Матвія 8 розділ

  Бажання Христа, сотникова віра та важкий шлях. Втихомирення бурі Христом та відмова від Христа – як прообраз на час Кінця.

Втихомирення бурі

-          Вилікування прокаженого:

¹ А коли Він зійшов із гори, услід за Ним ішов натовп великий.
² І ось підійшов прокажений, уклонився Йому та й сказав: «Коли, Господи, хочеш, – Ти можеш очистити мене!»
³ А Ісус простяг руку, і доторкнувся до нього, говорячи: «Хочу, – будь чистий!» І тієї хвилини очистився той від своєї прокази.
⁴ І говорить до нього Ісус: «Гляди, – не розповідай нікому. Але йди, покажися священикові, та дар принеси, якого Мойсей заповів, їм на свідоцтво».

  Цікавий підхід цього прокаженого – звернення «коли хочеш», – відповівши «Хочу», Ісус показав, що Він ХОЧЕ, щоб люди були ЧИСТІ – тобто, здоровими. І для нас – всіх людей, занечищених грішним станом та хворобами, це бажання Христа вселяє надію на очищення. Звісно, станеться це вже в Божому Царстві – на порозі якого, як показують Біблійні пророцтва, вже знаходиться світ людства.

  Ісус часто наказував вздоровленим нікому не розповідати про спосіб зцілення – мабуть, на сповнення пророцтва в Ісаї 42 розділ:

¹ Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть.
² Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу.

  Та, як показує Біблія, попри такі накази Христа, розголос про Його чуда ширились доволі швидко.

-          Сотникова віра:

⁵ А коли Він до Капернауму ввійшов, то до Нього наблизився сотник, та й благати зачав Його,
⁶ кажучи: «Господи, мій слуга лежить удома розслаблений, і тяжко страждає».
⁷ Він говорить йому: «Я прийду й уздоровлю його».
⁸ А сотник Йому відповів: «Недостойний я, Господи, щоб зайшов Ти під стріху мою... Та промов тільки слово, – і видужає мій слуга!
⁹ Бо й я – людина підвладна, і вояків під собою я маю; і одному кажу: піди – то йде він, а тому: прийди – і приходить, або рабові своєму: зроби те – і він зробить».
¹⁰ Почувши таке, Ісус здивувався, і промовив до тих, хто йшов услід за Ним: «Поправді кажу вам: навіть серед Ізраїля Я не знайшов був такої великої віри!
¹¹ Кажу ж вам, що багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і засядуть у Царстві Небеснім із Авраамом, Ісаком та Яковом.

  Хоч тут і не вказується, та зі слів Христа можна дійти висновку, що сотник не був юдеєм, – але віру мав неабияку. Мабуть, його скромність та турбота про свого слугу спонукала Христа не відмовити на його прохання, а сила віри підтвердила те, про що говорили давні пророки – Божим народом стануть люди з різних народів – на що Ісус Христос і звернув увагу слухачів. Ізраїльтяни ж через свою невірність втратять своє особливе становище та будуть відкинуті Богом:

¹² Сини ж Царства – повкидані будуть до темряви зовнішньої – буде там плач і скрегіт зубів!»...
¹³ І сказав Ісус сотникові: «Іди, і як повірив ти, нехай так тобі й станеться!» І тієї ж години одужав слуга його.

-          Зцілення стражденних:

¹⁴ Як прийшов же Ісус до Петрового дому, то побачив тещу його, що лежала в гарячці.
¹⁵ І Він доторкнувся руки її, – і гарячка покинула ту... – І встала вона, та й Йому прислуговувала!
¹⁶ А коли настав вечір, привели багатьох біснуватих до Нього, – і Він словом Своїм вигнав духів, а недужих усіх уздоровив,
¹⁷ щоб справдилося, що сказав був Ісая пророк, промовляючи: «Він узяв наші немочі, і недуги поніс».

  Ці слова записані в Ісаї 53 розділ:

⁴ Направду ж Він немочі наші узяв і наші болі поніс, а ми уважали Його за пораненого, ніби Бог Його вдарив поразами й мучив...

  Під час Свого перебування на землі Ісус Христос показав те, що відбуватиметься в Божому Царстві – всі хвороби будуть вилікувані, і їх причини усунуті.

¹⁸ А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік.

-          Важкий шлях:

¹⁹ І приступив один книжник та й до Нього сказав: «Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов!»
²⁰ Промовляє до нього Ісус: «Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, – Син же Людський не має де й голови прихилити»...

  Цьому книжнику Ісус, фактично, вказав на умову слідування за Ним – чи був той готовий на жертви? Це узгоджується з іншими словами Христа, записаними в Луки 14 розділ:

²⁶ «Коли хто приходить до Мене, і не зненавидить свого батька та матері, і дружини й дітей, і братів і сестер, а до того й своєї душі, – той не може буть учнем Моїм!
²⁷ І хто свого хреста не несе, і не йде вслід за Мною, – той не може бути учнем Моїм!
²⁸ Хто-бо з вас, коли башту поставити хоче, перше не сяде й видатків не вирахує, – чи має потрібне на виконання,
²⁹ щоб, коли покладе він основу, але докінчити не зможе, усі, хто побачить, не стали б сміятися з нього,
³⁰ говорячи: «Чоловік цей почав будувати, але докінчити не міг»...
³¹ Або який цар, ідучи на війну супроти царя іншого, перше не сяде порадитися, чи спроможен він із десятьма тисячами стріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?
³² Коли ж ні, то, як той ще далеко, шле посольство до нього та й просить про мир.
³³ Так ото й кожен із вас, який не зречеться усього, що має, не може бути учнем Моїм.

  Причиною труднощів всіх послідовників Христа є те, що цей світ належить дияволові – тому всі Божі слуги є чужими в цьому грішному світі – Івана 17 розділ:

¹⁴ Я їм дав Твоє слово, але світ їх зненавидів, бо вони не від світу, як і Я не від світу.
¹⁵ Не благаю, щоб Ти їх зо світу забрав, але щоб зберіг їх від злого.
¹⁶ Не від світу вони, як і Я не від світу.

  *Див. «Приходьки».

²¹ А інший із учнів промовив до Нього: «Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати».
²² А Ісус йому каже: «Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!»

  Звісно ж, мертві тут не звичайні мерці – адже всі нащадки Адама мертві – через гріховний стан, успадкований від згрішившого прабатька (див. «Мертві»). Дещо схоже Ісус Христос описав в притчі про блудного сина – Луки 15 розділ:

²⁴ бо цей син мій був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовся!» І почали веселитись вони.
---------------
³² Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий – і ожив, був пропав – і знайшовся!»

  Тож, грішна людина, навіть будучи живою – мертва…

-          Втихомирення бурі:

²³ І коли Він до човна вступив, за Ним увійшли Його учні.
²⁴ І ось буря велика зірвалась на морі, аж човен зачав заливатися хвилями. А Він спав...
²⁵ І кинулись учні, і збудили Його та й благали: «Рятуй, Господи, – гинемо!»
²⁶ А Він відповів їм: «Чого полохливі ви, маловірні?» Тоді встав, заказав бурі й морю, – і тиша велика настала...

  Ісус мав відповідне призначення і був під Божим захистом – тож так загинути не міг. Та й учні Христа були під Божим захистом. Можливо у цьому й була їхня маловірність – боятися не було чого, а вартувало покладатися на Бога.

  Втім, ця історія може мати важливе символічне значення – і ось чому: як ми знаємо, в Біблії море може символізувати народи. Тоді буря на морі – це різні суспільні потрясіння – наприклад, війни, – які, до того ж, можуть бути Божим покаранням – Об’явлення 7 розділ:

¹ А по цьому я бачив чотирьох Анголів, що стояли на чотирьох кутах землі та тримали чотири земні вітри, щоб вітер не віяв на землю, ані на море, ані на жодне дерево.
² І бачив я іншого Ангола, що від схід сонця виходив, і мав печатку Бога Живого. І він гучним голосом крикнув до чотирьох Анголів, що їм дано пошкодити землі та морю,
³ говорячи: «Не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах!»

  В час Кінця народи й справді будуть як розбурхане бурею море. І тоді віра та надія на Бога матимуть неабияке значення – щоб встояти. І саме Ісус Христос, згідно Божого наказу, врятує Своїх людей...

²⁷ А народ дивувався й казав: «Хто ж це такий, що вітри та море слухняні Йому?»

-          Звільнення біснуватих:

²⁸ І, як прибув Він на той бік, до землі Гадаринської, перестріли Його два біснуваті, що вийшли з могильних печер, дуже люті, так що ніхто не міг переходити тією дорогою.
²⁹ І ось, вони стали кричати, говорячи: «Що Тобі, Сину Божий, до нас? Прийшов Ти сюди передчасно нас мучити?»

  Отже, демони знали (і знають) що на них чекає.

³⁰ А оподаль від них пасся гурт великий свиней.
³¹ І просилися демони, кажучи: «Коли виженеш нас, то пошли нас у той гурт свиней».
³² А Він відповів їм: «Ідіть». І вийшли вони, і пішли в гурт свиней. І ось кинувся з кручі до моря ввесь гурт, – і потопився в воді.
³³ Пастухи ж повтікали; а коли прибули вони в місто, то про все розповіли, і про біснуватих.
³⁴ І ось, усе місто вийшло назустріч Ісусові. Як Його ж угледіли, то стали благати, щоб пішов Собі з їхнього краю!..

  Цікава реакція жителів того міста – усвідомлюючи неабияку силу Ісуса Христа, вони не захотіли налагодити з Ним стосунки та навчитися від Нього, а навпаки – захотіли бути від Нього подалі. Як не дивно, це доволі типова реакція багатьох людей: навіть бачачи докази існування Бога, не бажати будувати з Ним стосунки – тому що бути з Богом та навчатися від Нього вимагає зусиль, – а їм нічого не хочеться міняти, не хочеться брати на себе відповідальність. Адже, навчаючись від Бога, треба працювати над собою – тож без Бога, так би мовити, їм спокійніше. Вони не обов’язково злі, та це не означає, що добрі, – тому такі люди не отримають Божої підтримки – Об’явлення 3 розділ:

¹⁵ Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби-то холодний чи гарячий ти був!
¹⁶ А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст...
¹⁷ Бо ти кажеш: «Я багатий, і збагатів, і не потребую нічого». А не знаєш, що ти нужденний, і мізерний, і вбогий, і сліпий, і голий!

    Чимало людей нашого світу кажуть, що вони нічого поганого не роблять – та чи достатньо цього для Божого схвалення та життя в Його Царстві?..