Матвія 13 розділ
Притчі про сіяча та зерна на різному ґрунті, про пшеницю та кукіль. Царство Небесне – як гірчичне зерня, скарб, перлина та невід. Холодний прийом Ісуса Христа на батьківщині.
Навчання притчами
- Притча про сіяча:
1 Того ж дня Ісус вийшов із дому, та й сів біля моря.
2 І безліч народу зібралась до Нього, так що Він увійшов був до човна та й сів, а ввесь натовп стояв понад берегом.
3 І багато навчав Він їх притчами, кажучи: «Ось вийшов сіяч, щоб посіяти.
4 І як сіяв він зерна, упали одні край дороги, – і пташки налетіли, та їх повидзьобували.
5 Другі ж упали на ґрунт кам'янистий, де не мали багато землі, – і негайно посходили, бо земля неглибока була;
6 а як сонце зійшло, – то зів'яли, і коріння не мавши, – посохли.
7 А інші попадали в терен, – і вигнався терен, і їх поглушив.
8 Інші ж упали на добрую землю – і зродили: одне в сто раз, друге в шістдесят, а те втридцятеро.
9 Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!»
Ісус часто закінчує цими словами, маючи на увазі тих, хто має відкриті духовні вуха – здатен почути Істину.
- Хто що має, і чого не має:
10 І учні Його приступили й сказали до Нього: «Чому притчами Ти промовляєш до них?»
11 А Він відповів і промовив: «Тому, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, – їм же не дано.
12 Бо хто має, то дасться йому та додасться, хто ж не має, – забереться від нього й те, що він має.
Більш цікаво слова з 12 вірша звучать в Луки 8 розділ:
18 Тож пильнуйте, як слухаєте! Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, – забереться від нього і те, що, здається йому, ніби має».
Тут той хто не має ДУМАЄ, що він щось має. Щоб зрозуміти, про що тут мова, проглянемо ще притчу про таланти, яка дещо нагадує притчу про сіяча – Матвія 25 розділ:
14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
15 І одному він дав п'ять талантів, а другому два, а тому один, – кожному за спроможністю його. І відійшов.
16 А той, що взяв п'ять талантів, негайно пішов і орудував ними, – і набув він п'ять інших талантів.
17 Так само ж і той, що взяв два – і він ще два інших набув.
18 А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, – і сховав срібло пана свого.
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
20 І прийшов той, що взяв п'ять талантів, – приніс іще п'ять талантів і сказав: «Пане мій, п'ять талантів мені передав ти, – ось я здобув інші п'ять талантів».
21 Сказав же йому його пан: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, – увійди до радощів пана свого!»
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: «Два таланти мені передав ти, – ось іще два таланти здобув я».
23 казав йому пан його: «Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, – увійди до радощів пана свого!»
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: «Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, – ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
25 І я побоявся, – пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє»...
26 І відповів його пан і сказав йому: «Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, – забереться від нього й те, що він має.
30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, – буде плач там і скрегіт зубів!»
Як бачимо, ця притча закінчується тими ж словами, що й відповідь Ісуса Христа на питання Його учнів про притчі: хто має – отримає ще, а хто не має – втратить і те, що думає, ніби має. Тож про що тут мова?
Кожна людина з народження наділена певними талантами (яке влучне слово – у притчі Ісуса Христа це гроші, а в нашому розумінні – саме таланти, здібності). Протягом життя людина розвивається, набуває певні здібності, розвиває духовність. І хто примножив свої таланти – дані нам Богом, – розвинув свою духовність, – той збільшив отримані від Бога таланти. Хто ж не розвинувся, або ще гірше, виявився, так би мовити, пустим, деградував – той втратить і те, що він думає ніби має – своє життя…
- Не бачать та не чують:
13 Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
14 І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: «Почуєте слухом, – і не зрозумієте, дивитися будете оком, – і не побачите...
15 Затовстіло-бо серце людей цих, тяжко чують вухами вони, і зажмурили очі свої, щоб коли не побачити очима й не почути вухами, і не зрозуміти їм серцем, і не навернутись, щоб Я їх уздоровив!»
Ці слова Ісус цитує з Ісаї 6 розділ:
9 А Він проказав: «Іди, і скажеш народові цьому: Ви будете чути постійно, та не зрозумієте, і будете бачити завжди, але не пізнаєте.
10 Учини затужавілим серце народу цього, і тяжкими зроби його уші, а очі йому позаклеюй, щоб не бачив очима своїми, й ушима своїми не чув, і щоб не зрозумів своїм серцем, і не навернувся, і не був уздоровлений він!»
Вочевидь, чимало людей приходило послухати Христа – побачити чудо, отримати зцілення, послухати Його проповіді. Але вони не відчували спонуки пізнати більше, зрозуміти суть звістки Христа – на відміну від Його учнів, – які слухали, ставили питання, та навчалися:
16 Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують.
17 Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви, – та не бачили, і почути, що чуєте ви, – і не чули.
Так, до приходу Божого Царства ще було доволі далеко. Але побачити на власні очі Божого Сина – обіцяного Месію, слухати Його проповіді, навчатися особисто від Нього – справді захопливо!
- Роз’яснення притчі про сіяча:
18 Послухайте ж притчу про сіяча.
19 До кожного, хто слухає слово про Царство, але не розуміє, приходить лукавий, і краде посіяне в серці його; це те, що посіяне понад дорогою.
20 А посіяне на кам'янистому ґрунті, – це той, хто слухає слово, і з радістю зараз приймає його;
21 але кореня в ньому нема, тому він непостійний; коли ж утиск або переслідування настають за слово, то він зараз спокушується.
22 А між терен посіяне, – це той, хто слухає слово, але клопоти віку цього та омана багатства заглушують слово, – і воно зостається без плоду.
Цікаво тут сказано – омана багатства! Це справді так – адже багатство непевне – 1 Тимофія 6 розділ:
17 Наказуй багатим за віку теперішнього, щоб не неслися високо, і щоб надії не клали на багатство непевне, а на Бога Живого, що щедро дає нам усе на спожиток,
Про те, що багатство таки непевне, гарно сказав цар Соломон в Приповістей 23 розділ:
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, – відступися від думки своєї про це, –
5 свої очі ти звернеш на нього, – й нема вже його: бо конче змайструє воно собі крила, і полетить, мов орел той, до неба...
23 А посіяне в добрій землі, – це той, хто слухає слово й його розуміє, і плід він приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро».
Хоч кожен по-різному – та плід дають всі хто чує та розуміє…
- Притча про пшеницю та кукіль:
24 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв був добре насіння на полі своїм.
25 А коли люди спали, прийшов ворог його, і куколю між пшеницю насіяв, та й пішов.
26 А як виросло збіжжя та кинуло колос, тоді показався і кукіль.
27 І прийшли господареві раби, та й кажуть йому: «Пане, чи ж не добре насіння ти сіяв на полі своїм? Звідки ж узявся кукіль?»
28 А він їм відказав: «Чоловік супротивник накоїв оце». А раби відказали йому: «Отож, – чи не хочеш, щоб пішли ми і його повиполювали?»
29 Але він відказав: «Ні, – щоб, виполюючи той кукіль, ви не вирвали разом із ним і пшеницю.
30 Залишіть, – хай разом обоє ростуть аж до жнив; а в жнива накажу я женцям: Зберіть перше кукіль і його пов'яжіть у снопки, щоб їх попалити; пшеницю ж спровадьте до клуні моєї».
- Мале стане великим:
31 Іншу притчу подав Він їм, кажучи: «Царство Небесне подібне до зерна гірчичного, що взяв чоловік і посіяв на полі своїм.
32 Воно найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається, і кублиться в віттях його».
Все справді почнеться з малого. Про це й пророк Ісая говорив – Ісаї 60 розділ:
22 Цей малий стане тисячею, і наймолодший – народом міцним! Я, Господь, цього часу оце приспішу!
Та й пророк Даниїл згадував про це в пророцтві про боввана – Даниїла 2 розділ:
31 Ти, царю, бачив, аж ось один великий бовван, – бовван цей величезний, а блиск його дуже сильний; він стояв перед тобою, а вигляд його був страшний.
-----------------------
34 Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, – і розторощив їх.
35 Того часу розторощилося, як одне, – залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю.
-----------------------
44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
45 Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!»
Так як в Біблії гора символізує певну суспільну систему, то те, що камінь (невеликий об’єкт), який розтрощив боввана у Навуходоносоровому сні, стане великою горою – яка наповнить всю землю, вказує на те ж, що й притча Ісуса Христа про гірчичне зерня. Про це ж наступна притча про розчину:
33 Іншу притчу Він їм розповів: «Царство Небесне подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірі муки, аж поки все вкисне».
Тобто, простіше кажучи, Боже Царство почнеться з невеликої групки людей.
34 Це все в притчах Ісус говорив до людей, і без притчі нічого Він їм не казав,
35 щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: «Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу!»
Про це сказано в 77 (78) Псалмі:
2 нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
Що ж, можливо люди не розуміли про що говорив Христос, та слухати Його, вочевидь, було цікаво – адже Його розповіді були сповнені образами…
- Пояснення притчі про пшеницю та кукіль:
36 Тоді відпустив Він народ і додому прийшов. І підійшли Його учні до Нього й сказали: «Поясни нам притчу про кукіль польовий».
Тут ми бачимо різницю між звичайним людом та учнями Ісуса Христа – народ розійшовся, а учні хотіли знати та розуміти – тож питалися значення притч.
37 А Він відповів і промовив до них: «Хто добре насіння посіяв був, – це Син Людський,
38 а поле – це світ, добре ж насіння – це сини Царства, а кукіль – сини лукавого;
39 а ворог, що всіяв його – це диявол, жнива – кінець віку, а женці – Анголи.
40 І як збирають кукіль, і як палять в огні, так буде й наприкінці віку цього.
Ще за часів перших християн до Вчення Ісуса Христа почали додавати елементи відступництва – про що застеріг апостол Павло в Дії 20 розділ:
29 Бо я знаю, що як я відійду, то ввійдуть між вас вовки люті, що отари щадити не будуть...
30 Із вас самих навіть мужі постануть, що будуть казати перекручене, аби тільки учнів тягнути за собою...
І чим ближче до Кінця – тим гіршою ставатиме ситуація. Тож Біблія вказує, що в Останні Дні відбудеться розшарування суспільства – Малахії 3 розділ:
16 Змовлялись тоді один з одним і ті, хто страх перед Господом має, – і прислухавсь Господь, і почув, і перед обличчям Його була писана пам'ятна книга про тих, хто страх перед Господом має, і хто поважає Ймення Його.
17 І будуть Мені вони власністю, – каже Господь Саваот, – на той день, що вчиню, і змилосерджусь над ними, як змилосерджується чоловік над синами своїми, що служать йому.
18 І ви знову побачите різне між праведним та нечестивим, між тим, хто Богові служить, та тим, хто не служить Йому.
А також, Об’явлення 22 розділ:
11 Неправедний – нехай чинить неправду ще, і поганий – нехай ще опоганюється. А праведний – нехай ще чинить правду, а святий – нехай ще освячується!
Це, як сказав Ісус Христос, відбудеться для того, щоб відділити та знищити Божих противників, а вірних Богові людей зібрати в безпечне місце:
41 Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
Цікаво, що тут Ісус Христос каже, що позбирають із Царства Його всі спокуси. Дещо схоже описано в Ісаї 2 розділ:
12 Бо настане день Господа Саваота на все горде й високе, і на все висунене, – і понижене буде воно,
13 і на всі кедри ливанські, високі та висунені, і на всілякі башанські дуби,
14 і на всі гори високі, і на всі згір'я піднесені,
15 і на всі башти високі, і на всі мури стрімкі,
16 і на всі кораблі із Таршішу, і на все, на що дивимося пожадливо!
В Останні Дні всі цінності сучасного світу втратять свою цінність та вагу.
42 і їх повкидають до печі огненної, – буде там плач і скрегіт зубів!
Це стане можливим тому, що головний Божий противник і підбурювач людей до зла – сатана диявол, буде скутий на тисячу років – Об’явлення 20 розділ:
1 І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй.
2 І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років, –
3 та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. … .
Без диявола, серед побожних людей – людство розцвіте:
43 Тоді праведники, немов сонце, засяють у Царстві свого Отця. Хто має вуха, нехай слухає!
Схожі слова сказав Даниїл в 12 розділі:
3 А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведности, немов зорі, навіки віків.
Отож, спочатку будуть знищені лихі, а потім благословляться праведні – що цілком логічно, – адже при наявності лихих благословити праведних не вдасться…
- Дорогоцінне Царство:
44 Царство Небесне подібне ще до захованого в полі скарбу, що людина, знайшовши, ховає його, і з радости з того йде, та й усе, що має, продає та купує те поле.
45 Подібне ще Царство Небесне до того купця, що пошукує перел добрих,
46 а як знайде одну дорогоцінну перлину, то йде, і все продає, що має, і купує її.
Тут Ісус Христос показує величезну цінність Божого Царства – ніщо в сучасному світі не зрівняється з Його цінністю. Тож Боже Царство варте всіх земних скарбів.
- Притча про невід:
47 Подібне ще Царство Небесне до невода, у море закиненого, що зібрав він усячину.
48 Коли він наповниться, тягнуть на берег його, і, сівши, вибирають до посуду добре, непотріб же геть викидають.
49 Так буде й наприкінці віку: Анголи повиходять, і вилучать злих з-поміж праведних,
50 і їх повкидають до печі огненної, – буде там плач і скрегіт зубів!
Ці слова нагадують слова з Луки 21 розділу:
34 Уважайте ж на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися ненажерством та п'янством, і життєвими клопотами, і щоб день той на вас не прийшов несподівано,
35 немов сітка; бо він прийде на всіх, що живуть на поверхні всієї землі.
Ці вірші також нагадують вірш з Екклезіяст 9 розділ:
12 Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце, – так хапаються людські сини за час лиха, коли воно нагло спадає на них!...
Тобто, Боже Царство розпочнеться з Дня Господнього – про який і говорить Ісус Христос в Луки. І це буде у світовому масштабі та зі всіма людьми – нікому не вдасться залишитись осторонь. І в процесі люди будуть перетоплені та очистяться – відбереться добре, а недобре буде відкинуте. Про це ж писав Даниїл в 12 розділі:
10 Багато-хто будуть очищені, і вибіляться, і будуть перетоплені; і будуть несправедливі несправедливими, і цього не зрозуміють усі несправедливі, а розумні зрозуміють.
51 Чи ви зрозуміли це все?» – «Так!» відказали Йому.
Що ж – цього разу учні Христа розуміли Його притчі краще…
52 І Він їм сказав: «Тому кожен книжник, що навчений про Царство Небесне, подібний до того господаря, що з скарбниці своєї виносить нове та старе».
Тобто, книжники, знаючи Святе Писання, не розрізняли що є що – не відрізняли нового від старого – тому й трималися застарілого Закону, – про що Христос сказав в Луки 12 розділ:
54 Промовив же Він і до народу: «Як побачите хмару, що з заходу суне, то кажете зараз: «Зближається дощ», – і так і буває.
55 А коли віє вітер південний, то кажете: «Буде спекота», – і буває.
56 Лицеміри, – лице неба й землі розпізнати ви вмієте, чому ж не розпізнаєте часу цього?
Всі ознаки вказували, що обіцяний Богом Месія прийшов – Ісус Христос, – і Його слід було слухатись…
- Холодний прийом:
53 І сталось, як скінчив Ісус притчі оці, Він звідти пішов.
54 І прийшов Він до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: «Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні?
55 Чи ж Він не син теслі? Чи ж мати Його не Марією зветься, а брати Його – Яків, і Йосип, і Симон та Юда?
56 І чи ж сестри Його не всі з нами? Звідки ж Йому все оте?»
Цікаво, що ніде більше не згадується про чоловіка Ісусової матері Марії – про Йосипа. Вочевидь, на той час Марія була вже вдовою…
На батьківщині Ісуса люди знали Його з дитинства. І визнати Його Кимось – вищим за них, просто не бажали. Тому й спокушалися:
57 І вони спокушалися Ним. А Ісус їм сказав: «Пророка нема без пошани, – хіба тільки в вітчизні своїй та в домі своїм!»
58 І Він не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру.
Їх турбувало не Його Знання та Вчення, а як так, що Він ВСЕ це знає та навчає. Він же, в їхніх очах, просто син звичайного теслі.
Також зауважимо, що Христос сказав, що пророка не шанують і в домі його – як каже Біблія, домашні Його на початку й справді не сприймали Ісуса як пророка – Івана 7 розділ:
2 А надходило свято юдейське – Кучки.
3 І сказали до Нього брати Його: «Піди звідси, і йди до Юдеї, щоб і учні Твої побачили вчинки Твої, що Ти робиш.
4 Тайкома-бо не робить нічого ніхто, але сам прагне бути відомий. Коли Ти таке чиниш, то з'яви Себе світові».
5 Бо не вірували в Нього навіть брати Його!