Матвія 11 розділ
Ісус Христос – Той, Хто має прийти, Іван Христитель – пророк Ілля, який прийшов перед Христом. Доля невірних міст – хто не чує та хто чує. Любе ярмо, легкий тягар.
Ілля, що має прийти
- Учні Івана Христителя в Ісуса:
1 І сталось, коли Ісус перестав навчати дванадцятьох Своїх учнів, Він звідти пішов, щоб учити, і по їхніх містах проповідувати.
2 Прочувши ж Іван у в'язниці про дії Христові, послав через учнів своїх,
3 щоб Його запитати: «Чи Ти Той, Хто має прийти, чи чекати нам Іншого?»
4 Ісус же промовив у відповідь їм: «Ідіть, і перекажіть Іванові, що ви чуєте й бачите:
5 «Сліпі прозрівають», і криві ходять, стають чистими прокажені, і чують глухі, і померлі встають, а «вбогим звіщається Добра Новина»...
6 І блаженний, хто через Мене спокуси не матиме!»
Вочевидь, Іван очікував швидкого звільнення з в’язниці та приходу Божого Царства – адже так сказано в пророцтвах – Ісаї 42 розділ:
6 Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,
7 щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці – тих мешканців темряви!
Тож, мабуть, саме тому він посилав своїх учнів до Христа. І хоча Ісус Своєю відповіддю дав ствердну відповідь на питання Івана, все ж тодішній прихід Христа був лише прообразом сучасного Його приходу – більш масштабного, більш видовищного, зі всіма описаними Христом знаменами – в прийдешньому Божому Царстві. Просто Іван про це не знав, Ісус цього не казав, та й Біблія про це не пише відверто…
- Ілля, що має прийти:
7 Як вони ж відійшли, Ісус про Івана почав говорити народові: «На що ви ходили в пустиню дивитися? Чи на очерет, що вітер гойдає його?
8 Та на що ви дивитись ходили? Може на чоловіка, у м'які шати одягненого? Адже ж ті, хто носить м'яке, – по палатах царських.
Використовуючи образи та контрасти, Ісус Христос, як вмілий промовець, загострював увагу слухачів на звістці, яку доносив.
9 По що ж ви ходили? Може бачити пророка? Так, кажу вам, – навіть більш, як пророка.
10 Бо це ж той, що про нього написано: «Ось перед обличчя Твоє посилаю Свого посланця, який перед Тобою дорогу Твою приготує!»
Ці слова записані в Малахії 3 розділі:
1 Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!
2 І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг.
*Ангел – буквально це посланець.
11 Поправді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Христителя! Та найменший у Царстві Небеснім – той більший від нього!
Іван був меншим від найменшого в Небесному Царстві в тому значені, що на той час він, навіть, за словами Христа, будучи найбільшим пророком всіх часів, все одно залишався смертною людиною, – а найменший в Небесному Царстві буде безсмертним, ще й матиме більше сили та влади. Саме тому далі Ісус закликав хапати Боже Царство – поки була і є така можливість:
12 Від днів же Івана Христителя й досі Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто вживає зусилля, хапають його.
Першочергово тут мова про 144 тисячі обраних від землі (див. «Брати Христові»). До часів першого приходу Ісуса Христа Бог мав Свій окремо обраний народ – Ізраїль, – з середовища якого Він обирав Собі гідних слуг. Після смерті Ісуса Христа – фактично, від часів Івана Христителя, – Ізраїль втратив це особливе становище (див. «Обраний народ»), і з того часу Божі слуги мали докладати значно більших зусиль у більш ворожому середовищі, аніж до цього – свідченням чого було важке життя перших християн. І навіть зараз – нібито в християнському світі – який насправді доволі далеко від Бога, бути вірним Богові та Його принципам дуже важко. До того ж, чим далі розвиватимуться події Господнього Дня – який, фактично, вже почався, тим буде важче…
13 Усі-бо Пророки й Закон до Івана провіщували.
14 Коли ж хочете знати, – то Ілля він, що має прийти.
15 Хто має вуха, – нехай слухає!
Отож, Іван Христитель був на межі епох – левова частка всіх пророцтв стосувалася саме його часів – коли прийшов Ісус Христос та приніс звістку про прихід Божого Царства. Щоправда, тоді ці пророцтва збулися лише в масштабах Юдеї, а вже в наш час все це відбудеться в масштабах усього світу. Тож тоді, так би мовити, була лише прелюдія – головною ціллю якої було залишення нового Вчення – більш конкретизованого, та принесення Христом Викупу за гріхи людства, – що було підготовкою до справжнього Господнього Дня світового масштабу, – який відбудеться в наш час.
Все це може почути та зрозуміти людина, яка має вуха – тобто відкрите серце до сприйняття Божої інформації.
- Зневага юдеями Божих посланців:
16 До кого ж цей рід прирівняю? – До хлоп'ят він подібний, що на ринку сидять та вигукують іншим,
17 і кажуть: «Ми вам грали, а ви не танцювали, ми співали вам жалібно, та не плакали ви»...
