Віра

  Як гадаєте, яка риса одна з найважливіших для побожної людини? А… ну так – ви ж бачите назву статті…. Так, справді, це віра. Адже для того, щоб бути побожним – тобто вірити в Бога та жити згідно Його законів, в першу чергу потрібна віра – віра в те, що Бог справді існує. Адже ми не можемо Його бачити – Івана 1 розділ:

¹⁸ Ніхто Бога ніколи не бачив, – Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був.

 Саме з огляду на це апостол Павло так охарактеризував віру – Євреїв 11 розділ:

¹ А віра – то підстава сподіваного, доказ небаченого.

  В цьому ж розділі апостол Павло наголосив на важливості віри – Євреїв 11 розділ:

⁶ Догодити ж без віри не можна. І той, хто до Бога приходить, мусить вірувати, що Він є, а тим, хто шукає Його, Він дає нагороду.

  Отже, як бачимо, віра вкрай важлива. От лише є певна проблема – віра від віри відрізняється. Наприклад, в часи переслідування католиками протестантів – в часи Реформації, католики вірили, що діють у згоді з Божою волею, а протестанти терпіли наруги – також вірячи, що діють у злагоді з Божою волею. Втім, хоча б один з них був неправий. І це лише один приклад з багатьох.

  Отож, віра повинна мати надійну основу – Істинне Вчення. Це Вчення можна було б розділити на дві частини – базове знання – основне, і поглиблене – більш детальне. Про базове знання апостол Павло так говорив в посланні до Римлян 10 розділ:

⁹ Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
¹⁰ бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
¹¹ Каже-бо Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений».

  Отже, для початку нам варто повірити в Бога (Його існування), та в Його Сина Ісуса Христа – Його роль в Божому намірі. Що для цього потрібно? Отримати про це інформацію. Звідки? З Біблії – з Божого Слова. Ніби все просто. Але, згадані нами вище, католики та протестанти стверджують, що черпають свої знання саме звідти – з Біблії. Та вчення у них різні. То як? Давайте відкриємо книгу Дії апостолів 17 розділ:

¹⁰ А брати відіслали негайно вночі Павла й Силу до Верії. І, прибувши вони, пішли в синагогу юдейську.
¹¹ Ці були шляхетніші за солунян, – і слова прийняли з повним запалом, і Писання досліджували день-у-день, чи так воно є.
¹² Тож багато із них тоді ввірували, і з почесних гелленських жінок та немало із мужів.

  Власне – жителі Верії досліджували Писання та пересвідчувалися в правдивості чи хибності донесеного їм знання.

  Отож, справжня віра має ґрунтуватися на істинному Знанні – на Біблії  з  перевіркою та узгодженістю у всьому. А для цього варто, принаймні, читати цю Книгу та розмірковувати над нею. До того ж з молитвою. Щоправда, Біблія може виявитися дещо складною Книгою – яку важко зрозуміти. Так в тій же Біблії сказано, що Бог подбає про носіїв Істини – про проповідників – Римлян 10 розділ:

¹³ Бо «кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений».
¹⁴ Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника?
¹⁵ І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: «Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра».
¹⁶ Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?»
¹⁷ Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
¹⁸ Та кажу: Чи не чули вони? Отож: «По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!»

  Так, справді – на сьогоднішній день немає недостачі в проповідниках. От лише варто бути пильним, та досліджувати їхні слова згідно Писання – як це зробили стародавні жителі Верії.

  Що ж – ми з вами визначили, що справжня віра має ґрунтуватися на Істинному Знанні. Що ще має включати в себе віра? Ви чули Біблійну історію про те, як апостол Петро йшов по воді? Євангеліє від Матвія 14 розділ:

²⁴ А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
²⁵ А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
²⁶ Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: «Мара!» І від страху вони закричали...
²⁷ А Ісус до них зараз озвався й сказав: «Заспокойтесь, – це Я, не лякайтесь!»
²⁸ Петро ж відповів і сказав: «Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді».
²⁹ А Він відказав йому: «Іди». І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
³⁰ Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: «Рятуй мене, Господи!»...
³¹ І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: «Маловірний, чого усумнився?»

  В даному випадку Петрові знання явно не бракувало – він же бачив, що Ісуса Христос йшов по воді. А от довіри, впевненості в силі, в даному випадку Ісуса Христа, втримати його на поверхні води, Петрові забракло. І він почав тонути. Про довіру добре пояснив апостол Павло в посланні до Євреїв 11 розділ (доволі цікавий розділ про важливість віри та довіри):

¹⁷ Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,
¹⁸ що йому було сказано: «В Ісакові буде насіння тобі».
¹⁹ Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.

  Як пояснює Павло, Авраам смиренно не пожалкував принести в жертву свого єдиного сина Ісака – бо довіряв Богові, вірячи, що Той може воскресити його сина.

  Отож, окрім Знання про Бога та Його наміри важливою є довіра – до Бога, до Його сили допомогти нам та підтримати нас.

  Гаразд – ми знаємо та довіряємо. Чи цього досить? Звісно що ні. Просто вірити та довіряти недостатньо – Якова 2 розділ:

¹⁹ Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, – і тремтять.

  Далі апостол Яків пояснює:

²⁰ Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл – мертва?
²¹ Авраам, отець наш, – чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?
²² Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?
²³ І здійснилося Писання, що каже: «Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим».
²⁴ Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?
²⁵ Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?
²⁶ Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл – мертва!

  Отже, справжня віра нерозривно пов’язана з ділами – ділами, гідними нашої віри. Така віра спонукуватиме нас жити у злагоді з Божою Волею, виконувати Його Заповіді – як про це ми говорили в статті «Служіння».

  Отож, справжня віра має базуватися на Істинному Знанні, має розвивати нашу довіру до Бога, і спонукувати до діл, основаних на цій вірі. Ніби просто – але зусиль вимагає чимало. Втім, це того варте!

Дерево, гора та море.

  Одного разу з Ісусом Христом трапилася певна пригода – Матвія 21 розділ:

¹⁸ А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
¹⁹ І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: «Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки!» І фіґове дерево зараз усохло.
²⁰ А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: «Як швидко всохло це фіґове дерево!»...
²¹ Ісус же промовив у відповідь їм: «Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: «Порушся та кинься до моря», – то й станеться те!
²² І все, чого ви в молитві попросите з вірою, – то одержите».

  *Про молитву ми детальніше говорили в статті «Молитва». А зараз поговоримо про інше в цих словах:

  Звісно, ця історія вказує на велику силу справжньої віри. Але це не все. Можливо ви здивуєтеся, але в цій історії є, принаймні, два праобрази – на прикладі дерева, та на прикладі гори та моря.

  Прообраз 1:

  Описуючи гріховний стан юдейського народу в першому столітті, Іван Христитель сказав наступне – Матвія 3 розділ:

¹⁰ Бо вже до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та й в огонь буде вкинене.

  Ці ж слова підтвердив Сам Ісус Христос, вказуючи на погані плоди провідників юдейського народу – Матвія 7 розділ:

¹⁸ Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити.
¹⁹ Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, – зрубується та в огонь укидається.
²⁰ Ото-ж бо, – по їхніх плодах ви пізнаєте їх!

  Невірний Ізраїль не бажав приносити добрі плоди – як те недобре дерево. Тож його чекала доля такого дерева - знищення. Як показує історія, в 70 році римляни зруйнували Єрусалим, а юдеї втратили державу.

  Прообраз 2:

   Що мав на увазі Ісус Христос, коли наводив приклад про гору та море? Гадаєте, що мова йде про те, що Його учні будуть кидати гору до моря? Ну…, загалом так…, але не зовсім. Варто розуміти, про яку саме гору і яке море тут говорить Ісус Христос. А для цього прочитаємо слова з книги пророка Захарія 4 розділ:

⁷ Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому!»

