Буття 27 розділ
Старість Ісака. Яків хитрістю отримує батькове благословення для перворідного. Ісав хоче вбити Якова. Символічне значення цих подій.
Яків та Ісав
- Ісак вирішує благословити Ісава:
1 І сталося, що зостарівсь Ісак, і затемнились очі йому, і він не бачив. І покликав він старшого сина свого Ісава, і промовив до нього: «Мій сину!» А той відказав йому: «Ось я!»
2 І промовив до нього Ісак: «Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї...
3 А тепер візьми знаряддя своє, – сагайдака свого й лука свого, та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську.
4 І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з'їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру».
- Хитрий задум Ревеки:
5 А Ревека чула, як говорив Ісак до Ісава, сина свого. І пішов Ісав на поле, щоб зловити й принести здобич мисливську.
6 А Ревека сказала Якову, синові своєму, говорячи: «Ось я чула, як твій батько казав до Ісава, брата твого, говорячи:
7 «Принеси но здобич мисливську мені, і зроби мені наїдок смачний, – нехай з'їм, і поблагословлю тебе перед лицем Господнім перед смертю своєю».
8 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, те, що я розкажу тобі.
9 Іди до отари, і візьми мені звідти двоє добрих козлят, а я їх приготую, як наїдок смачний для батька твого, як він любить.
10 І принесеш батькові своєму, і буде він їсти, щоб поблагословити тебе перед смертю своєю».
11 І промовив Яків до Ревеки, матері своєї: «Таж брат мій Ісав – чоловік волохатий, а я – чоловік гладенький!
12 Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення...»
13 І сказала йому його мати: «На мені прокляття твоє, сину мій! Тільки послухай слів моїх, та йди принеси мені».
Як пам’ятаємо, саме Бог обрав Ревеку за дружину для Ісака (Буття 24 розділ) – тож вона може символізувати Божу основу для побудови людського суспільства (див. «Жінка»). Тому зусилля Ревеки забезпечити саме Якова Ісаковим благословенням може вказувати на те, що Яків проявляв необхідні риси – і Ревека про це знала. Саме тому останній стане першим – бо більш сприйнятливий – Матвія 19 розділ:
30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні – першими.
Те, що Яків шукав шляхи, щоб отримати батькове благословення, нагадує слова Ісуса Христа з Матвія 11 розділ:
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
На думку також приходить притча Ісуса Христа про хитрого управителя – Луки 16 розділ:
1 Оповів же Він й учням Своїм: «Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його.
2 І він покликав його, і до нього сказав: «Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити».
3 І управитель почав міркувати собі: «Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь.
4 Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства».
5 І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: «Скільки винен ти панові моєму?»
6 А той відказав: «Сто кадок оливи». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п'ятдесят».
7 А потім питається другого: «А ти скільки винен?» І той відказав: «Сто кірців пшениці». І сказав він йому: «Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят».
8 І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла.
9 І Я вам кажу: «Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель.
Цю притчу варто розуміти ширше:
По-перше: не вказується, що цей управитель насправді переводив маєток пана, – а вказується, що він був оскаржений. А оскарженням слуг Пана – Божих слуг, – займається одна зацікавлена особа – Об’явлення 12 розділ:
9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: «Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
*Про сатану, який оскаржує людей перед Богом, згадується також в перших розділах книги Йова.
По-друге: цей управитель не так щоб зовсім обманював пана, – а прощав борги боржникам Пана. А це – такі самі грішні та недосконалі люди, як і всі ми. Це узгоджується зі словами Ісуса Христа про потребу прощати іншим – адже всі ми винні перед Богом. Тобто, Пан (Бог) і Сам знає борги Своїх боржників (як це можна зрозуміти з самої притчі – пан же взнав про хитрість управителя) – але ми їм вибачаємо (залишаючи Суд Богові).
Отож, в цій притчі Ісуса Христа заохочується виявляти хитрість, – щоб здобути прихильність Пана – нашого Бога та Творця. Саме так і робив Яків – всіма силами прагнув отримати благословення Ісака, – який, як ми знаємо, символізує Ісуса Христа в Його доземному житті – коли Він був Богом ізраїльтян (див. «Бог Авраама, Ісака та Якова»).
- Ісак благословляє Якова замість Ісава:
14 І пішов він, і взяв, і приніс своїй матері. І зробила мати його наїдок смачний, як любив його батько.
15 І взяла Ревека гарні вбрання свого старшого сина Ісава, що були в домі з нею, і вбрала молодшого сина свого Якова.
16 А шкури козлят наділа на руки йому, і на гладеньку шию його.
17 І дала смачний наїдок та хліб, що вона спорядила, у руку Якова, сина свого.
18 І прибув він до батька свого та й сказав: «Батьку мій!» А той відказав: «Ось я. Хто ти, мій сину?»
19 А Яків промовив до батька свого: «Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і попоїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене».
20 І сказав Ісак до сина свого: «Як це ти так швидко знайшов, сину мій?» А той відказав: «Бо мені допоміг Господь, Бог твій».
21 І промовив Ісак до Якова: «Підійди-но, і нехай я обмацаю тебе, сину мій, чи ти – це син мій Ісав, чи ні».
