Буття 15 розділ
Божа обітниця Аврамові, пророцтво про чотирьохсотлітнє рабство, Боже підтвердження заповіту з Аврамом.
Заповіт
- Божа обітниця Аврамові:
1 По цих-о подіях було слово Господнє Аврамові в видінні таке: «Не бійся, Авраме, – Я тобі щит, нагорода твоя вельми велика».
2 А Аврам відізвався: «Господи, Господи, – що даси Ти мені, коли я бездітний ходжу, а керівник мого господарства – він Елі-Езер із Дамаску».
Елі-Езер в перекладі означає «Бог поміч». Можливо, це символізує Божу допомогу Аврамові. А також тим, кого Аврам представляє – вірних Богові людей. Адже, як говориться в Біблії, саме захист та допомогу Бог обіцяє всім Своїм вірним людям.
3 І сказав Аврам: «Отож, Ти не дав нащадка мені, і ото мій керівник – спадкоємець мені».
4 І ось слово Господнє до нього таке: «Він не буде спадкоємець тобі, але той, хто вийде з твойого нутра, – він буде спадкоємець тобі».
Якщо Елі-Езер дійсно символізує Божу допомогу, то цілком логічно, що спадкоємцями Аврама мають бути його нащадки – вірні Богові люди, – а не Сам Бог, Який допомагає Аврамові…
5 І Господь його вивів надвір та й сказав: «Подивися на небо, та зорі злічи, коли тільки потрапиш ти їх полічити». І до нього прорік: «Таким буде потомство твоє!»
6 І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність.
Описуючи важливість віри, цей вірш свого часу цитував апостол Павло – Галатів 3 розділ:
6 Так як Авраам «був увірував в Бога, – і це залічено за праведність йому».
7 Тож знайте, що ті, хто від віри, – то сини Авраамові.
8 І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: «Благословляться в тобі всі народи!»
9 Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом.
Апостол Яків додав, що віра має спонукувати до діл – Якова 2 розділ:
20 Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл – мертва?
21 Авраам, отець наш, – чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?
22 Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?
23 І здійснилося Писання, що каже: «Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим».
24 Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?
Отож, що Павло, що Яків – вони наголошували на важливості вірити (ДОВІРЯТИ) Богові – як Аврам. Смиренна довіра Богові та Його обітницям – це чудова риса справді побожної людини! Варто додати, що справжня віра має ґрунтуватися на Знанні (див. «Віра»).
7 І промовив до нього: «Я Господь, що вивів тебе з Уру халдейського, щоб дати тобі землю оцю, щоб став ти спадкоємець її».
Згадка про вспадкування Обіцяного Краю Аврамом (а точніше його нащадками – див. далі) підтверджує, що цей заповіт є прообразом чогось більшого – іншого Заповіту про вспадкування, про яке неодноразово говорить Біблія:
Псалом 36 розділ:
9 бо витяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа – землю вспадкують!
21 А народ твій – усі справедливі вони, землю вспадкують навіки, парость Моїх саджанців, чин Моїх рук на прославлення!
5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
Як вказує апостол Павло в наведених вище словах з Галатів 3:7, нащадками Аврама є всі побожні люди – які вірять (довіряють) Богові. І саме вони вспадкують нашу планету. Злочинцям, як говорить Псалом 36, місця тут не буде.
- Жертовні тварини:
8 І промовив Аврам: «Господи, Господи, – з чого я довідаюся, що буду спадкоємець її?»
9 Він же промовив до нього: «Візьми трилітнє теля, і трилітню козу, і трилітнього барана, і горлицю, і пташеня голубине.
Цікаво, що тут представленні всі основні жертовні тварини, і ті тварини, чий вік при жертвоприношенні переважно враховується, тут також мають визначений вік – причому три роки. А три, як ми знаємо, в Біблії вказує на достатню кількість (див. «Числа та народи»). Тобто, були представлені всі жертовні тварини у їхньому оптимальному стані (віці).
10 І взяв він для Нього все те, і розсік його пополовині, і дав кожну частину його відповідно до другої, але птаства не розсік.
