Частина Друга

Еммануїл

  Ісаї 7 розділ

  Сирійська навала, Діва та її Син Еммануїл, надокучливі комахи з Єгипту та Ассирії.

Діва

  Перш ніж розглянути цей розділ, мабуть варто розглянути історичну складову описаних тут подій. Отже, тут згадуються події, описані в 2 Царів 16 розділ та 2 Хронік 28 розділ – де описується історія Юдеї та Ізраїля часів правління Юдейського царя Ахаза – про якого так сказано в 2 Хронік 28 розділі:

¹ Ахаз був віку двадцяти літ, коли він зацарював, і шістнадцять літ царював в Єрусалимі.
² І ходив він дорогами Ізраїлевих царів, а також робив литих бовванів Ваалів.
³ І він кадив у долині Бен-Гіннома, і палив своїх синів огнем за гидотами тих народів, що Господь повиганяв їх перед Ізраїлевими синами.
⁴ І він приносив жертви та кадив на пагірках і на висотах, та під кожним зеленим деревом.

  Цими словами можна описати все царювання цього царя – він зневажав Бога та Його Закони всіма своїми діями. Втім, як не дивно, історія Юдеї часів його правління стала складовою пророцтва Ісаї.

• Сирійська навала:

¹ І сталося за днів Ахаза, сина Йотама, Уззіїного сина, царя Юди, вийшов Рецін, цар сирійський, і Пеках, син Ремаліїн, цар Ізраїлів, до Єрусалиму на війну на нього, та не міг звоювати його.
² І сповіщено Давидів дім, і сказано: «Став табором Арам у землі Єфремовій». І захиталося серце його й серце народу його, як хитаються лісові дерева від вітру!
³ І сказав Господь до Ісаї: «Вийди навпроти Ахаза, ти та твій син Шеар-Яшув, до кінця водоводу горішнього ставу, на биту дорогу Поля-Валюшників.

  *Шеар-Яшув означає «Останок вернеться». Не виключено, що ім’я сина Ісаї згадується навмисно – вказуючи на намір Бога повернути останок Свого народу до його землі, – на що вказують розглядувані пророцтва.

⁴ І скажеш до нього: Стережися й будь спокійний, не бійся, а серце твоє нехай не м'якне через два залишки тих димлячих головешок, від полум'я гніву Реціна й Арама та сина Ремаліїного,
⁵ за те, що Арам, Єфрем та син Ремаліїн радили проти тебе лихе, говорячи:
⁶ Ходім на Юдею та її налякаємо, і здобудемо для себе, і настановимо царем серед нього Тавеїлового сина.
⁷ Так сказав Господь Бог: Цього не станеться й не буде!
⁸ Бо голова Араму – Дамаск, а голова Дамаску – Рецін, та ще шістдесят і п'ять літ, – і буде зламаний Єфрем, так що перестане бути народом!

  Описані тут події відбувалися перед тим, як Ассирія завоювала Сирію (Арам) та Ізраїльське Царство (Єфрем) – згідно контексту, союзників в агресії проти Юдеї. Згодом, завоювавши Ізраїльське Царство, Ассирія розпорошила народ цього царства між іншими народами, а Ізраїль (його часто представляє плем’я Єфрема – див. стаття «Ізраїль») справді перестав бути народом (ізраїльським) – його замінили переселенці з інших народів (2 Царів 17 розділ). Хоча, згідно Біблійної історії, сталося це раніше ніж через 65 років. Тож тоді це пророцтво сповнилось не в повній мірі – принаймні без відповідності часу.

⁹ А голова Єфрему – Самарія, а голова Самарії – син Ремаліїн. Якщо ви не повірите, то не встоїте».

  Для того щоб встояти, юдейському народові треба було повірити Богові – бо загроза від Ассирії (це наступний агресор після Арама (Сирії) та Єфрема (Ізраїля)) була не лише для Ізраїля, але й для Юдеї – тож їм потрібна була довіра до Бога. І в часи Ахазового сина – вірного Богові царя Єзекії, цар та юдейський народ справді поклалися на Бога – і Він їх врятував. Це описується в 2 Царів 18 розділ.

  Що ж – історичну складову пророцтва ми розглянули. Тож про що це пророцтво? Поза сумнівом, це пророцтво стосується часу Кінця – нашого часу. Аргументи на користь такого твердження ми побачимо далі.

  Отже, це пророцтво стосується нашого часу. Тоді хто-кого тут символізує, і взагалі про що тут говориться? Як ми побачили, в цьому пророцтві присутні три персонажі, з яких два - агресори: Арам (Сирія) та Єфрем (невірний Богові Ізраїль) – з них Арам сильніший, домінує, та більш зухвалий. Третій персонаж – той, на кого напали і хто злякався – Юдейське Царство. Як ми читали вище, їхнім царем був невірний Богові цар Ахаз. Та все ж, як бачимо в пророцтві, попри це Бог вирішив Юдею врятувати (можливо, через наступного вірного царя Єзекію)… Персонажі є. Кого вони представляють?

  Як ми визначили в статті «Ізраїль», зазвичай, стародавня Юдея символізує людей, які попри труднощі все ж намагаються бути з Богом – тож Він їх підтримує, – в наш час якогось чіткого географічного розташування вони не мають (хоча варто зауважити, що згідно Даниїла 11:32-35 (див. розгляд Даниїла 11 розділ), цим символічним народом можуть бути побожні люди на теренах колишнього Радянського Союзу чи Соцтабору – але стверджувати цього не будемо). В тій же статті «Ізраїль» ми визначили, що стародавній невірний Ізраїль (Єфрем), символізує центр сучасного християнського світу – який давно покинув Бога – це Європа. Саме вона повинна ввійти в союз з певною потужною державою, яка, до того ж, розмістить свої війська на теренах Європи, – і їхні дії мали б нести загрозу для побожних людей. В останнє століття Європа й справді має більш потужного союзника – це США. А коли їхні дії несли реальну загрозу побожним людям?

  1961 року – у розпал Холодної війни, Сполучені Штати Америки розмістили ядерні ракети в Італії та Туреччині. Тож час підльоту їхніх ракет до стратегічних міст СРСР складав 5-8 хв. А час підльоту ядерних ракет Радянського Союзу до стратегічних міст США складав близько 25 хв. І це неабияк налякало керівництво Союзу. Тож у відповідь на такі дії союзників по НАТО – країн Європи та США, 1962 року Радянський Союз таємно розмістив ядерні ракети на Кубі – і час підльоту цих ракет до стратегічних міст США суттєво скоротився. Коли Вашингтон дізнався про це, то виникло неабияке напруження між цими двома військовими блоками – світ опинився на межі ядерної війни. Цей конфлікт відмий під назвою Карибська криза. Саме тоді була реальна загроза знищення для вірних Богові людей. Саме тоді вперше й з’явилася гидота спустошення – про яку попереджав пророк Даниїл та Божий Син Ісус Христос (див. стаття «Гидота»).

  Отже, загроза для символічної Юдеї з’явилася приблизно в 1961-1962 роках. І, як сказано у 8 вірші, через 65 років по цьому Єфрем – який символізує сучасну невірну Богові Європу, має бути зламаний і перестати бути народом. А це – (1961-1962) + 65 = 2026-2027 роки. До цього часу сучасна Європа мала б бути спустошена та перестати існувати як народ...

• Діва породить Сина:

¹⁰ І Господь далі говорив до Ахаза й казав:
¹¹ «Зажадай собі знака від Господа, Бога твого, і зійди глибоко до шеолу, або зійди високо догори!»
¹² А Ахаз відказав: «Не пожадаю я, і не буду спокушувати Господа».
¹³ І він сказав: «Послухайте, доме Давидів, – чи мало вам трудити людей, що трудите також Бога мого?

  Так цей вірш звучить в перекладі Хоменка:

¹¹ «Проси собі знаку в Господа, Бога твого, або глибоко з-під землі, або вгорі високо!»
¹² Ахаз же відказав: «Не проситиму і не буду спокушати Господа.»
¹³ Тоді він сказав: «Слухайте ж, доме Давида: мало з вас докучати людям, що докучаєте ще й Богові моєму?

  Тут 11 вірш звучить більш зрозуміло – Бог пропонував запросити знака або глибоко з-під землі, або вгорі високо. Та Ахаз побоявся просити в Бога знак, на що Бог вказав, що це навпаки Його більше затруднює – адже Він Сам зажадав просити знака.

