Приходьки

  Одного разу Бог запропонував Аврааму покинути його звичний спосіб життя – покинути свій край та рідню, і помандрувати до чужого краю – Буття 12 розділ:

1 І промовив Господь до Аврама: «Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу.
2 І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, – і будеш ти благословенням.
3 І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!»
4 І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот. Аврам же мав віку сімдесят літ і п'ять літ, як виходив з Харану.
5 І Аврам узяв Сару, свою жінку, та Лота, сина брата свого, і ввесь маєток, який набули, і людей, що їх набули у Харані, та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського. І до Краю ханаанського вони прибули.
6 І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре. А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї.
7 І Господь явився Авраму й сказав: «Я дам оцей Край потомству твоєму». І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому.

  Як ви, мабуть, здогадалися, Бог привів Авраама до Обітованого (Обіцяного) Краю – до якого в майбутньому Він привів нащадків Авраама ізраїльтян.

  Так, Бог пообіцяв благословити Авраама, і «звеличити його ім’я» - і його ім’я шанували та шанують чимало побожних людей. Але, попри те, що Авраам подорожував по цьому Обіцяному Краю, Бог, як вказано в 7 вірші, пообіцяв дати цей Край нащадкам Авраама, а не йому самому. Тобто, Авраам все своє життя там був чужинцем, або, як сказано в Біблії, приходьком. Нічого не змінилося для багатьох поколінь нащадків Авраама, які розрослися до великого народу з дванадцяти племен - Ізраїлю, і перебували в рабстві в Єгипті. І про це Бог також попередив Авраама – Буття 15 розділ:

13 І промовив Господь до Аврама: «Добре знай, що потомство твоє буде приходьком в землі не своїй. І будуть служити вони, і будуть їх мучити чотири сотні літ.

  Здавалося б, це звичайна історія стародавнього Ізраїлю. Але, як це часто буває в Біблії, ця історія має певне значення, і їй апостол Павло приділив особливу увагу в своєму посланні до Євреїв 11 розділ:

8 Вірою Авраам, покликаний на місце, яке мав прийняти в спадщину, послухався та й пішов, не відаючи, куди йде.
9 Вірою він перебував на Землі Обіцяній, як на чужій, і проживав у наметах з Ісаком та Яковом, співспадкоємцями тієї ж обітниці,
10 бо чекав він міста, що має підвалини, що Бог його будівничий та творець.

 

  Ісус Христос, як відомо, мав батьків, і в дитинстві аж до Свого повноліття проживав з ними в місті Назарет. На це вказують слова з Матвія 13 розділ:

54 І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: «Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
55 Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його – Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?»

 Та коли прийшов час Його служіння, Він покинув Свій дім і пішов проповідувати та навчати людей. І одного разу, будучи враженим Наукою Ісуса Христа, один книжник (знавець Святого Письма) виявив бажання ходити з Ним – Матвія 8 розділі:

19 І приступив один книжник та й до Нього сказав: «Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!»

  На це позитивне бажання Ісус Христос відповів дещо дивно:

20 Промовляє до нього Ісус: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, – Син же Людський не має де й голови прихилити»...

  У цих словах Ісус Христос вказав на Свій статус в цьому світі – Він тут був чужинцем, приходьком. Чому? Тому що цей світ належав (і все ще належить) дияволу. На це вказує історія про спокушання Ісуса Христа дияволом – Луки 4 розділ:

5 І він вивів Його на гору високу, і за хвилину часу показав Йому всі царства на світі.
6 І диявол сказав Йому: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передане, і я даю, кому хочу, її.
7 Тож коли Ти поклонишся передо мною, то все буде Твоє!»
8 І промовив Ісус йому в відповідь: «Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!»

  Тож не дивно, що цей світ, який належить дияволу, ненавидить Божого Сина та Його послідовників – Івана 17 розділ:

14 Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
15 Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
16 Не від світу вони, як і Я не від світу.

  Тому Своєю відповіддю тому книжнику Ісус Христос показав, що чекає всіх тих, хто бажає йти Його слідами – служити Богові.

  Повернемося до апостола Павла та його слів про Авраама та всіх інших вірних Богові людей давнини. Описуючи їхнє життя, Павло звернув увагу, що вони жили надією на життя у певному Божому місті – Євреїв 11 розділ:

13 Усі вони повмирали за вірою, не одержавши обітниць, але здалека бачили їх, і повітали, і вірували в них, та визнавали, що «вони на землі чужаниці й приходьки».
14 Бо ті, що говорять таке, виявляють, що шукають батьківщини.
15 І коли б вони пам'ятали ту, що вийшли з неї, то мали б були час повернутись.
16 Та бажають вони тепер кращої, цебто небесної, тому й Бог не соромиться їх, щоб звати Себе їхнім Богом, бо Він приготував їм місто.

  Не будемо ходити колами (адже мова сьогодні не про це) – цим містом є Боже Царство, про яке навчав і яке заповідав всім Своїм вірним людям Ісус Христос.

  Отож, всі ті, хто бажав бути з Богом, почувалися у цьому грішному світі чужинцями. Та й люди цього світу сатани часто виявляли ненависть до Божих людей – в стародавні часи Божі люди часто були вимушені переховуватися від гонінь та переслідувань – Євреїв 11 розділ:

38 Ті, що світ не вартий був їх, тинялися по пустинях та горах, і по печерах та проваллях земних.

  З тих давніх часів цей світ диявола не змінився – тож всі Божі слуги почуватимуться в цьому світі чужинцями. Саме про це і попереджав апостол Павло в 2 Тимофія 3 розділі:

12 Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані.
13 А люди лихі та дурисвіти матимуть успіх у злому, зводячи й зведені бувши.

   Як зауважив Павло, в цьому світі добре лише лихим та дурисвітам. А всім побожним людям стан речей у цьому світі лише спричинятиме страждання – як про це сказано в пророка Єзекіїля 9 розділ:

4 І сказав Господь до нього: «Перейди серединою міста, серединою Єрусалиму, і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині».

  Як бачимо з цього вірша, настане час, коли Бог «позначить» Своїх вірних людей. І що найважливіше для нас, цей час вже, фактично, настав. Адже ці слова Єзекіїля є пророцтвом на наш час, і після сповнення цієї частини настане час для сповнення пророцтва Ісуса Христа, записаного в Матвія 24 розділі:

29 І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.
30 І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
31 І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних – «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».

  Якщо ви знайомі з Біблійними пророцтвами, розглянутими на нашому сайті (стаття «Гидота»), то знаєте, що скорбота тих днів, про яку тут говорить Ісус Христос, це війна в Європі, яка ось-ось почнеться. Тож саме після цього Бог почне збирати Своїх вибраних – Свій народ  (стаття «Обраний народ»).

  Отож, якщо і ви почуваєтеся чужинцем у цьому світі, і почуваєтеся тут так само, як описано в наведеному вище пророцтві Єзекіїля – зідхаєте та стогнете над усіма тими гидотами, що робляться в його середині, то знайте, що час вашого визволення вже близько – Луки 21 розділ:

28 Коли ж стане збуватися це, то випростуйтесь, і підійміть свої голови, – бо зближається ваше визволення!»
29 І розповів Він їм притчу: «Погляньте на фіґове дерево, і на всілякі дерева:
30 як вони вже розпукуються, то, бачивши це, самі знаєте, що близько вже літо.
31 Так і ви, як побачите, що діється це, то знайте, що Боже Царство вже близько!