Обраний народ

Початок

  Нам всім відома історія, як з’явився перший Божий народ. Гадаєте, ми говоримо про Ізраїль? Ні. Мова йде про все людство, а точніше про перших людей – Адама та Єву. Так – саме вони і були першим Божим народом. Бог створив землю, створив всі умови для приємного проживання на цій землі, і потім створив на ній людей. Всі їхні потреби були забезпечені – приємний навколишній світ, приємна робота по догляду за цим світом. Та люди захотіли більшого – незалежності від Бога. Так перший Божий народ перестав бути Божим. Тож що – Божий намір не збувся?! В книзі пророка Ісаї Бог каже так – 55 розділ:

¹⁰ Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, –
¹¹ так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!

  Можливо, Божий намір отримав відтермінування. Але Його намір не може не збутися. Тож одразу після гріхопадіння людства Бог сказав, як саме це відбудеться – Буття 3 розділ:

¹⁴ І до змія сказав Господь Бог: «За те, що зробив ти оце, то ти проклятіший над усю худобу, і над усю звірину польову! На своїм череві будеш плазувати, і порох ти їстимеш у всі дні свойого життя.
¹⁵ І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту».

  Якщо ви знайомі з інформацією на нашому сайті, то, мабуть, знаєте, що це пророцтво стосується Ісуса Христа. І часткове виконання цього пророцтва збудеться в наш час. Та ми говоримо про початок людської історії. Отож, люди втратили добрі взаємини з Богом. Але вірні Йому люди не зникли – серед нащадків Адама та Єви були й такі, які цінували добрі взаємини з Творцем. Першим, про кого говорить нам Біблія, був Авель. Потім Енох, про якого коротко згадується в Буття 5:21-23. Ной теж був вірний Богові. Так історія підводить нас до прабатька першого обраного Божого народу – до Авраама.

Обраний народ

  В часи, коли жив Авраам, Бог не мав якогось особливого вибраного народу – лише окремі люди. Та Бог вирішив почати виконувати Свій намір – обрати, чи, точніше кажучи, виростити, Собі народ. І Авраам мав відповідні риси – він повністю довіряв Богові. Його довіра до Творця була настільки великою, що він не пожалів принести в жертву Богові свого єдиного сина Ісака – хоча саме через Ісака Бог пообіцяв розмножити Авраамове потомство (Буття 22 розділ). Про це писав апостол Павло в Євреїв 11 розділ:

¹⁷ Вірою Авраам, випробовуваний, привів був на жертву Ісака, і, мавши обітницю, приніс однородженого,
¹⁸ що йому було сказано: «В Ісакові буде насіння тобі».
¹⁹ Бо він розумів, що Бог має силу й воскресити з мертвих, тому й одержав його на прообраз.

  Довіра Авраама до Бога була настільки приємна Богові, що Він назвав його Своїм другом -  Якова 2 розділ:

²³ І здійснилося Писання, що каже: «Авраам же ввірував Богові, і це йому зараховане в праведність, і був названий він другом Божим».

  Отже, нащадки Авраама стали Божим народом. Спочатку Бог сказав, що через Ісака буде той народ. Хоча в Ісака було двоє синів – Ісав та Яків, та Бог обрав саме Якова прабатьком Свого народу. І сини Якова стали родоначальниками 12 племен Ізраїля – обраного Божого народу.

  Через Свого пророка Мойсея Бог вивів Свій народ з Єгипетської неволі та дав їм чіткі правила і вказівки – для виконання служіння Своєму Богові і на провадження щоденного життя. Правила були не важкими та оберігали їх. Бог дав їм чіткі накази, хто і як має виконувати службу в Його храмі. Первосвящеником та священиками могли бути лише Аарон та його нащадки, – тобто, рід Аарона. А служіння при храмі могли виконувати лише левити – Числа 18 розділ:

¹ І сказав Господь до Аарона: «Ти й сини твої та дім батька твого з тобою понесете на собі гріх щодо святині; і ти, і сини твої з тобою понесете на собі гріх щодо вашого священства.
² А також ти наблизиш до себе братів своїх, плем’я Левіїне, плем’я батька свого, і вони злучаться з тобою, і будуть прислужувати тобі, а ти й сини твої з тобою будете перед скинією свідоцтва.
³ І будуть вони виконувати твою сторожу та строжу всієї скинії, – тільки до речей святині та до жертівника не приступлять, щоб не повмирали як вони, так і ви.
⁴ І злучаться вони з тобою, і будуть виконувати сторожу скинії заповіту, для всякої служби в скинії, а чужий не приступить до вас.
⁵ І будете ви виконувати сторожу святині та сторожу жертівника, щоб не було вже гніву на Ізраїлевих синів.
⁶ А Я оце взяв ваших братів Левитів з-посеред Ізраїлевих синів для вас, як дар вони дані Господеві, щоб виконувати службу скинії заповіту.
⁷ А ти та сини твої з тобою будете допильновувати ваше священство для всякої речі жертівника та для того, що поза завісою, і будете робити. Як службу дару даю Я священство вам, а чужий, хто приступить, буде забитий».
⁸ І Господь промовляв до Аарона: «Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постанову.

  Тож Бог дав ізраїльтянам цілий ряд наказів та застережень. Але люди є люди – грішні та недосконалі. Тож ізраїльтяни часто зраджували Свого Бога, – хоча Він попереджав Ізраїль про результат невірності – Повторення Закону 28 розділу:

⁶⁴ І розпорошить тебе Господь серед усіх народів від кінця землі й аж до кінця землі, і ти служитимеш там іншим богам, яких не знав ані ти, ані батьки твої, – дереву та каменеві.
⁶⁵ І поміж цими народами не будеш ти спокійний, і не буде місця спочинку для стопи твоїх ніг. І Господь дасть тобі там серце тремтяче, і ослаблення очей, і омлівання душі.
⁶⁶ І буде життя твоє висіти на волоску перед тобою і ти боятимешся вдень та вночі, і не будеш певний свого життя.
⁶⁷ Уранці ти скажеш: «О, якби вечір!», а ввечері скажеш: «О, якби ранок!» зо страху серця свого, що будеш боятися, та з видіння очей своїх, що будеш бачити.

  Бог довго терпів їхні провини – посилав до них Своїх пророків, попереджав, впрошував. Та, як і казав Бог, вони були «твердошиїми» – не хотіли схиляти перед Богом свої голови – Неемії 9 розділ:

¹⁵ І хліб із небес дав Ти був їм на їхній голод, і воду зо скелі Ти вивів був їм на їхню спрагу. І Ти сказав їм, щоб ішли посісти Край, який Ти присягнув дати їм.
¹⁶ Та вони й наші батьки були вперті, і робили твердою свою шию, і не слухали Твоїх заповідей.
¹⁷ І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, – і Ти не покинув їх!
-------------------------
²⁹ І свідчив Ти проти них, щоб навернути їх до Закону Твого, та вони чинили лихе, і не слухалися заповідей Твоїх, і грішили проти Твоїх прав, – які коли б людина чинила, то жила б ними, – і ставало рамено їх неслухняне, а шию свою робили твердою, і не слухалися.
³⁰ І зволікав Ти їм довгі роки, і свідчив проти них Своїм Духом через Своїх пророків, та вони не слухали того, і Ти дав їх у руку народів цих країв.
³¹ І через велике Своє милосердя Ти не вигубив і не покинув їх, бо Ти Бог ласкавий та милосердний!

(детальніше про Божий Закон та відносини з Богом стародавнього Ізраїлю – в серії статей «Закон»).

  Першого разу суттєво ізраїльтяни були покарані, коли вони були завойовані Вавилонською імперією – були забрані в полон, а Єрусалим та храм були зруйновані. Та, як і казав Неемія в вищенаведених віршах, Бог змилосердився над ними, і вивів їх з неволі – і храм та Єрусалим були відбудовані. Щоправда, лише одне плем’я Юди було повернуто в якості Божого народу, бо решта племен остаточно покинули Бога. Гадаєте, це чогось навчило юдеїв? Всього через декілька століть вони вбили Божого Сина – Ісуса Христа. Після цього вчинку юдеї остаточно втратили Божу підтримку та свій особливий статус. Знаючи про наміри юдеїв, Ісус Христос, ще до Своєї смерті передрік це – Луки 19 розділ:

⁴¹ І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
⁴² і сказав: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
⁴³ Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
⁴⁴ І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх»...

  А також Луки 21 розділ:

⁵ Коли ж дехто казав про храм, що прикрашений дорогоцінним камінням та дарами, тоді Він прорік:
⁶ «Надійдуть ті дні, коли з того, що бачите, не зостанеться й каменя на камені, який не зруйнується»...

  Тож цими словами Ісус передрік знищення Єрусалиму та храму, що і сталося в 70 році н.е. Чому ми можемо бути впевненими, що юдеї були остаточно відкинуті Богом? Може це чергове покарання? Адже в Біблії – в книгах багатьох пророків пишеться, що Бог збере останок Свого народу – Він поверне Ізраїль. То як?... Чи в Біблії неправда?

Новий Ізраїль

  Проповідування Ісуса Христа не давало спокою провідникам юдейського народу – Він викривав їхнє лицемірство та лихі вчинки. Тож вони часто намагалися підловити Його на слові, чи вимагали від Нього доказів того, що Він – Божий Посланець. Під час однієї такої розмови Христос розповів їм притчу – Матвія 21 розділ:

³³ Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, – і віддав його винарям, та й пішов.
³⁴ Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.
³⁵ Винарі ж рабів його похапали, – і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.
³⁶ Знов послав він інших рабів, більш як перше, – та й їм учинили те саме.
³⁷ Нарешті послав до них сина свого і сказав: «Посоромляться сина мого».
³⁸ Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: «Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, – і заберемо його спадщину!»
³⁹ І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
⁴⁰ Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?»
⁴¹ Вони кажуть Йому: «Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно».
⁴² Ісус промовляє до них: «Чи ви не читали ніколи в Писанні: «Камінь, що його будівничі відкинули, – той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!»
⁴³ Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.
⁴⁴ І хто впаде на цей камінь – розіб'ється, а на кого він сам упаде, – то розчавить його.
⁴⁵ А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.

  Як сказав Ісус в 43 вірші, Бог вибере Собі інший народ, що плоди його буде приносити. Ціль служіння Ісуса Христа полягала в започаткуванні нового Божого народу. І Він почав Свою діяльність – збирання перших членів цього народу, – серед юдеїв. Саме з них мало все початися – поки вони ще були Божим обраним народом – Матвія 10 розділ:

⁵ Цих Дванадцятьох Ісус вислав, і їм наказав, промовляючи: «На путь до поган не ходіть, і до самарянського міста не входьте,
⁶ але йдіть радніш до овечок загинулих дому Ізраїлевого.

  А також Матвія 15 розділ:

²⁴ А Він відповів і сказав: «Я посланий тільки до овечок загинулих дому Ізраїлевого»...

  Але Ісус знав, що окрім юдеїв будуть й інші народи, про що і сказано в наступних Його словах –  Івана 10 розділ:

¹⁴ Я – Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.
¹⁵ Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.
¹⁶ Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, – Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, – і буде отара одна й Один Пастир!

 Та збирання цієї другої отари мало відбуватися пізніше – після смерті Ісуса Христа. Навіть Його учні довгий час не знали, що Бог збиратиме людей для Свого народу не тільки з юдеїв, а з усіх народів – з поган. Уже після смерті Вчителя апостолові Петрові Бог явив наступне видіння – Дії 10 розділ:

⁹ А наступного дня, як у дорозі були вони та наближались до міста, Петро вийшов на горницю, щоб помолитись, о годині десь шостій.
¹⁰ І став він голодний, і їсти схотів. Як йому ж готували, захоплення на нього найшло,
¹¹ і бачить він небо відкрите, і якуюсь посудину, що сходила, немов простирало велике, яка, за чотири кінці прив'язана, спускалась додолу.
¹² У ній же знаходились чотириногі всілякі, і земне гаддя, і небесні пташки.
¹³ І голос почувся до нього: «Устань, заколи, Петре, і їж!»
¹⁴ А Петро відказав: «Жадним способом, Господи, – бо ніколи не їв я нічого огидного чи то нечистого!»
¹⁵ І знов голос удруге до нього: «Що від Бога очищене, не вважай за огидне того!»
¹⁶ І це сталося тричі, і посудина знов була взята на небо.
¹⁷ Як Петро ж у собі бентежився, що б то значило те видіння, що бачив, то ось посланці від Корнилія, розпитавши про Симонів дім, спинилися перед ворітьми,
¹⁸ і спиталися, крикнувши: «Чи то тут сидить Симон, що зветься Петро?»
¹⁹ Як Петро ж над видінням роздумував, Дух промовив до нього: «Онде три чоловіки шукають тебе.
²⁰ Але встань і зійди, і піди з ними без жадного сумніву, бо то Я їх послав!»
²¹ І зійшовши Петро до тих мужів, промовив: «Ось я той, що його ви шукаєте. З якої причини прийшли ви?»
²² А вони відказали: «Сотник Корнилій, муж праведний та богобійний, слави доброї в усього люду юдейського, святим Анголом був у видінні наставлений, щоб до дому свого покликати тебе та послухати слів твоїх».

  Корнилій був римлянином – тобто, він не був юдейського віросповідання – був поганином. А перші християни в ці часи проповідували лише юдеям – згідно перших наказів Ісуса Христа. Та в цьому видінні Бог наказав Петрові почати проповідування й поганам – Дії 10 розділ:

²⁷ І, розмовляючи з ним, увійшов, і знайшов багатьох, що зібралися,
²⁸ і промовив до них: «Ви знаєте, що невільно юдеєві приставати й приходити до чужаниці. Та відкрив мені Бог, щоб я жадну людину не мав за огидну чи то за нечисту.
²⁹ Тому я без вагання прибув, як покликано. Тож питаю я вас: З якої причини ви слали по мене?»
³⁰ А Корнилій сказав: «Четвертого дня аж до цієї години я постив, а о дев'ятій годині молився я в домі своїм. І ото, перед мене став муж у блискучій одежі
³¹ й сказав: «Корнилію, почута молитва твоя, і твої милостині перед Богом згадалися.
³² Тож пошли до Йоппії, і приклич Симона, що зветься Петром. Він гостює в гарбарника Симона, у господі край моря, – він прийде й розповість тобі».
³³ Я зараз по тебе послав, – ти добре зробив, що прийшов. Тож тепер перед Богом ми всі стоїмо, щоб почути все те, що Господь наказав був тобі».

  Тож, беручи до уваги таку Божу волю, Петро зробив наступний висновок – Дії 10 розділ:

³⁴ А Петро відкрив уста свої та й промовив: «Пізнаю я поправді, що «не дивиться Бог на обличчя»,
³⁵ але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду.

  Саме тоді і прийшов час почати збирати ту другу отару, про яку говорив Ісус Христос в 10 розділі Євангелія від Івана (ми вище їх наводили). Час особливого статусу Ізраїля, як обраного Божого народу, підходив до завершення. Прийшов час збирати справжній Божий народ – народ обраних, обраних Богом. Вже не національність визначала належність до Божого народу – а сама людина, її духовність, її вчинки. Апостол Павло пізніше пояснив це так – Римлян 9 розділ:

⁶ Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,
⁷ і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: «в Ісаку буде насіння тобі».
⁸ Цебто, не тілесні діти то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.

  Цими словами Павло вказує, що ізраїльтянами будуть люди з інших народів. Павло продовжує:

²⁴ на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
²⁵ Як і в Осії Він говорить: «Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену – улюбленою,
²⁶ і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!»
²⁷ А Ісая взиває про Ізраїля: «Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться,
²⁸ бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі!»
²⁹ І як Ісая віщував: «Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри!»
³⁰ Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри,
³¹ а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности.
³² Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання,
³³ як написано: «Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!»

  Не зважаючи на те, що спочатку Павло каже, що Бог назве Своїм народом не Своїх людей – тобто не Ізраїль, та все ж є вірші, де Павло каже, що якийсь останок Ізраїля залишиться з Богом. Тож поставимо цілком логічне запитання – буде Ізраїль (по крові) Божим народом чи ні?

  Давайте прочитаємо слова апостола Павла з Римлян 10 розділ:

¹ Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння.
² Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом.
³ Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій.
⁴ Бо кінець Закону – Христос на праведність кожному, хто вірує.
-------------
⁹ Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
¹⁰ бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
¹¹ Каже-бо Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений».
¹² Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
¹³ Бо «кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений».
-------------
¹⁶ Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що почув був від нас?»
¹⁷ Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.
¹⁸ Та кажу: Чи не чули вони? Отож: «По всій землі їхній голос пішов, і їхні слова в кінці світу!»
¹⁹ Але кажу: Чи Ізраїль не знав? Перший Мойсей говорить: «Я викличу заздрість у вас ненародом, – роздражню вас нерозумним народом».
²⁰ А Ісая сміливо говорить: «Знайшли Мене ті, хто Мене не шукав, відкрився Я тим, хто не питався про Мене!»
²¹ А про Ізраїля каже: «Я руки Свої цілий день простягав до людей неслухняних і суперечних!»

  Всі ці вірші вказують ніби на те, що Ізраїль по крові втратив свій особливий статус обраного народу. Але далі Павло говорить дещо інше – Римлян 11 розділ:

¹ Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.
² Не відкинув Бог народа Свого, що його перше знав. Чи ви не знаєте, що говорить Писання, де «про Іллю», як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи:
³ «Господи, вони повбивали пророків Твоїх, і Твої жертівники поруйнували, і лишився я сам, і шукають моєї душі».
⁴ Та що каже йому Божа відповідь: «Я для Себе зоставив сім тисяч мужа, що перед Ваалом колін не схилили».
⁵ Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.
----------------
⁷ Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,
----------------
¹⁶ А коли святий первісток, то й тісто святе; а коли святий корінь, то й віття святе.
¹⁷ Коли ж деякі з галузок відломилися, а ти, бувши дике оливне дерево, прищепився між них і став спільником товщу оливного кореня,
¹⁸ то не вихваляйся перед галузками; а коли вихваляєшся, то знай, що не ти носиш кореня, але корінь тебе.
¹⁹ Отже скажеш: «Галузки відломилися, щоб я прищепився».
²⁰ Добре. Вони відломились невірством, а ти тримаєшся вірою; не величайся, але бійся.
²¹ Бо коли Бог природних галузок не пожалував, то Він і тебе не пожалує!
²² Отже, бач добрість і суворість Божу, – на відпалих суворість, а на тебе добрість Божа, коли перебудеш у добрості, коли ж ні, то й ти будеш відтятий.
²³ Та й вони, коли не зостануться в невірстві, прищепляться, бо має Бог силу їх знов прищепити.
²⁴ Бо коли ти відтятий з оливки, дикої з природи, і проти природи защеплений до доброї оливки, то скільки ж більше ті, що природні, прищепляться до своєї власної оливки?
²⁵ Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, – щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,
²⁶ і так увесь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде з Сіону Спаситель, і відверне безбожність від Якова,
²⁷ і це заповіт їм від Мене, коли відійму гріхи їхні!»
²⁸ Тож вони за Євангелією вороги ради вас, а за вибором – улюблені ради отців.
²⁹ Бо дари й покликання Божі невідмінні.
³⁰ Бо як і ви були колись неслухняні Богові, а тепер помилувані через їхній непослух,
³¹ так і вони тепер спротивились для помилування вас, щоб і самі були помилувані.
³² Бо замкнув Бог усіх у непослух, щоб помилувати всіх.
³³ О глибино багатства, і премудрости, і знання Божого! Які недовідомі присуди Його, і недосліджені дороги Його!
³⁴ «Бо хто розум Господній пізнав? Або хто був дорадник Йому?
³⁵ Або хто давніш Йому дав, і йому буде віддано?»
³⁶ Бо все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки. Амінь.

  Про повернення Божого народу та його відродження писали багато пророків – і Ісая, і Єремія, і багато інших пророків. Всі вони вказували, що Бог поверне останок Свого народу – Ізраїля. Що вони повернуться до свого краю та отримають Боже благословення та мир. Ми не будемо тут наводити всі ці вірші – вийде доволі багато, а всі, хто бажає, можете ознайомитися з ними в Біблії. Нам достатньо того, що апостол Павло згадав пророцтва цих пророків, що він пояснив статус Ізраїля по крові в часи після смерті Ісуса Христа. А хіба він пояснив?! Він же говорив протилежні речі! Давайте підсумуємо слова Ісуса Христа та апостола Павла. Тож хто зараз являється Божим народом? Чи це Ізраїль по крові?

 Підсумок

  Підсумок ми зробимо від початку – коли Ізраїль втратив свій особливий статус – від часів Ісуса Христа.

