Матвія 16 розділ
Єдина ознака для невірного люду. Стерегтися фарисейської розчини. Ісусові учні визнають Ісуса Христом. Скеля та ключі від Царства. Як спасти свою душу.
Скеля та ключі
- Єдина ознака для невірного люду:
1 І підійшли фарисеї та саддукеї, і, випробовуючи, просили Його показати ознаку їм із неба.
2 А Він відповів і промовив до них: «Ви звечора кажете: «Буде погода, – червоніє-бо небо».
3 А ранком: «Сьогодні негода, – червоніє-бо небо похмуре». Розпізнати небесне обличчя ви вмієте, ознак часу ж не можете!
4 Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони». І, їх полишивши, Він відійшов.
Дивне прохання фарисеїв та саддукеї, – адже на той час Ісус уже вчинив чимало чуд – які й були ознаками – Івана 10 розділ:
32 Відповів їм Ісус: «Від Отця показав Я вам добрих учинків багато, – за котрий же з тих учинків хочете Мене каменувати?»
Та насправді, вони не так хотіли, щоб Христос явив їм ознаку, як очікували, що Він її не зможе явити. Тобто, їх цікавила виключно дискредитація Ісуса Христа. Він це розумів, та знав, що якщо вони не бачать справжніх ознак – чуд, які Він вчиняв, – то їм залишається лише ознака пророка Йони – смерть, яку вони Йому й заподіють, та Його воскресіння. Та й цією ознакою, як показує Біблія і про що ми вже вказували в розгляді Матвія 12 розділ, вони знехтують…
- Розчина:
5 А учні Його, перейшовши на той бік, забули взяти хліба.
6 Ісус же промовив до них: «Стережіться уважливо фарисейської та саддукейської розчини!»
7 Вони ж міркували собі й говорили: «Ми ж хлібів не взяли».
8 А Ісус, знавши те, запитав: «Чого між собою міркуєте ви, маловірні, що хлібів не взяли?
9 Чи ж ви ще не розумієте й не пам'ятаєте про п'ять хлібів на п'ять тисяч, – і скільки кошів ви зібрали?
10 Ані про сім хлібів на чотири тисячі, – і скільки кошиків ви назбирали?
Як бачимо, фізична їжа для Ісуса Христа не стояла на першому місці – тож у її відсутності Він проблеми не вбачав.
11 Як ви не розумієте, що Я не про хліб вам сказав? Стережіться-но розчини фарисейської та саддукейської!»
12 Тоді зрозуміли вони, що Він не казав стерегтися їм розчини хлібної, але фарисейської та саддукейської науки.
Як ми побачили вище, фарисеї та саддукеї не бажали визнавати Ісуса Христом – бо, як Він Сам зауважив, духовно вони були сліпими та глухими – Матвія 13 розділ:
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: «Почуєте слухом, – і не зрозумієте, дивитися будете оком, – і не побачите...
15 Затовстіло-бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!»
Таке відношення до Бога та до Його Посланця вкрай небезпечне – бо, так би мовити, може бути заразним. Ісус Христос доволі влучно порівняв віру юдейських провідників з розчиною – адже розчина, або закваска – це засіб для викликання бродіння тіста – щоб спечений хліб був пухким. І мала частка розчини, додана в тісто, викликала бродіння всього тіста. Фарисеї та саддукеї були зарозумілими та упередженими до трактування Божого Слова, та вважали свої погляди непомильними. Тому, навіть маючи переконливі докази Божої підтримки Ісуса Христа, вони не бажали Йому вірити – і це відводило їх від Бога – Євреїв 3 розділ:
12 Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!
На відміну від тогочасних юдеїв, в наш час ми можемо собі лише уявляти чуда Ісуса Христа. Та при відкритому серці до Бога та Його Істини, ми можемо прийняти Ісуса Христа та наблизитись до Бога – Івана 20 розділ:
29 Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!»
Вочевидь, люди такого складу сприйняття приємні Богові – і Він відкриє їм ще більші таємниці:
- Скеля та ключі:
13 Прийшовши ж Ісус до землі Кесарії Пилипової, питав Своїх учнів і казав: «За кого народ уважає Мене, Сина Людського?»
14 Вони ж відповіли: «Одні за Івана Христителя, одні за Іллю, інші ж за Єремію або за одного з пророків».
Тобто, як тут вказано, на той час ще ніхто з інших людей, принаймні відкрито, не вважав Його обіцяним Месією.
15 Він каже до них: «А ви за кого Мене маєте?»
16 А Симон Петро відповів і сказав: «Ти – Христос, Син Бога Живого!»
17 А Ісус відповів і до нього промовив: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець.
Це справді так – людині з відкритим серцем Божий Дух відкриває Істину. Отож, саме тому й Петро блаженний…
18 І кажу Я тобі, що ти скеля, і на скелі оцій побудую Я Церкву Свою, – і сили адові не переможуть її.
*Петро – від грецького Петрос – камінь, скеля. Церква – з грецької мови зібрання – тобто, християнський збір.
Як можна побачити в книзі Дії Апостолів, в часи становлення християнства апостол Петро й справді грав провідну роль у християнському зборі першого століття. Та з його смертю, а також смертями інших апостолів, християнство все більше віддалялося від Бога – про що й попереджав Ісус Христос в притчі про пшеницю та кукіль (Матвія 13:24-30, 36-43), і про це ж попереджав апостол Павло – Дії 20 розділ:
29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...
Отож, попри те, що апостол Петро брав активну участь у становленні християнського збору першого століття, його, як скелі – певної основи, на якій Христос збудував Свою Церкву, щось видно не дуже. Та й по смерті бути тією скелею апостол Петро вже не може – тому що, як і всі інші Божі слуги, спить сном смерті, чекаючи часу воскресіння – Йова 14 розділ:
10 А помре чоловік – і зникає, а сконає людина – то де ж вона є?...
11 Як вода витікає із озера, а річка спадає та сохне,
12 так і та людина покладеться – й не встане, – аж до закінчення неба не збудяться люди та не прокинуться зо сну свого...
Це прокидання зі сну – або ж воскресіння, – апостол Павло описав так – 1 Коринтян 15 розділ:
51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, –
52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона – і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...
Тому до нашого часу – поки ще не настав час воскресіння, апостол Петро не може приймати участь в розбудові Христової Церкви. Але люди зі щирим та відкритим серцем – як у апостола Петра, – які живуть на землі, – можуть.
Отож, про що тоді говорив Ісус Христос апостолові Петрові? Зауважимо – вище ми визначили характерну рису апостола Петра – це людина з відкритим серцем, якій Бог відкриває Істину, – Христова Церква тримається саме на таких людях. І протягом століть такі люди не давали остаточно канути в небуття Христовому Вченню. А в час Кінця саме на таких людях Церква Христа розростеться та розквітне. І підтвердженням тому, що це станеться саме в час Кінця, є наступні Христові слова:
19 І ключі тобі дам від Царства Небесного, і що на землі ти зв'яжеш, те зв'язане буде на небі, а що на землі ти розв'яжеш, те розв'язане буде на небі!»
Ці слова Ісуса Христа більш чітко конкретизують певну людину (чи людей) зі щирим відкритим серцем – цій людині будуть дані певні (символічні) ключі. І зазначимо – схожі ключі в час Господнього Дня матиме царюючий Ісус Христос – про що говориться в Об’явлення 3 розділ:
7 І до Ангола Церкви в Філядельфії напиши: «Оце каже Святий, Правдивий, що має «ключа Давидового, – що Він відчиняє, – і ніхто не зачинить, що Він зачиняє, – і ніхто не відчинить».
Вочевидь, це саме ті ключі, які Христос обіцяв апостолові Петрові. Якщо так – і це «ключі Давидові», – то про них згадується в Ісаї 22 розділ:
22 І дам ключа дому Давидового на рамено його, – і коли він відчинить, не буде кому замикати, коли ж він замкне, то не буде кому відчиняти.
Як ми могли читати в розгляді цього розділу книги Ісаї, це пророцтво стосується часу Кінця – Господнього Дня, нашого часу. І говориться в ньому про одного з двох Божих пророків, про яких згадується в Об’явлення 11 розділ:
3 І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.
4 Вони – дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі.
Отож, в час Кінця людині зі щирим відкритим серцем Бог відкриє Свою Істину – і дасть здатність та владу розсуджувати Його людей у ті важкі часи. І як ми побачили в розгляді 22 розділу книги Ісаї, вочевидь цією людиною буде Божий пророк Останніх Днів – символічний пророк Ілля (див. «Ілля») …
Тут ще варто згадати, що, звертаючись до Петра, Ісус назвав його скелею, на якій буде збудована Христова Церква. І на думку приходить пророцтво, записане в Даниїла 2 розділ:
34 Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, – і розторощив їх.
35 Того часу розторощилося, як одне, – залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю.
-----------------------------
44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
45 Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!»
Як і згадка про Давидові ключі від Царства, це пророцтво також стосується часу Кінця. І тут також говориться про камінь (скелю) – який стане основою Божого Царства, – що, як ми розуміємо, є Церквою Христа. Це ще раз підтверджує, що Христові слова апостолові Петрові стосувалися не особисто його – мова була про людину (людей) зі щирим відкритим серцем, якій Бог відкриє Істину в час Кінця. Вочевидь, такими можуть бути всі так звані брати Христові (див. «Брати Христові»), які житимуть в Останні Дні. Тож ці слова є пророцтвом на час Кінця. В першому ж столітті до сповнення цього пророцтва ще було далеко – тому людям не варто було знати, що Цар Божого Царства на землі:
20 Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він – Христос.
- Від блаженного до сатани:
21 Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, – і воскреснути третього дня.
22 І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: «Змилуйся, Господи, – такого Тобі хай не буде!»
23 А Він обернувся й промовив Петрові: «Відступися від Мене, сатано, – ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!»
Звісно, Ісус не бажав Собі такої жахливої смерті. Та Він знав, що ТАК МАЄ БУТИ. А Петро, хоч і нібито з добрими намірами, та насправді заговорив в інтересах сатани і виступив в ролі спокусника. Цей приклад Ісуса Христа показує нам, що за будь-яких обставин Божа Воля має бути на першому місці. Та цей шлях не легкий:
- Важкий шлях, або як врятувати свою душу:
24 Промовив тоді Ісус учням Своїм: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, – хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною.
Зрозуміло, що послідовники Ісуса Христа повинні наслідувати Його приклад – 1 Петра 2 розділ:
21 Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його.
Та робити це у ворожому світі сатани не легко – 2 Тимофія 3 розділ:
12 Та й усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі, – будуть переслідувані.
Саме тому в пораді Своїм учням Ісус наказував нести СВОГО хреста – адже у кожного СВОЇ труднощі та перешкоди у цьому грішному світі. І ці перешкоди можуть бути навіть смертельними –тож варто робити правильний вибір:
25 Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її.
26 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?
Врятувати свою душу (життя) у цьому світі має тимчасовий ефект – адже, на разі, всі вмирають. А врятувати свою душу для Божого Царства – матиме вічний ефект. Тут варто розуміти, про яку душу мова: душа тут – це життя, яке Бог може дати людині навіть після смерті – у воскресінні, – про що й говорить Христос далі:
27 Бо прийде Син Людський у славі Свого Отця з Анголами Своїми, і тоді «віддасть кожному згідно з ділами його».
28 Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Сина Людського, що йде в Царстві Своїм».
Тут Ісус мав на увазі апостола Івана, який сам про себе так сказав в книзі Об’явлення 1 розділ:
9 Я, Іван, ваш брат і спільник у біді, і в царстві, і в терпінні в Ісусі, був на острові, що зветься Патмос, за Слово Боже і за свідчення Ісуса Христа.
10 Я був у дусі Господнього дня, і почув за собою голос гучний, немов сурми,
У цих видіннях Іван побачив Сина Людського, що йде в Царстві Своїм. Таким чином, навіть при житті у грішному світі сатани, апостол Іван отримав благословення побачити Ісуса Христа в Царстві Його…