Матвія 21 розділ
Цар на молодому ослі, очищення храму, неплідне дерево, гора та море, злочинні винарі і наріжний Камінь.
Цар на молодому ослі
- Цар на молодому ослі:
1 А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,
2 до них, кажучи: «Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх.
3 А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, – і він зараз пошле їх».
4 А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
5 «Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, – на осля, під'яремної сина».
Ці слова записані в Захарія 9 розділ:
9 Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці.
Ісус добре знав Писання – тож сприяв тому, щоб пророцтва збувалися.
6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
7 Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, – і Він сів на них.
8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.
9 А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: «Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!»
Народ радісно вітав Ісуса Христа після того, як Він воскресив Лазаря – як про це говориться в Івана 12 розділ:
17 Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих.
18 Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо.
Отже, хвороба та смерть Лазаря не були випадковістю – Ісуса мали вітати на сповнення пророцтва Захарія…
10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: «Хто це такий?»
11 А народ говорив: «Це Пророк, – Ісус із Назарету Галілейського!»
Цікаво, що попри те, що на підступах до міста люди радо вітали Ісуса Христа, в самому Єрусалимі значна частина містян не знали про Нього.
Ця, пророкована пророком Захарією, історія може мати й своє пророче значення – в Останні Дні Ісус Христос також з’явиться зі славою – Матвія 24 розділ:
29 І зараз, по скорботі тих днів, «сонце затьмиться, і місяць не дасть свого світла», і зорі попадають з неба, і сили небесні порушаться.
30 І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
31 І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних – «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».
Попри те, що Ісуса побачать багато людей – адже заголосять всі земні племена, – та не так багато Його привітають – будуть раді Його приходу. І після цього Ісус Христос очистить поклоніння Богові – як на це може вказувати наступна подія:
- Очищення храму:
12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони – продавцям голубів.
13 І сказав їм: «Написано: «Дім Мій – буде домом молитви», а ви робите з нього «печеру розбійників».
14 І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, – і Він їх уздоровив.
Хоча значна частина юдеїв вже давно покинули чисте поклоніння Богові, та Ісуса все одно обурювали ганебні дії старших народу.
Якщо вже ми припускаємо, що ця подія певний прообраз, то вона нагадує пророцтво з Малахії 3 розділ:
1 Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!
2 І хто витерпить день Його прибуття, і хто встоїть, коли Він з'явиться? Бо Він, як огонь той у золотаря, і як у пральників луг.
Щодо 14 вірша – це також може бути прообразом – після того, як Ісус очистить поклоніння, саме «сліпих та кривих» (духовно) Він почне збирати та вздоровлювати. Це узгоджується з притчею Ісуса Христа про покликаних на вечерю, записаної в Луки 14 розділі:
16 Він же промовив до нього: «Один чоловік спорядив був велику вечерю, і запросив багатьох.
17 І послав він свого раба часу вечері сказати запрошеним: «Ідіть, бо вже все наготовано».
18 І зараз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: «Поле купив я, і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, – вибач мені!»
19 А другий сказав: «Я купив собі п'ять пар волів, – і йду спробувати їх. Прошу тебе, – вибач мені!»
20 І знов інший сказав: «Одружився ось я, і через те я не можу прибути».
21 І вернувся той раб і панові своєму про все розповів. Розгнівавсь господар тоді, та й сказав до свого раба: «Піди швидко на вулиці та на завулки міські, і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих».
В наш час покликаними є духівництво загальновизнаного християнства – та вони не чекають на прихід Христа, – тож на приготовану гостину прийти не захочуть. Тому Бог покличе простих людей – які для духівництва є духовно сліпими та кривими. І чимало з таких людей, будучи немовлятами в служінні Богові, славитимуть Творця:
- Хвала з уст немовлят:
15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: «Осанна Сину Давидовому», обурилися,
16 та й сказали Йому: «Чи ти чуєш, що кажуть вони?» А Ісус відказав їм: «Так. Чи ж ви не читали ніколи: «Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?»
