Ісаї 44 розділ

  Викуплений Божий народ Ізраїль, нерозумні надії невірного людства, здійснення Божого наміру.

Відродження Ізраїля

• Вибраний народ:

¹ А тепер ось послухай, о Якове, рабе Мій, та Ізраїлю, якого Я вибрав.
² Так говорить Господь, що тебе учинив і тебе вформував від утроби, і тобі помагає: Не бійся, рабе Мій, Якове, і Єшуруне, якого Я вибрав!

  *Єшурун – праведний, улюблений, друга назва Ізраїля. Тут мова про символічний Ізраїль (див. «Обраний народ») – вірних Богові людей в Останні Дні, яких вибере Собі Господь – зі всіх народів.

³ Бо виллю Я воду на спрагнене, а текучі потоки на суходіл, – виллю Духа Свого на насіння твоє, а благословення Моє на нащадків твоїх,

  Відкривши вірним людям Істину, Бог зіллє на них Свого Духа, – схоже значення має вилити воду на спрагнене – дати Знання. І це призведе до благословення Божого народу:

⁴ і будуть вони виростати, немов між травою, немов ті тополі при водних потоках!
⁵ Цей буде казати: Я Господній, а той зватиметься йменням Якова, інший напише своєю рукою: для Господа я, і буде зватися йменням Ізраїля.

  4 вірш, фактично, співзвучний зі словами в Ісаї 60 розділ:

²² Цей малий стане тисячею, і наймолодший – народом міцним! Я, Господь, цього часу оце приспішу!

  Бог посприяє тому, щоб до Його народу приєднувалося все більше людей – зі щирим та добрим серцем. І, як вказує наведений вірш, зріст народу буде суттєвим.

  В 5 вірші продовжується тема попереднього розділу, – де ми побачили, що називатися іменем Ізраїля – це жити за (Божими) законами Божого народу (див. «Ім’я»).

• Величність Творця:

⁶ Так говорить Господь, Цар Ізраїлів та Викупитель його, Господь Саваот: Я перший, і Я останній, і Бога нема, окрім Мене!
⁷ І хто зветься, як Я? Хай розкаже про те, й хай звістить те Мені з того часу, коли Я заклав у давнині народ, і хай нам розкаже майбутнє й прийдешнє.

  Зватися так, як Бог – відображати ті ж риси та мати таку ж Силу та Владу. Таким є лише Всевишній Бог, – свідченням цього буде Божий народ – вірні Йому люди:

⁸ Не бійтеся та не лякайтесь! Хіба здавна Я не розповів був тобі й не звістив? А ви свідки Мої! Чи є Бог, окрім Мене? І Скелі немає, не знаю ні жодної!

  Про Свої наміри Всевишній Бог повідомив ще здавна – в Своєму Слові Біблії, – і Божий народ про це засвідчить! Це буде свідченням того, що Всевишній Бог – Істинний Бог, – на противагу фальшивим богам нерозумних людей:

• Безглуздя ідолопоклонства:

  Відштовхуючись від того, що це пророцтво Ісаї також мало б стосуватися часу Кінця, сприйматимемо наступні вірші в контексті стосовно нашого часу.

⁹ Всі, що роблять бовванів, – марнота вони, і їхні улюбленці не помагають, а свідками того самі: не бачать вони та не знають, щоб застидатись!

  Цікаво цей вірш звучить у Новому Російському Перекладі (НРП):

⁹ Все, кто делает идолов - ничтожества, и вещи, которыми они дорожат, не приносят никакой пользы. Их свидетели не видят и не понимают, поэтому они будут опозорены.

