Числа та народи

  Біблія містить чимало символів, і щоб розуміти записані в ній пророцтва, варто розуміти значення її символів.

  При уважному дослідженні Біблії можна зауважити особливе відношення Бога до чисел. Наприклад, Сьомий День Божого Творення має своє відображення стосовно сьомого дня тижня – суботи. Часто можна зустріти термін в сорок років чи днів. І от на основі таких спостережень можна зробити висновок про те, що в Біблії означає те чи інше число:

  Числа:

3 – завершена, достатня, підтверджуюча кількість. Ісуса Христа диявол спокушав три рази, апостол Петро тричі зрікся Христа і тд

4 – число світу – 4 сторони світу – цілий світ. Повнота простору.

6 – це число людської неповноти, недосконалості, незавершеності: було шість міст сховку для ненавмисних убивць в стародавньому Ізраїлі. Шість днів тратилось на роботу – марноту в очах Бога, шість років працювалось на землі – а сьомий відпочивала земля, шість днів їли опрісноки на Пасху, шість речей, які ненавидить Господь – Приповістей 6 розділ:

¹² Людина нікчемна, чоловік злочинний, він ходить з лукавими устами,
¹³ він моргає очима своїми, шургає своїми ногами, знаки подає пальцями своїми,
¹⁴ в його серці лукавство виорює зло кожночасно, сварки розсіває, –
¹⁵ тому нагло приходить погибіль його, буде раптом побитий – і ліку нема!
¹⁶ Оцих шість ненавидить Господь, а ці сім – то гидота душі Його:
¹⁷ очі пишні, брехливий язик, і руки, що кров неповинну ллють,
¹⁸ серце, що плекає злочинні думки, ноги, що сквапно біжать на лихе,
¹⁹ свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!

  Фактично – людина, яка відображає ці риси, це людина підступна, лиха, лукава, яка, до речі, йде на швидку погибіль.

7 – число Божої повноти, завершеності. Це число, також, було згадане у вищенаведених віршах з книги Приповістей Соломона і вказує на повноту гидких речей в поведінці людства. На сьомий день Бог скінчив працю свою, сьомий день тижня належить Богу, сьомий рік – рік відпочинку для землі (в стародавніх євреїв). Сім ангелів, сім кар – книга Об’явлення.

10 – число людської повноти – завершена кількість у людей.

12 – число людської повноти для Бога – 12 племен Ізраїля, 12 апостолів.

40 – число повноти дії, завершена дія – число достатньої дії. На відміну від числа 3 – яке означає повноту кількості, а не дії. 40 днів і ночей падав дощ під час всесвітнього потопу, 40 років євреї блукали пустелею, 40 днів та ночей постив в пустелі Ісус Христос.

  Варто додати, що інколи для підсилення значення певного числового терміну може використовуватися його повторення (наприклад, 666), або десятикратне збільшення – як от 40 років ізраїльтяни блукали пустелею та 400 років перебували в Єгипетському рабстві.

Ключ

  Біблія, в основному – це Книга пророцтв. І для їхнього розуміння потрібен певний ключ – і цей ключ вказаний в Екклезіяст 1 розділ:

⁹ Що було, воно й буде, і що робилося, буде робитись воно, – і немає нічого нового під сонцем!...
¹⁰ Буває таке, що про нього говорять: «Дивись, – це нове!» Та воно вже було від віків, що були перед нами!

  Тобто, тут цар Соломон вказує на те, що в наш час називають «історія повторюється». Отож, якщо так, то чимало Біблійних історій можуть повторюватися – таким чином будучи пророцтвами. Наприклад, історія виходу Ізраїля з Єгипту може повторитися в майбутньому, – і воно, судячи з подій, що наближаються, так і є – як ми могли побачити це в розгляді книги Вихід.

  Як відомо, Біблія має Божественне походження – її Бог подарував людям, щоб вони могли: по-перше, мати певний моральний орієнтир в своєму житті, а по-друге – знати чого чекати далі – Амоса 3 розділ:

⁷ Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам.

  Ця Книга містить інформацію, як люди з’явились на землі, яким є Божий намір стосовно людства, і як Бог реалізує цей Свій намір – встановивши Своє Царство. Тож для нас – для людей, фактично немає нічого більш важливого, як встановлення Божого Царства – це найважливіша тема Біблії. Тому Біблію взагалі не варто розглядати як книгу пророцтв, час яких вже давно минув. Ні – це Книга пророцтв про прихід Божого Царства – тож всі її пророцтва саме про це. Навіть, якщо це пророцтва про народи, яких уже давно немає, – просто варто розуміти, кого ці зниклі народи символізують. А зрозуміти це можливо, порівнюючи різні Біблійні пророцтва, звертаючи увагу на їхні схожості та розуміючи загальну Біблійну звістку. Отже, які стародавні народи кого символізують:

  Народи:

  Ізраїль (Єфрем) – значення залежить від контексту:

1. Божий народ загалом.
2. Невірний Божий народ – якщо в пророцтві лунає його засудження.
3. Вірний Божий народ – всі вірні Богові люди з різних народів – коли описується його благословення.