Ця дія вказує на складання заповіту з Богом – порівняйте Єремії 34 розділ:
18 І віддам цих людей, що переступають Мого заповіта, що не додержують слів заповіту, якого були склали перед лицем Моїм, що вони розрізали надвоє теля та перейшли між його кавалками,
Тобто, Бог запропонував Аврамові заприсягнути виконати обіцяне.
11 І зліталося хиже птаство на трупи, та Аврам відганяв його.
Можливо навіть ця подія може бути прообразом: хижі птахи перешкоджали Аврамові укласти заповіт з Богом. Так і у всіх вірних Богові людей є противники – злі люди (і не лише люди, а й певні духовні створіння), які не бажають, щоб Бог виконав обіцяне та дав побожним людям у спадок всю землю.
- Пророцтво про чотирьохсотлітнє рабство:
12 Коли ж сонце схилялось на захід, то спав сон на Аврама. І ось спадає на нього жах темний, великий.
13 І промовив Господь до Аврама: «Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ.
Мабуть, цей темний жах був наслідком пророцтва про чотирьохсотлітню неволю Аврамових нащадків.
14 Але народ, якому служити вони будуть, Я засуджу; та вони потім вийдуть з великим маєтком.
Як ми знаємо з Біблійної історії, цим народом-поневолювачем був Єгипет. Саме Єгипет відповідного часу Бог засудив і покарав, та вивів звідти Свій народ Ізраїль – нащадків Аврама.
Як і заповіт з Аврамом, цей чотирьохсотлітній полон також є прообразом іншого рабства – поневолення побожних людей цим грішним світом та владою гріха – Римлян 8 розділ:
19 Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,
20 бо створіння покорилось марноті не добровільно, але через того, хто скорив його, в надії,
21 що й саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих.
Звільнення з цього рабства настане з приходом Божого Царства – Луки 21 розділ:
27 І побачать тоді «Сина Людського, що йтиме на хмарах» із силою й великою славою!
28 Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, – бо зближається ваше визволення!»
29 І розповів Він їм притчу: «Погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева:
30 як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.
31 Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!
Повернемося до Аврама:
15 А ти до своєї рідні прийдеш у мирі, у старості добрій похований будеш.
16 А покоління четверте повернеться сюди, бо досі не повний ще гріх амореянина».
Ці слова про не повний гріх амореянина нагадують інші пророчі слова Ісуса Христа в Луки 21 розділ:
24 І поляжуть під гострим мечем, і заберуть до неволі поміж усі народи, і погани топтатимуть Єрусалим, аж поки не скінчиться час тих поган...
Час поган, про який говорить Ісус Христос, це час доповнення переступу та гріха – про які говорив у пророцтві пророк Даниїл – Даниїла 9 розділ:
24 Сімдесят років-тижнів призначено для твого народу та для міста твоєї святині, аж поки переступ буде докінчений, і міра гріха буде повна, аж поки вина буде спокутувана, і вічна правда приведена, аж поки будуть потверджені видіння й пророк, і щоб помазати Святеє Святих.
Так само як для амореянина в Божому пророцтві Аврамові, Бог, як показує пророцтво Даниїла, визначив міру та час для цього грішного людства – доки Він дозволяє їм грішити та опоганюватися. І, як показують світові події, цей час підходить до завершення.
- Підтвердження заповіту:
17 І сталось, коли зайшло сонце й була темрява, то ось появилась мов димуюча піч, та смолоскип огняний перейшов поміж тими кусками жертви.
18 І того дня склав Господь заповіта з Аврамом, говорячи: «Потомству твоєму Я дав оцю землю від річки Єгипту аж до річки великої, до річки Ефрата:
19 хенеянина, і кенізеянина, і кадмонеянина,
20 і хіттеянина, і періззеянина, і рефаеянина,
21 і амореянина, і ханаанеянина, і ґірґашеянина, і евусеянина».
Бог дав Аврамові пророцтво, і склав заповіт із ним, вказавши на грішні народи і чию саме землю Він дасть Аврамовим нащадкам. Як і тоді, зараз Бог також визначив грішні народи – 1 Івана 5 розділ:
19 Ми знаємо, що ми від Бога, і що ввесь світ лежить у злі.
Саме цей ввесь світ, як ми читали вище – всю нашу планету, Бог обіцяє віддати Своїм вірним людям.