Буття 2 розділ

Створення людини, рай, дерево життя, дерево Пізнання добра та зла, перша жінка. Дивний розділ книги Буття, який, на перший погляд, викликає більше запитань, ніж відповідей.

Адам

При розгляді 1 розділу книги Буття ми ще розглянули перші 3 вірші 2-го розділу – що логічно, адже там ми розглянули, практично, всю людську історію – від створення світу, і до того часу, коли людство зажило щасливо – у згоді з Божим наміром. І все це Бог благословив, та відпочив від Своєї праці. І, як ми з вами вже знаємо, все це ще не відбулося – лише на стадії виконання.

1 розділ книги Буття не викликав особливих питань – він чудово узгоджується з поглядами науки. А от 2 розділ дещо складніший – виникає більше запитань ніж відповідей. Тож з цими питаннями спробуємо розібратися.

Буття 2 розділ (продовження):

Створення людини:

⁴ Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.
⁵ І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю.
⁶ І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю.
⁷ І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, – і стала людина живою душею.

Можливо, виглядає ніби тут розбіжність і з наукою і з першим розділом – адже тут пропущено створення рослинного та тваринного світів. Та це – стисла та спрощена версія попереднього розділу:

5 вірш описує стан ще порожньої землі ДО життя на ній, але вже з планом подальшого творення – створення рослинного світу.
6 вірш вказує, як було організовано зрошення рослинного світу. Як показує наука, стародавній світ справді зрошувався парою – була висока вологість повітря.
7 вірш розповідає про створення людини – пропустивши створення тваринного світу. Людське тіло складається саме з «пороху земного» – елементів землі. Втім, як ми побачимо в розгляді 3 розділу, цілком можливо, що «порох земний» тут не той…

Вочевидь, тут Бог показав головні, з Його погляду, віхи Творення – рослинний світ, який мав слугувати за їжу, та доглядач землі – людина. Варто зазначити, що на той час людина була мало меншою від Бога – Псалом 8:

⁴ Коли бачу Твої небеса – діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив, –
⁵ то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?
⁶ А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!
⁷ Учинив Ти його володарем творива рук Своїх, все під ноги йому вмістив:
⁸ худобу дрібну та биків, їх усіх, а також степових звірів диких,
⁹ птаство небесне та риби морські, і все, що морськими дорогами ходить!

Тобто, перша людина явно відрізнялась від сучасної. Тому не варто виключати, що, якщо людина була мало меншою від Бога (грецькі переклади подають «меншим від Ангелів» – що суті справи не міняє, адже Бог – це титул, статус, вища особа), то вона була більш духовною істотою, аніж матеріальною…

⁸ І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.

*Рай – в перекладі означає садок (сад). Еден – приємний, ніжний, делікатний.

Еден:

⁹ І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла.

Вочевидь, створивши рослинний світ та людину, Бог для неї створив особливу місцевість – де було б приємно жити, та де б вона була забезпечена всім необхідним. Тож, поки суперечностей з наукою немає…

Життя було чудовим – навкруги краса, їжі вдосталь, – рай, одним словом. От лише цікава деталь – два дивні дерева: дерево життя, та дерево Пізнання добра і зла. Та, як ми визначили в статті «Дерево», найймовірніше це символічні дерева – які символізують Божий засіб для подовження життя людини та Божий засіб для пізнання добра та зла. Якщо щодо дерева життя, мабуть, питань особливих не повинно бути, то про дерево Пізнання добра та зла питання є. Але про це дерево ми поговоримо під час розгляду 3 розділу. А зараз про місцезнаходження Едену:

¹⁰ І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками.
¹¹ Імення одному Пішон, – оточує він усю землю Хавіла, де є золото.
¹² А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс.
¹³ Ім'я ж другої річки Ґіхон, – вона оточує ввесь край Етіопії.
¹⁴ А ім'я річки третьої – Тіґр, – вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта – вона Ефрат.

Різні дослідники Біблії розходяться в думках щодо географічного розташування Едену, вважаючи, що світ ПІСЛЯ всесвітнього потопу (Буття 7 розділ) міг суттєво різнитися від світу ДО потопу – річки могли зникнути чи змінити розташування. Також, не варто виключати, що люди після потопу могли назвати іменами зниклих річок інші річки – у тій місцевості, куди вони переселились. Тож вказані у віршах річки в раю Тигр та Євфрат можуть бути не відомими нам річками стародавньої Месопотамії. З іншого боку, книга Буття писалась ПІСЛЯ потопу – тому можна з впевненістю сказати, що розташування річок в раю вказано з врахуванням їхнього розташування ПІСЛЯ потопу. В будь-якому випадку, географічному розташуванню раю уваги приділяти не будемо – наразі, це не впливає на суть самої інформації.

