Буття 42 розділ
Брати Йосипа приходять до нього по хліб, збуваються Йосипові сни про поклони його братів йому. Йосип випробовує братів.
Зустріч Йосипа з братами
- Йосипові брати приходять до Єгипту по хліб:
1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: «Пощо ви споглядаєте один на одного?»
2 І сказав він: «Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, – і будемо жити, і не помремо».
3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4 А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: «Щоб не спіткало його яке нещастя!»
5 І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими, що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6 А Йосип – він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
- Йосип випробовує братів:
7 І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: «Звідкіля прибули ви?» А вони відказали: «З ханаанського Краю купити їжі».
Однією з причин, чому Йосипові брати не впізнали його, мабуть було те, що єгиптяни голилися (тож і Йосип також), а ізраїльтяни ні.
8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: «Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі».
10 А вони відказали йому: «Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.
11 Ми всі – сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!»
12 Він же промовив до них: «Ні, – бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!»
13 А вони відказали: «Дванадцятеро твоїх рабів – брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема».
14 І промовив їм Йосип: «Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15 Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
16 Пошліть з-поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув'язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!»
17 І він забрав їх під варту на три дні.
18 А третього дня Йосип промовив до них: «Зробіть це – і живіть. Я Бога боюся,
19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув'язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, – і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте». І вони зробили так.
21 І говорили вони один одному: «Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали... Тому то прийшло це нещастя на нас!»
22 І відповів їм Рувим, говорячи: «Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається...»
Отож, брати розуміли, що пролита кров невинної людини буде жадатися від винуватця – тобто, наслідки такого вчинку не забаряться...
23 А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24 А він відвернувся від них та й заплакав... І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв'язав його на їхніх очах.
Симеон був другим сином Якова – сином Лії.
- Повернення до Ханаану:
25 А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26 І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, а воно ось в отворі мішка його!
28 І сказав він братам своїм: «Повернене срібло моє, – і ось воно в мішку моїм!» І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: «Що це Бог нам зробив?»
29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
30 «Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31 А ми сказали йому: «Ми правдиві, – не були ми шпигунами!
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї».
33 І сказав до нас муж той, пан того краю: «З того пізнаю, що правдиві ви, – зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі».
35 І сталося, – вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, – і полякались...
- Страх Якова за своїх синів:
36 І сказав до них Яків, їх батько: «Ви позбавили мене дітей, – Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!»
37 І промовив Рувим до батька свого, кажучи: «Двох синів моїх уб'єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе».
Дивна пропозиція Рувима – та ж його сини – онуки Якова. Чи взамін свого сина Ваніямина Яків мав би вбити своїх онуків?... Та як міг – так намагався вмовити батька.
38 А той відказав: «Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався... А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!...»