Івана 5 розділ
Зцілення в суботу. Свідчення про Христа.
Ісусове свідчення
- Зцілення біля Віфесди:
1 Після того юдейське Свято було, і до Єрусалиму Ісус відійшов.
2 А в Єрусалимі, біля брами Овечої, є купальня, Віфесда по-єврейському зветься, що мала п'ять ґанків.
3 У них лежало багато слабих, сліпих, кривих, сухих, що чекали, щоб воду порушено.
4 Бо Ангол Господній часами спускавсь до купальні, і порушував воду, і хто перший улазив, як воду порушено, той здоровим ставав, хоч би яку мав хворобу.
5 А був там один чоловік, що тридцять і вісім років був недужим.
6 Як Ісус його вгледів, що лежить, та, відаючи, що багато він часу слабує, говорить до нього: «Хочеш бути здоровим?»
7 Відповів Йому хворий: «Пане, я не маю людини, щоб вона, як порушено воду, до купальні всадила мене. А коли я приходжу, то передо мною вже інший улазить».
8 Говорить до нього Ісус: «Уставай, візьми ложе своє – та й ходи!»
На відміну від випадку зцілення сина царедворця, описаного в попередньому розділі, тут не говориться про віру хворого – адже він навіть не знав, Хто такий Ісус – тож і віри не міг мати. Та Христос зцілив його за Своїм бажанням. Тому, якщо в попередньому випадку для зцілення була необхідна віра, а правильніше буде сказати, визнання Сили та Влади Христа зціляти, то тут ПОКАЗАНА ця Сила та Влада. Адже, наприклад, для того, щоб мертвий воскрес, від нього неможливо очікувати віри, а Силу та Владу Христос має…
9 І зараз одужав оцей чоловік, і взяв ложе своє – та й ходив. Того ж дня субота була,
10 тому-то сказали юдеї вздоровленому: «Є субота, і не годиться тобі брати ложа свого».
Юдеї тих часів ставили надмірні правила щодо суботи, вважаючи, що просто переносити своє ложе – це вже виконання роботи, а отже, порушення суботи. Та вони не розуміли значення суботи.
11 А він відповів їм: «Хто мене вздоровив, Той до мене сказав: Візьми ложе своє – та й ходи».
12 А вони запитали його: «Хто Той Чоловік, що до тебе сказав: Візьми ложе своє – та й ходи?»
13 Та не знав уздоровлений, Хто то Він, бо Ісус ухиливсь від народу, що був на тім місці.
14 Після того Ісус стрів у храмі його, та й промовив до нього: «Ось видужав ти. Не гріши ж уже більше, щоб не сталось тобі чого гіршого!»
Отже, Ісус Христос пов’язав хворобу з гріхами. Звісно, в сучасному світі таких взаємозв’язків не дуже спостерігається, але в Божому Царстві це буде присутнє – Ісаї 65 розділ:
20 З цього часу не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторокий помре як юнак, а грішник і в віці ста літ буде проклятий!
Вочевидь, в Божому Царстві взаємозв’язок між гріхом та тривалістю життя буде присутній – і цілком можливо, що процес вмирання грішника починатиметься з хвороби (див. «Боже Царство»).
15 Чоловік же пішов і юдеям звістив, що Той, Хто вздоровив його, то Ісус.
- Переслідування Христа:
16 І тому зачали юдеї переслідувати Ісуса, що таке Він чинив у суботу.
17 А Ісус відповів їм: «Отець Мій працює аж досі, – працюю і Я».
Цей вірш може здивувати – адже в Буття 2 розділ сказано, що Бог, закінчивши створення землі та життя на ній, відпочив – Буття 2 розділ:
1 І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
2 І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив.
3 І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив.
Втім, як ми визначили в розгляді цих віршів (див. «Буття 1 розділ» – частина «Сьомий день»), тут Бог описав весь процес творення – від початку і до щасливого завершення – де люди житимуть мирно та щасливо. Проте, опис Сьомого Дня для нас є анонсом – Бог так ще зробить в майбутньому, а поки все ще триває Шостий День Творення.
Тому Христос й сказав, що Його Отець ще працює. Ісус чудово знав призначення святкування суботи – дня, який символізує Сьомий День, день Божого Відпочинку (див. «Субота»). І в такий день абсолютно не гріх звільнити від хвороби знедолену людину – скоріш навпаки...
18 І тому-то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним.
- Отець та Син:
19 Відповів же Ісус і сказав їм: «Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить.
20 Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
Ісус неодноразово наголошував на єдності Його та Отця – Івана 14 розділ:
9 Промовляє до нього Ісус: «Стільки часу Я з вами, ти ж не знаєш, Пилипе, Мене? Хто бачив Мене, той бачив Отця, то як же ти кажеш: «Покажи нам Отця»?
10 Чи не віруєш ти, що Я – в Отці, а Отець – у Мені? Слова, що Я вам говорю, говорю не від Себе, а Отець, що в Мені перебуває, Той чинить діла ті.
21 Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.
Воскресіння, про яке говорить Ісус, може бути двох типів – духовне та фізичне, – як і смерть (див. «Мертві»).
22 Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові,
23 щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, – не шанує Отця, що послав Його.
24 Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, – життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя.
Тут Ісус Христос описав духовне воскресіння – бо ставши на сторону Бога та Христа, людина почала процес оживлення – про що й наступні слова:
- Воскресіння:
25 Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть.
Почути та ожити означає зрозуміти та прийняти Звістку Христа, і стати на шлях до Бога. Лише зрозумівши суть Вчення Христа людина може стати на шлях життя – так вона оживе, навіть якщо після цього й помре у цьому світі сатани – Івана 11 розділ:
25 Промовив до неї Ісус: «Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, – хоч і вмре, буде жити.
26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, – повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?»
Така людина воскресне в Божому Царстві (див. «Боже Царство»).
26 Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі.
27 І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він – Людський Син.
Бог судить справедливо. Тому, давши силу чинити суд Ісусові Христу – який був у людському тілі на грішній землі, Бог подбав про справедливість Суду – Євреїв 2 розділ:
17 Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.
18 Бо в чому був Сам постраждав, випробовуваний, у тому Він може й випробовуваним помогти.
Ціллю справедливого суду Христа є НЕ засудити, а розсудити та допомогти.
28 Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, – Його голос почують,
29 і повиходять ті, що чинили добро, на воскресення життя, а котрі зло чинили, на воскресення Суду.
Як бачимо, спочатку будуть суджені ті, хто чинили добро – ті, хто може виявитися вартим життя – ця частина суду відбуватиметься в Тисячолітньому Божому Царстві. Щоправда, все ж серед них будуть і такі, що не забажають змінюватися – Ісаї 26 розділ:
10 Хоч буде безбожний помилуваний, то проте справедливости він не навчиться: у краю правоти він чинитиме лихо, а величности Господа він не побачить!
Тож жити в Тисячолітньому Божому Царстві такі люди будуть не довго – Ісаї 65 розділ:
20 З цього часу не буде вже юного днями й старого, який своїх днів не поповнить, бо сторокий помре як юнак, а грішник і в віці ста літ буде проклятий!
По смерті вони чекатимуть на остаточний суд в кінці Тисячолітнього Божого Царства – Об’явлення 20 розділ:
11 І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося.
12 І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, – то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.
13 І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, – і суджено їх згідно з їхніми вчинками.
14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, – озеро огняне.
15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...
Результатом цього суду для невиправних грішників буде остаточне знищення – що і символізує озеро огняне…
30 Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, – не шукаю-бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.
- Свідчення про Христа:
31 Коли свідчу про Себе Я Сам, то свідоцтво Моє неправдиве.
32 Є Інший, Хто свідчить про Мене, і Я знаю, що правдиве свідоцтво, яким свідчить про Мене.
33 Ви послали були до Івана, і він свідчив про правду.
34 Та Я не від людини свідоцтва приймаю, але це говорю, щоб були ви спасені.
35 Він світильником був, що горів і світив, та ви тільки хвилю хотіли потішитись світлом його.
Іван Христитель, якого значна частина юдеїв визнавали великим пророком, свідчив про Ісуса Христа. Та все ж народ до його свідчення віднісся легковажно…
36 Але Я маю свідчення більше за Іванове, бо ті справи, що Отець Мені дав, щоб Я виконав їх, ті справи, що Я їх чиню, самі свідчать про Мене, що Отець Мене послав!
В порівнянні з Божими пророками давнини, не кажучи вже про звичайних людей, діла Ісуса Христа були беззаперечним свідченням того, що Він мав владу, дану Богом – Івана 3 розділ:
2 Він до Нього прийшов уночі, та й промовив Йому: «Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, – бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде».
37 Та й Отець, що послав Мене, Сам засвідчив про Мене; але ви ані голосу Його не чули ніколи, ані виду Його не бачили.
Вочевидь, тут Ісус згадує випадок під час Свого хрищення – Матвія 3 розділ:
16 І охристившись Ісус, зараз вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.
17 І ось голос почувся із неба: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав!»
Та в духовному розумінні юдеї Бога справді не чули та не бачили – Римлян 1 розділ:
20 Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.
22 Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,
Саме тому Ісус сказав наступні слова:
- Засудження юдеїв:
38 Навіть слова Його ви не маєте, щоб у вас перебувало, бо не вірите в Того, Кого Він послав.
Мати Боже Слово в собі – це мати необхідний склад розуму для сприйняття Божого Слова – Знання від Бога. Маючи Святе Писання – яке давало їм відчуття особливості, обранності, юдеї не були сприйнятливими до Знання від Бога.
39 Дослідіть-но Писання, бо ви думаєте, що в них маєте вічне життя, – вони ж свідчать про Мене!
40 Та до Мене прийти ви не хочете, щоб мати життя.
41 Від людей не приймаю Я слави,
42 але вас Я пізнав, що любови до Бога в собі ви не маєте.
Ісус засвідчив поверхневу побожність обраного Божого народу – вони виявилися частиною світу сатани:
43 Я прийшов у Ймення Свого Отця, та Мене не приймаєте ви. Коли ж прийде інший у ймення своє, того приймете ви.
44 Як ви можете вірувати, коли славу один від одного приймаєте, а слави тієї, що від Бога Єдиного, не прагнете ви?
45 Не думайте, що Я перед Отцем буду вас винуватити, – є, хто вас винуватити буде, – Мойсей, що на нього надієтесь ви!
46 Коли б ви Мойсеєві вірили, то й Мені б ви повірили, бо про Мене писав він.
47 Якщо писанням його ви не вірите, то як віри поймете словам Моїм?»
Мойсей свідчив про прихід Христа – Повторення Закону 18 розділ:
15 Пророка з-посеред тебе, з братів твоїх, Такого, як я, поставить тобі Господь, Бог твій, – Його будете слухати,
16 згідно з усім, чого жадав ти від Господа, Бога свого, на Хориві в дні зборів, говорячи: «Щоб більше не чути мені голосу Господа, Бога свого, а цього великого огню вже не побачити й не померти».
17 І сказав до мене Господь: «Добре сказали вони.
18 Поставлю Пророка для них з-поміж їхніх братів, Такого, як ти, і дам Я слова Свої в уста Його, і Він їм говоритиме все, що Я накажу.
19 І станеться, кожен, хто не слухатиме слів Моїх, що Той Пророк говоритиме Моїм Ім'ям, – Я покараю того.
Що ж – за Божим Словом, сказаним та записаним Мойсеєм у Святому Письмі, юдеї, не прийнявши Христа, прирекли себе на Боже покарання…