Ісаї 34 розділ

  Боже жертвоприношення Господнього Дня – викуп Божого народу.

Закляття

  Пророцтво паралельне до Єремії 49:7-22.

• Божий гнів на народи:

¹ Наблизьтеся, люди, щоб чути, народи ж, послухайте! Хай почує земля та все те, що на ній, вселенна й нащадки її!
² Господній-бо гнів на всі люди, а лютість на все їхнє військо: Він їх учинив за закляття, віддав їх на різь!

  Цими словами Бог оголошує початок Господнього Дня – Суду над народами світу.

  Варто звернути увагу, що в 2 та 5 віршах слово закляття передає слово, яким в оригіналі визначається річ, тварину чи людину, повністю посвячену Богові (як жертва) – часто це здійснювалося через знищення чи вбивство посвяченого – Левит 27 розділ:

²⁸ Тільки кожне закляття, що людина заклене Господеві зо всього, що його, – від людини, і худоби, і від поля його посілости, не буде продане й не буде викуплене, – воно найсвятіше для Господа.
²⁹ Кожне закляття, що буде оголошене за закляття з-посеред людей, не буде викуплене, – буде конче забите.

  Отож, Бог тут вказує про принесення народів в жертву.

³ І їхні побиті розкидані будуть, а з трупів їхніх здійметься сморід, розтопляться гори від їхньої крови...
⁴ І небесні світила усі позникають, а небо, як звій книжковий, буде звинене, і всі його зорі попадають, як спадає оте виноградове листя, й як спадає з фіґовниці плід недозрілий!...

  Схожий вірш ми читали в Ісаї 13 розділ:

¹⁰ Бо зорі небесні та їхні сузір'я не дадуть свого світла, сонце затьмиться при сході своєму, а місяць не буде вже сяяти світлом своїм...

  Схожі слова можна прочитати в Об’явлення 6 розділ:

¹² І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, – і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров...
¹³ І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер...
¹⁴ І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць...

  Відкриття шостої печатки ознаменує початок скорботи великої, про яку попереджав Ісус Христос в Матвія 24 розділ:

²¹ Бо скорбота велика настане тоді, «якої не було з первопочину світу аж досі» й не буде.
--------------------
²⁹ І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.

  Як ми побачили в статті «Гидота», скорбота велика – це напад сучасної Росії на Об’єднану Європу, – адже саме з неї почнеться Божий Суд над народами.

• Господнє жертвоприношення:

⁵ Бо на небі напоєний меч Мій, – оце він на Едома спускається та на заклятий народ Мій на суд:

  Як ми знаємо, в Біблійних пророцтвах Едом часто символізує ту частину людства, яка відмовляється від честі бути частиною Божого народу (див. «Числа та народи»). Тож ці люди призначені для жертвоприношення:

⁶ меч Господній наповнився кров'ю, став ситий від лою, від крови телят та козлів, від лою баранячих нирок, бо Господу жертва в Боцрі й різанина велика в едомській землі...
⁷ І буйволи зійдуть із ними, і телиці з биками, і напоїться кров'ю їхній край і насититься туком їхній порох, –
⁸ бо це буде день помсти Господньої, рік заплати за заколот проти Сіону!

  Виходячи з наведеної аналогії з жертвоприношенням, варто навести слова з Ісаї 43 розділ:

³ Бо Я – Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, твій Спаситель! Дав Я на викуп за тебе Єгипта, Етіопію й Севу замість тебе.
⁴ Через те, що ти став дорогий в Моїх очах, шанований став, й Я тебе покохав, то людей замість тебе віддам, а народи – за душу твою.

  В 2 вірші розглядуваного розділу книги Ісаї Бог вказав, що всі народи (невірні) та їхні війська стануть закляттям – це ж підтверджують наведені вище вірші. І призначенням цього жертвоприношення є, як сказано в 43 розділі Ісаї, викуплення Божого народу. Вочевидь, це жертвоприношення почнеться з «принесення в жертву» невірних народів християнської Європи – що буде скорботою великою (див. «Гидота»), після чого Бог почне активно збирати Свій народ – Матвія 24 розділ:

²⁹ І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.
³⁰ І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
³¹ І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних – «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».

  На це ж вказує книга Об’явлення в 6 та 7 розділах, де говориться, що після відкриття шостої печатки (6 розділ) – що ознаменує початок скорботи великої, Бог почне збирати Своїх людей (7 розділ).