   Отже, через те, що юдеї не признали Божого Посланця – Божого Сина Ісуса Христа, через те, що вони вбили Його, – Бог відкинув їх як Свій народ – Луки 19 розділ:

⁴¹ І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
⁴² і сказав: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
⁴³ Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
⁴⁴ І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх»...

  Додатково можна ще навести Його слова з Матвія 23 розділу:

³⁷ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, – та ви не захотіли!
³⁸ Ось ваш дім залишається порожній для вас!

  Ще Ісус це пояснив у притчі про виноградник – Матвія 21 розділ:

⁴³ Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.

  Та все ж, Бог зібрав з ізраїльтян останок – тих, хто прийняв Ісуса як месію – Римлян 11 розділ:

¹ Отож я питаю: Чи ж Бог відкинув народа Свого? Зовсім ні! Бо й я ізраїльтянин, із насіння Авраамового, Веніяминового племени.

  А також наступні вірші з цього ж розділу:

⁵ Також і теперішнього часу залишився останок за вибором благодаті.
--------------
⁷ Що ж? Чого Ізраїль шукає, того не одержав, та одержали вибрані, а останні затверділи,

  Останок Ізраїля був зібраний ще в часи апостолів – і за Божою обітницею вони отримають нагороду – в Божому Царстві. І умовою їхнього обрання була віра, або ж прийняття Ісуса Христа – Римлян 10 розділ:

⁴ Бо кінець Закону – Христос на праведність кожному, хто вірує.
---------------
⁹ Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,
¹⁰ бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння.
¹¹ Каже-бо Писання: «Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений».
¹² Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його.
¹³ Бо «кожен, хто покличе Господнє Ім'я, буде спасений».

  З того часу Бог почав збирати новий народ для Себе – зі всіх народів – Римлян 11 розділ:

²⁵ Бо не хочу я, браття, щоб ви не знали цієї таємниці, – щоб не були ви високої думки про себе, що жорстокість сталась Ізраїлеві почасти, аж поки не ввійде повне число поган,

  Зверніть увагу – аж поки не ввійде повне число поган. Починаючи з проповідування апостола Петра Корнилієві Бог почав збирати Собі народ з поган – аж до повного числа. Що показує історія християнства? Так – збиралися люди зі всіх народів. Християнська віра є однією з найбільш розповсюджених релігій. То що – всі християнські релігії правдиві? Вони – обраний Божий народ? Звісно що ні – адже вони часто ворогують між собою та мають незгоди. Але в притчі про кукіль Ісус Христос це передбачив – Матвія 13 розділ:

²⁴ Іншу притчу подав Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
²⁵ А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
²⁶ А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
²⁷ І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?»
²⁸ А він їм відказав: «Чоловік супротивник накоїв оце». А раби відказали йому: «Отож, – чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?»
²⁹ Але він відказав: «Ні, – щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
³⁰ Залишіть, – хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї».
-------------
³⁷ А Він відповів і промовив до них: «Хто добре насіння посіяв був, – це Син Людський,
³⁸ а поле – це світ, добре ж насіння – це сини Царства, а кукіль – сини лукавого;
³⁹ а ворог, що всіяв його – це диявол, жнива – кінець віку, а женці – Анголи.
⁴⁰ І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
⁴¹ Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
⁴² і їх повкидають до печі огненної, – буде там плач і скрегіт зубів!
⁴³ Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!

  Ми з вами живемо в час жнив – прийшов час відділення пшениці від куколю. Саме зараз число поган – про що писав Павло, наближається до повноти. І підходить час цих поган пересіяти. Як це відбуватиметься? Так як писав пророк Огій – 2 розділ:

⁶ Бо так промовляє Господь Саваот: Ще раз, – а станеться це незабаром, – і Я затрясу небо та землю, і море та суходіл!
⁷ І затрясу всіма народами, і прийдуть коштовності всіх народів, і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваот.
⁸ Моє срібло й Моє золото, говорить Господь Саваот.
⁹ Більша буде слава цього останнього дому від першого, говорить Господь Саваот, і на цьому місці Я дам мир, говорить Господь Саваот».

  Бог «трусоне» народами – і таким чином відділить пшеницю від куколю. Зверніть увагу, що Бог затрясе всіма народами, і прийдуть коштовності ВСІХ народів.

