Ісаї 38 розділ

  Смертельна хвороба царя Єзекії та його видужання – символ подій нашого часу.

За крок від смерті

• Смертельна хвороба царя Єзекії:

¹ Тими днями смертельно захворів був Єзекія. І прийшов до нього Ісая, Амосів син, пророк, і сказав до нього: «Так сказав Господь: Заряди своєму домові, бо ти вмираєш і не будеш жити»...
² І відвернув Єзекія обличчя своє до стіни, і помолився до Господа,
³ та й сказав: «О, Господи, згадай же, що я ходив перед обличчям Твоїм правдою та цілим серцем, і робив я добре в очах Твоїх!» І заплакав Єзекія ревним плачем!
⁴ І було Господнє слово до Ісаї, говорячи:
⁵ «Іди й скажеш до Єзекії: Так сказав Господь, Бог батька твого Давида: Почув Я молитву твою, побачив Я сльозу твою! Ось Я додаю до днів твоїх п'ятнадцять літ,
⁶ і з руки асирійського царя врятую тебе та це місто, й обороню це місто.
⁷ І оце тобі знак від Господа, що Господь зробить ту річ, про яку говорив:
⁸ ось я вертаю тінь ступеня, що від сонця зійшла на ступені Ахазові, назад на десять ступенів». І вернулося сонце на десять ступенів тими ступенями, якими зійшло було.

  *ступені Ахазові – сонячний годинник.

  Як показує 6 вірш, вочевидь ця хвороба Єзекії сталася до того, як Бог захистив Єрусалим від ассирійської навали, але після того, як Єзекія організував захист міста та звернувся до Бога по допомогу і за собою повів мешканців міста. І те, що вірний Богові Єзекія важко захворів якраз перед тим, як Бог почав діяти для захисту Єрусалиму – в час, коли місто було у смертельній небезпеці, дещо нагадує події, записані в Об’явлення 11 вірші:

³ І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.
⁴ Вони – дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі.
------------------------
⁷ А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, і вона їх переможе та їх повбиває.
⁸ І їхні трупи полишить на майдані великого міста, що зветься духовно Содом і Єгипет, де й Господь наш був розп'ятий.
------------------------
¹¹ А по півчверта днях дух життя ввійшов у них від Бога, і вони повставали на ноги свої. І напав жах великий на тих, хто дивився на них!
¹² І почули вони гучний голос із неба, що їм говорив: «Зійдіть сюди!» І на небо зійшли вони в хмарі, і вороги їхні дивились на них.

  Про схоже пише Даниїл в 7 розділі:

²⁵ І він буде говорити слова проти Всевишнього, і пригнобить святих Всевишнього, і буде думати позмінювати свята та права, і вони віддані будуть у його руку аж до одного часу, і часів і половини часу.
²⁶ Та засяде суд, і скинуть його панування, щоб його знищити та вигубити аж до кінця.
²⁷ А царство, і панування, і велич царств під усім небом буде дане народові святих Всевишнього. Його царство буде царство вічне, а всі панування Йому будуть служити й будуть слухняні.

  Тобто, два Божі свідки – святі Всевишнього, будуть активно служити Всевишньому Богові в Час Кінця – вестимуть Його народ до Божого Царства. Та в самому кінці їхнього служіння настане час, коли буде здаватися, що святі Всевишнього майже програють Божим ворогам – та у вирішальний момент Бог врятує їх. Тож не виключено, що ця історія Єзекії є прообразом саме цих подій – як і історія Мойсея, записана в Повторення Закону 34 розділ:

¹ І вийшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на верхів'я Пісґі, що навпроти Єрихону, а Господь дав йому побачити ввесь Край: Ґілеад аж до Дану,
² і ввесь Нефталим, і край Єфрема та Манасії, і ввесь край Юди аж до Останнього моря,
³ і південь, і рівнину долини Єрихону, пальмового міста аж до Цоару.
⁴ І сказав Господь до нього: «Оце той Край, що Я присягнув Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Насінню твоєму Я дам його. Я вчинив, що ти бачиш його власними очима, та туди не перейдеш».

