Матвія 19 розділ
Одне тіло на двох, справжнє багатство та нагорода Божим вірним.
Справжні скарби
- З Галілеї в Юдею:
1 І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.
2 А за Ним ішла безліч народу, – і Він уздоровив їх тут.
Слава про Ісуса Христа, як Великого Пророка, все більше росла – тож люди йшли за Ним. І це не могло не турбувати старійшин юдейського народу – які не бажали поступатися владою:
- Про одруження та розвід:
3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: «Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?»
4 А Він відповів і сказав: «Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, «створив їх чоловіком і жінкою?»
5 І сказав: «Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, – і стануть обоє вони одним тілом»,
6 тому-то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, – людина нехай не розлучує!»
Бути двом як одне тіло передбачає єдність. А що єдине – руйнувати не варто. Такий підхід до одруження вимагав би більш відповідального ставлення та спонукував би подружніх партнерів до співпраці – тобто, сприяв би єдності.
7 Вони кажуть Йому: «А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?»
8 Він говорить до них: «То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.
Божий намір досконалий – та люди недосконалі. Бачачи, що заборона розводу може призводити до знущань над нелюбою дружиною, Бог дозволив розвід.
9 А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб».
Фактично, цими словами Ісус захищав жінок, яких часто в ті часи просто відпускали, щоб одружитися з молодшою. І розведена жінка могла залишатися без засобів для існування.
10 Учні говорять Йому: «Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись».
Що ж, за такого підходу до одруження навіть учні Христа, будучи хоч і людьми побожними, та все ж частиною тієї системи, зауважили весь тягар відповідальності – і зробили відповідний висновок.
11 А Він їм відказав: «Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.
12 Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, – нехай вмістить».
Як ми могли побачити в розгляді 56 розділу книги Ісаї, Ісус Христос тут не говорив про фізичне оскоплення, а про символічне. Підтвердженням цьому є настанови апостола Павла, записані в 1 Коринтян 7 розділ:
26 Отож за сучасного утиску добрим уважаю я те, що чоловікові добре лишатися так.
27 Ти зв'язаний з дружиною? Не шукай розв'язання. Розв'язався від дружини? Не шукай дружини.
28 А коли ти й оженишся, то не згрішив; і як дівчина заміж піде, – вона не згрішить. Та муку тілесну такі будуть мати, а мені шкода вас.
29 А це, браття, кажу я, бо час позосталий короткий, щоб і ті, що мають дружин, були, як ті, що не мають,
30 а хто плаче, – як ті, хто не плаче, а хто тішиться, – як ті, хто не тішиться; і хто купує, – як би не набули,
31 а хто цьогосвітнім користується, – як би не користувались, бо минає стан світу цього.
32 А я хочу, щоб ви безклопітні були. Неодружений про речі Господні клопочеться, як догодити Господеві,
33 а одружений про речі життєві клопочеться, як догодити своїй дружині,
34 і він поділений. Незаміжня ж жінка та дівчина про речі Господні клопочеться, щоб бути святою і тілом, і духом. А заміжня про речі життєві клопочеться, як догодити чоловікові.
Суть всього сказаного тут апостолом Павлом зводиться до того, що всі помисли та дії варто віддавати Богові. А все інше – і одруження в тому числі, має бути другорядним. Особливо це актуально в час, коли минає стан світу цього – наближається його кінець. А це, як ми знаємо, наш час.
- Ісус та діти:
13 Тоді привели Йому діток, щоб поклав на них руки, і за них помолився, учні ж їм докоряли.
14 Ісус же сказав: «Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, – бо Царство Небесне належить таким».
15 І Він руки на них поклав, та й пішов звідтіля.
Як ми зауважили в розгляді попереднього розділу, діти є щирими та готові навчатися. Саме такими мали б бути люди Божого народу.
- Ісус і багатий юнак:
16 І підійшов ось один, і до Нього сказав: «Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне?»
17 Він же йому відказав: «Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, крім Бога Самого. Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконай заповіді».
Юнак використав слово Добрий в якості титулу, а Ісус був вкрай уважним до слів – і віддавав всю славу Богові.
18 Той питає Його: «Які саме?» А Ісус відказав: «Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідкуй неправдиво.
19 Шануй батька та матір», і: «Люби свого ближнього, як самого себе».
20 Говорить до Нього юнак: «Це я виконав все. Чого ще бракує мені?»
Виконання Божих Заповідей – про які сказав Ісус Христос, – це базові вимоги, щоб отримати Боже схвалення та отримати можливість жити в Божому Царстві. Та існувала інша можливість – і для цього треба було йти на більш радикальні зміни в житті:
21 Ісус каже йому: «Коли хочеш бути досконалим, – піди, продай добра свої та й убогим роздай, – і матимеш скарб ти на небі. Потому приходь та й іди вслід за Мною».
Цікаво: продати та роздати – і отримаєш скарб на небі! Тобто, щоб отримати небесний скарб, варто відмовитися від земних скарбів. Тим паче, що небесний скарб здобувається духом – внутрішнім станом людини, про який Ісус Христос чимало говорив у Нагірній Проповіді. Давши цю пораду, Ісус запросив цього юнака долучитися до тих, кого Він називає Своїми братами і хто буде співцарем з Ним у Царстві (див. «Брати Христові»).
22 Почувши ж юнак таке слово, відійшов, зажурившись, – бо великі маєтки він мав.
23 Ісус же сказав Своїм учням: «Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне.
24 Іще вам кажу: Верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Боже Царство ввійти!»
25 Як учні ж Його це зачули, здивувалися дуже й сказали: «Хто ж тоді може спастися?»
Питання учнів було логічним з огляду на те, що, в цілому, всі люди прагнуть багатства – бо це, на думку переважної більшості людей, достаток та безпека.
26 А Ісус позирнув і сказав їм: «Неможливе це людям, – та можливе все Богові».
Насправді, безпека від багатства оманлива – по справжньому безпечно лише під Божим захистом – Матвія 6 розділ:
24 Ніхто двом панам служити не може, – бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні.
25 Через те вам кажу: Не журіться про життя своє – що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, – у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло?
26 Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?
27 Хто ж із вас, коли журиться, зможе додати до зросту свого бодай ліктя одного?
28 І про одяг чого ви клопочетесь? Погляньте на польові лілеї, як зростають вони, – не працюють, ані не прядуть.
29 А Я вам кажу, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них.
30 І коли польову ту траву, що сьогодні ось є, а взавтра до печі вкидається, Бог отак зодягає, – скільки ж краще зодягне Він вас, маловірні!
31 Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?
32 Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.
33 Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, – а все це вам додасться.
34 Отож, не журіться про завтрашній день, – бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!
Якщо ви по справжньому покладете всі свої турботи на Бога – то Він про вас подбає – Псалом 36 (37):
25 Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного, щоб опущений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над потомством його благословення.
Втім, Бог подбає про таких людей не лише у цьому недосконалому світі – у Божому Царстві такі люди отримають значно більші благословення:
- Нагорода апостолам Христа:
27 Тоді відізвався Петро та до Нього сказав: «От усе ми покинули, та й пішли за Тобою слідом; що ж нам буде за це?»
28 А Ісус відказав їм: «Поправді кажу вам, що коли, при відновленні світу, Син Людський засяде на престолі слави Своєї, тоді сядете й ви, що за Мною пішли, на дванадцять престолів, щоб судити дванадцять племен Ізраїлевих.
29 І кожен, хто за Ймення Моє кине дім, чи братів, чи сестер, або батька, чи матір, чи діти, чи землі, – той багатокротно одержить і успадкує вічне життя.
30 І багато-хто з перших останніми стануть, а останні – першими.
Земні скарби, через які люди, що володіють ними, почуваються визначними та важливими, у Божому Царстві не матимуть жодної ваги – там в пошані будуть люди з духовним багатством. І таке багатство вічне – Матвія 6 розділ:
19 Не складайте скарбів собі на землі, де нищить їх міль та іржа, і де злодії підкопуються й викрадають.
20 Складайте ж собі скарби на небі, де ні міль, ні іржа їх не нищить, і де злодії до них не підкопуються та не крадуть.
21 Бо де скарб твій, – там буде й серце твоє!