  Насправді, таких віршів і пояснень в Біблії доволі багато. Якщо ви зрозумієте це, то підтвердження того, що Божий народ обиратиметься зі всіх народів, ви будете бачити в багатьох місцях Біблії. Ось, наприклад, пророк Ісая – 55 розділ:

¹ О, всі спрагнені, – йдіть до води, а ви, що не маєте срібла, – ідіть, купіть живности, й їжте! І йдіть, без срібла купіть живности, і без платні вина й молока!
² Нащо будете важити срібло за те, що не хліб, і працю вашу за те, що не ситить? Послухайте пильно Мене, й споживайте добро, – і нехай розкошує у наситі ваша душа!
³ Нахиліть своє вухо, й до Мене прийдіть, послухайте, й житиме ваша душа! І з Я вами складу заповіта навіки на незмінні Давидові милості.
⁴ Отож, Його дав Я за свідка народам, за проводиря та владику народам.
⁵ Тож покличеш народ, що не знаєш його, і той люд, що не знає тебе, і вони поспішаться до тебе, ради Господа, Бога твого, і ради Святого Ізраїлевого, що прославив тебе.
⁶ Шукайте Господа, доки можна знайти Його, кличте Його, як Він близько!

  Тут з 1 по 3 вірші Бог запрошує людей зі всіх народів прийти до Нього – до Його народу – щоб отримати справжню поживу – як казав Ісус Христос в Івана 4 розділ:

³⁴ Ісус каже до них: «Пожива Моя – чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.

  І в 5 вірші говориться про незнаний народ, який прийде до Бога – саме до них і звертається Бог в 1-3 віршах. Хоча, мабуть ви звернули увагу, що тут в 3 вірші все ж згадується заповіт на незмінні Давидові милості. По-перше, носієм цієї милості є Сам Ісус Христос – людський нащадок Давида. А по-друге, як казав Павло, не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля. А як же тоді бути зі словами пророка Захарія, де він каже наступні слова – Захарія 8 розділ:

²² І поприходять численні народи та сильні люди шукати Господа Саваота в Єрусалимі, і благати Господа.
²³ Так говорить Господь Саваот: І станеться тими днями, що схоплять десять мужів з усіх язиків тих народів, і схоплять за полу юдея, говорячи: Ходімо з вами, бо ми чули: Бог з вами!»

  Тут згадується місто Єрусалим та юдей – представник загальновизнаного Божого народу. Все це легко пояснити словами Павла – Римлян 2 розділ:

²⁸ Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі,
²⁹ але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання – серця духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога.

  В пророцтві Захарія юдей – духовний, обраний Богом, не обов’язково це юдей по крові. Інші пророки називають цього юдея Народом Святих, або святими Всевишнього – незабаром представників цього обраного Богом народу буде видно добре – по цілому світі. Так і місто Єрусалим – це не реальне місто в сучасному Ізраїлі. Це основа майбутнього Божого народу.

  І на закінчення – для тих, хто вважає, що юдеї по крові все ж залишаються Божим народом, скажемо наступне:

  Згадайте вірші про те, хто, згідно Мойсеєвого Закону, може виконувати священне служіння в храмі. Так – лише левити. Всі віки ізраїльтяни були дуже скрупульозними – вони уважно та детально вели родоводи. Лише левити допускались до служіння в храмі. Як гадаєте – де саме зберігалися ці документи з родоводами? Так – в храмі. В тому храмі, який зруйнували та спалили римляни в 70 році н.е. Храму не стало, родоводів також. Залишились лише розпорошенні між народами юдеї. І довести хто є з племені Левія, а хто з іншого стало неможливо. Тож навіть якщо припустити, що храм відбудують (як дехто сподівається) – там нікому буде служити. Після зруйнування храму служіння Богові юдеями згідно Мойсеєвого Закону припинилось. І так триває до наших днів. Так, юдеї дотримуються шабату, вони їдять лише кошерну їжу. Вони вивчають Тору та Талмуд. Святкують юдейські свята. Але вони не виконують служіння Богові згідно Закону – немає кому і немає де. А як же повернення ізраїльтян на історичну батьківщину – в Палестину 1948 року? Чи це не є ознакою повернення Божого народу до свого краю?

  А що – юдеї відбудували храм? Єрусалим належить лише юдеям? Вони мають мир? Чи є якісь ознаки того, що Бог їх благословив? Нічого такого немає…