Проте, виходячи з символічного значення річки в Біблії – яка символізує джерело знань та керівництва (див. «Річка») – в даному випадку від Бога, – самі річки в Едені нам цікаві. Отже, річок було чотири – число чотирьох сторін світу – всього світу (див. «Числа та народи»). Тобто, символічно чотири річки Едену охоплювали весь світ, причому дві з них – ті, що їх вже нібито немає, – оточували багаті місцевості – з золотом та дорогоцінним камінням. Це може вказувати на те, що Боже знання та керівництво – яке могло б дарувати людям загальне багатство та процвітання, – зникло. Залишилася лише небагата половина знання…

¹⁵ І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала.
¹⁶ І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
¹⁷ Але з дерева знання добра й зла – не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!»

Як бачимо, Бог створив людину для догляду за раєм – що узгоджується з наведеним вище 8 Псалмом. Але й рай забезпечував людину всім необхідним – дім та їжа. Інакше кажучи – вони були створені один для одного – людина та рай були одним цілим. Та Бог дав певні обмеження людині – Він посадив в раю дерево Пізнання добра та зла. І з цього дерева не можна було їсти – бо це б призвело до смерті людини. Виникає питання: для чого було саджати таке небезпечне дерево в раю, навіщо ця спокуса? Адже сама Біблія каже, що Бог нікого не спокушує – Якова 1 розділ:

¹³ Випробовуваний, хай не каже ніхто: «Я від Бога спокушуваний». Бо Бог злом не спокушується, і нікого Він Сам не спокушує.
¹⁴ Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.
¹⁵ Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.

Та поки що залишимо це питання та рухаємось далі:

Жінка:

¹⁸ І сказав Господь Бог: «Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього».
¹⁹ І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі – воно ймення йому.
²⁰ І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була.

*Адам означає «людина» – що включає в себе поняття і чоловіка, і жінки. Наприклад, в Буття 1:26 – де Бог каже «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою…» в оригіналі стоїть саме «адам» – людина, людський рід. Це ж стосується і 7 вірша цього розділу про створення людини – Бог створив людину (адам) з пороху земного (адама – земля) – що підтверджує наше твердження, що людина та земля були створені один для одного і були єдиним цілим.

Тут виглядає ніби Адам (людина) був створений ДО появи тварин – що дивно, адже явно не узгоджується ні з наукою, ні з 1 розділом. Але, можливо, ми не так сприймаємо цю інформацію. Пригадаємо – як ми побачили в наведених вище віршах з 8 Псалма, Бог створив людину майже як Бога. І вигнавши людину з раю (Буття 3 розділ), Він «одягнув їх в шкіряний одяг» і поставив Херувима з мечем – щоб не пустити до раю. Отож, рай міг бути між небом і землею – на межі між фізичним та духовним світами. Тому тваринний світ існував на землі у фізичній сфері ДО створення людини. А потім, після створення людини та раю, Бог дав доступ до раю і тваринному світові.

Щодо називання тварин – варто пам’ятати, що в Біблії ім’я – це не набір фонетичних звуків – це характеристика носія імені (див. «Ім’я»). Саме тому, як можна зрозуміти з 18-20 віршів, Бог сподівався знайти поміч Адамові серед тваринного світу – людству могли стати в пригоді здібності певних видів тварин… Все ж дивує, що згідно цих віршів, Бог шукав поміч, щоб подібна була Адамові, серед тварин. Та це питання ми припіднімемо в наступному розділі.

Отож, для вагомої допомоги Адамові здібностей тварин було замало – тож поміч потрібно було ще створити:

²¹ І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, – і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
²² І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама.
²³ І промовив Адам: «Оце тепер вона – кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка.
²⁴ Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом».
²⁵ І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.

Тут також є цікаве зауваження: Бог створив жінку з тіла Адама (людини) – тобто розділивши Адама на дві частини, нехай навіть Єва і була меншою частиною. І потім, як сказано в 24 вірші, чоловік приєднається до своєї жінки – і вони обоє знову стануть одним тілом. І це також підтверджує наше розуміння значення слова Адам.

На все це варто дивитися з погляду, що Адам – це людство загалом. Жінка, яку Бог дав Адамові – як ми й визначили в статті «Жінка», певна система організації суспільства – яка є невід’ємною частиною людства, і яка, як буде сказано далі, має дати життя всьому живому на землі. І тут хочеться навести слова з Повторення Закону 30 розділ:

¹¹ бо ця заповідь, що я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона.
¹² Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її?
¹³ І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її?
¹⁴ Бо ж дуже близька до тебе та річ, – вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її.
¹⁵ Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло.

Як і жінка, Божа Заповідь близька до людини – фактично її частина. І вона, як і жінка, може дарувати життя. Чим не опис Єви?..

Те, що покине чоловік батька та матір, і пристане до жінки своєї, – і стануть вони одним тілом, – окрім буквальної сім’ї, – де це твердження правдиве, в більшому масштабі вказує, що людство відійде від Божої опіки (стане більш самостійним, самодостатнім) – і разом з даною Богом системою організації суспільства стануть єдиним цілим. Можливо, саме тому Бог Сьомого Дня зміг відпочити – дбати про людство потреби не було.