• Спустошення:

⁹ І переміняться в смолу потоки його, його ж порох – у сірку, і смолою палючою стане їхній край...
¹⁰ Не погасне вночі ані вдень, дим його підійматися буде повік, з роду в рід опустошений буде, навіки-віків не перейде по ньому ніхто.

  Малоймовірно, що тут мова про реальні земні терени – адже для Бога цінна вся Його земля – Його Твориво. Та й сам зміст віршів дає підстави зробити висновок, що тут говориться не як про терени, а як про народ – в якості певної системи. Саме така система – за якою сформований сучасний Захід, а з ним і увесь світ, знищеною буде навіки… Звісно, не варто відкидати вірші з Ісаї 23:15-18 – де сказано, що частина Європи буде спустошеною протягом семидесяти років, – проте, це все одно лише сімдесят років, а не вічність... Аргументом на користь твердження про знищення системи та окремих людей – а не теренів, можна навести вірш з Ісаї 66 розділ:

²⁴ І вийдуть вони та й побачать ті трупи людей, що відпали від Мене, бо їхня черва не помре й не погасне огонь їхній, – і стануть вони за гидоту для кожного тіла!

  Цей вірш, фактично, є паралельним до розглядуваного пророцтва – бо в ньому також говориться про знищення Вавилону Великого – тих людей, які відпали від Бога – як і Едом…

¹¹ І посяде його пелікан та їжак, і перебуватимуть в ньому сова та ворона, і над ним Він розтягне мірильного шнура спустошення та виска знищення...
¹² Не буде шляхетних у ньому, щоб царство там проголосити, і стануть нічим усі князі його.

  Зверніть увагу – житимуть там саме нечисті (за Мойсеєвим Законом) тварини, – що вказує на нечистість місця, куди ніхто з Божого народу не ходитиме. Знову ж таки – таке спустошення чекає і на Вавилон – Ісаї 14 розділ:

²² І на них Я повстану, – говорить Господь Саваот, – і витну ім'я Вавилону й останок його, і нащадка й онука, говорить Господь!
²³ І вчиню Я його їжакові оселею та водним багном, і мітлою вигублення позамітаю його, говорить Господь Саваот!

  Як ми знаємо, стародавній Вавилон в наш час символізує Вавилон Великий – певну суспільну систему (не терени), основною складовою якого в наш час є сучасний Захід (див «Вавилон»), – він буде спустошеним назавжди…

¹³ І буде тернина рости по палатах його, кропива й будяччя в твердинях його, і він стане мешканням шакалів, подвір'ям для струсів...
¹⁴ І будуть стрічатися там дикі звірі пустинні з гієнами, а польовик буде кликати друга свого; Ліліт тільки там заспокоїться і знайде собі відпочинок!

  *Ліліт – нічний демон пожадливості.

¹⁵ Там кублитись буде скакуча гадюка й складатиме яйця, і висиджувати буде та вигріватиме яйця свої... Там теж яструби будуть збиратись один до одного...
¹⁶ Пошукайте у книзі Господній й читайте: Із них не забракне ні одного, не будуть шукати один одного, бо уста Його – то вони наказали, а Дух Його – Він їх зібрав!

  Цікаво цей вірш звучить в НРП:

¹⁶ Отыщите в книге Господней и прочитайте: ни одна из этих тварей не будет упущена, и каждая будет с парой. Ведь Его уста отдали повеление, и Его Дух соберет их.

  Згадка про нечистих тварин, якусь скакучу гадюку і навіть демона Ліліт, вказує, що всі вони будуть зібрані до одного нечистого місця – і тут, вочевидь, мова явно не про місце на землі. Мабуть, про це місце говорив Ісус Христос, згадуючи про певну темряву зовнішню – Матвія 8 розділ:

¹¹ Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.
¹² Сини ж Царства – повкидані будуть до темряви зовнішньої – буде там плач і скрегіт зубів!»...

  Тут Ісус Христос вказує, що ті з Божого народу, які не захочуть бути з Богом, потраплять до темряви зовнішньої – певного місця, де буде зібране все нечисте та всі Божі противники…

¹⁷ І Він кинув для них жеребка, а рука Його шнуром мірильним його поділила для них, і посядуть його аж повік, з роду в рід будуть в нім пробувати!

  Бог всім Своїм противникам та всякій нечисті призначить певне місце перебування – мірильним шнуром поділить для них…