Матвія 23 розділ
Лицемірство книжників та фарисеїв. Порожній Єрусалим для юдеїв.
Горе лицемірам
- Книжники та фарисеї:
1 Тоді промовив Ісус до народу й до учнів Своїх,
2 і сказав: «На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
3 Тож усе, що вони скажуть вам, – робіть і виконуйте; та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони, – та не роблять того!
4 Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...
5 Усі ж учинки свої вони роблять, щоб їх бачили люди, і богомілля свої розширяють, і здовжують китиці.
6 І люблять вони передніші місця на бенкетах, і передніші лавки в синагогах,
7 і привіти на ринках, і щоб звали їх люди: Учителю!
Минуло вже близько двох тисяч років – а ситуація, фактично, не змінилася – духовні провідники сьогодення чинять так само, як колись книжники та фарисеї. Та на велич людини Бог дивиться інакше:
- Хто підноситься – буде упокорений:
8 А ви вчителями не звіться, – бо один вам Учитель, а ви всі брати.
9 І не називайте нікого отцем на землі, – бо один вам Отець, що на небі.
10 І не звіться наставниками, – бо один вам Наставник, – Христос.
Звісно ж, тут Ісус має на увазі абсолютне значення – в якості титулу. Адже батька називати батьком можна, вчителя (наприклад, у школі) – вчителем, і наставника – наставником. А от вже у суспільних стосунках жоден лідер-людина бути (титулованим) батьком, вчителем чи наставником не повинен, – він мав би бути як слуга – і Бога, і підопічних людей:
11 Хто між вами найбільший, хай слугою вам буде!
12 Хто-бо підноситься, – буде понижений, хто ж понижується, той піднесеться.
Отож, у Бога той, хто дбає, більший за того, про кого дбають. В сучасному ж світі людей все навпаки…
- Горе лицемірам:
13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що перед людьми зачиняєте Царство Небесне, – бо й самі ви не входите, ані тих, хто хоче ввійти, увійти не пускаєте!
В часи Ісуса фарисеї та книжники засуджували дії Христа і перешкоджали людям йти за Ним. З тих часів і до нашого часу нічого не змінилося – у переважної більшості духівництва вірність Богові та виконання Його Волі не в пріоритеті…
14 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що вдовині хати поїдаєте, і напоказ молитесь довго, – через те осуд тяжчий ви приймете!
15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що обходите море та землю, щоб придбати нововірця одного; а коли те стається, то робите його сином геєнни, вдвоє гіршим від вас!
Ціллю навернення нових віруючих для духовних провідників часів Ісуса Христа було збільшення кількості пастви – і завдяки цьому збільшення прибутків. У наш час ситуація така ж – духівництво загальновизнаного християнства також переважно зацікавлене в владі та збагаченні. Тож духовних провідників сьогодення не цікавить навчати людей Істини та скеровувати їх до Бога. Та й як вони могли б це робити, не розуміючи суті Святого Письма:
- Нерозуміння суті:
16 Горе вам, проводирі ви сліпі, що говорите: «Коли хто поклянеться храмом, то нічого; а хто поклянеться золотом храму, то той винуватий».
17 Нерозумні й сліпі, – що-бо більше: чи золото, чи той храм, що освячує золото?
18 І: «Коли хто поклянеться жертівником, – то нічого, а хто поклянеться жертвою, що на нім, то він винуватий».
19 Нерозумні й сліпі, – що-бо більше: чи жертва, чи той жертівник, що освячує жертву?
20 Отож, хто клянеться жертівником, – клянеться ним та всім, що на ньому.
21 І хто храмом клянеться, – клянеться ним та Тим, Хто живе в нім.
22 І хто небом клянеться, – клянеться Божим престолом і Тим, Хто на ньому сидить.
23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати.
24 Проводирі ви сліпі, що відціджуєте комаря, а верблюда ковтаєте!