*див. стаття «Ізраїль»

  Юда – значення також залежить від контексту:

1. Люди, які попри труднощі намагаються залишатися вірними Богові – виконуючи його Заповіді.
2. Вірні Богові люди з різних народів в час Кінця – ті, кого Бог збере як Свій народ.

*див. стаття «Ізраїль»

  Єгипет – провідна держава світу, здатна диктувати умови навколишнім народам. Бути символічним Єгиптом (як і іншими народами), скажімо, – це перехідне право. Тобто, з виходом на світову арену нової домінуючої держави вона займе місце символічного Єгипту у відповідному пророцтві. В наш час – це Сполучені Штати Америки, а потім – з їх занепадом, цю роль, згідно пророцтв, займе Росія.

  Вавилон – в пророцтвах про покарання невірного Ізраїлю – символізує сучасну Росію. В пророцтвах про сам Вавилон символізує Вавилон великий – сучасний Захід (ДО його падіння) і цивілізацію грішного людства загалом (див. «Вавилон»).

  Сирія (Арам) – в Біблійній історії часом союзник невірного Ізраїлю – який переважно символізує невірну Європу. Тож стародавня Сирія може символізувати сучасні США.

  Ассирія (Ашшур) – в Біблійній історії часто ворог Божого народу – від якого приходить покарання невірного Ізраїля. В пророцтвах щодо нашого часу – сучасна Росія.

  Тир. 28 розділ книги Єзекіїля дає підстави вважати, що стародавній Тир в наш час символізує Вавилон Великий, а точніше його головного представника – так званий Захід. Втім, цілком можливо, що в інших пророків Тир може мати більш конкретизоване значення, а для цього варто розглянути (стисло) історію стародавнього Тиру.

  Отже, це стародавнє місто на східному узбережжі Середземного моря (на території сучасного Лівану на його місці знаходиться невеличке місто Сур) – в межах стародавнього Ханаанського Краю. Перша згадка про це місто датується 16 століттям до н.е. Це було багате та неприступне острівне місто неподалік берега. Маючи чималий власний флот, місто вело активну торгівельну діяльність, засновувало міста в північних регіонах Середземномор’я. Його неодноразово намагалися захопити, – і хоча воно не мало власної води на острові (її довозили з материкової частини міста), – через вдале розташування переважно облога була безуспішною. Доволі довго Тир був одним з головних міст Близького Сходу, в першому столітті там побував апостол Павло (Дії Апостолів 21:3), місто неодноразово потерпало від Хрестових походів. І лише в 13 столітті н.е. Тир прийшов в занепад після руйнування мусульманами.

  Кому з Західних країн сучасності підходить опис стародавнього Тиру – як впливового та неприступного острівного міста? Під цей опис чудово підпадає Велика Британія – яка доволі довгий час була впливовою імперією світового масштабу, і яка, фактично, стала основою сучасного так званого Заходу – культурою та мовою. 

  Филистимляни – чи як їх ще називають народи моря, як і ізраїльтяни, були чужинцями в Ханаані та конкурували з Божим народом в захопленні Ханаанського краю. Тобто, вони були постійними ворогами та противниками Божого народу. Тож в Біблійних пророцтвах вони символізують тих, хто хоче захопити дані Богом терени Божого народу. Наприклад, в Ісаї 9 розділі филистимляни символізують Радянський Союз, країни соціалістичного блоку – який своєю ідеологією ніби претендував на Божу землю.

  Моав – народ, який пішов від Авраамового племінника Лота та його (Лотової) дочки. Тобто, Моав мав певні родинні зв’язки з Ізраїлем. В пророцтвах Ісаї Моав символізує всі народи Заходу загалом – які в наш час є основою Вавилону Великого (див. «Вавилон»).

  Едом – народ, родоначальником якого був брат Якова Ісав. Легковажно відмовившись від свого перворідства, він відмовився від стосунків з Богом, а також, Його благословення та підтримки. Отож, в пророцтвах Едом (окрім тих, де Едом фігурує разом з Моавом та Аммоном) символізує тих людей (чи народи), котрі відмовляються від стосунків з Богом – від виконання Його Законів, і, відповідно, Його підтримки та захисту. Тож, в залежності від контексту, в пророцтвах щодо нашого часу стародавній Едом може символізувати сучасний християнський Захід – який своїми діями відкидає Бога. В пророцтвах про кінець Господнього Дня, виходячи з того, що насправді всі люди світу належать Богові і в Останні Дні все людство розділиться на дві частини – Божих противників та Божий народ, стародавній Едом символізує саме всіх Божих противників.

  Едом, Моав та Аммон – це братні до Ізраїля народи. Якщо Едом – це нащадки Якового брата Ісава (див. вище), то Моав та Аммон – нащадки синів Авраамового племінника Лота. Ці народи не бажали бути з Ізраїлевим Богом та обрали йти своїм шляхом. Проте, як каже Біблія, все ж вони користувалися певною Божою прихильністю.