22 І підійшов Яків до Ісака, батька свого. А той обмацав його та й сказав: «Голос – голос Яковів, а руки – руки Ісавові».
23 І не впізнав він його, бо були його руки – як руки Ісава, брата його, волохаті, і поблагословив він його.
24 І сказав він: «То ти син мій Ісав?» А той відказав: «Я».
25 І промовив Ісак: «Подай же мені, і нехай з'їм з мисливської здобичі сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя». І подав він йому, і він їв, і приніс йому вина, і він пив.
26 І промовив до нього Ісак, його батько: «Підійди ж, і поцілуй мене, сину мій!»
27 І він підійшов, і поцілував його. А той понюхав запах вбрання його, і поблагословив його, та й сказав: «Дивись, запах сина мого – немов запах поля, що його Господь благословив!
28 І хай Бог тобі дасть з роси Неба, і з ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого!
29 Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для братів своїх, і нехай тобі кланяються сини матері твоєї. Хто тебе проклинає – проклятий, а хто поблагословить тебе – благословенний!»
Цікаве благословення – достаток, та панування над народами й братами. В додачу, Божий захист – адже саме цього стосуються слова про прокляття та благословення.
- Обурення Ісава через обман Якова:
30 І сталося, як закінчив був Ісак благословляти Якова, і сталося, тільки-но вийшов був Яків від обличчя Ісака, батька свого, аж Ісав, його брат, прийшов з полювання свого...
31 І також він приготовив наїдок смачний, і батьку своєму приніс. І сказав він до батька свого: «Нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!»
32 І озвався до нього Ісак, його батько: «Хто ти?» А той відказав: «Я син твій, – твій перворідний Ісав».
33 І Ісак затремтів тремтінням аж надто великим, та й сказав: «Хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я попоїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив його? І він буде благословенний!»
34 Як Ісав почув слова батька свого, то закричав криком сильним та вельми гірким. І сказав він до батька свого: «Поблагослови мене, – також мене, батьку мій!»
35 А той відказав: «Обманом прийшов був твій брат, та й забрав благословення твоє!»
36 І промовив Ісав: «Тому звалось ім'я його: Яків, і він обманив два рази мене: забрав перворідство моє, а це тепер забрав благословення моє». І сказав він: «Чи ти не заховав для мене благословення?»
*Яків в перекладі означає «обманець, хитрий».
- Ісакове благословення для Ісава:
37 А Ісак відповів і промовив до Ісава: «Тож я вчинив його паном для тебе, та дав йому всіх братів його за рабів. І я забезпечив його хлібом і молодим вином. А що ж тоді тобі я зроблю, сину мій?»
Варто зауважити, що Біблія не вказує, що у Ісака ще були діти окрім Ісава та Якова. Але у Якова були двоюрідні брати – нащадки діда (Авраама) – Ізмаїла та інших.
38 І сказав Ісав до батька свого: «Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, – також мене, батьку мій!» І підніс Ісав голос свій, та й заплакав...
39 І відповів Ісак, батько його, та й промовив до нього: «Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори.
40 І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...»
Як і в Якова, благословення Ісава має свої цікаві аспекти – попри життєві труднощі, Ісав, якщо постарається, скине ярмо Якова. Тільки от, як вказує Біблійна історія, особисто Яків жодного ярма на свого брата Ісава не накладав. Тож, виходить, що це мало б статися з нащадками Ісава та Якова. Або з тими, кого вони представляють – якщо це прообраз.
Біблія й справді описує, що нащадки Ісава – народ Едом, – стали рабами Ізраїля в часи правління царя Давида (близько 1000 року до н.е.) – 2 Самуїла 8 розділ:
13 І здобув Давид собі ім'я, коли він вернувся з побиття вісімнадцяти тисяч Араму в Беґе-Мелах.
14 І він поставив залоги в Едомі, – в усьому Едомі поставив залоги. І став увесь Едом за рабів для Давида. І допомагав Господь Давидові в усьому, де він ходив.
15 І царював Давид над усім Ізраїлем, і чинив Давид суд та справедливість для всього народу свого.
Та тривало це не так вже довго – за часів правління юдейського царя Єгорама (близько 800 року до н.е.) Едом скинув ярмо Ізраїля – 2 Царів 8 розділ:
16 А п'ятого року Йорама, Ахавого сина, Ізраїлевого царя, за Йосафата, Юдиного царя, зацарював Єгорам, син Йосафатів, цар Юдин.
17 Він був віку тридцяти й двох літ, коли зацарював, а царював вісім літ в Єрусалимі.
18 І ходив він дорогою Ізраїлевих царів, як робив Ахавів дім, бо Ахавова дочка була йому за жінку. І робив він зло в Господніх очах.
19 Та не хотів Господь погубити Юду ради раба Свого Давида, як обіцяв був йому дати світильника йому та синам його по всі дні.
20 За його днів збунтувався був Едом, – вийшли з-під Юдиної руки, і настановили над собою царя.
21 І пішов Йорам до Цаіру, а з ним усі колесниці. І сталося, коли він уночі встав і побив Едома, що оточив був його, і керівників колесниць, то народ повтікав до наметів своїх.
22 І збунтувався Едом, і вийшов з-під Юдиної руки, і так є аж до цього дня. Тоді того часу збунтувалася й Лівна.
Та чи є ці події, тривалістю в пару сотень років, сповненням Ісакового благословення? Можна припустити, що на Едомі – нащадках Ісава, благословення Ісака справдилося. Також, сповнення Ісакового благословення на Якові можна було б зарахувати у часи правління царя Соломона – тоді Ізраїль справді панував над навколишніми народами. Втім, як каже Біблія – і це тривало не довго. Отже, мабуть таки ця історія про Ісакове благословення синів є певним прообразом. Прообразом чого?
Почнемо з Якова. Його благословення нагадує благословення для Божого народу, а точніше для тих, кого Біблія називає святими Всевишнього (див. «Брати Христові»). Адже вони й справді пануватимуть над народами всієї землі – Даниїла 7 розділ:
27 А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування – Йому будуть служити й будуть слухняні.
Щоправда, їхнє панування буде в значенні, в якому говорив Ісус Христос – не для наживи, а для забезпечення підопічних – Матвія 20 розділ:
25 А Ісус їх покликав і промовив: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
26 Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам.
27 А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба».
Тоді кого символізує в цьому прообразі Ісав? Хоча, як ми раніше визначили, в Біблії Ісав символізує Ізраїль по крові – який був першим Божим народом. Та в даному випадку не схоже, щоб він символізував саме Ізраїль по крові. Тож, можливо, продовження цієї історії допоможе нам це визначити:
- Ісав задумує вбити Якова:
41 І зненавидів Ісав Якова через благословення, що поблагословив його батько його. І сказав Ісав у серці своєму: «Нехай наближаться дні жалоби по батьку моєму, – і я вб'ю Якова, брата свого».
Виглядає, що Ісав лише через страх перед батьком не наважився вбити брата за образу – і вирішив чекати, поки той помре. Виходить – Бога він не боявся…
42 І розказано Ревеці слова Ісава, її старшого сина. І послала, і покликала Якова, молодшого сина свого, та й сказала до нього: «Ось Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб'є тебе.
43 А тепер, сину мій, послухай мого голосу, – і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану.
44 І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата,
45 аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох одного дня?»
На сторінках Біблії ми вже зустрічалися з двома братами – коли менше схвалений Богом старший брат бажав убити (і згодом таки вбив) благословенного Богом молодшого брата. Це історія Каїна та Авеля, описана в 4 розділі книги Буття. Саме ця історія має певні паралелі з історією Ісава та Якова. Спочатку про Якова:
Візьмемо до уваги, що святі Всевишнього – яких ще названо братами Христа (див. «Брати Христові»), – які царюватимуть над світом разом з Ісусом Христом, і яких представляє Яків, – царюватимуть над дванадцятьма ізраїлевими племенами – Об’явлення 7 розділ:
4 І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів:
5 з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних, з племени Рувимового дванадцять тисяч, з племени Ґадового дванадцять тисяч,
6 з племени Асирового дванадцять тисяч, з племени Нефталимового дванадцять тисяч, з племени Манасіїного дванадцять тисяч,
7 з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч,
8 з племени Завулонового дванадцять тисяч, з племени Йосипового дванадцять тисяч, з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних.
Ісав, як ми визначили раніше, символізує саме перший Божий народ Ізраїль – який знехтував своїм правом перворідства. І цей народ складався з дванадцяти племен – про які і згадує книга Об’явлення в щойно наведених віршах. Тільки, якщо Каїн – який таки вбив свого брата Авеля, – символізував все невірне Богові людство цього світу, то Ісав – який, хоч і мав намір вбити, та все ж не вбив, а, як побачимо далі, навіть примирився з Яковом, – символізує все те людство, яке переживе Останні Дні та житиме в Божому Царстві на землі. Саме це людство і живе згідно Ісакового благословення – «буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. І зо свого меча будеш жити». Так і є – людство переслідують труднощі та війни. А в Божому Царстві саме святі Всевишнього – яких символізує Яків, – пануватимуть над ним. І скинути це ярмо Якова – панування братів Христа, – вони зможуть виправившись та досягнувши досконалості під Божим керівництвом в Божому Царстві.
- Жінки Ісава та Ревека:
46 І сказала Ревека Ісакові: «Життя мені обридло через дочок Хетових. Коли Яків візьме жінку з дочок Хетових, як ці, з дочок цього Краю, то нащо й жити мені?»
Хоча слова цього вірша вказують на причину, яку Ревека висловила Ісакові – щоб відправити Якова до своїх родичів, – та все ж тут є важлива інформація. Так як жінка в Біблії часто символізує певну основу, на якій будується суспільство (див. «Жінка»), то цей вірш узгоджується з тим, що Ісав символізує перший Божий народ Ізраїль. Адже, як показує Біблійна історія, ізраїльтяни неодноразово та постійно зверталися до фальшивих богів сусідніх поганських народів – чим засмучували свого Бога. Так само чинить і решта невірного Богові людства.