Матвія 22 розділ
Багато покликаних – та вибраних мало. Про воскресіння та найбільші Заповіді. Чий Син Христос.
Багато покликаних – вибраних мало
- Недостойні покликані:
1 А Ісус, відповідаючи, знов почав говорити їм притчами, кажучи:
2 «Царство Небесне подібне одному цареві, що весілля справляв був для сина свого.
3 І послав він своїх рабів покликати тих, хто був на весілля запрошений, – та ті не хотіли прийти.
4 Знову послав він інших рабів, наказуючи: «Скажіть запрошеним: Ось я приготував обід свій, закололи бики й відгодоване, – і все готове. Ідіть на весілля!»
5 Та вони злегковажили та порозходились, – той на поле своє, а той на свій торг.
6 А останні, похапавши рабів його, знущалися, та й повбивали їх.
7 І розгнівався цар, і послав своє військо, – і вигубив тих убійників, а їхнє місто спалив.
Як ми розуміємо, Ісус розповів цю притчу не просто так – вона є пророчою. І значна частина сповнення цієї притчі-пророцтва відбувалася в першому столітті – коли Божий Син Ісус Христос прийшов на землю зібрати для Себе символічну наречену – тих, кого Біблія називає святими Всевишнього, а Ісус Христос назвав Своїми братами (див. «Брати Христові»). А вже одруження з цією символічною нареченою відбудеться наприкінці Господнього Дня – про що й говориться в Об’явлення 21 розділ:
9 І прийшов до мене один із семи Анголів, що мають сім чаш, наповнених сімома останніми карами, та й промовив до мене, говорячи: «Ходи, покажу я тобі невісту, жону Агнця».
Так от – покликаними на це весілля були ізраїльтяни – як Божий обраний народ – Вихід 19 розділ:
5 А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля – то Моя!
6 А ви станете Мені царством священиків та народом святим. Оце ті речі, що про них будеш казати Ізраїлевим синам».
Втім, переважна більшість юдеїв на чолі зі своїми старійшинами знехтували цим запрошенням, ще й повбивали посланих Божих слуг – Божих пророків до часів Христа, потім Івана Христителя, а після й Самого Ісуса – як Пророка. Через це Єрусалим підлягав спустошенню – як про це попередив Ісус Христос в Луки 19 розділ:
41 І коли Він наблизився, і місто побачив, то заплакав за ним,
42 і сказав: «О, якби й ти хоч цього дня пізнало, що потрібне для миру тобі! Та тепер від очей твоїх сховане це.
43 Бо прийдуть на тебе ті дні, і твої вороги тебе валом оточать, і обляжуть тебе, і стиснуть тебе звідусюди.
44 І зрівняють з землею тебе, і поб'ють твої діти в тобі, і не позоставлять у тобі каменя на камені, бо не зрозуміло ти часу відвідин твоїх»...
Про це ж говориться в Матвія 23 розділ:
37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, – та ви не захотіли!
38 Ось ваш дім залишається порожній для вас!
Ці Христові пророцтва сповнилися в 70 році – коли римляни зруйнували та спалили Єрусалим (див. «Паралель»).
Через те, що юдейські провідники – знавці та вчителі Святого Писання, через Яке й були запрошені, відмовилися прийняти це запрошення, Бог покликав духовно сліпих та кривих – тобто тих, хто, на думку юдейських провідників, є символічно сліпими та кривими в розумінні Святого Писання. Такими й були апостоли Ісуса Христа – люди прості, які не навчалися у знавців Закону…
Варто зазначити, що частина притчі-пророцтва про негідних покликаних сповниться і в час Кінця – коли невірне духівництво загальновизнаного християнства знехтує своїми обов’язками навчати людей Істини та готувати їх до приходу Божого Сина Ісуса Христа та Божого Царства, а на Божий заклик прийти до Нього відгукнуться люди прості, невчені – але зі щирим та простим серцем. І от в цей час (наш час) «місто» невірних покликаних – Вавилон Великий на чолі з так званим Заходом буде зруйновано та спалено (див. «Вавилон») – на сповнення слів апостола Петра в 2 Петра 3 розділ:
7 А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей.
Зауважимо – в притчі Ісуса Христа місто невірних запрошених було саме спалено. Та й Вавилон – символ сучасного світу – як ми читали в розгляді минулого розділу, також буде спалено…
8 Тоді каже рабам своїм: «Весілля готове, але недостойні були ті покликані.
9 Тож підіть на роздоріжжя, і кого тільки спіткаєте, – кличте їх на весілля».
10 І вийшовши раби ті на роздоріжжя, зібрали всіх, кого тільки спіткали, – злих і добрих. І весільна кімната гістьми переповнилась.
11 Як прийшов же той цар на гостей подивитись, побачив там чоловіка, в одежу весільну не вбраного,
12 та й каже йому: «Як ти, друже, ввійшов сюди, не мавши одежі весільної?» Той же мовчав.
13 Тоді цар сказав своїм слугам: «Зв'яжіть йому ноги та руки, та й киньте до зовнішньої темряви, – буде плач там і скрегіт зубів»...
14 Бо багато покликаних, – та вибраних мало».
*Ця притча має схожість з притчею Ісуса Христа про невід – Матвія 13:47-52.
Вочевидь, в час Кінця під виглядом Божого народу буде чимало й фальшивих пророків – які під виглядом служіння Богові вводитимуть людей в оману, – це про таких Ісус говорив в Матвія 7 розділ:
21 Не кожен, хто каже до Мене: «Господи, Господи!» увійде в Царство Небесне, але той, хто виконує волю Мого Отця, що на небі.
22 Багато-хто скажуть Мені того дня: «Господи, Господи, хіба ми не Ім'ям Твоїм пророкували, хіба не Ім'ям Твоїм демонів ми виганяли, або не Ім'ям Твоїм чуда великі творили?»
23 І їм оголошу Я тоді: «Я ніколи не знав вас... Відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня!»
Отож, на заклик Бога долучитися до Його народу людей буде чимало – та виберуть з них небагатьох…
- Про податок:
15 Тоді фарисеї пішли й умовлялись, як зловити на слові Його.
16 І посилають до Нього своїх учнів із іродіянами, і кажуть: «Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і наставляєш на Божу дорогу правдиво, і не зважаєш ні на кого, бо на людське обличчя не дивишся Ти.
17 Скажи ж нам, як здається Тобі: чи годиться давати податок для кесаря, чи ні?»
18 А Ісус, знавши їхнє лукавство, сказав: «Чого ви, лицеміри, Мене випробовуєте?
19 Покажіть Мені гріш податковий». І принесли динарія Йому.
20 А Він каже до них: «Чий це образ і напис?»
21 Ті відказують: «Кесарів». Тоді каже Він їм: «Тож віддайте кесареве – кесареві, а Богові – Боже».
22 А почувши таке, вони диву далися. І, лишивши Його, відійшли.
В сучасному світі люди сприймають ці слова Ісуса Христа як привід для розділення церкви та влади. Та це хибна думка – Бог ніколи не розділяв владу та поклоніння Йому. Тут Ісус мав на увазі, що належний податок державі платити треба. Але це не означає нехтування Богом та Його Законами – навпаки, Бог має стояти на першому місці – Дії 5 розділ:
29 Відповів же Петро та сказали апостоли: «Бога повинно слухатися більш, як людей!
- Про воскресіння:
23 Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
24 та й сказали: «Учителю, Мойсей наказав: «Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, – і відновить насіння для брата свого».
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
26 Так само і другий, і третій, – аж до сьомого.
27 А по всіх вмерла й жінка.
28 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її».
29 Ісус же промовив у відповідь їм: «Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
Стосовно того, кому б мала бути за дружину жінка після воскресіння, добре пояснення дав апостол Павло в Римлян 7 розділ:
2 Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка.
3 Тому-то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові.
Тобто, після смерті всі звільняються від подружніх зобов’язань – тож після воскресіння жінка, як і її колишні чоловіки, були вільні один від одного. Втім, тут варто вказати, що воскресіння – у нашому розумінні, – буде два типи: перший – це той, про який говориться в Єзекіїля 37 розділ:
1 Була надо мною Господня рука, і Дух Господній випровадив мене, і спинив мене серед долини, а вона – повна кісток!
2 І Він обвів мене біля них навколо, аж ось їх дуже багато на поверхні долини, і ось вони стали дуже сухі!
3 І сказав Він мені: «Сину людський, чи оживуть оці кості?» А я відказав: «Господи Боже, – Ти знаєш!»
4 І сказав Він мені: «Пророкуй про ці кості, та й скажеш до них: Сухі кості, послухайте слова Господнього!
5 Так говорить Господь Бог до цих кісток: Ось Я введу у вас духа – і ви оживете!
6 І дам на вас жили, і виросте на вас тіло, і простягну на вас шкіру, і дам у вас духа, – і ви оживете. І пізнаєте ви, що Я – Господь!»
7 І пророкував я, як наказано. І знявся шум, коли я пророкував, і ось гуркіт, а кості зближалися, кістка до кістки своєї.
8 І побачив я, аж ось на них жили, і виросло тіло, і була натягнена на них шкіра зверху, та духа не було в них.
9 І сказав Він мені: «Пророкуй до духа, пророкуй, сину людський, та й скажеш до духа: Так говорить Господь Бог: Прилинь, духу, з чотирьох вітрів, і дихни на цих забитих, – і нехай оживуть!»
10 І я пророкував, як Він наказав був мені, – і ввійшов у них дух, і вони ожили, і поставали на ноги свої, – військо дуже-дуже велике!...
11 І сказав Він мені: «Сину людський, ці кості – вони ввесь Ізраїлів дім. Ось вони кажуть: Повисихали наші кості, і загинула наша надія, нам кінець!
12 Тому пророкуй та й скажеш до них: Так говорить Господь Бог: Ось Я повідчиняю ваші гроби, і позводжу вас із ваших гробів, мій народе, і введу вас до Ізраїлевої землі!
13 І пізнаєте ви, що Я Господь, коли Я повідчиняю ваші гроби, і коли позводжу вас із ваших гробів, Мій народе!
14 І дам Я в вас Свого Духа, і ви оживете, і вміщу вас на вашій землі, – і пізнаєте ви, що Я, Господь, сказав це й зробив, говорить Господь!»
Ізраїлів дім у цьому пророцтві символізує всіх людей, які воскреснуть до життя на землі у Тисячолітньому Божому Царстві (див. «Боже Царство»). Та попри це, це воскресіння не буде повноцінним – бо для Бога вони ще не оживуть – Об’явлення 20 розділ:
5 А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.
Такі люди можуть померти вдруге – при умові, що не виявляться гідними жити в Божому Царстві. З учасниками ж першого воскресіння такого вже не трапиться – це ті, кого Ісус Христос назве Своїми братами і хто воскресне до небесного життя (див. «Брати Христові») – що про них говориться в Об’явлення 20 розділ:
4 ----------------. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років.
------------------
6 Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.
Саме їх мав на увазі Ісус Христос у наступній відповіді саддукеям:
30 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
Саддукеї не вірили у воскресіння мертвих (23 вірш) – тож Христос вирішив навести їм незаперечні аргументи:
31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
32 «Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих».
Далеко після смерті згаданих патріархів Бог і далі називав Себе їхнім Богом – це тому, що для Нього час не має значення – 2 Петра 3 розділ:
8 Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день – немов тисяча років, а тисяча років – немов один день!
Бог поза часом – тож у визначений Ним час Він воскресить всіх Своїх вірних, в тому числі й Авраама, Ісака та Якова. І всі вони разом славитимуть Творця – Ісаї 38 розділ:
18 бо не буде ж шеол прославляти Тебе, смерть не буде Тебе вихваляти... Не мають надії на правду Твою ті, хто сходить до гробу.
19 Живий, тільки живий – Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!
Тож аргументи Ісуса були простими та незаперечними:
33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.
На противагу саддукеям, фарисеї вірили у воскресіння мертвих – тож аргументація Ісуса Христа їм сподобалася:
- Найбільша Заповідь:
34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.
35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:
36 «Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?»
37 Він же промовив йому: «Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою».
38 Це найбільша й найперша заповідь.
39 А друга однакова з нею: «Люби свого ближнього, як самого себе».
40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять».
Десять Божих Заповідей вміщають у собі ці дві основні Заповіді – див. «Десять Заповідей».
Як подається в Євангеліє від Марка, книжнику ця відповідь Христа також сподобалася – Марка 12 розділ:
32 І сказав Йому книжник: «Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що Один Він, і нема іншого, окрім Нього»,
33 і що «Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душею), і з цілої сили», і що «Любити свого ближнього, як самого себе», – це важливіше за всі цілопалення й жертви!»
34 Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: «Ти недалеко від Божого Царства!» І ніхто не насмілювався вже питати Його.
Бачачи позитивну зворотну реакцію книжника, Ісус вирішив спонукати слухачів до більш глибоких роздумів:
- Чий Син Христос:
41 Коли ж фарисеї зібрались, Ісус їх запитав,
42 і сказав: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він син?» Вони Йому кажуть: «Давидів».
43 Він до них промовляє: «Як же то силою Духа Давид Його Господом зве, коли каже:
44 «Промовив Господь Господеві моєму: сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм».
45 Тож, коли Давид зве Його Господом, – як же Він йому син?»
46 І ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.
Юдеям страшенно не подобалося, що Ісус Христос називав Себе Сином Божим (Івана 10 розділ). Але тут Ісус показав, що Христос буде вищим по статусу за людину – таким чином, фактично, вказавши на Себе. І мисляча людина – знаюча Писання, – мала б це зрозуміти…