Не протився

  А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу. (Матвія 5:39)

  Як ми вже згадували, ці слова Ісуса Христа, мабуть, одні з найважчих до виконання з усіх настанов Христа. З часу, коли були сказані ці слова пройшло вже близько 2000 років. Весь цей час провадились війни і багато тих, хто називає себе християнами, брали в цих війнах активну участь. Проте, багато-хто з християн намагались дотримуватись цих слів, – хто більш успішно, хто менш успішно. Але ця порада і надалі не втратила своєї актуальності.

  Чому слова Христа не втратили своєї актуальності? Для початку використаємо найпростіший аргумент. Одна з Десяти Заповідей звучить: «не вбий» – вона співзвучна з вказівкою Христа. Та євреї доволі активно провадили війни та вбивали людей – тому що був Божий наказ винищувати поганські народи. Втім, Ісус Христос розширив поняття «не вбий» – Він наказав не противитись злу і не мститись, та ніяким чином не відповідати злом на зло. Умов, коли можна порушити цю настанову, вказано не було. Якби християни, або ті, хто так себе називає, поважали цю настанову Христа, то подумайте, якою б була історія світу? Не було б ні хрестових походів, ні інквізиції, та, навіть, ні Першої, ні Другої Світових воєн. Та, це «якби»…. Але починати завжди варто з себе, як про це сказав Христос в Луки 6:31

І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.

  Доволі яскравим прикладом вірності Божим принципам є один рядовий солдат німецької армії часів Другої Світової війни на ім’я Йозеф Шульц. 19 липня 1941 року він, разом з іншими німецькими солдатами, отримав наказ розстріляти 19 жителів сербського села Ораховац за підозру в участі в партизанському опорі. Йозеф Шульц відмовився брати в цьому участь і, знаючи, що буває за відмову виконувати наказ, поклав свою рушницю та став поряд із засудженими до розстрілу. З ними його й розстріляли. Гадаєте його жертва була марною? Як гадаєте, хто вчинив краще – він, чи будь-який інший німецький солдат, котрий вбивав тисячі людей (та хоча б і одного)? Зараз, в наш час, майже всі солдати гітлерівської армії мертві, – хто зі всіх них більш оправданий в Божих очах? Про це влучно сказав Ісус Христос в Луки 9 розділ:

²⁴ Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.

  Варто відзначити, що вказівка Христа про «непротивлення злу» доволі важка до виконання. Адже, якщо нападають на твою країну, чи, що гірше, на твою родину – то втриматись від захисту доволі важко. Ми всі знаємо з історії, як перших християн масово і цілими родинами (з дітьми, жінками та старими) зганяли на арени та під радісні крики натовпу піддавали жорстоким нападам хижих звірів чи вбивали іншими методами. Це справді дуже жорстоко. Навіть стільки років по цих подіях це викликає обурення та певне почуття ненависті до тодішніх убивць. Втім, пояснити поведінку цих убивць, а також натовпу, що радів з цих убивств, можна звичайним невіглаством. Та от поведінку перших християн зрозуміти важче. Дехто назве це звичайним боягузтвом – як перелякані вівці, яких ведуть на заріз, що їм не хватало мужності. Це лише на перший погляд. Насправді ж, щоб не противитись злу та не піддатись спокусі мститись потрібна неабияка витримка та мужність. Значно легше йти за думкою натовпу – бути, як усі. А бути не таким як всі – це героїзм. Причиною такої мужності цих християн була віра. Не просто – «бо я так вірю!» Ні. Це тому що – «бо я це знаю та розумію!» Їхня віра була знанням, глибоким усвідомленням справжньої суті самого життя.

  Давайте й ми спробуємо щось осягнути. Почнемо з простішого – слів апостола Павла, які ми згадували в попередній статті (Римлян 12:20):

Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову.

  Зло породжує зло, а добро, відповідно, породжує добро. Тож ваш ворог, поступово може стати вашим другом, або хоча б, перестане відноситись до вас з такою ворожістю.

  Тепер трішки ускладнимо. Знову ж таки – зло породжує зло, а помста – помсту. Цікаво про це сказав Магатма Ґанді «Принцип «око за око» зробить сліпим цілий світ». Дякувати Богові, не всі люди піддавались бажанню помсти, бо й справді сталося б, як казав Ґанді – людство б зникло. Павло в Римлян 12:19 сказав наступне:

Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь».

  З часом Бог поставить все на свої місця. Зло повернеться злочинцю. Божі принципи діють і помста дійсно «належить Богові». Як сказав апостол Павло: що людина посіє, те й пожне.  Тож, як бачимо, відповідати злом на зло, цебто мститися, не варто.

  Наступний аргумент. Не варто думати, що людське життя – це все що є. Всю історію людство супроводжує як народження, так і смерть – це невід’ємна частина життя. Згаданий нами Магатма Ґанді сказав: «народження та смерть – не два різних стани, а різні аспекти одного стану». Звісно, він був індусом і вірив у безсмертя душі. Але в це вірять і безліч інших релігій. До чого ми ведемо? Спосіб нашого життя, наші цінності, можуть визначити, як ми помремо. Деякі хоробрі воїни використовували девіз: «двічі не вмирати». Насправді, в цих словах криється доволі глибокий зміст. Солдати, які керувались цим девізом, вважили, що гідна смерть зі зброєю в руках краща ніж ганебне життя зрадника та боягуза. Це – погляд гідної людини та вартий поваги. Проте, вони не брали до уваги того, що буде після смерті. Апостол Павло в 1 Коринтян 15 розділі сказав наступне:

³² Коли я зо звірами боровся в Ефесі, яка мені по-людському користь, коли мертві не воскресають? «Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!»...

