Буття 11 розділ

Вавилонська башта. Помішання мов. Родовід від Сима до Аврама. Аврам.

Вавилонська башта

Вавилонська башта:

¹ І була вся земля – одна мова та слова одні.
² І сталось, як рушали зо Сходу вони, то в Шинеарському краї рівнину знайшли, і оселилися там.

Перекладачі Біблії подають, що Шинеарський край – це територія Вавилону пізніших часів, більш відома як Межиріччя (Месопотамія).

³ І сказали вони один одному: «Ану, наробімо цегли, і добре її випалімо!» І сталася цегла для них замість каменя, а смола земляна була їм за вапно.
⁴ І сказали вони: «Тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення, щоб ми не розпорошилися по поверхні всієї землі».

Зробити для себе ймення – це підвищити, прославити себе. Тобто, людство мало бажання поставити себе на рівні, або ж навіть вище Бога – збудувати башту аж до неба.

⁵ І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.
⁶ І промовив Господь: «Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.
⁷ Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного».
⁸ І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, – і вони перестали будувати те місто.
⁹ І тому-то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.

*Цю історію ми також розглядали в статті «Вавилон».

В цій історії виглядає дивним те, що якийсь шпичак на поверхні землі – Вавилонська башта, міг так занепокоїти Господа. В наш час при сучасних технологіях людство будує значно вищі «башти» – хмарочоси. Мало того, люди навіть літають в космос – так би мовити, в саме небо. І нічого – особливого Божого гніву саме за це люди не спостерігають. То, Бог змирився з людською зухвалістю?.. Звісно ж ні – у Бога на все є Свої причини – 2 Петра 3 розділ:

⁸ Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день!
⁹ Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття.

Насправді, Бог вирішив розділити та розпорошити людство за те, що вони зневажили Бога – забажали слави лише для себе – тож місто збудуймо собі, та башту, а вершина її аж до неба. І вчинімо для себе ймення. Вони не бажали віддавати належну славу своєму Творцеві – а це, як мінімум, було несправедливо по відношення до Нього – Ісаї 42 розділ:

⁸ Я Господь, – оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.

Також, варто розуміти, що в Біблії місто – це не місто в розумінні сучасної людини. Це ціле організоване суспільство, певна цивілізація. Для порівняння зверніть увагу на те, як Бог називає цивілізацію грішного людства в час Кінця – Об’явлення 17 розділ:

⁴ А жінка була одягнена в порфіру й кармазин, і приоздоблена золотом і дорогоцінним камінням та перлами. У руці своїй мала вона золоту чашу, повну гидоти та нечести розпусти її.
⁵ А на чолі її було написане ім'я, таємниця: «Великий Вавилон, мати розпусти й гидоти землі».
---------------
¹⁸ А жінка, яку ти бачив, то місто велике, що панує над царями земними».

*Див. «Вавилон».

Тож Вавилонська башта тут – це певна справа, діла, організованість, – покликана виявити велич, в даному випадку, людей, які здійснили цю справу.

Виходить, що в ті часи люди вирішили створити свою власну, незалежну від Бога, цивілізацію. А це було хибним шляхом та не входило в наміри Бога – Який бажав виправити та благословити людство. До того ж зауважимо – в об’єднаному та організованому грішному суспільстві жити побожній людині було б вкрай важко, якщо б можливо взагалі. Тому таке людство відійшло б від Бога остаточно, і Його намір створити досконале та щасливе людство зазнав би невдачі. Тож Бог мав втрутитися – для захисту майбутнього людства.

З цієї історії можна зробити ще один цікавий висновок – в єдності людей ховається чимала сила:

⁶ І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.

Спільними зусиллями вони багато чого можуть досягнути. І мова не лише про звичайну силу – в єдиному бажанні люди можуть впливати на обставини та події. Тобто велика кількість людей мають потужну духовну силу. Саме тому Бог вирішив розділити та розпорошити невірне людство. А от вірне Йому людство, навпаки – має бути об’єднаним (див. «Єдність») – Івана 17 розділ:

²¹ щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я – у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, – щоб увірував світ, що Мене Ти послав.

Також, 2 Коринтян 13 розділ:

¹¹ А накінець, браття, радійте, удосконалюйтесь, тіштеся, будьте однодумні, майте мир, – і Бог любови та миру буде з вами!

Ефесян 4 розділ:

¹ Отож, благаю вас я, в'язень у Господі, щоб ви поводилися гідно покликання, що до нього покликано вас,
² зо всякою покорою та лагідністю, з довготерпінням, у любові терплячи один одного,
³ пильнуючи зберігати єдність духа в союзі миру.
⁴ Одне тіло, один дух, як і були ви покликані в одній надії вашого покликання.
⁵ Один Господь, одна віра, одне хрищення,
⁶ один Бог і Отець усіх, що Він над усіма, і через усіх, і в усіх.
⁷ А кожному з нас дана благодать у міру дару Христового.

До речі – якщо вдуматися, то той перший Вавилон (в перекладі з давньоєврейської означає «помішання»), судячи зі всього, існує до нашого часу – адже присутні всі ознаки цього: людство розділене різними мовами та розпорошене по всьому світі. Навіть надалі намагається побудувати «високу аж до неба башту» – власну, незалежну від Бога, цивілізацію. До того ж, саме таке суспільство описане в пророцтві Даниїла на наш час – Даниїла 2 розділ:

³¹ Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван, – бовван цей величезний, а блиск його дуже сильний; він стояв перед тобою, а вигляд його був страшний.
³² Цей бовван такий: голова його – з чистого золота, груди його та рамена його – зо срібла, нутро його та стегно його – з міді,
³³ голінки його – з заліза, ноги його – частинно з заліза, а частинно з глини.
³⁴ Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, – і розторощив їх.
³⁵ Того часу розторощилося, як одне, – залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю.
³⁶ Оце той сон, а його розв'язку зараз скажемо перед царем.
³⁷ Ти, царю, цар над царями, якому Небесний Бог дав царство, владу й міць та славу.
³⁸ І скрізь, де мешкають людські сини, польова звірина та птаство небесне, Він дав їх у твою руку, та вчинив тебе пануючим над усіма ними. Ти – голова, що з золота.
³⁹ А по тобі постане інше царство, нижче від тебе, і царство третє, інше, що з міді, яке буде панувати над усією землею.
⁴⁰ А царство четверте буде сильне, як залізо, бо залізо товче й розбиває все, так і воно стовче й розіб'є, як залізо, що все розбиває.
⁴¹ А що ти бачив ноги та пальці частинно з ганчарської глини, частинно з заліза, то це буде поділене царство, і в ньому буде трохи залізної міці, бо ти бачив залізо, змішане з глейкою глиною.
⁴² А пальці ніг частинно з заліза, а частинно з глини, то й частина царства буде сильна, а частина буде ламлива.
⁴³ А що бачив ти залізо, змішане з глейкою глиною, то вони змішані будуть людським насінням, а не будуть прилягати одне до одного, як залізо не змішується з глиною.
⁴⁴ А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
⁴⁵ Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!»

Саме ноги цього боввана, зроблені з заліза та глини – не поєднувані елементи, – символізують сучасний світ. А розділений світ, як і попереджав Ісус Христос, не встоїть – Матвія 12 розділ:

²⁵ А Він знав думки їхні, і промовив до них: «Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.
²⁶ І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?

Родовід від Сима до Аврама:

¹⁰ Оце нащадки Симові: Сим був віку ста літ, та й породив Арпахшада, два роки по потопі.
¹¹ І жив Сим по тому, як породив Арпахшада, п'ять сотень літ. І породив він синів і дочок.
¹² А Арпахшад жив тридцять і п'ять літ, та й породив він Шелаха.
¹³ І жив Арпахшад по тому, як породив він Шелаха, чотири сотні літ та три роки. І породив він синів та дочок.
¹⁴ Шелах же жив тридцять літ, та й породив він Евера.
¹⁵ І жив Шелах по тому, як породив він Евера, чотири сотні літ і три роки. І породив він синів та дочок.
¹⁶ Евер же жив тридцять літ і чотири, та й породив він Пелеґа.
¹⁷ І жив Евер по тому, як породив він Пелеґа, чотири сотні літ і тридцять літ. І породив він синів та дочок.
¹⁸ Пелеґ же жив тридцять літ, та й породив Реу.
¹⁹ І жив Пелеґ по тому, як породив Реу, дві сотні літ і дев'ять літ. І породив він синів та дочок.
²⁰ А Реу жив тридцять і два роки, та й породив Серуґа.
²¹ І жив Реу по тому, як породив Серуґа, дві сотні літ і сім літ. І породив він синів та дочок.
²² А Серуґ жив тридцять літ, та й породив Нахора.
²³ І жив Серуґ по тому, як породив Нахора, дві сотні літ. І породив він синів та дочок.
²⁴ А Нахор жив двадцять літ і дев'ять, та й породив він Тераха.
²⁵ І жив Нахор по тому, як породив він Тераха, сотню літ і дев'ятнадцять літ. І породив він синів та дочок.
²⁶ Терах же жив сімдесят літ, та й породив Аврама, і Нахора, і Гарана.

Цікавим в цьому родоводі є те, що тривалість життя потрохи зменшується – тобто, намір Бога скоротити тривалість людського життя (Буття 6:3) сповнюється не одразу, а поступово.

Аврам:

²⁷ А оце нащадки Терахові: Терах породив Аврама, і Нахора, і Гарана. А Гаран породив Лота.
²⁸ Гаран же помер за життя свого батька, у краї свого народження, в Урі халдейському.
²⁹ І побрали Аврам та Нахор для себе жінок. Ім'я Аврамовій жінці Сара, а ймення Нахоровій жінці Мілка, дочка Гарана, Мілчиного батька і батька Їски.
³⁰ А Сара неплідна була, – не мала нащадка вона.
³¹ І взяв Терах Аврама, сина свого, і Лота, сина Гаранового, сина свого сина, і Сару, невістку свою, жінку Аврама, свого сина, та й вийшов з ними з Уру халдейського, щоб піти до краю ханаанського. І прийшли вони аж до Харану, та й там оселилися.
³² І було днів Терахових дві сотні літ та п'ять літ. І Терах помер у Харані.

Вартим уваги є те, що дружина Аврама (більш відомого як Авраам) Сара була неплідна (30 вірш) – це має важливе пророче значення, яке триває аж до наших днів, – але про це – в наступних розділах. Зараз зазначимо, що цими віршами, можна сказати, починається історія ізраїльського народу – адже ізраїльтяни вважають Аврама (Авраама) своїм прабатьком.