Івана 6 розділ

  Чудесне нагодування п’яти тисяч народу, Ісус йде по воді, правдиві їжа та питво – шлях до вічного життя.

Правдиві їжа та питво

• Чудесне нагодування п’яти тисяч народу:

¹ Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.
² А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.
³ Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

  Цікавий образ: Ісус Христос зі Своїми учнями на горі (а гора, як знаємо, символізує поклоніння чи суспільний устрій) буде кормити простих людей, які ходять за Ним. Виглядає символічно…

⁴ Наближалася ж Пасха, свято юдейське.
⁵ А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: «Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?»
⁶ Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.
⁷ Пилип Йому відповідь дав: «І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав».
⁸ Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:
⁹ «Є тут хлопчина один, що має п'ять ячних хлібів та дві рибі, але що то на безліч таку!»
¹⁰ А Ісус відказав: «Скажіть людям сідати!» А була на тім місці велика трава. І засіло чоловіка числом із п'ять тисяч.
¹¹ А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
¹² І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: «Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло».
¹³ І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п'яти ячних хлібів.

  Зауважимо – Ісус збільшив кількість наявних харчів, а не створив нові, і робив Він це, ламаючи їжу – Матвія 14 розділ:

¹⁹ І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.

  Можливо, суть цього чуда має певну схожість з поділом клітин...

  Ця історія демонструє, що для Ісуса Христа – Який буде Правителем Божого Царства, не буде проблемою забезпечити їжею всіх жителів цього Царства. Варто зазначити, що марнотратства Христос не схвалював – наказав зібрати всі позосталі куски їжі – щоб ніщо не загинуло.

¹⁴ А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: «Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!»
¹⁵ Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам-один.

  Хоча Ісус Христос справді має стати Царем Божого народу, та не у світі сатани – тому й відійшов…

• Ісус йде по воді:

¹⁶ А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
¹⁷ І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.
¹⁸ Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.
¹⁹ Як вони ж пропливли стадій із двадцять п'ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, – і їх страх обгорнув...
²⁰ Він же каже до них: «Це Я, – не лякайтесь!»
²¹ І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.

  Окрім того, що ця історія демонструє надприродні здібності Христа, вона цілком може мати символічне значення – на час Кінця, – адже тут присутні всі символічні елементи часу Господнього Дня. Господній День часто порівнюється з темною порою (історії людства) – а в цій історії учні Христа ввечері (темна пора) пішли над море. Море символізує народи – і в час Кінця народи справді будуть розбурхані світовими подіями – ніби сильним вітром. І Ісус Христос йтиме НАД народами – Матвія 24 розділ:

³⁰ І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.

  З того часу Ісус Христос візьме Своїх учнів – які будуть посеред розбурханого світовими подіями людства, під опіку, – що й символізує те, що, побачивши Христа, човен зараз пристав до землі, до якої пливли – настане Боже Царство…

• Навздогін за Ісусом:

²² А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.
²³ А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
²⁴ Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, – і шукали Ісуса.
²⁵ І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: «Коли Ти прибув сюди, Учителю?»
²⁶ Відповів їм Ісус і сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.
²⁷ Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть нам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець».

  Будучи грішними та «приземленими», люди не розуміли суті Вчення Христа, – Він же радив розуміти пріоритети та обирати Знання – Луки 10 розділ:

³⁸ І сталось, коли вони йшли, Він прийшов до одного села. Одна ж жінка, Марта їй на ім'я, прийняла Його в дім свій.
³⁹ Була ж в неї сестра, що звалась Марія; вона сіла в ногах у Ісуса, та й слухала слова Його.
⁴⁰ А Марта великою послугою клопоталась, а спинившись, сказала: «Господи, чи байдуже Тобі, що на мене саму полишила служити сестра моя? Скажи ж їй, щоб мені помогла».
⁴¹ Господь же промовив у відповідь їй: «Марто, Марто, – турбуєшся й журишся ти про багато чого,
⁴² а потрібне одне. Марія ж обрала найкращу частку, яка не відбереться від неї»...

  Як бачимо – Знання від Ісуса Христа є найкращою часткою…  

• Знамено:

²⁸ Сказали ж до Нього вони: «Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?»
²⁹ Ісус відповів і сказав їм: «Оце діло Боже, – щоб у Того ви вірували, Кого Він послав».

