпосереднього Божого керівництва – яке Він давав через обраного Ним суддю, – та захотіли собі царя – 1 Самуїлова 8 розділ:

⁴ І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами,
⁵ та й сказали до нього: «Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів».
⁶ І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: «Настанови нам царя, щоб судив нас». І молився Самуїл до Господа.
⁷ І сказав Господь до Самуїла: «Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними.
⁸ Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі.

  Як Бог зауважив у 8 вірші, ізраїльтяни й так не дуже трималися Божих настанов від часу виходу з Єгипту. А далі, окрім деяких випадків, – коли над ними царював вірний Богові цар, – вони все далі віддалялися від свого Бога. І це може символізувати те, що Ісав, – який символізує перший Божий народ Ізраїль (див. 25 розділ), – як сказано в остатньому вірші розглядуваного нами 26 розділу книги Буття, взяв собі жінок з невірних Богові народів, – адже жінка в Біблії часто символізує Основу, на якій будується суспільство (див. «Жінка»).