18 Бо прийшов був Іван, що не їв і не пив, вони ж кажуть: «Він демона має».
19 Прийшов же Син Людський, що їсть і п'є, вони ж кажуть: «Чоловік ось, ласун і п'яниця, Він приятель митників і грішників». І виправдалася мудрість своїми ділами».
Хто не хоче почути – не почує – що так, що так…
- Доля невірних міст:
20 Ісус тоді став докоряти містам, де відбулося найбільш Його чуд, що вони не покаялись:
21 «Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то в Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони каялися в волосяниці та в попелі.
22 Але кажу вам: Легше буде дня судного Тиру й Сидону, ніж вам!
23 А ти, Капернауме, що «до неба піднісся, – аж до аду ти зійдеш». Бо коли б у Содомі були відбулися ті чуда, що в тобі вони стались, то лишився б він був по сьогоднішній день.
24 Але кажу вам, що содомській землі буде легше дня судного, аніж тобі!...»
Слова Ісуса Христа в 23 вірші нагадують слова в Єремії 51 розділ:
53 Коли б Вавилон аж до неба піднісся, і коли б уміцнив свою силу він на височині, то все-таки прийдуть від Мене до нього спустошники, каже Господь!
Як ми знаємо, стародавній Вавилон в наш час символізує так званий Захід (див. «Вавилон»). Чи не є ці слова Ісуса Христа пророцтвом на час Кінця – наш час? І справді – християнська Європа отримала чи не найбільше благ від Бога: Боже Слово Біблію, можливість вивчати Його та розвивати стосунки з Богом. Європа завжди була достатньо сильною (чи, можливо, захищеною Богом?..) – тож в порівнянні з навколишніми народами активно зростала та розвивалась. Та в наш час країни Європи піднеслися аж до неба – зневажаючи своїми законами та цінностями Бога та Його принципи. Тож, схоже, Ісус сказав ці слова не лише до тогочасних юдейських міст, але й до сучасних їхніх аналогів в сучасному християнському західному світі…
- Відкриття Істини:
25 Того часу, навчаючи, промовив Ісус: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.
26 Так, Отче, – бо Тобі так було до вподоби!
Причину такого Божого відкриття немовлятам пояснив апостол Павло в 1 Коринтян 1 розділ:
18 Бож слово про хреста тим, що гинуть, – то глупота, а для нас, що спасаємось, – Сила Божа!
19 Бо написано: «Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!»
20 Де мудрий? Де книжник? Де дослідувач віку цього? Хіба Бог мудрість світу цього не змінив на глупоту?
21 Через те ж, що світ мудрістю не зрозумів Бога в мудрості Божій, то Богові вгодно було спасти віруючих через дурість проповіді.
-------------------
25 Бо Боже й немудре – розумніше воно від людей, а Боже немічне – сильніше воно від людей!
26 Дивіться-бо, браття, на ваших покликаних, що небагато-хто мудрі за тілом, небагато-хто сильні, небагато-хто шляхетні.
27 Але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне,
28 і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити,
29 так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.
Бог відкриває Істину не тим, хто вважає себе розумним, а тим, хто справді шукає Його та Істину, – а в цьому зарозумілому та грішному світі такі люди не в пошані і розумними їх не вважають.
27 Передав Мені все Мій Отець. І Сина не знає ніхто, крім Отця, і Отця не знає ніхто, окрім Сина, та кому Син захоче відкрити.
Залишившись вірним Богові до самого кінця Свого земного життя, Ісус Христос отримав від Бога-Отця всю повноту влади – Матвія 28 розділ:
18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі.
Як ми знаємо, в Бога характеристика (риси) особистості визначають ім’я (див. «Ім’я»). І як сказано в 27 вірші, рівень влади та можливостей Христа знає лише Бог-Отець і Він Сам – Об’явлення 19 розділ:
11 І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює.
12 Очі Його – немов полум'я огняне, а на голові Його – багато вінців. Він ім'я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам.
Закінчення 27 вірша вказує, що шлях до Бога – лише через Ісуса Христа, – що узгоджується зі словами Христа в Івана 14 розділ:
6 Промовляє до нього Ісус: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
Отож, саме Ісус Христос, звертаючи увагу на стан серця та спонуки людини, може відкрити розуміння Божих таємниць кому захоче відкрити – тим, хто прийде до Нього:
- Любе ярмо, легкий тягар:
28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою!
29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і «знайдете спокій душам своїм».
30 Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!»
Цінності, які нав’язує цей світ людям, не призводять до спокою та миру, а навпаки – призводять до збурення та спустошення. Чимало щирих та простосердечних людей у цьому світі не можуть знайти спокійного та мирного життя, яке б приносило їм радість та задоволення. Багато простих людей почувають себе так, як описано в Матвія 9 розділ:
36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха».
Тому Ісус Христос пропонує всім бажаючим мир та спокій – прийнявши Його Вчення та Принципи. Адже ярмо та тягар Христа – це виконання Волі Отця, – яка полягає в житті в гармонії один з одним та з Богом, – і це природньо та приємно для богобійних людей – тому й любо та легко!