Ці слова записані у 8 Псалмі:
3 З уст дітей й немовлят учинив Ти хвалу ради Своїх ворогів, щоб знищити противника й месника.
Так і в наш час, прихід Ісуса Христа прославлятимуть духовні діти – новачки у вірі, люди прості та щирі. І це дивуватиме та дратуватиме духівництво загальновизнаних церков – які належного плоду не приносять:
- Неплідне фігове дерево:
17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, – і там ніч перебув.
18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
19 І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: «Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки!» І фіґове дерево зараз усохло. –
Як можна зрозуміти з загального контексту розглядуваних розділів Євангеліє від Матвія, ця подія сталась перед Пасхою – а це рання весна, коли плодів ще немає – Марка 11 розділ:
13 І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, – не пора-бо на фіґи була.
Тож і ця подія є прообразом. В часи Христа це фіґове дерево символізувало ізраїльський народ – який плоду не приносив. А в наш час це дерево символізує загальновизнане християнство – яке також безплідне.
- Віра та гора:
20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: «Як швидко всохло це фіґове дерево!»...
21 Ісус же промовив у відповідь їм: «Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: «Порушся та кинься до моря», то й станеться те!
22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, – то одержите».
Справжня Віра ґрунтується на знанні – знанні Божої Істини та розумінні Божого наміру (див. «Віра»). Тож, якщо вам відомий Божий намір і ви просите у злагоді з ним – ви отримаєте.
Мати силу скинути цілу гору до моря – це неабияка могутність, – звісно ж, з Божою підтримкою. Та ці слова Ісуса Христа не випадкові – як ми знаємо, гора в Біблії символізує певну суспільну організацію чи систему, а море символізує народи. А тепер зачитаємо вірші з Єремії 51 розділ:
24 І Я відплачу Вавилонові і всім мешканцям халдеїв усе їхнє зло, що зробили в Сіоні на ваших очах, промовляє Господь!
25 Оце Я на тебе, о горо ти згубна, – говорить Господь, – що всю землю ти губиш! І руку Свою простягну над тобою, і зо скель тебе скину, і зроблю горою горючою!
Про певну горючу гору, вкинену до моря, згадується в Об’явлення 8 розділ:
8 І засурмив другий Ангол, – і немов би велика гора, розпалена огнем, була вкинена в море. І третина моря зробилася кров'ю,
Зауважимо – в своєму пророцтві Єремія горою назвав Вавилон. І книга Об’явлення говорить про певний Вавилон, який буде вкинуто до море – Об’явлення 18 розділ:
21 І один сильний Ангол узяв великого каменя, як жорно, і кинув до моря, говорячи: «З таким розгоном буде кинений Вавилон, місто велике, – і вже він не знайдеться!
Справа в тому, що стародавній Вавилон в пророцтві Єремії символізує те ж саме, що й Вавилон, місто велике в книзі Об’явлення – цивілізацію сучасного грішного людства, де домінуючу роль відіграє так званий Захід (див. «Вавилон»). І в Останні Дні – наші дні, – Небесний Бог знищить цивілізацію грішного людства – втопивши її в морі розбурханого людства. І цілком можливо, що станеться це внаслідок звернення до Бога побитих за Боже Слово, записаного в Об’явлення 6 розділ:
9 І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під жертівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.
10 І кликнули вони гучним голосом, кажучи: «Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?»
Втім, мабуть не лише через це звернення Бог знищить Вавилон Великий – буде чимало й живих вірних Богові, – яких турбуватиме зло та несправедливість сучасного світу.
Саме про це і є пророцтво в Захарія 4 розділ:
7 Хто ти, горо велика? Перед Зоровавелем ти станеш рівниною. І він винесе наріжного каменя при криках: Милість, милість йому!»
Для того, щоб зібрався та розвивався Божий народ, потрібно усунути перешкоду – гору грішного людства, – що й буде зроблено.
- Влада Ісуса Христа:
23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: «Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?»
24 Ісус же промовив у відповідь їм: «Запитаю й Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.