  Цікавими тут є слова про «речі, якими вони дорожать» – сучасні люди справді поклоняються речам. Тож для нашого часу таке трактування слів цілком слушне…

¹⁰ Хто бога зробив та ідола вилив, що він не помагає?
¹¹ Тож друзі його посоромлені будуть усі, майстрі ж – вони тільки з людей. Хай вони всі зберуться та стануть: вони полякаються та посоромляться разом!
¹² Коваль тне з заліза сокиру, і в горючім вугіллі працює, і формує божка молотками та робить його своїм сильним раменом, а при тім той голодний й безсилий, не п'є води й мучиться...
¹³ А тесля витягує шнура, визначує штифтом його, того ідола, гемблями робить його та окреслює циркулем це, і робить його на подобу людини, як розкішний зразок чоловіка, щоб у домі поставити.
¹⁴ Настинає кедрин він собі, і візьме граба й дуба, і міцне собі викохає між лісними деревами, ясен посадить, а дощик вирощує.
¹⁵ І стане людині оце все на паливо, – і візьме частину із того й зогріється, теж підпалить в печі й спече хліб. Також виробить бога й йому поклоняється, ідолом зробить його, – і перед ним на коліна впадає.
¹⁶ Половину його він попалить в огні, на половині його варить м'ясо та їсть, печеню пече й насичається, також гріється та приговорює: «Як добре, – нагрівся, відчув я огонь...»
¹⁷ А останок його він за бога вчинив, за боввана свого, перед ним на коліна впадає та кланяється, йому молиться й каже: «Рятуй же мене, бо ти бог мій!»
¹⁸ Не знають і не розуміють вони, бо їхні очі зажмурені, щоб не побачити, і стверділи їхні серця, щоб не розуміти!
¹⁹ І не покладе він до серця свого, і немає знання ані розуму, щоб проказати: «Половину його попалив я в огні, і на вугіллі його я пік хліб, смажив м'ясо та їв. А решту його за огиду вчиню, – буду кланятися дерев'яній колоді?»
²⁰ Він годується попелом! Звело його серце обманене, – і він не врятує своєї душі, та не скаже: «Хіба не брехня у правиці моїй?»

  Так, все описане тут чудово підходить стародавнім людям, які поклонялися різним ідолам, – що є лише витвором рук людини. Гадаєте, це не стосується сучасного людства? Чому ж? – Як і колись, люди не поважають Всевишнього Бога та покладаються на власний розум та діла. Сучасні люди й далі покладають надії на витвори своїх рук. Та якими б високотехнологічними вони не були – це все одно витвір людини. Як і колись, в наш час жоден витвір людини не може зрівнятися з Могутністю Всевишнього Бога – тому що це все одно витвір грішної та недосконалої людини. Тож всі наведені в віршах аргументи слушні і для нашого часу.

  Тим паче, що навіть дуже майстерно та досконало зроблений людиною витвір лише підтверджує майстерність та здібність людини-майстра – яка все одно вище свого творіння. Тобто, будь-який створений людиною предмет поклоніння (бог, ідол) є нижчим від творця – людини, – як і людина нижче свого Творця – Бога. А покладатися навіть на людину марно – Псалом 145 (146):

³ Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема:
⁴ вийде дух його – і він до своєї землі повертається, – того дня його задуми гинуть!
⁵ Блаженний, кому його поміч – Бог Яковів, що надія його – на Господа, Бога його,
⁶ що небо та землю вчинив, море й усе, що є в них, що правди пильнує навіки,

  Як сказано в Псалмі, покладатися варто лише на Всевишнього Бога.

• Очищення Божого народу:

²¹ Пам'ятай про це, Якове та Ізраїлю, бо ти раб Мій! Я тебе вформував був для Себе рабом, Мій Ізраїлю, – ти не будеш забутий у Мене!
²² Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку – гріхи твої, – навернися ж до Мене, тебе-бо Я викупив!

  З часів Ісуса Христа визначення Божого народу доволі просте – його озвучив апостол Петро в Дії Апостолів 10 розділ:

³⁴ А Петро відкрив уста свої та й промовив: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя»,
³⁵ але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду.

