Матвія 9 розділ
Гріхи та здоров’я, Матвій, старе та нове. Перше Христове чудо воскресіння, та велике жниво.
Велике жниво
- Гріхи та здоров’я:
1 І, сівши до човна, Він переплинув, і до міста Свого прибув.
2 І ото, принесли до Нього розслабленого, що на ложі лежав. І, як побачив Ісус їхню віру, сказав розслабленому: «Будь бадьорий, сину! Прощаються тобі гріхи твої!»
3 І ось, дехто із книжників стали казати про себе: «Він богозневажає».
4 Ісус же думки їхні знав і сказав: «Чого думаєте ви лукаве в серцях своїх?»
5 Що легше, – сказати: «Прощаються тобі гріхи», чи сказати: «Уставай та й ходи?»
6 Але щоб ви знали, що прощати гріхи на землі має владу Син Людський, – тож каже Він розслабленому: «Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!»
7 Той устав і пішов у свій дім.
Ісус показав, що хвороби взаємопов’язані з гріхами. Втім, гріхи, які відпустив чоловікові Христос, не обов’язково були вчинені ним самим – він унаслідував їх ще від Адама.
8 А натовп, побачивши це, налякався, – і славив Бога, що людям Він дав таку владу!...
- Покликання Матвія:
9 А коли Ісус звідти проходив, побачив чоловіка, на ймення Матвій, що сидів на митниці, та й каже йому: «Іди за Мною!» Той устав, і пішов услід за Ним.
Вочевидь, Матвій знав, Хто такий Ісус Христос і мав щире та добре серце – на що й звернув увагу Христос і покликав його, – тому Матвій без вагань і пішов за Ісусом.
10 І сталось, як Ісус сидів при столі у домі, ось зійшлося багато митників і грішників, і вони посідали з Ним та з Його учнями.
11 Як побачили ж те фарисеї, то сказали до учнів Його: «Чому то Вчитель ваш їсть із митниками та із грішниками?»
12 А Він це почув та й сказав: «Лікаря не потребують здорові, а слабі!
13 Ідіть же, і навчіться, що то є: «Милости хочу, а не жертви». Бо Я не прийшов кликати праведних, але грішників до покаяння».
Так – апостол Павло сказав «товариство лихе псує добрі звичаї» (1 Коринтян 15:33), – тобто звернув увагу на те, щоб християни відповідально ставились до вибору товариства. Але з Ісусом Христом це був не той випадок – так як Ісус був, скажімо, цілісною Особистістю – то мінявся не Він, а ті, хто хотів бути з Ним. Він підтримував тих, хто щиро до Нього горнувся – в даному випадку це були, за визначенням фарисеїв, митники та грішники.
Фарисеї та книжники могли наслідувати Його приклад – та навертати на істинну дорогу грішників. Але вони, як завжди, лише шукали причину дискредитувати Христа. Втім, саме в цьому і полягала милість Христа до людей – Він всім давав можливість наблизитись до Бога.
- Старе та нове:
14 Тоді приступили до Нього Іванові учні та й кажуть: «Чому постимо ми й фарисеї, а учні Твої не постять?»
15 Ісус же промовив до них: «Хіба можуть гості весільні сумувати, поки з ними ще є молодий? Але прийдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, – тоді й постити будуть вони.
16 До одежі ж старої ніхто не вставляє латки з сукна сирового, – бо збіжиться воно, і дірка стане ще гірша.
17 І не вливають вина молодого в старі бурдюки, а то бурдюки розірвуться, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде до нових бурдюків, – і одне й друге збережено буде».
Фактично, як і сталося згодом, учням Івана Христителя варто одразу було йти за Христом, – адже Він – Нове Вчення, і вчитися їм слід було від Нього. Вони ж, ходячи за Іваном, ще трималися старого Вчення – час якого вже вийшов.
- Милосердя та воскресіння:
18 Коли Він говорив це до них, підійшов ось один із старших, уклонився Йому та й говорить: «Дочка моя хвилі цієї померла. Та прийди, поклади Свою руку на неї, – і вона оживе».
19 І підвівся Ісус, і пішов услід за ним, також учні Його.
20 І ото одна жінка, що дванадцять літ хворою на кровотечу була, приступила ззаду, і доторкнулась до краю одежі Його.
21 Бо вона говорила про себе: «Коли хоч доторкнуся одежі Його, то одужаю».