Фарисеї та книжники, будучи вчителями Закону, не розуміли суті Божого Слова та Закону – саме тому й Бог через Ісаю назвав їхні заповіді людськими – Ісаї 29 розділ:
13 І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене – заучена заповідь людська,
14 тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.
Щоб пояснювати Божі Принципи та Закони, їх треба розуміти. Інакше це буде підтасовуванням під власні погляди та інтереси – і з Божими намірами не узгодиться:
- Лицемірство фарисеїв та книжників:
25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що чистите зовнішність кухля та миски, а всередині повні вони здирства й кривди!
26 Фарисею сліпий, – очисти перше середину кухля, щоб чистий він був і назовні!
27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости!
28 Так і ви, – назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня!
29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що пророкам надгробники ставите, і праведникам прикрашаєте пам'ятники,
30 та говорите: «Якби ми жили за днів наших батьків, то ми не були б спільниками їхніми в крові пророків».
31 Тим самим на себе свідкуєте, що сини ви убивців пророків.
32 Доповніть і ви міру провини ваших батьків!
33 О змії, о роде гадючий, – як ви втечете від засуду до геєнни?
Що ж, міру провини своїх батьків вони доповнять, – ще більше за них – убивши Божого Сина Ісуса Христа…
- Убивці пророків:
34 І ось тому посилаю до вас Я пророків, і мудрих, і книжників; частину їх ви повбиваєте та розіпнете, а частину їх ви бичуватимете в синагогах своїх, і будете гнати з міста до міста.
35 Щоб спала на вас уся праведна кров, що пролита була на землі, від крови Авеля праведного, аж до крови Захарія, Варахіїного сина, що ви замордували його між храмом і жертівником!
36 Поправді кажу вам: Оце все спаде на рід цей!
34 вірш вказує, що у Своєму доземному житті Ісус був Богом ізраїльтян – це Він посилав пророків до Ізраїля, та Він намагався їх зібрати та навернути до Бога-Отця. Наступний вірш підтверджує це:
- Спорожнілий Єрусалим:
37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, – та ви не захотіли!
38 Ось ваш дім залишається порожній для вас!
Після вбивства юдеями Ісуса Христа Єрусалим втратив свій статус головного міста Божого народу – і в 70 році був вщент зруйнований (див. «Паралель»). З того часу Єрусалим став духовним та символічно був перенесений до небесної сфери.
39 Говорю-бо Я вам: Відтепер ви Мене не побачите, аж поки не скажете: «Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я!»
Ці слова Христос процитував з книги Псалмів, де звіщається про Господній День – Псалом 117 (118):
22 Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, –
23 від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!
24 Це день, що його створив Господь, – радіймо та тішмося в нім!
25 Просимо, Господи, – спаси! Просимо, Господи, – пощасти!
26 Благословен, хто гряде у Господнє ім'я! Благословляємо вас із Господнього дому!
*Першу частину цього пророцтва Ісус цитував при схожих обставинах розмови – про що ми читали в розгляді 21 розділу Євангеліє від Матвія (Матвія 21:42-44).
Час смерті та воскресіння Ісуса Христа майже настав, і після цього Він мав відійти до Бога – Псалом 109:
1 .. . Промовив Господь Господеві моєму: «Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!»
2 Господь із Сіону пошле берло сили Своєї, – пануй Ти поміж ворогами Своїми!
2 вірш вказує на наш час – час Господнього Дня – коли для Христа настане час панування. Цю подію описано в Матвія 24 розділ:
29 І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.
30 І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
Як тут вказано, знак Сина Людського побачать всі люди – в тому числі і символічні фарисеї та книжники (ті ж уже давно мертві), – тобто люди такого ж складу розуму, що й фарисеї та книжники часів Ісуса Христа. Тож вони «заголосять» та будуть вимушені визнати силу та владу Христа – символічно сказавши «Благословенний, Хто йде у Господнє Ім'я!».
Закінчення цього розділу логічно переходить у тему наступного розділу – Ознаки часу Кінця: