Ісаї 47 розділ

  Зарозумілий Вавилон – падіння самовпевненої та самозакоханої цариці.

Падіння цариці

• Викриття та осоромлення Вавилону:

¹ Зійди й сядь у порох, о діво, дочко Вавилону! Сядь на землю, без трону, о дочко халдеїв! Бо кликати більше не будуть на тебе: тендітна та випещена!
² Візьми жорна – й муки намели, намітку свою відхили, закачай-но подолка та стегна відкрий, і бреди через ріки, –
³ і буде твій сором відкритий, і стид твій покажеться! Я помсту вчиню, і не буду щадити людини!

  Як ми вже зауважили в розгляді пророцтв Ісаї, стародавній Вавилон – про який, на перший погляд, це пророцтво, символізує сучасну цивілізацію людства, де домінує Західний світ. Книга Об’явлення цю цивілізацію називає Вавилон Великий (див. «Вавилон»). І в цій книзі є схоже пророцтво про Вавилон –  Об’явлення 17 розділ:

¹⁶ А десять рогів, що ти бачив їх, та звірина, – вони зненавидять розпусницю, спустошать її й обнажать, і з'їдять її тіло, і огнем її спалять.

  Тут, як і в пророцтві Ісаї, говориться про викриття (обнажити) сутності (прихованої природи) сучасної цивілізації людства з домінуючим Заходом. На відміну від пророцтва Ісаї, в Об’явлення конкретизується хто саме обнажить сутність Заходу – певні звірина та десять рогів, які представляють сучасну Росію з союзниками (див. «Звірина»).

  Закінчення 3 вірша розглядуваного розділу книги Ісаї підтверджує, що мова йде про людей, а не про якусь ефемерну дочку Вавилону.

⁴ Наш Відкупитель, Господь Саваот Йому Ймення, Святий Ізраїлів.
⁵ Сиди мовчки й ввійди до темноти, о дочко халдеїв, бо кликати більше не будуть тебе: Пані царств!

  Ці вірші вказують на те, що з викриттям сутності Вавилону Великого (Західного світу) почнеться символічне принесення в жертву народів Заходу та решти невірного світу задля викуплення Богом Його народу – символічного Ізраїля (див. «Обраний народ») – про що ми читали в 34 та 43 розділах книги Ісаї. Саме на це й вказує 5 вірш, де відправлення у темноту вказує на смерть, знищення – тобто, Західна цивілізація загине.

• Гріх Вавилону:

⁶ Розлютився Я на народ Свій, збезчестив спадщину Свою, та й віддав їх у руку твою. Ти не виявила милосердя до них: ти над старцем учинила ярмо своє дуже тяжким,
⁷ та й сказала: «Навіки я панею буду!» І до серця собі не взяла тих речей, не подумала про свій кінець...

  Як стародавній Божий народ потрапив у полон до Вавилону, так і сучасний Божий народ знаходиться в полоні сучасного – Вавилону Великого. Існуюча світова система (Вавилон Великий) не сприяє миру та спокою на землі, сіючи по світу несправедливість, розбрат та егоїзм. І побожні люди вимушені коритися цій системі та жити за правилами цього світу. І, як сказано в пророцтві, правляча світова верхівка справді вважає, що їм нічого не загрожує – вони сподіваються правити світом довічно. А дарма:

• Покарання:

⁸ А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: «Я, – і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей!»

  Цей вірш також має свою паралель в книзі Об’явлення – 18 розділ:

⁷ Скільки він славив себе та розкошував, стільки муки та смутку завдайте йому! Бо в серці своєму говорить: «Сиджу, як цариця, і я не вдова, і бачити смутку не буду!»

  Це пророцтво стосується поведінки сучасного аналогу стародавнього Вавилону – Вавилону Великого, або, як ми вже вказали, сучасної цивілізації людства з домінуючим Заходом. Пророцтво Ісаї говорить про те ж саме…

⁹ Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!...

  Тут чари та заклинання – це домовленості та дипломатія, тактика ведення міжнародних та внутрішніх відносин.

¹⁰ Ти ж бо надію складала на злобу свою, говорила: «Ніхто не побачить мене!» Звела тебе мудрість твоя та знання твоє, і сказала ти в серці своїм: «Я, – і більше ніхто!»

  Провідники Заходу й справді вважають, що про їхні «підкилимні» маніпуляції та домовленості ніхто не взнає і їхнє панування в безпеці. Та їхня мудрість їх таки зведе:

¹¹ І прийде на тебе лихе, що відворожити його ти не зможеш, і на тебе нещастя впаде, що не зможеш його окупити, і прийде на тебе раптовно спустошення, про яке ти не знаєш...
¹² Ставай же з своїми закляттями та з безліччю чарів своїх, якими ти мучилася від юнацтва свого, – може зможеш ти допомогти, може ти настрахаєш!
¹³ Змучилась ти від великої кількости рад своїх, хай же стануть і хай допоможуть тобі ті, хто небо розрізує, хто до зір придивляється, хто провіщує кожного місяця, що має на тебе прийти!

  Ті, хто небо розрізує – це астрологи, що розділяють небозвід на частини для трактування. Та для нашого часу вони символізують різних аналітиків. Тож ці вірші вказують, що ніякі радники та аналітики не зможуть допомогти Заходу встояти – всі вони згинуть разом:

¹⁴ Ось стали вони, мов солома: огонь їх попалить, – не врятують своєї душі з руки полум'я, – це не жар, щоб погріти себе, ані полум'я, щоб сидіти біля нього...
¹⁵ Такими тобі стануть ті, що співпрацювала ти з ними, ворожбити твої від юнацтва твого, – кожен буде блудити на свій бік, немає нікого, хто б тебе врятував!

  Радники та аналітики Заходу не матимуть чіткої та єдиної стратегії для протидії сучасній Росії та її союзникам – тож доля Заходу визначена…