  Звісно ж, просто ввірувати не достатньо – віра включає у себе прийняття та дію – Якова 2 розділ:

²⁰ Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл – мертва?
²¹ Авраам, отець наш, – чи він не з діл виправданий був, як поклав був на жертівника свого сина Ісака?
²² Чи ти бачиш, що віра помогла його ділам, і вдосконалилась віра із діл?
²³ І здійснилося Писання, що каже: «Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим».
²⁴ Отож, чи ви бачите, що людина виправдується від діл, а не тільки від віри?
²⁵ Чи так само і блудниця Рахав не з діл виправдалась, коли прийняла посланців, і дорогою іншою випустила?
²⁶ Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл – мертва!

  Тож дія внаслідок віри і є ділом Божим (більше про віру див. «Віра»). Судячи з відповіді юдеїв, вони не зрозуміли суть віри в Христа:

³⁰ А вони відказали Йому: «Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?»

  Дивне питання – їм мало тих чуд, що Христос вже вчинив?!.. Втім, виходячи з наступного аргументу, чудо нагодування п’яти тисяч людей п’ятьма хлібами та двома рибинами для них не було вагомим аргументом – Мойсей, на їхню думку, чинив більші діла:

³¹ Наші отці їли манну в пустині, як написано: «Хліб із неба їм дав на поживу».
³² А Ісус їм сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, – Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
³³ Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові».

  Використовуючи алегорію, побудовану на відповіді юдеїв, Ісус Христос показав важливість прийняття Його та Його Вчення. Адже їжа (хліб) забезпечує людину необхідною життєвою енергією – тобто, їжа – це засіб для життя. Глобальним джерелом всієї енергії є Бог-Отець – Дії 17 розділ:

²⁴ Бог, що створив світ і все, що в ньому, бувши Господом неба й землі, проживає не в храмах, рукою збудованих,
²⁵ і Він не вимагає служіння рук людських, ніби в чомусь Він мав би потребу, бо Сам дає всім і життя, і дихання, і все.

   З Божої милості Засобом для Життя став Ісус Христос – Івана 3 розділ:

¹⁶ Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

  Завдяки Вченню Христа та його дотриманню людство отримає невичерпну життєву енергію – Івана 4 розділ:

¹⁴ А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне».

  Втім, як це переважно бувало, юдеї не розуміли суті того, про що говорив Ісус – вони думали про матеріальне:

³⁴ А вони відказали до Нього: «Давай, Господи, хліба такого нам завжди!»

• Хліб Життя:

³⁵ Ісус же сказав їм: «Я – хліб життя. Хто до Мене приходить, – не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, – ніколи не прагнутиме.

  Тут Ісус Христос прирівняв віру в Нього до води – як у розмові з самарянкою в наведеному вище вірші з Івана 4:14. Це вказує, що Віра має безпосереднє відношення до Знання (див. «Віра»).

³⁶ Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
³⁷ Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.

  Бог-Отець знає істинний стан кожної людини – знає, на що вона здатна та чого від неї очікувати – Приповістей 24 розділ:

¹² Якщо скажеш: «Цього ми не знали!» – чи ж Той, хто серця випробовує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і він знає про це, і поверне людині за чином її.

  Отож, знаючи справжній стан людини, Бог скеровує сприйнятливих до Істини людей до Ісуса Христа – а Христос подбає про них та допоможе їм перейти в Боже Царство.

  Втім, загальний контекст дає підстави вважати, що тут Ісус Христос говорить про Божих обранців – Матвія 24 розділ:

³⁰ І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
³¹ І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних – «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».

  Цими Божими вибраними є ті, кого Біблія називає святими Всевишнього або братами Христа (див. «Брати Христові») – на що вказують слова про воскресіння останнього дня:

³⁸ Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
³⁹ Оце ж воля Того, Хто послав Мене, – щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.
⁴⁰ Оце ж воля Мого Отця, – щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, – і того воскрешу Я останнього дня».

  Якщо мова про святих Всевишнього – то цим останнім днем є символічний останній день цього світу сатани, – адже саме в цей період воскреснуть всі колись померлі Божі обранці і будуть забрані до небесної сфери до Ісуса Христа – Об’явлення 14 розділ:

¹ І я глянув, – і ось Агнець стоїть на Сіонській горі, а з Ним сто сорок чотири тисячі, що мають Ім'я Його й Ім'я Отця Його, написане на своїх чолах.
² І почув я голос із неба, немов шум великої води, і немов гук міцного грому. І почув я голос гуслярів, що грали на гуслах своїх,
³ і співали, як пісню нову перед престолом і перед чотирьома тваринами й старцями. І ніхто не міг навчитися пісні, окрім цих ста сорока чотирьох тисяч, викуплених від землі.
⁴ Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві,
⁵ не знайшлося-бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні!

  Проте, це не буде останній день грішного людства – в Божому Тисячолітньому Царстві людство матиме тисячу років для того, щоб повернутися до досконалого та безгрішного стану (див. «Боже Царство»). І в цьому Тисячолітньому Царстві люди також воскресатимуть – у фізичному тілі. Тож це Тисячолітнє Царство також буде символічним останнім днем грішного людства (нагадаємо – день в Біблії може символізувати певний період – див. «Буття 1 розділ»).

⁴¹ Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: «Я той хліб, що з неба зійшов».
⁴² І казали вони: «Хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?»

  Для людей матеріалістичного складу розуму було важко зрозуміти: як чоловік, якого вони знають та знають Його батьків, може мати небесне походження. Проте, як бачимо, Ісус і не намагався їм це пояснити, а лиш сказав, що покладається на Бога-Отця – тож ті, кого Бог визначить, самі прийдуть до Нього:

⁴³ А Ісус відповів і промовив до них: «Не ремствуйте ви між собою!
⁴⁴ Ніхто-бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, – і того воскрешу Я останнього дня.
⁴⁵ У Пророків написано: «І всі будуть від Бога навчені». Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.

  Про ці часи Бог передрікав в Єремії 31 розділ:

³¹ Ось дні наступають, – говорить Господь, – і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт.
³² Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!
³³ Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, – каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!
³⁴ І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: «Пізнайте Господа!» Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, – каже Господь, – бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!

  Тут якраз і описується Тисячолітнє Боже Царство – де всі знатимуть Бога. Передбачаючи питання юдеїв, Ісус уточнив, що знати Бога не означає буквально бачити:

⁴⁶ Це не значить, щоб хтось Отця бачив, – тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
⁴⁷ Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, – життя вічне той має.
⁴⁸ Я – хліб життя!
⁴⁹ Отці ваші в пустині їли манну, – і померли.
⁵⁰ То є хліб, Який сходить із неба, – щоб не вмер, хто Його споживає.

  Отже, згідно слів Христа, манна в часи Мойсея була прообразом Ісуса Христа – Якого варто споживати для життя:

⁵¹ Я – хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам».
⁵² Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: «Як же Він може дати нам тіла спожити?»

• Правдиві пожива та пиття:

⁵³ І сказав їм Ісус: «Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
⁵⁴ Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той має вічне життя, – і того воскрешу Я останнього дня.
⁵⁵ Бо тіло Моє – то правдиво пожива, Моя ж кров – то правдиво пиття.
⁵⁶ Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.

  Їжа, яку ми споживаємо, стає частиною нас – тобто, її мікроелементи переходять в наш організм та стають учасниками обміну речовин. Так і Тіло Ісуса Христа – нам варто приймати Його мислення та цінності – як мала дитина наслідує батьків, – щоб Христос став частиною нас, а ми частиною Його Тіла. І в цьому нам може допомогти Його Вчення, Знання – яке символізує Кров Христа. Споживаючи Його Вчення ми станемо частиною Його Тіла (більше про це див. «Тіло та Кров Христа»).

⁵⁷ Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
⁵⁸ То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, – хто цей хліб споживає, той жити буде повік!»
⁵⁹ Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.

• Учні Христа:

⁶⁰ А багато-хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: «Жорстока це мова! Хто слухати може її?»
⁶¹ А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: «Чи оце вас спокушує?
⁶² А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?

  Люди не вірили, що Він з неба – тож справді б здивувалися, як Він вознісся на небо. Втім, як вказує Біблія, це бачили лише Його вірні учні…

⁶³ То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.

  Отже, Тіло символізує Дух – Його мислення, принципи, сутність, а Кров символізує життя – Його Вчення, Знання від Бога, яке дарує Життя.

⁶⁴ Але є дехто з вас, хто не вірує». Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
⁶⁵ І сказав Він: «Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те».

  Ісус не намагався втримати всіх учнів, а покладався на Бога – ті, кого приведе Отець, все одно залишаться з Ним. А хто не Його – за тими й шкодувати не варто:

⁶⁶ Із того часу відпали багато-хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
⁶⁷ І сказав Ісус Дванадцятьом: «Чи не хочете й ви відійти?»
⁶⁸ Відповів Йому Симон Петро: «До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.
⁶⁹ Ми ж увірували та пізнали, що Ти – Христос, Син Бога Живого!»

  Отже, вони були відібрані Богом – тому й залишились… Крім одного:

⁷⁰ Відповів їм Ісус: «Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол»...
⁷¹ Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.

  Юда Іскаріот був залишений тому що його склад розуму мав посприяти виконанню пророцтва про зраду – сам він придатним до Божого Царства не був, – тож був призначений на погибіль – Івана 17 розділ:

¹² Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.