Матвія 27 розділ
Суд над Ісусом у Понтія Пилата. Розп’яття Ісуса, Його смерть та поховання.
Страта Невинного
- Рішення вбити Ісуса Христа:
1 А коли настав ранок, усі первосвященики й старші народу зібрали нараду супроти Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть.
Самі юдеї особисто не хотіли вбивати Ісуса Христа, а вирішили зробити це руками римлян, які були поганами. Тож сталося так, як передрікав Христос – що Він буде виданий поганам – Марка 10 розділ:
33 «Оце в Єрусалим ми йдемо, і первосвященикам і книжникам виданий буде Син Людський, і засудять на смерть Його, і поганам Його видадуть,
34 і насміхатися будуть із Нього, і будуть плювати на Нього, і будуть Його бичувати, і вб'ють, – але третього дня Він воскресне!»
2 І, зв'язавши Його, повели, та й Понтію Пилату намісникові віддали.
- Розкаяння Юди:
3 Тоді Юда, що видав Його, як побачив, що Його засудили, розкаявся, і вернув тридцять срібняків первосвященикам і старшим,
4 та й сказав: «Я згрішив, невинну кров видавши». Вони ж відказали: «А нам що до того? Дивись собі сам»...
Цікаво, що старші юдеїв не заперечили Юді щодо того, що Ісус був невинним…
5 І, кинувши в храм срібняки, відійшов, а потому пішов, – та й повісився...
6 А первосвященики, як взяли срібняки, то сказали: «Цього не годиться покласти до сховку церковного, – це ж бо заплата за кров».
7 А порадившись, купили на них поле ганчарське, щоб мандрівників ховати,
8 чому й зветься те поле «полем крови» аж до сьогодні.
9 Тоді справдилось те, що сказав був пророк Єремія, промовляючи: «І взяли вони тридцять срібняків, заплату Оціненого, що Його оцінили сини Ізраїлеві,
10 і дали їх за поле ганчарське, як Господь наказав був мені».
Стосовно 6-10 віршів передречено в пророка Захарія 11 розділ:
12 І сказав Я до них: Якщо добре це в ваших очах, дайте платню Мою, а як ні, перестаньте! І вони Мою платню відважили – тридцять срібняків.
13 І промовив до мене Господь: Кинь її ганчареві, ту славну ціну, що вони оцінили Мене! І Я взяв оті тридцять срібняків, і те кинув до дому Господнього, до ганчаря.
А щодо пророка Єремії, то, можливо, автор цього Євангеліє Матвій помилився, і мав на увазі саме пророка Захарія, бо в пророка Єремії близьких до цитованих Матвієм слів віршів немає (принаймні, серед тих, що дійшли до нашого часу). Є лише дещо віддалено схожі по змісту вірші в Єремії 19:1-13 та 32:6-9…
- Суд у Понтія Пилата:
11 Ісус же став перед намісником. І намісник Його запитав і сказав: «Чи Ти Цар Юдейський?» Ісус же йому відказав: «Ти кажеш».
*В тогочасній мові вислів «ти кажеш» – це ствердна відповідь.
12 Коли ж первосвященики й старші Його винуватили, Він нічого на те не відказував.
13 Тоді каже до Нього Пилат: «Чи не чуєш, – як багато на Тебе свідкують?»
14 А Він ні на одне слово йому не відказував, так що намісник був дуже здивований.
Ісус поводився гідно та спокійно – змісту реагувати на фальшиві обвинувачення не бачив, вирок Йому й так був відомий. Це суттєво відрізняло Ісуса Христа від інших звинувачених – тож Пилат дійсно був здивований…
15 Мав же намісник звичай відпускати на свято народові в'язня одного, котрого хотіли вони.
16 Був тоді в'язень відомий, що звався Варавва.
17 І, як зібрались вони, то сказав їм Пилат: «Котрого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву, чи Ісуса, що зветься Христос?»
Переважна більшість людей справді вважали Ісуса Христом – Месією, про Якого писали пророки. І Пилат, сподіваючись на підтримку простих людей, намагався обійти звинувачення юдейських старійшин та відпустити Ісуса – причину звинувачення Якого він знав:
18 Бо він знав, що Його через заздрощі видали.
19 Коли ж він сидів на суддевім сидінні, його дружина прислала сказати йому: «Нічого не май з отим Праведником, бо сьогодні вві сні я багато терпіла з-за Нього»...
Можливо, таким чином через Пилатову дружину хтось з Божих Ангелів (не Бог-Отець – Якому все й так відомо наперед) намагався полегшити страждання Христа…
20 А первосвященики й старші попідмовляли народ, щоб просити за Варавву, а Ісусові смерть заподіяти.
21 Намісник тоді відповів і сказав їм: «Котрого ж із двох ви бажаєте, щоб я вам відпустив?» Вони ж відказали: «Варавву».
22 Пилат каже до них: «А що ж маю зробити з Ісусом, що зветься Христос?» Усі закричали: «Нехай розп'ятий буде!»...
23 А намісник спитав: «Яке ж зло Він зробив?» Вони ж зачали ще сильніше кричати й казати: «Нехай розп'ятий буде!»
Коли немає що сказати у звинувачення – вони викрикували лише своє бажання.
Фактично, Пилат намагався достукатися до сумління народу, повторюючи питання стосовно долі Ісуса. Та юдеї свідомо виступили проти Божого Сина – і свідомо засудили Його невинно.
24 І, як побачив Пилат, що нічого не вдіє, а неспокій ще більший стається, набрав він води, та й перед народом умив свої руки й сказав: «Я невинний у крові Його! Самі ви побачите»...
25 А ввесь народ відповів і сказав: «На нас Його кров і на наших дітей!»..
Цими словами юдеї прокляли себе та своїх нащадків – і кара за це для них, як показує історія, триває до нашого часу.
26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса, збичувавши, він видав, щоб розп'ятий був.
Життя праведного Ісуса Христа за життя злочинця? Що ж, – так справді і є – Ісус віддав Своє праведне Життя за життя кожного з нас – які є грішними та схильними до зла…
Тут можна задатися питанням: якщо Пилат намагався врятувати Ісуса, то чому перед розп’яттям дав жорстокий наказ збичувати невинного Чоловіка? Втім, як можна побачити в 19 розділі Євангеліє від Івана, після жорстокого побиття Пилат ще раз вивів зраненого та стражденного Ісуса перед народом, сподіваючись викликати милосердя в людей – щоб ті таки відмовились від Його вбивства.
- Знущання над Ісусом:
27 Тоді-то намісникові вояки, до преторія взявши Ісуса, зібрали на Нього ввесь відділ.
28 І, роздягнувши Його, багряницю наділи на Нього.
29 І, сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову, а тростину в правицю Його. І, навколішки падаючи перед Ним, сміялися з Нього й казали: «Радій, Царю Юдейський!»
30 І, плювавши на Нього, хапали тростину, та й по голові Його били...
Дивно – знаючи, що Ісус був невинний, солдати все ж знущалися з Нього… Втім, мабуть вони не розуміли суті справи – для них Він був черговим злочинцем…
- Розп’яття Ісуса:
31 А коли назнущалися з Нього, зняли з Нього плаща, і зодягнули в одежу Його. І повели Його на розп'яття.
32 А виходячи, стріли одного кірінеянина, – Симон на ймення, – його змусили нести для Нього хреста.
Як ми читали вище, перед цим Ісуса збичували – жорстоко побили бичами спину, – що перетворює тканини на криваве місиво. Тож Христос, й так будучи знесиленим спочатку через емоційні страждання, а потім через безсонну ніч, знущання та побої, був просто неспроможний щось нести на спині, тим паче, важку дерев’яну колоду.
Цілком можливо, що ця історія з хрестом має певне символічне значення – сторонній, грішний та недосконалий чоловік допоміг нести хреста Божому Синові – знаряддя Його страждань та вбивства, і, окрім цього, Викупу людства від гріха та смерті. Можливо, це символізує те, до чого пізніше закликав християн апостол Павло в Галатів 6 розділ:
2 Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.
Тобто, допомагати один одному зносити труднощі – що випадають на нашу долю у цьому світі сатани. А можливо, тут більш глибока суть: Ісуса на страту вели два типи людей – ті, хто бажав Йому смерті, і ті, хто Йому співчував, і, нехай навіть нехотячи, полегшував Його страждання – приймаючи частку страждань разом з Ним – Івана 16 розділ:
33 Це Я вам розповів, щоб мали ви мир у Мені. Страждання зазнаєте в світі, – але будьте відважні: Я світ переміг!»
Загалом, всі, хто «йтиме» разом з Христом, отримають частку Його страждань – але разом з цим, і «полегшать» Його страждання – принаймні, вони будуть не марними…
33 І, прибувши на місце, що зветься Голгофа, цебто сказати «Череповище»,
34 дали Йому пити вина, із гіркотою змішаного, – та, покуштувавши, Він пити не схотів.
35 А розп'явши Його, вони поділили одежу Його, кинувши жереба.
Ця подія також передбачена в 21(22) Псалмі:
19 Вони ділять для себе одежу мою, а про шату мою жеребка вони кидають...
*Весь цей псалом стосується страждань Ісуса Христа.
36 І, посідавши, стерегли Його там.
37 І напис провини Його помістили над Його головою: «Це Ісус, Цар Юдейський».
Справді «провина» – будучи Богом юдеїв – дійсно їхнім Царем, – Він прийняв смерть для їхнього спасіння, і не лише їхнього, але й всього людства.
38 Тоді розп'ято з Ним двох розбійників: одного праворуч, а одного ліворуч.
- Глузування з розп’ятого Ісуса:
39 А хто побіч проходив, Його лихословили та головами своїми хитали,
40 і казали: «Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, – спаси Самого Себе! Коли Ти Божий Син, то зійди з хреста!»
41 Так само ж і первосвященики з книжниками та старшими, насміхаючися, говорили:
42 «Він інших спасав, – а Самого Себе не може спасти! Коли Цар Він Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, – і ми повіримо Йому!
43 Покладав Він надію на Бога, – нехай Той Його тепер визволить, якщо Він угодний Йому. Бо Він говорив: «Я – Син Божий»...
Всі ці глузування схожі на глузування самого диявола – який намагався зламати непохитність Христа.
44 Також насміхалися з Нього й розбійники, що з Ним були розп'яті.
Лука описує різну реакцію цих розбійників на розп’ятого Ісуса Христа – Луки 23 розділ:
39 А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: «Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!»
40 Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: «Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41 Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, – Цей же жадного зла не вчинив».
42 І сказав до Ісуса: «Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!»
43 І промовив до нього Ісус: «Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!»
Схоже, ця історія не випадкова – ці два розбійники представляють два типи людей: одні насміхатимуться – та лишаться ні-з-чим, а інші розкаються – і воскреснуть в Божому Царстві.
- Смерть Ісуса Христа:
45 А від години шостої аж до години дев'ятої – темрява сталась по цілій землі!
46 А коло години дев'ятої скрикнув Ісус гучним голосом, кажучи: «Елі, Елі, лама савахтані?» цебто: «Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув?»...
Всевишній Бог – Джерело Енергії, яка асоціюється зі Світлом. Тож після глузувань, опинившись у гнітючій темряві, Ісус справді відчув Себе полишеним – тиск диявола був неймовірним. Та Ісус все це стійко витримав – тож після цього Бог-Отець Його забрав:
47 Дехто ж із тих, що стояли там, це почули й казали, що Він кличе Іллю.
48 А один із них зараз побіг і взяв губку та, оцтом її наповнивши, настромив на тростину й давав Йому пити.
49 Інші казали: «Чекай-но, побачмо, – чи прийде Ілля визволяти Його».
50 А Ісус знову голосом гучним іскрикнув, – і духа віддав...
51 І ось завіса у храмі роздерлась надвоє – від верху аж додолу, і земля потряслася, і зачали розпадатися скелі,
В старозавітні часи Божий храм був поділений на дві частини – одна скинія була регулярно відвідувана і там проводилося служіння. А друга скинія була відділена від першої завісою, і називалася Святеє Святих. Лише раз в рік первосвященик мав право туди зайти та принести жертву. Значення всього цього добре пояснив апостол Павло в Євреям 9 розділ:
6 При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові,
7 а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини.
8 Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія.
---------------------------
11 Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення,
12 і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення.
----------------------------
24 Бо Христос увійшов не в рукотворну святиню, що була на взір правдивої, але в саме небо, щоб з'явитись тепер перед Божим лицем за нас,
Отож, роздертя завіси у храмі в час смерті Христа вказує на те, що рукотворний храм втратив своє значення, що Ісус Христос представив цінність Своєї Жертви Богові, і, разом з цим, відкрив доступ до служіння у небесному храмі Божим обранцям – так званим братам Христа – Євреїв 10 розділ:
19 Отож, браття, ми маємо відвагу входити до святині кров'ю Ісусовою,
20 новою й живою дорогою, яку нам обновив Він через завісу, цебто через тіло Своє,
52 і повідкривались гроби, і повставало багато тіл спочилих святих,
53 а з гробів повиходивши, по Його воскресенні, до міста святого ввійшли, і багатьом із'явились.
Відкриття гробів, вочевидь, було буквальним – внаслідок землетрусу, який стався в час смерті Христа. Але мертві святі «повставали», мабуть, не буквально – бо являлися людям у видіннях. І зауважимо, являлися вони ПІСЛЯ воскресіння Христа – що вказує на те, що Христова Жертва була представлена Богові, і Божим святим тепер відкритий шлях до воскресіння.
54 А сотник та ті, що Ісуса з ним стерегли, як землетруса побачили, і те, що там сталося, налякалися дуже й казали: «Він був справді Син Божий!»
55 Було там багато й жінок, що дивилися здалека, і що за Ісусом прийшли з Галілеї, і Йому прислуговували.
56 Між ними була Марія Магдалина, і Марія, мати Якова й Йосипа, і мати синів Зеведеєвих.
Марія, мати Якова та Йосипа – це, вочевидь, мати Ісуса Христа – Матвія 13 розділ:
55 Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його – Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
Тут про це як ніби навмисно замовчується…
- Поховання Ісуса Христа:
57 А коли настав вечір, то прийшов муж багатий із Ариматеї, на ім'я Йосип, що й сам був навчався в Ісуса.
58 Він прийшов до Пилата й просив тіла Ісусового. Пилат ізвелів тоді видати.
59 І взяв Йосип Ісусове тіло, обгорнув його плащаницею чистою,
60 і поклав його в гробі новому своїм, що був висік у скелі. До дверей гробових привалив він великого каменя, та й відійшов.
Те, що Христос буде похований у багатого передбачено в Ісаї 53 розділ:
9 І з злочинцями визначили Йому гроба Його, та Його поховали в багатого, хоч провини Він не учинив, і не було в Його устах омани...
61 Була ж там Марія Магдалина та інша Марія, що сиділи насупроти гробу.
- Варта біля гробу:
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 і сказали: «Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: «По трьох днях Я воскресну».
Отож, фарисеї та книжники добре розуміли, про що говорив Ісус Христос, коли говорив про зруйнування храму та його відбудову за три дні…
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу»...
65 Відказав їм Пилат: «Сторожу ви маєте, – ідіть, забезпечте, як знаєте».
66 І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.
Старших народу не злякали дивні та страшні події, які трапилися в час смерті Ісуса Христа – тож вони і далі вперто виступали проти Бога.