  Зоровавель, про якого тут говориться, це намісник Юдеї, який відбудував другий храм у Єрусалимі та саме місто після Вавилонської неволі. В Біблії гора часто представляє поклоніння. А також може представляти стиль життя, духовні цінності. Гора, яка була перед Зоровавелем – про яку говориться в пророцтві, це труднощі, пов’язані з відбудовою храму. На той час юдеям в цій праці найбільше перешкоджали навколишні народи, які не бажали повернення юдеїв на батьківщину. Саме стиль життя цих народів, їхні цінності, релігійні погляди, спонукували їх противитися відбудові Єрусалимського храму та відновлення істинного поклоніння в цьому храмі. Та Бог сказав, що ці труднощі будуть усунуті. Що, як показує історія, і сталося.

  В наш час у побожних людей також є своя гора-перешкода – 2 Тимофія 3 розділ:

¹² Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані.

  З часів Ісуса Христа вірні Богові люди вимушені долати труднощі, які їм створює цей світ. Можна вважати, що цієї горою в наш час є сучасна цивілізація грішного людства в особі так званого Заходу, яка зображена в Біблії Вавилоном Великим. Саме тому в книзі Об’явлення сказано, що на ньому є кров Божих святих – Об’явлення 17 розділ:

⁵ А на чолі її було написане ім'я, таємниця: «Великий Вавилон, – мати розпусти й гидоти землі».
⁶ І бачив я жінку, п'яну від крови святих і від крови мучеників Ісусових, і, бачивши її, дивувався я дивом великим.

 Та надходить час, коли ці труднощі, ця символічна гора, будуть усунуті – немов вкинуті до моря. А що таке море? Ісаї 57 розділ:

²⁰ А ті несправедливі – як море розбурхане, коли бути спокійним не може воно, і коли води його багно й мул викидають.
²¹ Для безбожних спокою немає, говорить Господь!

  Так, часто море в Біблії символізує народи. І от в книзі Об’явлення, описуючи засудження та знищення сучасного Заходу – Вавилону Великого, якраз і вказується, що він символічно буде вкинутий у море – 18 розділ:

²¹ І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: «З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, – і вже він не знайдеться!
²² І голос гуслярів, і співаків, і сопільників, і сурмачів уже не буде чутий в тобі! І вже не знайдеться в тобі жадного мистця й ніякого мистецтва, і шум жорен уже не буде чутий в тобі!
²³ І світло свічника вже не буде світити в тобі, і голос молодого й молодої вже не буде чутий в тобі. Бо купці твої були земні вельможі, бо твоїм ворожбитством були зведені всі народи!
²⁴ Бо в нім знайдена кров пророків, і святих, і побитих усіх на землі»...

  Сучасний Захід, як той великий камінь, буде втоплений у морі – поглинутий народами, які приєднаються до Росії. І сприятимуть цьому (як саме – побачимо з часом) вірні учні Ісуса Христа.

Ще

  Давайте ще раз звернемо увагу на історію, як Ісус Христос йшов по морю – Матвія 14 розділ:

²⁴ А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
²⁵ А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
²⁶ Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: «Мара!» І від страху вони закричали...
²⁷ А Ісус до них зараз озвався й сказав: «Заспокойтесь, – це Я, не лякайтесь!»
²⁸ Петро ж відповів і сказав: «Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді».
²⁹ А Він відказав йому: «Іди». І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
³⁰ Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: «Рятуй мене, Господи!»...
³¹ І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: «Маловірний, чого усумнився?»

  Ця історія також прообраз – прообраз того, як Сам Ісус Христос йтиме по морю – по морю людства. Це станеться тоді, коли сповниться пророцтво Ісуса Христа, записане в Матвія 24 розділ:

²⁹ І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.
³⁰ І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
³¹ І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних – «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».

  І це також буде час бурі, і в цей час істинним учням Ісуса Христа також буде потрібна сильна віра – як в цій історії вона була потрібна апостолові Петрові….