  Слова Павла пояснюють, чому перші християни віддавали перевагу померти без спротиву на арені, аніж гідно померти зі зброєю в руках, захищаючи себе та своїх рідних. Вони добре розуміли девіз «двічі не вмирати», – проте вони знали, що буде потім. Вірність Богові була для них важливіша за короткочасне людське життя.

  На сам кінець приведемо, мабуть, найсуттєвіший аргумент. Уявіть собі, що ви спостерігаєте за певною військовою грою. Ви знаєте її результат, знаєте, що будуть загиблі, знаєте, хто переможе і як. Чи ви б хотіли взяти участь в цій грі безпосередньо, як один з її учасників? При тому, що взяти участь потрібно своїм реальним життям. Мабуть ні. Як це не дивно, але така гра ведеться вже здавна і все людство бере в ній активну участь. І результат цієї гри вже давно відомий. І не лише всієї гри загалом, але й кожної її частини. В попередній статті ми згадували великого полководця Александра Македонського. Чи знаєте ви, що результат його завоювань і що буде з його імперією по ньому були відомі завчасно? Відкриваємо Біблію (цього разу, для кращого розуміння, в перекладі Хоменка) – книга Даниїла (який жив задовго до цього полководця) – 8 розділ:

3 Підвів я очі й дивлюся, аж ось стоїть один баран над рікою; в нього два роги, високі роги, але один вищий від другого, і вищий виріс навпісля.

4 І бачив я, як той баран бив рогами на захід і на північ і на південь, і ніякий звір не міг устоятися проти нього, й ніхто не міг визволитися з його лабет; він робив, що хотів, і став великим.

5 Отже, коли я уважно придивлявся, аж ось від заходу козел надходить зверху по всій землі, не доторкаючися землі, і в того козла видко було ріг між очима.

6 Він підійшов до барана, який мав два роги й якого я бачив, як він стояв над рікою, - і кинувся на нього шаленою силою.

7 Я бачив, як він, наблизившись до барана, розлютився на нього й вдарив його, і зламав у нього обидва роги, і не мав баран сили встоятися проти нього; повалив він його на землю й розтоптав його, і не було нікого, хто б міг визволити барана з його лабет.

8 Козел став дуже великим, і коли він став сильним, зламався великий ріг, а замість нього виросли чотири інші, звернені за чотирма вітрами неба.

9 Від одного з них виріс другий, маленький ріг, що став незмірно великим, на південь, на схід і на славний край.

  Далі ангел розтлумачує Даниїлу видіння:

¹⁹ і мовив: Ось я показую тобі, що буде наприкінці гніву, бо видіння стосується до часу, призначеного для кінця.

²⁰ Баран, що ти бачив, з двома рогами, це царі мідянський та перський.

²¹ А козел кудлатий - це цар грецький, великий же ріг, що межи очима в нього, це цар перший.

²² А що він зламався й що замість нього виросли чотири інші, - це означає, що четверо царств повстане з його народу, але вони не матимуть такої сили, яку він мав.

²³ А наприкінці їхнього царства, коли грішники довершать міру, настане цар зухвалий, хитрий.

*цю книгу ми детально розглядали на сторінках нашого сайту.

  Якщо вам знайома історія стародавнього світу, то ви знаєте, що Александр Македонський переміг імперію Мідян та Персів, а його власна імперія була поділена між його чотирма полководцями після його передчасної смерті. Якби ви жили в ті часи і знали результат цих війн, то на чиїй стороні ви б були? Чи хотіли б ви ризикувати своїм життям (ні, не цим життям, а тим, що може бути після цього життя), беручи активну участь у тих подіях? Чи хотіли би брати участь в цих подіях взагалі?.. Звісно, не брати участь в подіях неможливо. Та вибрати правильну тактику поведінки та мінімізувати свою участь в них можливо.

  Отже, боротись зі злом можливо лише одним способом – добром. А добро – це добро, воно не буде противитись злу злом. Тож не противтесь злу, а дійте у згоді зі словами Павла в Римлян 12 розділ:

²¹ Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!

  Але ми так ще й не дали конкретної відповіді на поставлене в кінці минулої статті запитання: чи можна захищати себе та свою родину? Подальшу відповідь варто розглядати у світлі всієї вищесказаної інформації. Отож, по черзі:

  Про свою родину, однозначно, кожен повинен дбати – апостол Павло так і сказав у 1 Тимофія 5 розділ:

⁸ Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного.

  А дбати про своїх рідних означає, також, дбати про їхню безпеку та захист. Як ми вже згадували на початку, у випадку прямого нападу на вас та вашу родину, ви не повинні нікого вбивати – такої умови Ісус Христос не залишив. Але захищатись іншими доступними методами, звісно, можете – навіть, ризикуючи власним життям, як про це сказав Ісус Христос в Івана 15 розділ:

13 Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх.

  Взагалі, в питанні захисту себе та своєї родини варто проявляти мудрість. І найкраще це зробити у згоді зі словами Ісуса Христа в Матвія 10 розділ:

¹⁶ Оце посилаю Я вас, як овець між вовки. Будьте ж мудрі, як змії, і невинні, як голубки.

  Хоча мудрість, звісно, тут доречна, та все передбачити важко. Тому, найкращий її прояв був би в дотриманні поради Давида в 55 Псалмі:

²³ Свого тягара поклади ти на Господа, – і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!

  Надійтесь на Бога – Він проведе.