Матвія 14 розділ
Смерть Івана Христителя. Дивовижне нагодування понад п’ять тисяч людей. Ісус йде по воді.
Йти по воді
- Ув’язнення та смерть Івана Христителя:
1 Того часу прочув Ірод чотиривласник чутки про Ісуса,
2 і сказав своїм слугам: «Це Іван Христитель, – він із мертвих воскрес, і тому чуда творяться ним»...
3 Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4 Бо до нього Іван говорив: «Не годиться тобі її мати!»
5 І хотів Ірод смерть заподіяти йому, та боявся народу, бо того за пророка вважали.
6 А як був день народження Ірода, танцювала посеред гостей дочка Іродіядина, та й Іродові догодила.
7 Тому під присягою він обіцявся їй дати, чого тільки попросить вона.
8 А вона, за намовою матері своєї: «Дай мені, – проказала, – отут на полумиску голову Івана Христителя!..»
9 І цар засмутився, але через клятву та тих, хто сидів при столі з ним, звелів дати.
10 І послав стяти Івана в в'язниці.
11 І принесли на полумискові його голову, та й дали дівчині, а та віднесла її своїй матері...
12 А учні його прибули, взяли тіло, і поховали його, та прийшли й сповістили Ісуса.
Що ж, за багато років нічого не змінилося – юдейські царі не шанували Божих пророків.
- Дивовижне нагодування п’яти тисяч народу:
13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.
14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, – і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.
15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: «Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, – хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі».
16 А Ісус їм сказав: «Не потрібно відходити їм, – нагодуйте їх ви!»
17 Вони ж кажуть Йому: «Не маємо чим тут, – тільки п'ятеро хліба й дві риби».
18 А Він відказав: «Принесіть Мені їх сюди».
19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.
20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...
21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.
Якщо мова лише про чоловіків, то загалом народу, мабуть, було не менше 7-8 тисяч!
Ця історія може мати певне пророче значення – Ісус з народом в пустельній місцевості (див. «Пустеля») через Своїх учнів годує людей, які туляться до Нього. Чи ж не буде такого в час Кінця?.. Тим паче, що навіть їжі залишилося саме дванадцять кошів – число людської повноти для Бога (див. «Числа та народи»).
Отож, як бачимо, Ісус збільшував кількість наявного мізеру їжі та давав Своїм учням, а вони – народу. Така ж ситуація буде з духовною поживою в час Кінця – коли Ісус через Своїх братів (див. Брати Христові») даватиме побожним людям надійне керівництво. Саме про це говориться в Ісаї 65 розділ:
13 Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете...
Під час драматичних подій Господнього Дня людству дуже бракуватиме надійного керівництва, але в Божого народу з цим все буде гаразд – про що й говориться в Луки 6 розділ:
21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
Цього ж стосуються слова в Об’явлення 7 розділ:
15 Тому-то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А «Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними».
16 «Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка».
17 Бо Агнець, що серед престолу, «буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!»
Забезпечення потреб Божого народу так і відбуватиметься – спочатку духовні потреби, а потім фізичні.
- Ісус йде по воді:
22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.
23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.
24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.
25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.
26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: «Мара!» І від страху вони закричали...
27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: «Заспокойтесь, – це Я, не лякайтесь!»
28 Петро ж відповів і сказав: «Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді».
29 А Він відказав йому: «Іди». І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.
30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: «Рятуй мене, Господи!»...
31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: «Маловірний, чого усумнився?»
32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.
33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: «Ти справді Син Божий!»
Як і втихомирення бурі на морі, описане у 8 розділі Євангеліє від Матвія, ця історія, схоже, також може мати пророче значення. Як ми знаємо, в Біблії море часто символізує народи – і в час Кінця море-народи справді буде розбурхане. І в цьому розбурханому морі знаходитимуться учні Ісуса Христа. І коли вони побачать знак Сина Людського – Ісуса Христа (Матвія 24:30), то й вони, цілком ймовірно, також налякаються – як і решта людства. Та Ісус Христос врятує їх із цієї бурі. Ще зауважимо: ця подія сталася під ранок – близько 4 години ранку. А отже, можна сказати, в найтемнішу пору ночі – найтемніший час людської історії – в час Господнього Дня. Додамо – випадок з апостолом Петром, який йде по воді, можливо, також матиме певний прообраз. Наприклад, вагому зневіру в самому кінці – коли звірина майже переможе Божий народ – Об’явлення 11 розділ:
3 І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.
----------------------
7 А коли вони скінчать свідоцтво своє, то звірина, що з безодні виходить, із ними війну поведе, – і вона їх переможе та їх повбиває.
Та хвилюватися не варто – Ісус Христос врятує Своїх вірних.
- Віра людей в силу Ісуса Христа зростає:
34 Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську.
35 А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих.
36 І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, – уздоровлений був.
Як бачимо, на іншому березі моря – після втихомирення бурі, – люди масово потягнулися до Ісуса Христа. І тут, знову ж таки, проглядається відповідність Біблійним пророцтвам – адже після появи знака Сина Людського Бог почне активно збирати Своїх людей – даруючи їм зцілення, – спочатку духовне, а потім і фізичне.