Буття 25 розділ
Розділ містить декілька коротеньких історій про нащадків Авраама. Перша – про іншу жінку Авраама Кетуру та його нащадків від неї. Друга – про Ізмаїла та його нащадків, третя – про Ісака, четверта – про Ісакових синів Ісава та Якова.
Нащадки Авраама
- Нащадки Авраама від Кетури:
1 А Авраам іще взяв жінку, а ймення їй Кетура.
2 А вона породила йому Зімрана, і Йокшана, і Мадана, і Мідіяна, і Їшбака, і Шуаха.
3 А Йокшан породив був Шеву та Дедана. А сини Деданові були: ашшури, і летуші, і леуми.
4 А сини Мідіянові: Ефа, і Ефер, і Ханох, і Авіда, і Елдаа, – усі вони сини Кетури.
5 І віддав Авраам усе, що мав, Ісакові.
6 А синам наложниць, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відіслав їх від Ісака, сина свого, коли сам ще живий був, на схід, до краю східнього.
На перший погляд, мабуть тут ніби й важко сказати – прообраз це чи ні. Втім, якщо в попередніх історіях Ісак символізував Ісуса Христа – а в 5 вірші говориться, що Авраам все віддав Ісакові, - то й Ісусові Христові Бог віддав усе – землю та народи – Матвія 28 розділ:
18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі.
Тож Кетура та Авраамові нащадки від наложниць, цілком можливо, також прообраз. Особливо з огляду на те, що сини Авраамових наложниць відправились до краю східнього – адже про певних царів від сходу сонця згадує книга Об’явлення 16 розділ:
12 Шостий же Ангол вилив чашу свою на річку велику Ефрат, – і вода її висохла, щоб приготовити дорогу царям, які від схід сонця.
Якщо Авраам символізує всіх вірних Богові людей, то його нащадки від Кетури та наложниць – це різні народи цього світу, які, на відміну від Ісака, не трималися міцно Божих настанов. Враховуючи те, що жінка в Біблії часто символізує певну основу, систему цінностей для побудови суспільства, то його нащадки від Кетури символізують людей на іншій основі – не з середовища побожних людей. Відповідно, Авраамові дарунки синам наложниць – це спадок їм землі, земного життя. І ці народи існують до наших днів – на що вказують наведені вірші з книги Об’явлення. Все це узгоджується з тим, що ім’я Авраам означає «батько багатьох».
- Смерть Авраама:
7 А оце дні літ Авраамового життя, які він прожив: сто літ, і сімдесят літ, і п'ять літ.
8 І спочив та й умер Авраам у старощах добрих, старий і нажившись. І він прилучився до своєї рідні.
Непоганий кінець життя Авраама: помер у старощах добрих, старий і нажившись. Навіть те, що він нажився, може вказувати, що життя в цьому світі не повинне бути вічним – вічним життя буде в Божому Царстві. Дечим ці вірші нагадують слова з Ісаї 57 розділ:
1 Праведний умирає, і немає нікого, хто б узяв це до серця, і мужі побожні беруться зо світу, і немає такого, хто б те зрозумів, – що від зла забирається праведний з світу!
2 Він відходить із миром; на ложах своїх спочивають, хто ходить прямою дорогою.
Саме так – Авраам відійшов у спокої.
9 І поховали його Ісак та Ізмаїл, сини його, у печері Махпелі, на полі Ефрона, сина Цохара хіттеянина, що навпроти Мамре, –
10 поле, що його Авраам був купив від синів Хетових, – там був похований Авраам і Сарра, жінка його.
11 І сталося по Авраамовій смерті, – і поблагословив Бог Ісака, сина його. І осів Ісак при криниці Лахай-Рої.
- Нащадки Ізмаїла:
12 А оце нащадки Ізмаїла, Авраамового сина, що його породила Авраамові єгиптянка Аґар, невільниця Саррина.
13 І оце імена синів Ізмаїла, за їхніми іменами й за нащадками їх: перворідний Ізмаїлів Невайот, і Кедар, і Адбеїл, і Мівсам,
14 І Мішма, і Дума, і Масса,
15 Хадад, і Тема, Єтур, Нафіш, і Кедма.
16 Оце вони, сини Ізмаїлові, і їхні ймення за дворами їх і за їх кочовищами, – дванадцять начальників для їхніх племен.
Цікаво, що Ізмаїл також мав дванадцять синів – як і Яків. В розгляді 16 розділу ми визначили, що Ізмаїл символізував перший Божий народ Ізраїль. Тож Ізмаїл, будучи нащадком Авраама, являється прообразом Ізраїльського народу, який Бог відкинув через невірність. А Яків, попри те, що насправді був прабатьком першого Божого народу Ізраїля, став прообразом нового Божого народу – учнів Ісуса Христа (див. «Бог Авраама, Ісака та Якова»).
17 А оце літа життя Ізмаїлового: сто літ, і тридцять літ, і сім літ. І спочив та й умер він, і був узятий до своєї рідні.
18 І розложилися вони від Хавіли аж до Шуру, що навпроти Єгипту, як іти до Ашшуру. І він оселився перед усіма своїми братами.
