Івана 11 розділ
Смерть та воскресіння Лазаря. Юдейські старійшини приймають рішення вбити Ісуса Христа.
Лазар
- Недуга Лазаря:
1 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.
2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.
Тут мається на увазі історія, записана в наступному розділі. В інших Євангеліях також описана ця історія, але не говориться хто намазав Ісуса миром.
3 Тоді сестри послали до Нього, говорячи: «Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!»...
4 Як почув же Ісус, то промовив: «Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, – щоб Син Божий прославився нею».
5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.
6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.
Як побачимо далі, Ісус зволікав навмисно.
7 Після ж того говорить до учнів: «Ходімо знову в Юдею».
8 Йому учні сказали: «Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?»
9 Ісус відповів: «Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, – цьогосвітнє-бо світло він бачить.
10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, – бо немає в нім світла».
Ісус прив’язав день чи ніч до бачення світла чи наявності внутрішнього світла. Він знав час Своєї смерті і розумів тогочасні обставини – тож, як при світлі дня, знав як обійти можливі загрози. Нашим Світлом (дороговказом) є Ісус Христос – Івана 1 розділ:
4 І життя було в Нім, а життя було Світлом людей.
5 А Світло у темряві світить, і темрява не обгорнула його.
Тож, маючи в собі Його Світло (Вчення, Знання), ми також можемо безпечно обходити життєві перешкоди – щоб не спіткнутися.
- Смерть Лазаря:
11 Оце Він сказав, а по тому говорить до них: «Друг наш Лазар заснув, – та піду розбудити Його».
12 А учні сказали Йому: «Як заснув, то він, Господи, видужає».
13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.
14 Тоді просто сказав їм Ісус: «Умер Лазар.
Тут Ісус вказує, що смерть, це, певним чином, сон. Це підтверджується словами в Йова 14 розділ:
12 так і та людина покладеться – й не встане, – аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...
Закінчення неба – це кінець влади світу сатани. Коли ж над світом запанує Боже Царство, з’явиться Нове Небо – тоді воскресіння мертвих стане можливим – і люди збудяться зі свого смертельного сну.
15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього».
16 Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: «Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати».
Учні Христа на той час вже гостро відчували загрозу життю Вчителя.
- Воскресіння й життя:
17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.
18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.
19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.
20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.
21 І Марта сказала Ісусові: «Коли б, Господи, був Ти отут, – то не вмер би мій брат...
22 Та й тепер, – знаю я, – що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!»
23 Промовляє до неї Ісус: «Воскресне твій брат!»
24 Відказує Марта Йому: «Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне».
Марта мала неабияку віру в Христа і Його обітниці! Мабуть тому Христос, як говориться в 5 вірші, так любив Марту, Марію та Лазаря.
25 Промовив до неї Ісус: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, – хоч і вмре, буде жити.
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, – повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?»
Завдяки викупній Жертві Ісуса Христа всі віруючі в Нього – в Його Статус та Силу, – можуть отримати вічне життя. І навіть якщо така людина помре у цьому грішному світі – вона воскресне та житиме в Божому Царстві. Тож, фактично, віруючі в Христа ніколи не помруть – навіть якщо й заснуть сном смерті на певний час, – як про Лазаря сказав Ісус в 11 вірші. Розуміння цього дає силу віруючим в Христа залишатися вірними Йому перед лицем будь-яких загроз та випробувань.
27 Вона каже Йому: «Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ».
Ізраїльтянам був обіцяний Месія (Христос) ще з давніх часів, і всі їхні сподівання на щасливе життя були пов’язані саме з Ним. І Марта визнала Його тим обіцяним Месією.
- Ісусове співчуття:
28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: «Учитель тут, і Він кличе тебе!»
29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.
30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.
31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, – плакати там.
32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: «Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!»
33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,
34 і сказав: «Де його ви поклали?» Говорять Йому: «Іди, Господи, та подивися!»
35 І закапали сльози Ісусові...
36 А юдеї казали: «Дивись, як кохав Він його!»
Ісус знав, що Лазар незабаром буде живий. Тож Він розчулився не за Лазарем, а через співчуття до Марти та Марії, і їхніх близьких – що вони страждали через смерть Лазаря.