  Свого часу Мойсей провів Божий народ до кордонів Обіцяної Землі, та не зміг туди ввійти – так само, як два Божі свідки з 11 розділу книги Об’явлення вестимуть Божий народ до Божого Царства (на землі – див. «Боже Царство») – але самі туди не ввійдуть – бо будуть забрані до Ісуса Христа в небесну сферу…

  Між 6 та 7 віршами мали б бути 21 та 22 вірші цього розділу – так є в 2 Царів 20 розділ, – і тоді збережеться логічний зв’язок. Втім, в 2 Царів 20 розділ немає наступного – слів вдячності Єзекії Богові за зцілення:

• Вдячність Богові:

⁹ Ось писання Єзекії, Юдиного царя, коли він був захворів та видужав з своєї хвороби:
¹⁰ «Я сказав був: Опівдні днів своїх відійду до шеолових брам, решти років своїх я не матиму...

   Якщо історія з хворобою та видужанням Єзекії є прообразом, то і його слова вдячності – це слова вдячності за спасіння від святих Всевишнього. Можливо, опівдні днів своїх – це коли вони виконають лише половину роботи – і будуть майже вбиті. Але Бог врятує їх, та продовжить їхнє життя і роботу. До речі – під час Свого першого приходу на землю Ісус Христос також виконав, так би мовити, лише половину роботи, – другу половину – проповідування поганам, виконували вже Його учні (див. Даниїла 9 розділ).

¹¹ Я сказав: Не побачу я Господа, Господа в краї живих, уже між мешканцями царства померлих не побачу людини...
¹² Домівка моя вже розібрана, і від мене відібрана, немов той пастуший намет; я життя своє звинув, мов ткач, – від основи мене Він відірве, покінчить мене з дня до ночі...
¹³ Я кричав аж до ранку... Він, як лев, поторощить всі кості мої, з дня до ночі покінчить зо мною...
¹⁴ Пищу я, мов ластівка чи журавель, воркочу, мов той голуб; заниділи очі мої, визираючи до високости... Господи, причавлений я, – поручися за мене!
¹⁵ Що маю сказати? А що Він сказав був мені, те й вчинив. Тихо змандрую всі літа свої через гіркість моєї душі!

  Мабуть, це справді будуть важкі часи – пригнічення та подавленності. Втім, ці вірші стосуються смертної грішної людини. Наступні ж лунають із вуст святих Всевишнього – людей з надією воскреснути до небесного життя:

• Надія на Боже спасіння:

¹⁶ Господи, на них, на словах Твоїх, житимуть люди, і в усьому цьому життя моєї душі, – уздоров же мене й оживи Ти мене!

  Ці слова співзвучні зі словами Христа в Матвія 4 розділ:

⁴ А Він відповів і промовив: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих».

*ці слова Ісус Христос цитував з Повторення Закону 8:3.

  Так – не їжа дає життя людині, а Бог.

¹⁷ Ось терпіння це вийшло мені на добро, Ти стримав від гробу гниття мою душу, бо Ти кинув за спину Свою всі гріхи мої,

  Ці слова чудово б підійшли тим двом Божим свідкам з 11 розділу Об’явлення та іншим святим Всевишнього – тож ці слова їх і стосуються.

¹⁸ бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти... Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.
¹⁹ Живий, тільки живий – Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!
²⁰ Господь на спасіння мені, і ми будем співати пісноспіви свої у домі Господнім по всі дні мого життя!»

   Схоже, що ці слова стосуються тих, хто, як і два Божих свідки з Об’явлення 11 розділу, воскреснуть до небесного життя – бо вони справді оживуть – Об’явлення 20 розділ:

⁵ А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.
⁶ Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.

²¹ А Ісая сказав: «Нехай візьмуть грудку фіґ, і нехай розітруть на тому гнояку, – і видужає!»
²² А Єзекія промовив: «Який знак, що я ввійду до Господнього дому?»

  Як вже вказувалося вище – ці вірші мали б бути між 6 та 7 віршами цього розділу…