Частина Шоста
Ісак
- Історія Ісака:
19 А оце оповість про Ісака, Авраамового сина. Авраам породив Ісака.
20 І був Ісак віку сорока літ, як він узяв собі за жінку Ревеку, дочку Бетуїла арамеянина, з Падану арамейського, сестру арамеянина Лавана.
21 І молився Ісак до Господа про жінку свою, бо неплідна була. І Господь був ублаганий ним, – і завагітніла Ревека, жінка його.
Ревека, як свого часу Сарра, а в майбутньому і дружина Якова Рахіль, мала труднощі з народженням дітей – не могла завагітніти. Як ми розглядали в статті «Жінка», Сарра символізувала Єву. Ревека, як і Сарра, була з родини Авраама – с середовища побожних людей. В даному випадку Ревека символізує систему Божих цінностей, Основу, на якій Бог через Ісуса Христа в Його доземному житті (в той час Він, як вказує Біблія, був Богом ізраїльтян) заснував перший Божий народ – Ізраїль. Але, так як Ревека (як ми побачимо далі) народила двох синів, то першим був Ізраїль (якого символізує Ісав), а другим – учні Ісуса Христа, християни (яких символізує Яків).
22 І кидалися діти в утробі її. І сказала вона: «Коли так, то для чого я це переношу?» І пішла запитатися Господа.
23 І промовив до неї Господь: «Два племена в утробі твоїй, і два народи з твого нутра будуть виділені, і стане сильніший народ від народу, і старший молодшому буде служити».
24 І сповнились дні її, щоб родити, – і ось близнюки в утробі її.
25 І вийшов перший червонуватий, увесь він – немов плащ волосяний. І назвали ймення йому: Ісав.
26 А потім вийшов його брат, а рука його трималася п'яти Ісава. І назвав ім'я йому: Яків. А Ісак був віку шостидесяти літ, коли народились вони.
*Як пояснюють перекладачі Біблії, ім’я Ісав походить від назви території Сеїр – де потім жили нащадки Ісава, і співзвучний з єврейським словом «волохатий». А Яків означає «обманщик, хитрун» – що є значенням алегорії «тримати за п’яту».
Як ми побачили в статті «Бог Авраама, Ісака та Якова», Ісав та Яків символізують два Божих народи – відповідно ізраїльтян та християн. Обидва ці народи вийшли з однієї жінки – з однієї Основи – побудовані на Мойсеєвому Законі. Та перший народ знехтував своїм перворідством (як Ісав), а другий – не впустив свого шансу стати Божим обраним народом (як Яків). Саме це і символізує те, що при народженні Яків тримав за п’яту Ісава.
- Ісав продає своє перворідство Якову:
27 І виросли хлопці. І став Ісав чоловіком, що знався на вловах, чоловіком поля, а Яків – чоловіком мирним, що в наметах сидів.
28 І полюбив Ісак Ісава, бо здобич мисливська його йому смакувала, а Ревека любила Якова.
29 І зварив був Яків їжу, а з поля прибув Ісав, і змучений був.
30 І сказав Ісав до Якова: «Нагодуй мене отим червоним, червоним отим, бо змучений я». Тому-то назвали ймення йому: Едом.
*Едом означає «червоний» – друга назва Ісава.
31 А Яків сказав: «Продай же нині мені своє перворідство».
32 І промовив Ісав: «Ось я умираю, – то нащо ж мені оте перворідство?»
33 А Яків сказав: «Присягни ж мені нині». І той присягнув йому, і продав перворідство своє Якову.
34 І Яків дав Ісавові хліба й сочевичного варива. А той з'їв, і випив, і встав та й пішов. І знехтував Ісав перворідство своє.
Так, може здатися, що Яків вчинив негідно – виманивши у голодного брата право перворідства. Та не можна сказати, що Яків чинив тиск чи діяв підступно – адже він відкрито запропонував це Ісавові. Також, все це могло бути дещо в жартівливій формі – не серйозно. Як би там не було, Ісав легко знехтував своїм правом перворідства – на що і вказується в 34 вірші.
Як ми вже згадували в статті «Бог Авраама, Ісака та Якова», ця легковажна відмова Ісава від перворідства символізує те, що перший Божий народ Ізраїль знехтував своїм правом перворідства – не прийнявши Божого Сина Ісуса Христа. І так само, як Ісав зробив це за якусь маловартісну їжу, так і владна верхівка Юдеї відмовилася від Ісуса Христа через банальну владу – яку вони й так незабаром втратили – Івана 11 розділ:
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.
47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, – і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!»
Учні ж Христа, попри спротив юдеїв та решти світу, радо прийняли Ісуса Христа, та стали новим Божим народом.
Як це часто буває в Біблії, цілком можливо, що Ісав символізує не лише Ізраїль – який знехтував своїм перворідством, але й першого чоловіка – Адама, який лише за якийсь плід, нехай навіть з дерева пізнання добра та зла, став на шлях непослуху Богові, – через що втратив Боже благословення. На відміну від Адама, Ісус Христос доклав чималих зусиль, щоб ці благословення отримати – Собі та всьому людству – 1 Коринтян 15 розділ:
22 Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть,