Буття 35 розділ
Яків з родиною у Бет-Елі, смерть Рахілі, гріх Рувима, нащадки Якова, смерть Ісака.
Ізраїль
- Божий наказ та очищення від ідолів:
1 І сказав Бог до Якова: «Уставай, вийди до Бет-Елу, і там осядься, і зроби там жертівника Богові, що явився тобі, як ти втікав був перед Ісавом, братом своїм».
2 І сказав Яків до дому свого, до всіх, хто був із ним: «Усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж.
3 І встаньмо, і підім до Бет-Елу, і зроблю я там жертівника Богові, що відповів мені в день мого утиску, і був зо мною в дорозі, якою ходив я».
Отже, Яків переселяється до Бет-Елу – назва якого в перекладі означає «Дім Божий». Це може вказувати, що в наш час Божий народ, після того, як до нього приєднаються люди з різних народів та релігій (їх можуть символізувати полоненні з міста Сихем – див. 34 розділ), очиститься від поганських практик – тобто, очистить своє поклоніння Богові.
4 І вони віддали Якову всіх чужинних богів, що були в їх руках, і сережки, що в їхніх ушах, а Яків сховав їх під дубом, що перед Сихемом.
Тобто, все нечисте так і залишиться в краю, звідки Божий народ піде до Божого Дому – у цьому світі. Втім, варто зауважити, що це нечисте не було знищено – а заховано. Чи не означає це, що по деякому часі хтось з Божого народу може повернутися до цих речей? Адже, як каже Біблія, в кінці Тисячолітнього Царства на землі будуть люди, які виступлять проти Бога та Його народу – Об’явлення 20 розділ:
7 Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в'язниці своєї.
8 І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Ґоґа й Маґоґа, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє – як морський пісок.
9 І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, – і пожер їх.
10 А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки.
*Див. «Боже Царство».
5 І вирушили вони. І великий жах обгорнув ті міста, що навколо них, і вони не гналися за синами Якова.
Будучи нечисленними (якими завжди були Божі люди в цьому світі), родина Якова могла боятися за свою безпеку – як цього боявся Яків після віроломного вбивства його синами всіх чоловіків у Сихемі. Та навколишні народи самі боялися Якова з родиною – бо бачили, що з ними Бог. Такою ж буде ситуація в Останні Дні – Матвія 24 розділ:
30 І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
31 І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних – «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».
Тут ще можна навести слова з Захарія 2 розділ:
9 А Я стану для нього, – говорить Господь, – огняним муром навколо, і стану славою в середині його.
------------------------
12 Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока.
Тобто, вступившись за Свій народ, Бог нажене страху на решту людства.
- Жертівник Якова:
6 І прибув Яків до Лузу, що в землі ханаанській, цебто до Бет-Елу, він і ввесь народ, що був з ним.
7 І збудував він там жертівника, та й назвав те місце: Ел Бет-Ел, бо там явився йому Бог, коли він утікав перед своїм братом.
*Ел Бет-Ел означає Бог Дому Божого.
Ця подія може символізувати те, що в Останні Дні після очищення та «приходу в Божий Дім», Божий народ почне виконувати служіння своєму Богові (див. «Служіння»).
8 І вмерла Девора, мамка Ревеки, і була похована нижче Бет-Елу під дубом, а він назвав ім'я йому: Аллон-Бахут.
*Аллон-Бахут означає Дуб плачу.
Якщо тут згадується про мамку Ревеки, то можна припустити, що і Ревека, а отже й Ісак, були з Яковом, або неподалік від нього. Подальший контекст вказує, що Ісак з Ревекою жили окремо та в іншому місці – тож, вочевидь, неподалік.
Якщо згадка про смерть мамки Ревеки не випадкова – не просто історія, – то це може символізувати, що в Останні Дні після очищення Божого народу відбудуться певні зміни в Основі Віри Божого народу. Після цього Бог благословить Своїх обраних:
- Бог благословляє Якова:
9 І ще явився Бог до Якова, коли він прийшов був із Падану арамейського, і поблагословив його.
10 І сказав йому Бог: «Ім'я твоє Яків. Не буде вже кликатися ім'я твоє Яків, але Ізраїль буде ім'я твоє». І назвав ім'я йому: Ізраїль.
Хоча про зміну імені Якову було сказано одразу після його боротьби з Ангелом (див. 32 розділ), та аж після його очищення та принесення ним жертви Богові, Бог підтвердив зміну імені Якова на Ізраїль.
11 І сказав йому Бог: «Я Бог Всемогутній! Плодися й розмножуйся, – народ і громада народів буде з тебе, і царі вийдуть із стегон твоїх.
12 А той Край, що я дав його Авраамові та Ісакові, – дам його тобі, і нащадку твоєму по тобі дам Я той Край».
Отож, в Останні Дні – після очищенні Свого народу, – Бог благословить його.
13 І вознісся Бог з-понад нього в місці, де з ним говорив.
14 І поставив Яків пам'ятника на тому місці, де Він говорив з ним, пам'ятника кам'яного, і вилив на нього винне лиття, і полив його оливою.
15 І назвав Яків ім'я місцю, що там говорив із ним Бог: Бет-Ел.
- Смерть Рахілі:
16 І він рушив із Бет-Елу. І була ще ківра землі до Ефрати, а Рахіль породила, і були важкі її пологи.
17 І сталося, коли важкі були її пологи, то сказала їй баба-сповитуха: «Не бійся, бо й це тобі син».
18 І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім'я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин.
Бен-Оні означає «Син болю мого».
Веніямин (Бен-Ямін) – «Син правиці» або «Син півдня».
Процес очищення (народження народу) буде болючим – та новонароджений народ стане «сином правиці», основою Божого народу. Тож, вочевидь, народження Веніямина може символізувати «народження» так званих братів Христа (див. «Дитя»).
19 І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм.
20 І поставив Яків пам'ятника на гробі її, – це надгробний пам'ятник Рахілі аж до сьогодні.
Віфлеєм (Бет-Лехем) – в перекладі означає «Дім хліба».
Цікаво, що книга Буття говорить про смерть Сари та Рахілі. А от про смерть Ревеки не згадує. Взамін цього тут згадується смерть мамки Ревеки. Можливо й у цьому є певне значення?
Отже, зауважимо, що опис смерті Рахілі відбувається незадовго після смерті мамки Ревеки. Чи не випадково? Як ми знаємо, жінка в Біблії означає певну Основу, систему цінностей (див. «Жінка»), тоді, можливо смерть Рахілі, як і смерть мамки Ревеки, вказує на певні зміни в розумінні, чи визначенні, Істини. У неї, як і в Жінки з 12 розділу книги Об’явлення, були важкі пологи. Щоправда, тут Рахіль вмирає. Але це, мабуть, означає зміну форми Істини – наприклад, очищення, чи, як і показують інші пророцтва, розширення розуміння Істини – Даниїла 12 розділ:
4 А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання».
У Віфлеємі (див. значення назви міста вище) народився Ісус Христос – Цар Божого Царства. Чи ця подія з могилою Рахілі може мати пророче значення в наш час? Можливо. Наприклад, Ісус Христос назвав Себе Хлібом Життя – Івана 6 розділ:
35 Ісус же сказав їм: «Я – хліб життя. Хто до Мене приходить, – не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, – ніколи не прагнутиме.
До сьогоднішнього дня Істина, яку залишив людству Ісус Христос, не є такою поширеною та поцінованою. Але певного часу в Останні Дні – коли ця Істина змінить свій статус, – очищений Божий народ цінуватиме Хліб Життя – Вчення Ісуса Христа, – так, як належить. І Ісус Христос зацарює над Новим Світом.
- Гріх Рувима:
21 І рушив Ізраїль, і розтягнув намета свого далі до Міґдал-Едеру.
22 І сталося, коли Ізраїль перебував у тім краї, то Рувим пішов і ліг із Білгою, наложницею батька свого. І почув Ізраїль, і було це злим йому. А в Якова було дванадцятеро синів.
Це дивна подія – без очевидного продовження. Та, якщо всі інші події мають символічне значення, то й ця мала б мати. Яке? Беручи до уваги загальний контекст, варто припустити, що ця історія має символічне значення стосовно саме часу Кінця – коли Божий народ вже буде очищено. Якщо Яків символізує братів Христа (див. «Бог Авраама, Ісака та Якова»), то його сини, як ми визначили в розгляді попередніх розділів, мали б символізувати всі народи, що проживатимуть в Останні Дні, та, принаймні частково, перейдуть до Божого Царства під правлінням Ісуса Христа. Отже, Рувим – перворідний Якова, – мав би символізувати один з цих народів, який певним чином мав би існувати ще від часів стародавнього Риму. Варто врахувати, що цей народ не обов’язково мав би бути етнічним. Це цілком може бути група людей, об’єднана спільними цінностями – стилем життя та поклонінням, – яка бере свій початок ще від часів апостолів. Наложниця Якова Білга мала б символізувати одну з похідних від початкового Вчення Ісуса Христа – тобто, як ми визначили в розгляді 29 розділу, якусь християнську течію.
Можливо, для того щоб зрозуміти значення цієї події, нам варто розглянути останні слова Якова стосовно Рувима, записані в Буття 49 розділ:
3 Рувиме, – ти мій перворідний, моя міць і початок ти сили моєї, верх величности й верх ти могутности!
4 Ти пінився був, як вода, – та не втримаєшся, бо ти увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю мою ти піднявся!
Зверніть увагу, що цей народ (якого представляє Рувим) – міць і початок сили (Якова), верх величности й верх могутности – тобто, з’явився, так би мовити, першим – був величним та могутнім. Всю історію він пінився був, як вода. Але цей народ (не обов’язково етнічний) не втримається – бо увійшов був на ложе свойого отця, і збезчестив його, на постелю його він піднявся.
Ісус Христос згадував про схожу групу людей – Матвія 7 розділ:
21 Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
22 Багато-хто скажуть Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?»
23 І їм оголошу Я тоді: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!»
Тож Рувим може символізувати представників католицького та (чи) православного світу – як нащадків початкової релігії, залишеної апостолами. Про певного представника православного світу в Останні Дні апостол Павло сказав наступні слова – 2 Солунян 2 розділ:
3 Хай ніхто жадним способом вас не зведе! Бо той день не настане, аж перше прийде відступлення, і виявиться беззаконник, призначений на погибіль,
4 що противиться та несеться над усе, зване Богом чи святощами, так що в Божому храмі він сяде, як Бог, і за Бога себе видаватиме.
5 Чи ви не пам'ятаєте, як, ще в вас живши, я це вам говорив був?
6 І тепер ви знаєте, що саме не допускає з'явитись йому своєчасно.
7 Бо вже діється таємниця беззаконня; тільки той, хто тримає тепер, буде тримати, аж поки не буде усунений він із середини.
8 І тоді-то з'явиться той беззаконник, що його Господь Ісус заб'є Духом уст Своїх і знищить з'явленням приходу Свого.
9 Його прихід – за чином сатани – буде з усякою силою й знаками та з неправдивими чудами,
10 і з усякою обманою неправди між тими, хто гине, бо любови правди вони не прийняли, щоб їм спастися.
Як ми визначили в статті «Звірина», ці слова стосуються сучасної Росії. Тож коли настане День Господній – перед Божим лицем не встоїть ні Західний світ – де переважає Католицизм, ні країни Православ’я – включаючи саму Росію.
- Нащадки Якова:
23 Сини Ліїні: перворідний Якова Рувим, і Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Завулон.
24 Сини Рахілині: Йосип і Веніямин.
25 А сини Білги, невільниці Рахілиної: Дан і Нефталим.
26 А сини Зілпи, невільниці Ліїної: Ґад і Асир. Оце сини Якова, що йому народжено в Падані арамейському.
Подання списку всіх дванадцяти синів Якова не випадкове – це вказує, що на час сповнення цього пророцтва – час Кінця, – кількість всіх народів, які згідно Божої волі мають бути присутні, буде повна.
- Смерть Ісака:
27 І прибув Яків до Ісака, свого батька, до Мамре, до Кир'ят-Арби, цебто Хеврону, що там жив Авраам та Ісак.
28 І були Ісакові дні сто літ і вісімдесят літ.
29 І впокоївся Ісак та й помер, і прилучився до своєї рідні, старий та нажившись. І поховали його Ісав та Яків, сини його.
Як ми пам’ятаємо зі статті «Бог Авраама, Ісака та Якова», Ісак в книзі Буття символізує Ісуса Христа в Його доземному та земному існуванні. Звісно, смерть Ісака не може символізувати смерть Ісуса Христа в Останні Дні. Але це може символізувати зміну Його статусу – Він стане Богом (Царем, Правителем) Божого Царства. Адже до того часу Він чекатиме на початок Свого царювання – Псалом 109:
1 Псалом Давидів. Промовив Господь Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!»