37 А з них дехто сказали: «Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?»
- Воскресіння Лазаря:
38 Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.
39 Промовляє Ісус: «Відваліть цього каменя!» Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: «Уже, Господи, чути, – бо чотири вже дні він у гробі»...
Як ми вже сказали вище, Ісус зволікав аж стільки часу навмисно – щоб був чіткий трупний запах, – тоді ніхто б не сумнівався, що Лазар дійсно був мертвим, і дійсно воскрес.
40 Ісус каже до неї: «Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, – славу Божу побачиш?»
41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: «Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.
42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене».
Ісус вказав на Того, Хто послав Його – і на очах народу, попросивши у Бога-Отця підтримки, вчинив чудо:
43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: «Лазарю, – вийди сюди!»
44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: «Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив»...
45 І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували.
Всі знали, що Лазар вже мертвий, і що його тіло вже почало розкладатися. Тож це воскресіння було справді вражаючим та переконливим. Тим паче, що перед цим Ісус, звертаючись до Бога по допомогу, показав, Хто Його підтримує, і від Кого Він прийшов.
Насправді, Ісус не був першим з Божих пророків, хто воскрешав мертвих – свого часу таке чудо здійснив пророк Ілля – про що описано в 1 Царів 17 розділ:
17 І сталося по тих пригодах, – заслаб був син тієї жінки, господині того дому. І була його хвороба дуже тяжка, аж духу не позосталося в ньому.
18 І сказала вона до Іллі: «Що тобі до мене, чоловіче Божий? Прийшов ти до мене, щоб згадувати мій гріх та щоб убити мого сина!»...
19 І сказав він до неї: «Дай мені сина свого!» І він узяв його з лоня її, і виніс його в горницю, де він сидів, і поклав його на своєму ліжку.
20 І кликнув він до Господа й сказав: «Господи, Боже мій, чи й цій удові, що я в неї мешкаю, учиниш зло, щоб убити її сина?»
21 І витягся він тричі над дитиною, і кликав до Господа та казав: «Господи, Боже мій, нехай вернеться душа цієї дитини в неї!»
22 І вислухав Господь голоса Іллі, і вернулася душа дитини в неї, – і вона ожила...
23 І взяв Ілля дитину, і зніс її з горниці додолу, і віддав її матері її. І сказав Ілля: «Дивися, – твій син живий!»
Для ізраїльтян Ілля був великим пророком. Тож чудо воскресіння Лазаря мало бути свідченням того, що й Ісус великий пророк. Та, незважаючи на таке дивовижне чудо, юдейським старійшинам це не сподобалось:
- Рішення вбити Христа:
46 А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив.
47 Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: «Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить?
Дивовижна проблема – пребагато чуд чинить! Та їх турбували не взаємини з Богом і виконання Його Волі, а влада:
48 Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, – і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ!»
- Пророцтво Кайяфи:
49 А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: «Ви нічого не знаєте,
50 і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!»
51 А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,
52 і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей.
Як бачимо, для того щоб пророкувати від Бога, не обов’язково бути Божою людиною – для досягнення Своїх цілей Бог може послуговуватися ким вважатиме за потрібне. Адже навіть будучи насправді Божим противником, Кайяфа не розумів, що пророкував, – та він був знаряддям у Божих руках.
Ісус мав не лише померти за Божий народ, але й зібрати його. І це мав бути НОВИЙ Божий народ – щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей. Цими розпорошеними Божими дітьми, вочевидь, є вірні Богові юдеї та представники інших народів – які, мабуть, і є тими двома кошарами, про які говорилось в попередньому розділі…
53 Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його.
- Ісус приймає міри, щоб уникнути передчасної смерті від юдеїв:
54 І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, – і тут залишався з Своїми учнями.
55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.
56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: «А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?»
57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, – щоб схопити Його.
Символом Жертовної смерті Ісуса Христа – що принесе спасіння всім віруючим в Нього, було Пасхальне ягня – 1 Коринтян 5 розділ:
7 Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.
Отож, Христос – Який завжди дбав про те, щоб Писання сповнювалося, знав, що має померти саме на Пасху. Тому уникав лишнього непотрібного ризику бути вбитим раніше встановленого терміну.