Буття 3 розділ

  Змій та Єва. Втрачений рай. Покарання змія та людей, прокляття землі.

Падіння

  Як і другий розділ, цей також на перший погляд не узгоджується ні з наукою, ні з першим розділом – і також викликає чимало запитань. Як і в другому розділі, тут також спробуємо з ними розібратись.

Підступний змій

¹ Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки: «Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?»
² І відповіла жінка змієві: «З плодів дерева раю ми можемо їсти,
³ але з плодів дерева, що в середині раю, – Бог сказав: «Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, – щоб вам не померти».
⁴ І сказав змій до жінки: «Умерти – не вмрете!
⁵ Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло».
⁶ І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з'їла, і разом дала теж чоловікові своєму, – і він з'їв.

  Тут, як бачимо, є три персонажі: змій, жінка, і дерево Пізнання добра та зла.

• Змій:

    Всім відомо, що тим стародавнім змієм-спокусником був сатана диявол. А звідки він там взявся? Ось що про нього говориться в книзі пророка Єзекіїля 28 розділ:

¹² «Сину людський, здійми жалобну пісню на тирського царя, та й скажеш йому: Так говорить Господь Бог: Ти печать досконалости, повен мудрости, і корона краси.
¹³ Ти пробував ув Едені, садку Божому: усякий дорогий камінь – на одежі твоїй: карнеоль, топаз і яспіс, хризоліт, согам, і онікс, сапфір, рубін і смарагд, і золото; знаряддя бубнів твоїх та сопілок твоїх були в тебе що дня, коли був ти створений, були вони наготовлені.
¹⁴ Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння.
¹⁵ Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість.
¹⁶ Через велику торгівлю твою твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю Херувиме, з середини огнистого каміння.
¹⁷ Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе.
¹⁸ Многотою провин своїх, через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї середини, і він пожер тебе, і Я зробив тебе попелом на землі на очах усіх, хто бачить тебе.
¹⁹ Усі, хто знає тебе серед народів, остовпіють над тобою; ти пострахом станеш, і не буде тебе аж навіки!»...

  Хоча в 12 вірші говориться, що це пророцтво про тирського царя, та вся інша інформація вказує на диявола – це він до падіння був Херувимом хоронителем – тобто, дещо хоронив – опікувався цим. Та він загордився, – і маємо те що маємо…

  Зауважимо – змій спокусив саме жінку:

• Жінка:

  Як ми побачили в розгляді 2 розділу, Адам – це не перша людина чоловічої статі – це людство загалом – і чоловік, і жінка. Тож і жінка тут – це не звичайна людина жіночої статі. Це, як ми зазначили в статті «Жінка» – певна система цінностей, на якій повинно будуватися людське суспільство.

  Тобто, диявол використав дану Богом систему цінностей організації людського суспільства щоб спокусити перших людей. Аргументацію для такого твердження ми ще побачимо далі.

• Дерево Пізнання добра та зла:

  Як ми визначили в статті «Дерево», в Біблії дерево може символізувати Божий засіб для отримання відповідних плодів. Тож дерево Пізнання добра та зла символізує певний Божий засіб для того, щоб людина змогла познайомитися з добром та злом – навчилася їх розрізняти. Але, виходячи з того, що Бог наказав не їсти з того дерева – хоча й посадив його в раю, робимо висновок, що людство повинно було «дорости» до здатності «споживати та перетравлювати» плоди з того дерева. До цього додамо – як розповідає 6 вірш, жінці дерево видалося добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання ­– вочевидь добра та зла. Як показує загальний контекст розділу, це знання давало людям можливість стати самостійними – самим вирішувати що добре, а що зле.

Наслідок

⁷ І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.

  Дивний результат споживання плоду з дерева Пізнання добра та зла – взнали що нагі. Чи ж не так?.. Втім, якщо взяти до уваги інформацію вище – нічого дивного. Адже вони зарано спожили заборонений плід – і взнали що нагі, – тобто вразливі, незахищені. Інакше кажучи, ще не готові протистояти стороннім чинникам – протистояти злу. І що цікаво – саме так і було, – адже вони не змогли протистояти дияволу…

⁸ І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.
⁹ І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав: «Де ти?»
¹⁰ А той відповів: «Почув я Твій голос у раю – і злякався, бо нагий я, – і сховався».
¹¹ І промовив Господь: «Хто сказав тобі, що ти нагий? Чи ти не їв з того дерева, що Я звелів був тобі, щоб ти з нього не їв?»
¹² А Адам відказав: «Жінка, що дав Ти її, щоб зо мною була, вона подала мені з того дерева, – і я їв».
¹³ Тоді Господь Бог промовив до жінки: «Що це ти наробила?» А жінка сказала: «Змій спокусив мене, – і я їла».

  Усвідомлюючи свою вразливість, люди злякалися – що й виказало їх. І їхнє оправдання чудово підкреслює риси грішної людини – в своїх провинах винуватити інших.

Покарання

  Зауважимо – Свої присуди Бог виголосив почергово: від звідника – до зведеного.

• Змій:

¹⁴ І до змія сказав Господь Бог: «За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.
¹⁵ І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту».

  Те, що змії повзають на череві – не секрет – з тих часів вони не змінилися. А от порох теперішні змії не їдять. Та й є сумніви, що тогочасні змії їли порох. Втім, це ж не звичайний змій – це сатана диявол (див. "Змій"). А він буквально на череві, мабуть, не повзав. Тоді що означає Божий присуд? Вочевидь те, що пересування сатани диявола було обмежено межами землі – де він активно й пересувався (і пересувається дотепер) – Йова 1 розділ:

⁶ І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.
⁷ І сказав Господь до сатани: «Звідки ти йдеш?» А сатана відповів Господеві й сказав: «Я мандрував по землі та й перейшов її».

  Отже, повзання на череві – це обмеження пересування межами землі – на що вказують й наведені вище слова з Єзекіїля 28 розділ:

¹⁷ Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе.

 Що ж до пороху земного на їжу – відповімо далі. А поки – про ворожнечу:

  Зауважимо – ворожнеча була покладена між дияволом та жінкою (не Адамом – який є людство). Ворожнеча між ними проявлялась ворожнечею між насінням змія та жінки. Насіння – це нащадки, діти. Про дітей диявола згадував Ісус Христос у Його відповіді підступним юдеям – Івана 8 розділ:

⁴⁴ Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, – бо він неправдомовець і батько неправді.

  Про насіння (дітей) жінки згадується в Об’явлення 12 розділ:

¹ І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір.
² І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу.
³ І з'явилася інша ознака на небі, – ось змій червоноогняний, великий, що мав сім голів та десять рогів, а на його головах сім вінців.
⁴ Його хвіст змів третину зір із Неба та й кинув додолу. І змій стояв перед жінкою, що мала вродити, щоб з'їсти дитину її, коли вродить...
⁵ І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його.
------------------------------
¹⁷ І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.

  Як бачимо, на цій Жінці сповнився Божий присуд Єві (див. «Жінка») – родила вона в муках. Цією дитиною чоловічої статі – яку Бог взяв до Себе на небо, як ми знаємо, є Ісус Христос (див. «Дитя»). Він же й був Основою насіння Жінки – засудженої в раю. Але наведений тут 17 вірш згадує ще про останок насіння Жінки – а це ті, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове. Тобто, вірні Божі слуги – їх Бог називає Своїми дітьми. І про різницю між дітьми диявола та Бога пояснив апостол Іван в 1 Івана 3 розділ:

⁸ Хто чинить гріх, той від диявола, бо диявол грішить від початку. Тому-то з'явився Син Божий, щоб знищити справи диявола.
⁹ Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він.
¹⁰ Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!

  Між цими двома типами людей і справді завжди тривала ворожнеча – діти диявола завжди ненавиділи та переслідували дітей Божих – 2 Тимофія 3 розділ:

¹² Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані.

  Отож, з ворожнечею між змієм та жінкою, ніби вияснили все… Лише додамо, що про ворожнечу між дітьми Бога та диявола ми поговоримо ще в розгляді наступного – 4 розділу книги Буття.

  Ще залишилось нам вияснити, що означає, що насіння жінки зітре голову змієві, а він жилитиме його в п’яту. Фактично, коли хтось давить ногою голову змії (зазвичай, це роблять саме п’ятою), ця змія намагатиметься вжалити його в цю ногу – якраз в п’яту. Тобто, ці вірші вказують, що прийде час, коли насіння Жінки нищитиме змія і у відповідь змій жалитиме його в п’яту. Ця подія описана в Об’явлення 12 розділі:

⁷ І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи,
⁸ та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.
⁹ І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
¹⁰ І я почув гучний голос на небі, який говорив: «Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
¹¹ І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!
¹² Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!»
¹³ А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я.
--------------------------
¹⁷ І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.