22 Ісус, обернувшись, побачив її та й сказав: «Будь бадьорою, дочко, – твоя віра спасла тебе!» І одужала жінка з тієї години.
Згідно Мойсеєвого Закону ця жінка вважалася нечистою та не повинна була знаходитися серед людей – тобто, вона порушила Закон. Та Ісус не засудив її, а навпаки, знаючи про її тривалу хворобу, підбадьорив. Тим паче, що, як цей випадок описано в Марка 5:25-34, ця жінка сильно налякалась, коли зрозуміла, що Христос дізнався про її вчинок. Ісус зважав на спонуки людей та виявляв до них милосердя та співчуття – Він не стежив за детальним виконанням букви Закону, як це робили книжники та фарисеї, а звертав увагу на Дух Закону, на його призначення. Чи ж не чудовий з Нього Правитель у Божому Царстві?..
23 А Ісус, як прибув до господи старшого, і вздрів дударів та юрбу голосільників,
24 то сказав: «Відійдіть, бо не вмерло дівча, але спить». І насміхалися з Нього.
25 А коли народ випроваджено, Він увійшов, узяв за руку її, – і дівчина встала!
26 І вістка про це розійшлася по всій тій країні.
Це перший випадок воскресіння померлого Христом. Тогочасні юдеї могли лише читати про такі чуда в Святому Письмі, але бачити таке на власні очі, чи навіть чути про це у свій час – це таки дивувало…
- Вздоровлення двох сліпців:
27 Коли ж Ісус звідти вертався, ішли за Ним два сліпці, що кричали й казали: «Змилуйсь над нами, Сину Давидів!»
Назвавши Христа сином Давида, сліпці підкреслили, що Він нащадок царя і мав би царювати – як було передбачено в Писанні про Месію. Тобто, вони визнавали, що Він – обіцяний Месія.
28 І коли Він додому прийшов, приступили до Нього сліпці. А Ісус до них каже: «Чи ж вірите ви, що Я можу вчинити оце?» Говорять до Нього вони: «Так, Господи».
29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей і сказав: «Нехай станеться вам згідно з вашою вірою!»
30 І очі відкрилися їм. А Ісус наказав їм суворо, говорячи: «Глядіть, – щоб ніхто не довідавсь про це!»
31 А вони відійшли, та й розголосили про Нього по всій тій країні.
Як і у випадку з прокаженим, описаному в попередньому розділі, Ісус заборонив розповідати про Його чуда. Та люди були настільки враженими, що ніхто не слухався цього наказу. Але Христос все одно намагався сповняти пророцтво з Ісаї 42 розділ:
1 Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть.
2 Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу.
3 Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою.
4 Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови.
При дослідженні Євангелій можна зауважити, що Ісус Христос пильно стежив за виконанням пророцтв – як і в наведеному вище випадку.
- Вздоровлення німого:
32 Коли ж ті виходили, то ось привели до Нього чоловіка німого, що був біснуватий.
33 І як демон був вигнаний, німий заговорив. І дивувався народ і казав: «Ніколи таке не траплялося серед Ізраїля!»
34 Фарисеї ж казали: «Виганяє Він демонів силою князя демонів».
Знову ж таки, фарисеї не тішилися з уздоровлення стражденної людини – як це б належало робити побожній людині. Вони не бажали бачити Божу Силу – хоча все це було перед ними. Їх знову цікавило лише приниження Христа та Його дискредитація – бо Він, не ставлячи Собі це за ціль, фактично створював для них конкуренцію в пануванні над народом.
- Велике жниво:
35 І обходив Ісус всі міста та оселі, навчаючи в їхніх синагогах, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу та неміч усяку.
36 А як бачив людей, змилосерджувався Він над ними, бо були вони змучені та розпорошені, «як ті вівці, що не мають пастуха».
Відсутність простого та надійного керівництва була і є справжньою проблемою для багатьох людей у цьому світі – і Ісус це розумів. І таке керівництво давало (і дає) Вчення Христа – тож щоб Його рознести, працівників таки бракувало:
37 Тоді Він казав Своїм учням: «Жниво справді велике, та робітників мало;
38 тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав».
Так було в часи Першого Пришестя Христа. Так буде і в часи Його Другого Пришестя. Тож Господар жнив робітників більше дасть – варто зачекати…