Івана 17 розділ

  Молитва Ісуса Христа – про вічне життя, славу, єдність та любов.

Молитва

• Вічне життя:

¹ По мові оцій Ісус очі Свої звів до неба й промовив: «Прийшла, Отче, година, – прослав Сина Свого, щоб і Син Твій прославив Тебе,
² бо Ти дав Йому владу над тілом усяким, щоб Він дав життя вічне всім їм, яких дав Ти Йому.

  Ісусова влада полягає в тому, що Він єдиний Шлях до Бога, Він – єдиний Посередник між Богом та людьми. Тут варто зауважити, що Христос дасть життя вічне всім тим, яких Йому дав Бог-Отець. Тобто, лише тим, яких Бог вподобав – а для цього, як розуміємо, варто докладати зусиль, щоб дотримуватися Божих Заповідей, – для чого треба набиратися знань про Бога-Отця та Ісуса Христа:

³ Життя ж вічне – це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.

• Слава:

⁴ Я прославив Тебе на землі, – довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати.

  В Біблії поняття слава вміщає в себе відомість, ознайомлення та визнання певних рис чи характеристик. Тобто, Ісус Христос виявив людям риси та наміри Бога-Отця – через Себе – Івана 14 розділ:

⁹ Промовляє до нього Ісус: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: «Покажи нам Отця»?

  У злагоді з Божими рисами Ісус Христос виконав призначене Богом-Отцем – відкрив Правду про наміри Бога-Отця та для виконання цього наміру приніс Викупну Жертву.

⁵ І тепер прослав, Отче, Мене Сам у Себе тією славою, яку в Тебе Я мав, поки світ не постав.

  З одного боку – на перший погляд, – малоймовірно, що Христос просив Отця про повернення Йому Його слави (рис, характеристик), які Він мав до цього – Христос не мав би сумніватися в цьому, а отже й просити про це. Але так як молитва була публічною, то це Він більше сказав для слухачів, ніж для Отця – щоб вказати на Свій Статус в минулому та майбутньому.

  З іншого боку – якщо вдуматися, – то якщо тут слава – це риси та характеристики, а Ісус Христос перебував на контрольованій дияволом грішній землі в тілі недосконалої людини, то Він міг просити Бога-Отця щоб внаслідок цього Його риси та характеристики не змінились на гірше. Тоді це звернення до Отця набуває більш логічного значення…

• Благання за учнів:

⁶ Я Ім'я Твоє виявив людям, що Мені Ти із світу їх дав. Твоїми були вони, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли Твоє слово.

  Як ми знаємо, Боже Ім’я – це Його Особистість, Його Риси (див. «Ім’я»). Ісус Христос Риси Бога-Отця справді виявив людям – Своїм Вченням та Вчинками. Але, як тут вказано, Він виявив Боже Ім’я тим людям, хто здатен почути – яких Отець привів до Нього. Будучи здатними почути, вони зберегли Його Слово – зрозуміли Вчення Христа:

⁷ Тепер пізнали вони, що все те, що Ти Мені дав, від Тебе походить,
⁸ бо слова, що дав Ти Мені, Я їм передав, – і вони прийняли й зрозуміли правдиво, що Я вийшов від Тебе, і ввірували, що послав Ти Мене.
⁹ Я благаю за них. Не за світ Я благаю, а за тих, кого дав Ти Мені, – Твої-бо вони!
¹⁰ Усе-бо Моє – то Твоє, а Твоє – то Моє, і прославивсь Я в них.
¹¹ І не на світі вже Я, а вони ще на світі, а Я йду до Тебе. Святий Отче, – заховай в Ім'я Своє їх, яких дав Ти Мені, щоб як Ми, єдине були!
¹² Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.

  Призначений на загибіль – це Юда Іскаріотський, зрадник. Пророцтво з Писання, про яке тут згадує Христос, записане в 41 Псалмі:

¹⁰ Навіть приятель мій, на якого надіявся я, що мій хліб споживав, – підняв проти мене п'яту!

  *Про це ж Христос згадував під час Таємної Вечері, описаної в Івана 13 розділ.

  Отож, знаючи схильності та характер Юди, Ісус – Який завжди дбав про сповнення пророцтв, – свідомо обрав його апостолом – щоб справдилось і це пророцтво…

¹³ Тепер же до Тебе Я йду, але це говорю Я на світі, щоб мали вони в собі радість Мою досконалу.
¹⁴ Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
¹⁵ Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
¹⁶ Не від світу вони, як і Я не від світу.

  Бути не від світу – це не відображати домінуючі риси цього світу, бути тут чужим (див. «Приходьки»).

¹⁷ Освяти Ти їх правдою! Твоє слово – то правда.
¹⁸ Як на світ Ти послав Мене, так і Я на світ послав їх.
¹⁹ А за них Я посвячую в жертву Самого Себе, щоб освячені правдою стали й вони.

  19 вірш пояснює значення 17 вірша: Христос – Слово Боже та Правда. По змісту це ті ж слова, що Він сказав в Івана 14 розділі:

⁶ Промовляє до нього Ісус: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.

  Тобто, виходить, що освячення учнів Христа відбудеться Ним Самим. Звучить, можливо, дещо дивно, але варто вникнути в суть, – адже Христос – це Бог-Слово, Мудрість, Світло, Правда (див. Івана 1 розділ). Також, розуміння Божої Істини та дотримання на основі цього Його принципів робить людину святою – освячує її.

• Одне ціле:

²⁰ Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене,
²¹ щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я – у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, – щоб увірував світ, що Мене Ти послав.

  Бути в Христі, як Отець у Ньому, означає ЄДНІСТЬ ДУМКИ, намірів, співпраці. У світлі цього Соломонові слова про мураху, можливо, набувають ширше значення – Приповістей 6 розділ:

⁶ Іди до мурашки, лінюху, поглянь на дороги її – й помудрій:
⁷ нема в неї володаря, ані урядника, ані правителя;
⁸ вона заготовлює літом свій хліб, збирає в жнива свою їжу.

  Мурахи в мурашнику мають спільну думку, ідею, ціль. І всі діють як одне ціле – таким має бути і Боже людське суспільство…

²² А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми.

  Як можна передати славу? Втім, якщо слава – це риси, характеристика, – то учні Христа справді перейняли від Вчителя Його світогляд, а отже й риси та характеристику. І таким чином стали з Вчителем одним цілим:

²³ Я – у них, а Ти – у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив.

  На фоні грішного людства учні Христа разюче вирізнялися – тож світ таки пізнав, що Христос був на землі – тобто, що Отець послав Його на землю.

• Божа любов:

²⁴ Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, – бо Ти полюбив Мене перше закладин світу.

  Тут Ісус підтверджує Своїм учням, що вони будуть із Ним – і це, вочевидь, мова про святих Всевишнього – тих кого Христос назвав Своїми братами (див. «Брати Христові»). Та, загалом, всі вірні Богові люди будуть з Христом – чи то на небі, чи то на землі – в Божому Царстві…

²⁵ Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти.
²⁶ Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!»...

  Як ми вже казали, Боже Ім’я – це не набір фонетичних звуків, а риси чи характеристика Всевишнього Бога – Його Сутність (див. «Ім’я»). Тож згідно слів Христа, основною рисою Всевишнього Бога є любов – що й підтвердив апостол Іван в 1 Івана 4 розділ:

⁸ Хто не любить, той Бога не пізнав, бо Бог є любов!

  Фактично, в цій молитві Ісус закликає всіх Своїх послідовників до єдності. Саме це і є основою їхньої любові до Бога та між собою. Таким чином Бог-Отець, Ісус Христос, та вірні їм люди стануть єдиним цілим. Так і буде…