  Ці події відбудуться в Час Кінця – наш час. І, як сказано в 10 та 11 віршах, насіння Жінки справді перемогло змія. Але й змій, як сказано в 12 та 17 віршах, жалитиме насіння жінки (останок його) – що ще залишатиметься на землі певний час…

  Думка: змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив (1 вірш) та став проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову (14 вірш). Тобто, Бог поставив його (диявола) в один ряд з тваринами. У світлі цього виникає питання – а якими були тварини в той час? Адже, як пам’ятаємо з попереднього розділу (Буття 2:18-20), саме серед тварин Бог спочатку сподівався знайти поміч Адамові – до того, як створив йому Жінку. Це наводить на думку, що за тваринами мали наглядати відповідні духовні створіння, – тобто, Херувим хоронитель, який потім став відомий як диявол сатана, мав опікуватися певним видом тварин, наприклад, плазунами…

   Ще один цікавий момент: якщо змій поставлений поряд з тваринами, а людина мала панувати над тваринним світом (Буття 1:28) – то, по-перше – на початку змій (той, хто став дияволом та сатаною) був нижчим по статусу від людини, а по-друге – якою тоді була людина, якщо вона була вищою по статусу від тварин і змія – адже його (змія) можливості вражають?!..

• Жінка:

¹⁶ До жінки промовив: «Помножуючи, помножу терпіння твої та болі вагітности твоєї. Ти в муках родитимеш діти, і до мужа твого пожадання твоє, – а він буде панувати над тобою».

  Так, жінки й справді родять в муках – народження дітей легко не дається. Та й світ цей, як вже не один зауважував, належить чоловікам – які здавна панували над жінками. Втім, як ми вже зазначили вище, ця жінка, якій Бог в раю виголосив вирок – це та ж сама Жінка, про яку йде мова в Об’явлення 12 розділ:

¹ І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на її голові вінок із дванадцяти зір.
² І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу.

  Як ми визначили в статті «Жінка», це не звичайна жінка – це дана Богом система цінностей для організації суспільства. Саме тому цій жінці, на відміну від Адама (як побачимо далі), не було сказано, що вона помре – адже вона живе до цього часу…

• Адам:

¹⁷ І до Адама сказав Він: «За те, що ти послухав голосу жінки своєї та їв з того дерева, що Я наказав був тобі, говорячи: «Від нього не їж», – проклята через тебе земля! Ти в скорботі будеш їсти від неї всі дні свойого життя.
¹⁸ Тернину й осот вона буде родити тобі, і ти будеш їсти траву польову.
¹⁹ У поті свойого лиця ти їстимеш хліб, аж поки не вернешся в землю, бо з неї ти взятий. Бо ти порох, – і до пороху вернешся».

  Перше, що сталося внаслідок гріха Адама – прокляття землі. Тобто вона, вочевидь, змінилася – більше не забезпечувала щедро всі потреби людини, і потребувала постійної важкої праці для того, щоб приносити плоди.

  Зауважимо – для жінки покаранням були важкі пологи та ворожнеча з насінням змія. Для Адама – важка праця і повернення в порох. А жінці про порох нічого не було сказано. Це ще один аргумент на користь того, що Адам – це людство загалом, а жінка – певна система.

  Повернення в порох, звісно ж, означало смерть – на сповнення Божого застереження в Буття 2 розділ:

¹⁷ Але з дерева знання добра й зла – не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!»

  Хоча Бог і сказав, що Адам помре того ж дня, та, як розповідає Біблія, після вигнання з раю Адам прожив ще не один день, і навіть не одну сотню років. Тож Бог не виконав Свій присуд, чи щось не так розуміємо? Мабуть друге. По-перше, одразу ж після споживання забороненого плоду процес смерті в тілі Адама було запущено – він почав вмирати, – адже шлях до дерева життя йому було закрито. Окрім цього, в Божих очах він вже був мертвим – Матвія 8 розділ:

²¹ А інший із учнів промовив до Нього: «Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати».
²² А Ісус йому каже: «Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!»

  *Див. «Мертві».

  Для Бога Адам після гріхопадіння і його нащадки стали мертвими – Римлян 5 розділ:

¹² Тому-то, як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили.

  Щоб жити люди потребували Викупу – який згодом забезпечив Ісус Христос…

  По-друге, вочевидь тут мався на увазі День Творення. Адам був створений Шостого Дня, того ж дня він згрішив, і того ж дня помер – адже Шостий День Творення, як ми побачили в розгляді 1 розділу, ще не закінчився.

  Ще одна цікава деталь – після важкого життя на землі Адам повернеться в землю – бо він порох, і до пороху вернеться. До цього пригадаємо присуд змієві – порох ти їстимеш у всі дні свойого життя. І ще додамо слова апостола Петра – 1 Петра 5 розділ:

⁸ Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник – диявол – ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого.