¹⁴ Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім'я Йому: Еммануїл.

  *Еммануїл означає «З нами Бог».

  Саме цей вірш цитується в Євангеліє від Матвія щодо пророцтва про Ісуса Христа – Матвія 1 розділ:

¹⁸ Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.
¹⁹ А Йосип, муж її, бувши праведний, і не бажавши ославити її, хотів тайкома відпустити її.
²⁰ Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: «Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній – то від Духа Святого.
²¹ І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.

  *Ісус (Єгошуа) означає «Господь (ЙГВГ – Єгова чи Яхве) спасає».

²² А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:
²³ «Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл», що в перекладі є: З нами Бог».

  Отож, це пророцтво Ісаї є пророцтвом про Ісуса Христа. Та, мабуть, лише до цього місця. А далі – не зовсім. Адже наступні слова не мали б стосуватися Ісуса Христа – бо у Нього не було труднощів з пізнанням того, як зло відкидати та добро вибирати:

¹⁵ Масло та мед буде Він споживати, аж поки не пізнає того, як зло відкидати та добро вибирати.
¹⁶ Бо поки пізнає Та Дитина, як зло відкидати та добро вибирати, буде покинена та земля, що ти лякаєшся перед двома царями її».

  Як ми побачили в статті «Дитя», ця частина пророцтва стосується іншої частини символічного Сина символічної Діви – це останок насіння Жінки з Об’явлення 12 розділ:

¹³ А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп'я.
-----------------------------
¹⁷ І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.

  Останок насіння Жінки – це ті, кого Біблія називає братами Христа (див. стаття «Брати Христові»).

  Як ми побачили в статтях «Дитя» та «Три в одній», народження Ісуса Христа від діви Марії було лише початком та прообразом народження символічного Сина символічною Дівою. Першим представником цього Сина був Ісус Христос – як Основа, на якій відбудеться формування решти з останку насіння Жінки – 1 Петра 2 розділ:

²¹ Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його.

  Тож, початок народження символічного Сина відбувся з народженням Ісуса Христа. А от закінчення цього народження відбудеться в час попечатання решти з насіння Жінки – визнання їх дітьми Божими (або ж братами Христа – див. стаття «Брати Христові»). І станеться це в час Кінця – після відкриття Шостої печатки – Об’явлення 6 розділ:

¹² І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, – і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волосяний, і ввесь місяць зробився, як кров...
¹³ І на землю попадали зорі небесні, як фіґове дерево ронить свої недозрілі плоди, коли потрясе сильний вітер...
¹⁴ І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій пергамену, і кожна гора, і кожен острів порушилися з своїх місць...
¹⁵ І земні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, – поховались у печери та в скелі гірські,
¹⁶ та й кажуть до гір та до скель: «Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву Агнця!...
¹⁷ Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто встояти може?»

  Ці події є скорботою великою, про яку попереджав Ісус Христос в Матвія 24 розділ:

²¹ Бо скорбота велика настане тоді, «якої не було з первопочину світу аж досі» й не буде.
----------------------------
²⁹ І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.
³⁰ І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
³¹ І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних – «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».

   *див. стаття «Гидота».

 Саме після цих подій, як сказано в Матвія 24:31, відбудеться попечатання обраних – Об’явлення 7 розділ:

¹ А по цьому я бачив чотирьох Анголів, що стояли на чотирьох кутах землі та тримали чотири земні вітри, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево.
² І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю,
³ говорячи: «Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах!»
⁴ І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів:

  І от в період від часу їхнього попечатання і до їхньої переміни та воскресіння вони – тобто, символічний Син Діви (останок насіння Жінки) пізнаватимуть як зло відкидати та добро вибирати. А щодо того, що вони масло та мед споживатимуть – тобто, матимуть в достатку доброї їжі, – то малоймовірно, що це буквальна їжа – часи ж важкі будуть. А от духовна їжа – час активного духовного навчання та зростання – саме те, – про це є чимало пророцтв в того ж Ісаї – наприклад, Ісаї 65 розділ:

¹³ Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете...

  Та й пророк Даниїл розповідає про час активного духовного зросту в час Кінця – Даниїла 12 розділ:

⁴ А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання».