25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?» Вони ж міркували собі й говорили: «Коли скажемо: «Із неба», відкаже Він нам: «Чого ж ви йому не повірили?»
26 А як скажемо: «Від людей», – боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка».
27 І сказали Ісусові в відповідь: «Ми не знаємо». Відказав їм і Він: «То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.
Діла Ісуса Христа були яскравим свідченням походження Його Сили та Влади, – і первосвященики та старші народу бачили це, але не бажали визнавати. Тож їхнє питання не варте було відповіді…
- Притча про двох синів:
28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: «Піди-но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!»
29 А той відповів і сказав: «Готовий, панотче», – і не пішов.
30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: «Я не хочу». А потім покаявся, і пішов.
31 Котрий же з двох учинив волю батькову? Вони кажуть: «Останній». Ісус промовляє до них: «Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.
32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.
Ізраїльтяни неодноразово давали Богові обітницю чинити Його волю – та не чинили… Така ж ситуація і з невірним християнством.
- Притча про виноградник і злочинних винарів:
33 Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, – і віддав його винарям, та й пішов.
34 Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.
35 Винарі ж рабів його похапали, – і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.
36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, – та й їм учинили те саме.
37 Нарешті послав до них сина свого і сказав: «Посоромляться сина мого».
38 Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: «Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, – і заберемо його спадщину!»
39 І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
40 Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?»
41 Вони кажуть Йому: «Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно».
Ця притча мала сповнення в часи Ісуса Христа – коли старші юдейського народу вбили Сина справжнього Власника виноградника-Ізраїля – Всевишнього Бога. Та ця притча також матиме сповнення і в наш час, – бо й сучасні винарі – духівництво так званого християнства, – не бажають віддавати плоди Власнику виноградника – своїми вчинками вони знову вбивають Ісуса Христа – Євреїв 6 розділ:
4 Не можна-бо тих, що раз просвітились були, і скуштували небесного дару, і стали причасниками Духа Святого,
5 і скуштували доброго Божого Слова та сили майбутнього віку,
6 та й відпали, знов відновляти покаянням, коли вдруге вони розпинають у собі Сина Божого та зневажають.
Як і стародавні ізраїльтяни, духівництво сучасного невірного християнства відкидає Ісуса Христа:
- Камінь наріжний:
42 Ісус промовляє до них: «Чи ви не читали ніколи в Писанні: «Камінь, що його будівничі відкинули, – той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!»
Ці слова записані в 117(118) Псалмі:
22 Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем, –
23 від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!
Невірне духівництво справді дивуватиметься, що немає Божої підтримки.
43 Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.
44 І хто впаде на цей камінь – розіб'ється, а на кого він сам упаде, – то розчавить його.
45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.
46 І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.
Юдейські провідники – символічні будівничі Божого народу, відкинули Ісуса Христа. Та Він – Основа Божого народу, на Якій буде збудовано Боже Царство.
Хоча й може здатися, що ця притча стосується юдеїв першого століття, та й у наш час ця притча може мати своє сповнення, описане, як не дивно, в Даниїла 2 розділ:
44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
45 Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!»
Від гори сучасного невірного християнства відірветься певний камінь – який буде мовби відкинений будівничими невірного християнства, – але Він стане основою нового Божого народу і розростеться до розмірів гори – Божого Царства.
Цей Камінь настільки потужний, що ніхто не може заподіяти йому шкоди, але проти кого подіє цей Камінь – буде зруйновний. Саме тому в книзі Ісаї цей Камінь ще названо Каменем спотикання – Ісаї 8 розділ:
13 Господа Саваота – Його свято шануйте, і Його вам боятись, Його вам лякатись!
14 І буде Він за святиню, і за камінь спотикання, і за скелю спокуси для двох домів Ізраїля, за сітку й за пастку для мешканця Єрусалиму.
15 І спіткнуться об них багатохто, і попадають, і будуть поламані, і заплутаються, і будуть схоплені.
*більше про цей Камінь див. «Камінь спотикання».