  Сучасний Божий Ізраїль – це всі вірні Божим принципам люди (див. «Обраний народ»), – саме їхні провини Бог пробачить на сповнення слів з Івана 3 розділ:

¹⁶ Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

  З цього тішитимуться всі Божі створіння:

²³ Радійте, небеса, бо Господь це зробив; викликуйте радісно, глибини землі; втішайтеся співом, о гори та лісе, та в нім всяке дерево, бо Господь викупив Якова, і прославивсь в Ізраїлі!
²⁴ Так говорить Господь, твій Відкупитель, та Той, що тебе вформував від утроби: Я, Господь, Той, Хто чинить усе: Розтягнув Я Сам небо та землю втвердив, – хто при тім був зо Мною?
²⁵ Хто ознаки ламає брехливим, і робить безглуздими чарівників, Хто з нічим мудреців відсилає, і їхні знання обертає в нерозум,

 Люди сьогодення гордяться своїми знаннями, – та якщо в них немає місця Богові – це ніщо – 1 Коринтян 3 розділ:

¹⁹ Цьогосвітня-бо мудрість – у Бога глупота, бо написано: «Він ловить премудрих у хитрощах їхніх!»
²⁰ І знову: «Знає Господь думки мудрих, що марнотні вони!»

  Тож Бог зруйнує марні сподівання невірного людства та принизить їхню мудрість. Але Своїх вірних людей ВІн підтримає:

• Здійснення Божого наміру:

²⁶ Хто сповнює слово Свого раба, і виконує раду Своїх посланців, Хто Єрусалимові каже: «Ти будеш заселений!» а юдейським містам: «Забудовані будете ви, а руїни його відбудую!»
²⁷ Хто глибіні проказує: «Висохни, а річки твої Я повисушую»,

  Як можна зрозуміти з попередніх розділів, Божим рабом є святі Всевишнього – яких ще названо братами Христа (див. «Брати Христові»). Вони, вочевидь, в першу чергу будуть представлені двома Божими свідками з 11 розділу книги Об’явлення. Саме з початком їхньої діяльності почне відбудовуватися символічний Єрусалим – центр поклоніння Богові, і почне збиратися Божий народ – символічні юдейські міста відбудуються.

  Глибина (або ще безодня) має відношення до моря – яке, як ми знаємо, в Біблії символізує народи. Тож 27 вірш вказує, що, за прикладом вод Червоного моря під час виходу Ізраїля з Єгипту, народи цього світу «висохнуть» – давши можливість зібратися (або ж перейти до безпечного місця) Божому народові. Річка – це певне джерело (див. «Річка»), і в даному випадку – це джерело брехні та омани, яка обплутує весь світ людства. Все це буде усунуто для звільнення Божого народу – за допомогою певного Божого обранця:

• Кір:

²⁸ Хто до Кіра говорить: «Мій пастирю», і всяке Моє пожадання він виконає та Єрусалимові скаже: «Збудований будеш!» а храмові: «Будеш закладений!»

  В перекладі Хоменка цей вірш звучить так:

²⁸ Я кажу про Кира: - Це мій пастир, що вволить усю мою волю, що скаже Єрусалимові: - Відбудуйся! - а храмові: Поклади основи!»

  Пророцтво Ісаї написане в межах 700 років до нашої ери. Кір, про якого мова йде в цьому пророцтві – це Кір Великий, цар Мідо-Персії, – під керівництвом якого було завойовано Вавилонську Імперію та звільнено поневолені Вавилоном народи, в числі яких були і юдеї. Роки життя цього царя близько 590-530 років до н. е. – значно пізніше написання пророцтва Ісаї. На сповнення цього пророцтва саме цар Кір Великий видав наказ про повернення юдеїв на батьківщину та відбудову Єрусалиму та Господнього храму в місті – Ездри 6 розділ:

³ Першого року царя Кіра цар Кір видав наказа: Дім Божий в Єрусалимі – дім той нехай будується на місці, де приносять жертви, а його підвалини заложені. ------------------------
----------------------------------
⁵ А посуд Божого дому, золотий та срібний, що Навуходоносор виніс був із храму, що в Єрусалимі, і переніс до Вавилону, нехай повернуть, і нехай він піде до храму, що в Єрусалимі, на своє місце, і покладеш те в Божому домі»...
⁶ «Тепер же ти, Таттенаю, наміснику Заріччя, ти, Шетор-Бозенаю з товаришами своїми, перси, що в Заріччі, – віддаліться звідти!
⁷ Позоставте працю цього Божого дому, – юдейський намісник та юдейські старші збудують той Божий дім на його місці.
⁸ А від мене даний наказ про те, що ви будете робити з тими юдейськими старшими, щоб збудувати цей Божий дім, а з царського добра, з данини Заріччя, нехай докладно дається видаток тим людям, щоб не спиняти роботи.
⁹ А що буде потрібне, чи телят, чи баранів, чи овечок на принесення Небесному Богові, пшеницю, сіль, вино та оливу, що скажуть священики, які в Єрусалимі, щоб без омани видавалося їм день-у-день,
¹⁰ щоб вони завжди приносили пахощі в жертву Небесному Богові та молилися за життя царя та синів його.
------------------------------
¹² А Бог, що вчинив, щоб там пробувало Ім'я Його, знищить кожного царя та народ, що простягне свою руку, щоб змінити це, щоб ушкодити той Божий дім, що в Єрусалимі! ----------------------
------------------------------
¹⁴ А юдейські старші будували, і щастило їм за пророцтвом пророка Огія та Захарія, сина Іддо. І вони збудували й закінчили з наказу Бога Ізраїлевого та з наказу Кіра, і Дарія, і Артаксеркса, царя перського.

  Як показують історичні дані, цар Кір Великий не був шанувальником Бога юдеїв – він був вдячний всім богам, які, як він вважав, дали йому великі перемоги. І серед них, на думку Кіра, був і Бог юдеїв – завдяки Якому, як показують пророцтва Ісаї (45 розділ), Кір Великий справді вів переможні завоювання. Тож, не відаючи цього, Кір Великий сповнив Божу Волю – звільнив Божий народ з Вавилонського полону. І після цього Кір також не став поклонятися Всевишньому Богові – навпаки, після завоювання Вавилону він став шанувальником Вавилонського бога Мардука – з руки якого Кір нібито отримав царство, – про що записано в стародавньому історичному документі під назвою «Маніфест Кіра».

  Тож вислів у 28 вірші «Мій пастирю» вказує на те, що Кір просто виконував Божу Волю стосовно звільнення Божого народу від влади Вавилону. Інакше кажучи, як говориться в наступному розділі, Кір, не знаючи Всевишнього Бога, був проваджений Ним для виконання Його Волі – Ісаї 45 розділ:

¹ Так говорить Господь до Свого помазанця Кіра: Я міцно тримаю тебе за правицю, щоб перед обличчям твоїм повалити народи, і з стегон царів розв'яжу пояси, щоб відчинити двері перед тобою, а брами не будуть замикані.
------------------------
⁴ ради раба Мого Якова й ради вибранця Мого Ізраїля, і кличу тебе твоїм іменням, тебе називаю, хоч ти не знаєш Мене.
⁵ Я – Господь, і нема вже нікого, нема іншого Бога, крім Мене. Я тебе підперізую, хоч ти не знаєш Мене,

  Про це ж говориться в Ісаї 37 розділ:

²⁶ Хіба ти не чув, що віддавна зробив Я оце, що за днів стародавніх Я це був створив? Тепер же спровадив Я це, що ти нищиш міста поукріплювані, на купу румовищ обертаєш їх.
²⁷ А мешканці їхні – безсилі, настрашені та побентежені, вони стали, як зілля оте польове, мов трава зеленіюча, як трава на дахах, як попалене збіжжя, яке не доспіло...
²⁸ І сидіння твоє, і твій вихід та вхід твій Я знаю, і твоє проти Мене обурення.
²⁹ За твоє проти Мене обурення, що гординя твоя надійшла до вух Моїх, то на ніздрі твої Я сережку привішу, а вудило Моє – в твої уста, і тебе поверну Я тією дорогою, якою прийшов ти!

  Хоча історично ці слова стосуються асирійського царя Санхеріва, як ми бачили в розгляді цього пророцтва, воно стосується сучасної Росії – яка зруйнує сучасний аналог стародавнього Вавилону – Західну цивілізацію (див. «Вавилон»).

  Отож, Кір в пророцтві Ісаї символізує сучасну Росію – яка, виконуючи Божу Волю, зруйнує так званий Захід – або ж, як сказано в 27 вірші, висушить глибину (море людства) та звільнить шлях для збирання Божого народу.