   Отже порох, яким живиться змій – це люди. І їсть їх він не фізично, а емоційно, чи, скажімо, енергетично. Тобто, наші лихі вчинки та емоції дають йому (і його демонам) поживу.

• Вигнання:

²⁰ І назвав Адам ім'я своїй жінці: Єва, бо вона була мати всього живого.

  Тут сказано, що вона була мати всього живого. Інші переклади подають як мати всіх живих – що для першої жінки цілком реально. Адже всі ми – її нащадки. Втім, як ми зауважили в статті «Жінка», Єва не була звичайною жінкою – вона дана Богом система цінностей для побудови людського суспільства. Яким же тоді чином вона може бути матір’ю всього живого? Коли людство послуговується негідною системою цінностей суспільства – яку Біблія називає Вавилоном Великим (див. «Вавилон»), то життя на нашій планеті наближається до краху. А якщо б система цінностей була Божою – то життя на землі б розвивалося та процвітало. Отож – чим не матір всього живого?..

²¹ І зробив Господь Бог Адамові та жінці його одежу шкуряну – і зодягнув їх.

  Якщо, як ми визначили раніше, Адам з Євою були майже рівні Богові – і створені на Його подобу, –  то вони, вочевидь, були не так фізичними створіннями, як духовними – адже Бог є Дух – Івана 4 розділ:

²⁴ Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись».

  Про духовні тіла згадував апостол Павло в 1 Коринтян 15 розділ:

⁴⁴ сіється тіло звичайне, – встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

  До того ж, як ми визначили раніше, нагота Адама та Єви виражалася не в тілесній наготі, а у вразливості. Тому варто припустити, що й одяг був не для прикриття тілесної наготи. Про певний вид одягу зі шкіри згадував Йов – Йова 10 розділі:

¹¹ Ти шкірою й тілом мене зодягаєш, і сплів Ти мене із костей та із жил.

  Отже одяг, в який зодягнув Бог людей – це наше тіло. Точніше, це наше грішне тіло – Йова 9 розділ:

³⁰ Коли б я умився сніговою водою, і почистив би лугом долоні свої,
³¹ то й тоді Ти до гробу опустиш мене, і учинить бридким мене одіж моя...

  Звичайний одяг можна випрати, змінити – і він стане чистим та приємним. Але наше грішне тіло грішним і залишиться – відмитися від гріха Адама та Єви самостійно людина не може (більше про одяг та його важливість – щоб не бути вразливими, ми говорили в статті «Одяг»).

  Що ж, шкіряний одяг, у який Бог зодягнув Адама та Єву, ми носимо до сьогодні – його вони передали у спадок всім своїм нащадкам, – це наше грішне тіло.

²² І сказав Господь Бог: «Ось став чоловік, немов один із Нас, щоб знати добро й зло. А тепер коли б не простяг він своєї руки, і не взяв з дерева життя, і щоб він не з'їв, – і не жив повік-віку».

  Вочевидь, не з того дерева почали споживати плоди Адам з Євою – треба було спочатку споживати з дерева життя… Проте, споживши від дерева Пізнання добра та зла, вони стали немов Боги – принаймні ті, що спостерігали за ними. А це, безумовно, рівень Ангелів – що узгоджується зі словами Ісуса Христа в Марка 12 розділ:

²⁵ Бо як із мертвих воскреснуть, то не будуть женитись, ані заміж виходити, але будуть, немов Анголи ті на небі.

  В Божому Царстві люди повернуться до втраченого Адамом стану – стануть немов Анголи ті на небі (див. «Боже Царство»).

²³ І вислав його Господь Бог із еденського раю, щоб порати землю, з якої узятий він був.
²⁴ І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від еденського раю поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався навколо, щоб стерегти дорогу до дерева життя.

  Зауважимо – Бог вигнав з раю лише Адама, про Єву не говориться. Ще один аргумент в користь того, що Єва – не звичайна жінка.

  Отже, доступ до дерева життя був лише в раю – з землі доступу не було. Вочевидь, ще певний час рай був досяжним для людини – інакше не було б потреби ставити охорону від людей. В будь-якому випадку, до нашого часу рай не дійшов (або ж доступ зник) – можливо в потопі він згинув, або ж просто зник, – так як потреба в ньому відпала – адже створений він був для людей. Біблія мало що каже про стан світу та людини того часу. Все що МИ знаємо – це стан світу та людей НАШОГО часу – а це абсолютно різні стани світів та людей…

  Отже, людина втратила рай та вічне життя. А отримала самостійність, вразливість, недосконале смертне тіло, та прокляту землю…