Матвія 18 розділ
Важливі малі. Спокуси та боротьба з ними. Прощення.
Бути як діти
- Найбільший у Царстві Небеснім:
1 Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: «Хто найбільший у Царстві Небеснім?»
2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них,
3 та й сказав: «Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, – не ввійдете в Царство Небесне!
4 Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.
Як бачимо, для Бога найважливішою рисою людини є покірливість – що, насправді, є здатністю та готовністю до співпраці, – адже людина – це колективне створіння. І це є протилежністю егоїзму – основної риси грішного людства.
Варто розуміти, що градація статусу (величі) у Божій організації суттєво різниться від градації у грішного людства – Матвія 20 розділ:
25 А Ісус їх покликав і промовив: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.
26 Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, – хай буде слугою він вам.
27 А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде він вам за раба.
У цих словах Ісуса Христа ми також бачимо важливість бути готовим до співпраці та допомоги – що, як ми зауважили, є складовою покірливості.
Мабуть, не лишнім буде звернути увагу на те, що в людському суспільстві діти займають статус підлеглих. Проте вони, будучи без знань та досвіду, готові коритися та навчатися – тож їхній розум відкритий до сприйняття. Люди такого складу розуму дуже цінні для Бога та Ісуса Христа:
5 І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.
6 Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, – і його потопити в морській глибині...
Якщо ми цінуємо Божі Закони, то й цінуватимемо тих, хто також їх цінує – не будемо вводити їх у спокуси:
- Спокуси, та боротьба з ними:
7 Від спокус горе світові, – бо мусять спокуси прийти; надто горе людині, що від неї приходить спокуса!
Що ж – ці слова Ісуса Христа узгоджуються з темою в Біблії, згідно якої людство символічно має бути перетопленим, – для очищення, як дорогоцінні метали – Псалом 65:
8 Благословляйте, народи, нашого Бога, і голос слави Його розголошуйте,
9 що зберіг при житті нашу душу, і не дав нозі нашій спіткнутись,
10 бо Ти, Боже, нас випробовував, Ти нас перетопив, як срібло перетоплюється...
Втім, людина, яка спричиняє спокуси, може бути відкинутою як жужелиця (жужель, шлак, відходи перетоплення) – Псалом 118:
119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.
Та окрім протистояння злим людям – які провокують спокуси, – варто боротися й проти власних гріховних схильностей:
8 Коли тільки рука твоя, чи нога твоя спокушає тебе, – відітни її й кинь від себе: краще тобі увійти в життя одноруким або одноногим, ніж з обома руками чи з обома ногами бути вкиненому в огонь вічний.
9 І коли твоє око тебе спокушає – його вибери й кинь від себе: краще тобі однооким ввійти в життя, ніж з обома очима бути вкиненому до геєнни огненної.
Життя, у яке пропонується увійти, – про яке Ісус говорить у 8 вірші – це життя в Божому Царстві, справжнє ЖИТТЯ.
Звісно ж, Ісус Христос не мав на увазі навмисне нанесення собі тілесних ушкоджень – Він вказав на важливості протистояння спокусам. Втім, дбаючи про себе у боротьбі зі спокусами, варто шанувати й інших:
10 Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу-бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.
Цікаво, що ці малі мають Ангелів, які перебувають на небі та бачать обличчя Отця, – тобто, вочевидь, несуть відповідальність перед Богом-Отцем за них. А це вказує на особливе відношення Бога-Отця до цих малих. І наше відношення до них матиме вплив на наше майбутнє – як на це вказано в притчі Ісуса Христа про овець та козлів – Матвія 25 розділ:
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята – ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене, мандрівником Я був – і Мене прийняли ви.
36 Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував – і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був – і прийшли ви до Мене».
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили – і нагодували, або спрагненого – і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили – і прийняли, чи нагим – і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці – і до Тебе прийшли?»
40 Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили».
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42 Бо Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці – і Мене не відвідали ви».
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці – і не послужили Тобі?»
45 Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили!»
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники – на вічне життя.
Отож, малими, про яких говорить Ісус Христос в розглядуваному розділі Євангеліє від Матвія, є Його брати (див. «Брати Христові») – яких Він, згідно Божої Волі, врятує в першу чергу:
- Для чого прийшов Ісус:
11 Син-бо Людський прийшов, щоб спасти загинуле.
12 Як вам здається: коли має який чоловік сто овець, а одна з них заблудить, то чи він не покине дев'ятдесятьох і дев'ятьох у горах, і не піде шукати заблудлої?
13 І коли пощастить відшукати її, поправді кажу вам, що радіє за неї він більше, аніж за дев'ятдесятьох і дев'ятьох незаблудлих.
14 Так волі нема Отця вашого, що на небі, щоб загинув один із цих малих.
У цьому світі загинулими є всі люди – адже всі ми приречені на смерть через гріх Адама. Та через Свою Викупну Жертву Ісус Христос врятує – в першу чергу більш сприйнятливих людей, – цих малих Своїх братів. А потім з їхньою допомогою й всіх інших – хто прийме Його Вчення (див. «Боже Царство»). І всі вони будуть організовані у спільноту – Божий народ, – тож повинні з повагою ставитися один до одного:
- Стосунки між учнями Христа:
15 А коли прогрішиться твій брат проти тебе, іди й йому викажи поміж тобою та ним самим; як тебе він послухає, – ти придбав свого брата.
16 А коли не послухає він, то візьми з собою ще одного чи двох, «щоб справа всіляка ствердилась устами двох чи трьох свідків».
17 А коли не послухає їх, – скажи Церкві; коли ж не послухає й Церкви, – хай буде тобі, як поганин і митник!
Як розуміємо, ці настанови Христа стосуються організованих учнів Христа – адже тут згадується про брата та церкву – тобто, християнський збір. Один чи двоє сторонніх братів, згадані в 16 вірші, мали б забезпечувати справедливість претензій зі сторони, так би мовити, позивача. Якщо ж претензії справедливі, і, що найважливіше, вагомі, – а винуватець не бажає цього визнавати – він втрачає братні взаємини з братом, якого образив – і стає для нього як поганин та митник. Та зауважимо – Христос навчав ставитися добре навіть до ворогів, а не те що до поган чи митників. Тож, як побачимо далі, все одно варто прощати всім.
18 Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі.
Цей вірш вказує, що загальний контекст цих Христових настанов стосується саме цих малих – братів Христа. Це проти них може згрішити їхній брат, це вони зв’язують-розв’язують. І цей вірш підтверджує наше твердження в розгляді 16 розділу Матвія про те, що обітниця Ісуса Христа дати Петрові певні ключі стосується не лише Петра, а й інших Його братів, – це вони діятимуть в Ім’я Ісуса Христа – у злагоді з Його принципами:
19 Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, – станеться їм від Мого Отця, що на небі!
20 Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, – там Я серед них».
Перед Своїм вознесінням Ісус обіцяв підтримку Своїм вірним учням – Матвія 28 розділ:
18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі.
19 Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа,
20 навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку!» Амінь
Про таку ж підтримку говориться і в Малахії 3 розділ:
16 Змовлялись тоді один з одним і ті, хто страх перед Господом має, – і прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була писана пам'ятна книга про тих, хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його.
17 І будуть Мені вони власністю, – каже Господь Саваот, – на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому.
18 І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому.
Ці слова стосуються часу Кінця. Отож, вірних учнів Ісуса Христа буде добре видно саме в ці темні часи – коли Він позбирає Своїх вибраних – Матвія 24 розділ:
31 І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних – «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».
У 19 вірші розглядуваного розділу Матвія цікаво звучить згадка про певних двох – чи не є тут мова про двох Божих пророків з 11 розділу Об’явлення? –
3 І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.
4 Вони – дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі.
5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, – і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, – той отак мусить бути забитий.
6 Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, – у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть.
Якщо Христос говорить саме про них, то Його підтримка для них справді буде вагомою…
21 Петро приступив тоді та запитався Його: «Господи, – скільки разів брат мій може згрішити проти мене, а я маю прощати йому? Чи до семи раз?»
22 Ісус промовляє до нього: «Не кажу тобі – до семи раз, але аж до семидесяти раз по семи!
Попри те, що в 15-17 віршах Христос радив відноситися відповідно до брата, який не бажає виправлятися, та все одно прощати треба завжди:
- Притча про прощення:
23 Тим-то Царство Небесне подібне одному цареві, що захотів обрахунок зробити з своїми рабами.
24 Коли ж він почав обраховувати, то йому привели одного, що винен був десять тисяч талантів.
*1 талант – це 6000 динаріїв. 1 динарій – денна плата найманого працівника.
25 А що він не мав із чого віддати, наказав пан продати його, і його дружину та діти, і все, що він мав, – і заплатити.
26 Тоді раб той упав до ніг, і вклонявся йому та благав: «Потерпи мені, – я віддам тобі все!»
27 І змилосердився пан над рабом тим, – і звільнив його, і простив йому борг.
28 А як вийшов той раб, то спіткав він одного з своїх співтоваришів, що був винен йому сто динаріїв. І, схопивши його, він душив та казав: «Віддай, що ти винен!»
29 А товариш його впав у ноги йому, і благав його, кажучи: «Потерпи мені, – і я віддам тобі!»
30 Та той не схотів, а пішов і всадив до в'язниці його, – аж поки він боргу не верне.
31 Як побачили ж товариші його те, що сталося, то засмутилися дуже, і прийшли й розповіли своєму панові все, що було.
32 Тоді пан його кличе його, та й говорить до нього: «Рабе лукавий, – я простив був тобі ввесь той борг, бо просив ти мене.
33 Чи й тобі не належало змилуватись над своїм співтоваришем, як і я над тобою був змилувався?»
34 І прогнівався пан його, – і катам його видав, аж поки йому не віддасть всього боргу.
35 Так само й Отець Мій Небесний учинить із вами, коли кожен із вас не простить своєму братові з серця свого їхніх прогріхів».
Будучи нащадками грішного Адама, кожна людина винна Богові своє життя – що, звісно ж, для людини безмежно багато. Але Бог прощає нам наш гріховний стан та пропонує вічне життя – через Ісуса Христа. Тож що провини інших людей проти нас – у порівнянні з тим, що ми винні Богові?!... Отож, прощати треба завжди – це життєво важливо…