  Виходячи з усієї цієї інформації, стає зрозумілим, чому в пророцтві Ісаї Сина наказано назвати Еммануїл – що означає «З нами Бог», а Йосипові – чоловікові діви Марії, наказано назвати Сина Ісус (Єгошуа) – що означає «Бог спасає». Це тому, що спочатку мав з’явитися Спаситель – Той, Хто закладе Основу для інших символічних дітей Божих, а вже потім ці діти Божі стануть доказом того, що Бог з нами – з людством.

• Муха з Єгипту, бджола з Ассирії:

¹⁷ Спровадить Господь на тебе, і на народ твій, і на дім батька твого дні, які не приходили від дня відступлення Єфрема від Юди, – спровадить царя асирійського.
¹⁸ І станеться в день той, привабить Господь муху, що в кінці рік Єгипту, та бджолу, що в асирійському краї,
¹⁹ і вони прилетять, та усядуться всі по проваллях стрімких та по щілинах скельних, і в усіх терновиннях, та на луках усіх...

  *Засісти по проваллях, щілинах і терновиннях – це діяти надокучливо і ніби з засідки.

  Це пророцтво є продовженням попереднього. Тут також є три дійові особи: муха з Єгипту, бджола з Асирії та жертва – Юдея, або ж юдейський народ. Тут Юдея також, як ми визначили вище, символізує людей, які попри труднощі все ж намагаються бути з Богом – тож Він їх підтримує. Єгипет – це домінуюча світова країна часу сповнення пророцтва, – в наш час це Сполучені Штати Америки. Тому муха з Єгипту – це інтереси символічного Єгипту – США. Асирія – це сучасна Росія, – агресор, який прагне завойовувати. Тож бджола з Асирії – це інтереси Росії. Отож, згідно пророцтва, в час , а точніше – приблизно в період від відліку згаданих вище шестидесяти п’яти років і до їхнього завершення побожні люди – які намагаються триматися Бога, будуть страждати від дій США та Росії. Можливо, тут мається на увазі конфронтація між згаданими країнами – їхня пропаганда, нав’язування світогляду і тп, – все це впливатиме на життя побожних людей. Загалом, так воно й було, і є. Але найбільша загроза буде йти від символічної Ассирії – сучасної Росії:

²⁰ Дня того оголить Господь немов бритвою, найнятою по тім боці ріки, – царем асирійським, голову та волосся ніг, забере також бороду.

  Оголення голови, бороди та волосся ніг за тогочасними звичаями символізує викриття потаємного, приниження. Важливо зазначити, що це зробить Господь – царем асирійським. Тож це буде покаранням, викриттям. І це узгоджується зі словами апостола Петра в 1 Петра 4 розділ:

¹⁷ Бо час уже суд розпочати від Божого дому; а коли він почнеться перше з нас, то який кінець тих, хто противиться Божій Євангелії?
¹⁸ А коли «праведний ледве спасеться, то безбожний та грішний де зможе з'явитись?»

  Тобто, Свій Суд Бог почне з тих, хто так чи інакше намагається Йому служити – Він викриє їхні недоліки і таким чином очистить. Так започаткується новий Божий народ. І вже після цього до очищеного Божого народу зможуть долучатися інші бажаючі бути з Богом. І Свій народ Бог благословлятиме:

²¹ І буде дня того, що хто прогодує корівку та дві штуки худоби дрібної,
²² то станеться, що від многоти молока, що надоїть, споживатиме масло, бо масло та мед буде їсти всякий, хто зостанеться серед землі.

  Ці слова вказують, що вцілілі з Божого народу матимуть Божу підтримку – будуть в достатку при невеликих зусиллях. Але навколишні терени, які колись були залюднені, будуть спустошеними та покинутими:

²³ І буде дня того: кожне місце, що в нім буде тисяча лоз винограду на тисячу срібла, стане терниною та будяком!
²⁴ Зо стрілами й з луком він буде ходити туди, бо стане терниною та будяком уся земля...
²⁵ А на всі гори, що заступом копано їх, ти не зійдеш туди, бо будеш боятись тернини й будяччя, – і стануться місцем вони, куди волів посилатимуть, і топтатимуть вівці його...

  Інші Біблійні пророцтва також вказують на те, що чимало країн буде поруйновано та спустошено. Але Бог дбатиме про Свій народ, та задовольнятиме їхні потреби – навіть серед спустошеного краю…