Матвія 5 розділ
Нагірна Проповідь: про блаженних, світло для світу та стосунки з ближніми.
Вищий рівень
- Навчання на горі:
1 І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.
2 І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи:
Цікаво, що Христос навчав, сидячи на горі. Виходячи з того, що гора в Біблії символізує певну суспільну систему, суспільство (див. Ісаї 2 розділ), – це виглядає доволі символічно …
- Блаженні:
3 «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне.
Виходячи із загального контексту опису блаженних, тут вбогі духом – це ті, хто усвідомлює свої духовні обмеження та шукає Знання та підтримки у Бога. Наступний вірш так само стосується засмучених через стан речей в цьому грішному світі:
4 Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.
5 Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони.
Для тих, хто вважає, що життя людей має бути на небесах, цей вірш мав би виглядати дивним (див. «Боже Царство»).
6 Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть.
7 Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть.
8 Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога.
9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.
10 Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне.
11 Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене.
12 Радійте та веселіться, – нагорода-бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами.
Хоча ці слова Ісуса Христа нібито стосуються різних людей з окремими згаданими рисами, все ж ці риси бажані всім учням Христа – всім побожним людям, які хочуть бути з Богом. Якщо людина лагідна, то має бути і чистою серцем, і миротворцем, і тд.
- Сіль та світло:
13 Ви – сіль землі. Коли сіль ізвітріє, то чим насолити її? Не придасться вона вже нінащо, хіба щоб надвір була висипана та потоптана людьми.
Сіль – зберігаючий елемент. Побожні люди – такі як учні Ісуса Христа, – зберігають людство від остаточного зіпсуття (див. «Сіль»). Солоність таких людей виражається в їхньому світлі:
14 Ви світло для світу. Не може сховатися місто, що стоїть на верховині гори.
15 І не запалюють світильника, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить воно всім у домі.
16 Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі.
Власним прикладом учні Христа можуть показати цінність Вчення Христа – а це вимагає неабиякої сили. Світло на горі – виходячи зі значення гори (див вище), – про що Ісус говорить в 14 вірші, – також є доволі символічним…
- Мойсеєвий Закон:
17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, – Я не руйнувати прийшов, але виконати.
18 Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, – ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.
Мойсеєвий Закон сповнений символів – які вказують на Христа та Його дії, – про це говорив Сам Ісус – Івана 5 розділ:
39 Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, – вони ж свідчать про Мене!
Таким чином, Мойсеєвий Закон та пророцтва в повній мірі сповняться саме завдяки Ісусові Христові…
19 Хто ж порушить одну з найменших цих заповідей, та й людей так навчить, той буде найменшим у Царстві Небеснім; а хто виконає та й навчить, той стане великим у Царстві Небеснім.
20 Кажу-бо Я вам: коли праведність ваша не буде рясніша, як книжників та фарисеїв, то не ввійдете в Царство Небесне!
Для того, щоб виконувати Мойсеєвий Закон, потрібно було розуміти принципи, на яких він побудований – чого явно не розуміли юдейські старійшини. А принципи Мойсеєвого Закону, фактично, будувалися на Божих Заповідях – які присутні і у Вченні Ісуса Христа (див. «Десять Заповідей»). Як показують 19 та 20 вірші, вкрай важливо правильно розуміти Божі Заповіді – від цього залежить і наше життя, і тих, хто нас слухає. Після такого застереження Ісус вирішив більш детально пояснити Божі Заповіді:
- Не гнівайся:
21 Ви чули, що було стародавнім наказане: «Не вбивай, а хто вб'є, підпадає він судові».
22 А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: «рака», підпадає верховному судові, а хто скаже «дурний», підпадає геєнні огненній.
Рака – нікчема, блазень, ледащо.
Геєнна огненна – буквально, це долина Бен-Гіннома, яка завдяки грекам стала називатися Геєнна, – місце за мурами стародавнього Єрусалиму, де в давні часи невірні Богові ізраїльтяни приносили в жертву своїх дітей фальшивим богам, і яке за наказом вірного Богові царя Йосії занечистили спалюванням різних нечистот (2 Царів 23:10). Вважається, що там спалювали й тіла страчених злочинців чи інших покидьків. Тобто, ця долина практично весь час диміла через тривалі процеси горіння. Тож Ісус Христос використав образ цієї долини як місце для негідних людей…
Отож, людина, нездатна опановувати свій гнів, в запалі може тяжко згрішити – і підпасти під важкий Божий осуд. Це співзвучно зі словами Соломона в Еклезіястова 7 розділі:
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гніватися, бо гнів спочиває у надрах глупців.
В гніві людина легка здобич для диявола – тому Христос радить панувати над своїм гнівом. Мало того – Він ще й заохочує першим миритися:
23 Тому, коли принесеш ти до жертівника свого дара, та тут ізгадаєш, що брат твій щось має на тебе, –
24 залиши отут дара свого перед жертівником, і піди, примирись перше з братом своїм, – і тоді повертайся, і принось свого дара
25 Зо своїм супротивником швидко мирися, доки з ним на дорозі ще ти, щоб тебе супротивник судді не віддав, а суддя щоб прислужникові тебе не передав, і щоб тебе до в'язниці не вкинули.
26 Поправді кажу тобі: Не вийдеш ізвідти, поки не віддаси ти й останнього шеляга!
Супротивником являється наш ближній, який, згідно контексту, став нашим супротивником по причині нашого гніву.
Дорога, на якій ми знаходимось разом з нашим супротивником – життєвий шлях, а Суддя, про Якого говорить Ісус Христос – це, беззаперечно, Всевишній Бог – Євреїв 4 розділ:
12 Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, – проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця.
13 І немає створіння, щоб сховалось перед Ним, але все наге та відкрите перед очима Його, – Йому дамо звіт!
Втім, не варто виключати, що за кожним таким супротивником насправді стоїть диявол – на що звертає увагу апостол Павло в Ефесян 4 розділ:
26 Гнівайтеся, та не грішіть, – сонце нехай не заходить у вашому гніві,
27 і місця дияволові не давайте!
Тож виходить, що основним нашим супротивником є диявол, – це він винуватить нас перед Суддею – Об’явлення 12 розділ:
9 І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.
10 І я почув гучний голос на небі, який говорив: Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч!
11 І вони його перемогли кров'ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти!
Яскравим прикладом того, як диявол оскаржує вірних Богові людей, є праведний Йов – про що можна прочитати в 1 та 2 розділах книги Йова.
Отож, якщо ми будемо миритися з нашим ближнім та будемо прощати його провини – то й нам Бог простить наші провини – Марка 11 розділ:
25 І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші.
26 Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших».
- Про перелюб, спокуси та розвід:
27 Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу».
28 А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.
29 Коли праве око твоє спокушає тебе, – його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
30 І як правиця твоя спокушає тебе, – відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
Звісно, Ісус не мав на увазі буквальне калічення власного тіла – тут мається на увазі контроль думок, серця, – це добре пояснено в Якова 1 розділ:
14 Але кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною.
15 Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх, а зроблений гріх народжує смерть.
Так, ми грішні та недосконалі – тож негідні думки можуть виникати. Але їх варто блокувати ще на початку їх зародження.
В часи Христа серед юдеїв були поширені звичаї, коли чоловіки розлучалися зі своїми старшими дружинами заради одруження з більш молодими жінками. І в суспільстві це вважалось цілком прийнятним. Втім, Христос був іншої думки про це:
31 Також сказано: «Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового».
32 А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.
Легковажне відношення до шлюбу Богом не віталось, і, як показав Ісус Христос, призводило до порушення Божої Заповіді – Вихід 20 розділ:
14 Не чини перелюбу!
Тому Ісус Христос вказав на відповідальність та мотиви – якщо є можливість розводу, то є спокуса цим скористатися. Також, це було порушенням подружньої обіцянки – що теж недобре:
- Про клятви:
33 Ще ви чули, що було стародавнім наказане: «Не клянись неправдиво», але «виконуй клятви свої перед Господом».
34 А Я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий;
35 ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого;
36 не клянись головою своєю, – бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною.
37 Ваше ж слово хай буде: «так-так», «ні-ні». А що більше над це, то те від лукавого.
Беззаперечно – обіцянки Богові варто виконувати. Але поняття клятви робить певну двоякість в словах – ніби є два рівня правдивості слів: просто правда, і дуже правда. Ніби те, що ми говоримо, допустимо бути неправдою, а лише клятва – це вже точно правда. Та вірна Богові людина не повинна опускатися до обману – Івана 8 розділ:
44 Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, – бо він неправдомовець і батько неправді.
Тому будь-яке наше слово чи обіцянка повинне бути правдивим – як клятва, і не повинне потребувати додаткових слів клятви. Все що більше цього, як сказав Ісус Христос – від лукавого.
Тож Христос дав дуже добру пораду – словами не варто кидатися, і за них варто відповідати… А над своїм життям людина й справді не панує – все в Божій владі…
- Не противтеся злому:
38 Ви чули, що сказано: «Око за око, і зуб за зуба».
39 А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу.
40 А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, – віддай і плаща йому.
41 А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, – іди з ним навіть дві.
42 Хто просить у тебе – то дай, а хто хоче позичити в тебе – не відвертайсь від нього.
Виходячи з 38 вірша, Ісус в першу чергу говорив про помсту – мститися не варто. По-перше, помста викликана гнівом – а про гнів Христос сказав раніше. По-друге, помста виключає прощення – на важливості якого Христос також наголошував. Якщо ж ми вважаємо, що наш ближній вчинив негідно – то помсту варто залишити Богові – Римлян 12 розділ:
19 Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь».
Тобто, Ісус Христос закликав розвивати правильний стан душі та розуму – не зациклюватися на собі, покладатися на Бога, і жити взаєминами з Ним (див. «Не протився»). Це вищий рівень духовності, ніж звичне дотримання Мойсеєвого Закону. Цього ж стосується і наступне повчання:
- Любов до ближнього:
43 Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога».
44 А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
46 Коли-бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?
47 І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?
48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!
Ці слова Ісуса Христа мають своє відображення в словах апостола Павла в Римлян 12 розділі:
1 Тож благаю вас, браття, через Боже милосердя, – повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу,
2 і не стосуйтесь до віку цього, але перемініться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа, – добро, приємність та досконалість.
3 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
Так і є – ці слова Ісуса Христа стосуються вищого рівня духовності, – це справді шлях до досконалості, і цього варто намагатися досягнути.