Івана 8 розділ
Чудовий приклад прощення. Світло для світу та Предвічний Божий Син. Засудження фарисеїв.
«Перш ніж був Авраам, – Я Є»
- Невдале вкаменування:
1 Ісус же на гору Оливну пішов.
2 А над ранком прийшов знов у храм, – і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
4 та й говорять Йому: «Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?»
6 Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...
Ісус не бажав встрявати в безглузді суперечки з книжниками та фарисеями – тому й мовчав.
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: «Хто з вас без гріха, – нехай перший на неї той каменем кине!»...
8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...
9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...
10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: «Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?»
11 А вона відказала: «Ніхто, Господи»... І сказав їй Ісус: «Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!»
Чудова історія, описана лише в Євангеліє від Івана. В цій історії зі всіх присутніх лише Ісус був без гріха…. Проте, Він справді може прощати гріхи, – тож цей випадок вселяє надію кожній людині на прощення провин – Римлян 3 розділ:
22 А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає,
23 бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави,
24 але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі,
25 що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів,
26 за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса.
Вірою в Ісуса Христа – тобто, визнанням Його Сили та Статусу, ми можемо отримати прощення давніше вчинених гріхів. Свідченням нашого визнання Ісуса Христа буде намагання жити згідно Божим Законам та принципам – щоб, по мірі можливості грішної людини, якомога менше грішити.
Також, це чудовий приклад прощення – ми всі грішні й варті смерті, – тому й слушні повчання Христа: не судіть, щоб і вас не суджено.
- Світло для світу:
12 І знову Ісус промовляв до них, кажучи: «Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя».
Ці слова не мали б бути чимось дивним для фарисеїв, які знали Писання. Адже про це писав пророк Ісая в 42 розділі:
6 Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам,
7 щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці – тих мешканців темряви!
Тож Ісус чітко та відкрито вказав на Свій Статус та призначення. Але фарисеї не звертали на це увагу – не роздумували, не досліджували Писання, – а лише намагалися знайти причину, щоб звинуватити Христа:
13 Фарисеї ж Йому відказали: «Ти Сам свідчиш про Себе, – тим свідоцтво Твоє неправдиве».
14 Відповів і сказав їм Ісус: «Хоч і свідчу про Себе Я Сам, – та правдиве свідоцтво Моє, бо Я знаю, звідкіля Я прийшов і куди Я йду. Ви ж не відаєте, відкіля Я приходжу, і куди Я йду.
15 Ви за тілом судите, – Я не суджу нікого.
Ісус вказав на причину того, чому фарисеї не вірили Йому – бо судили за тілом, за Його фізичним походженням. А варто було звертати на Його Діла та Писання – тоді б вони побачили…
Щодо суду – то на той час Христос ще не мав місії судити. Але судити Він буде.
16 А коли Я суджу, то правдивий Мій суд, бо не Сам Я, а Я та Отець, що послав Він Мене!
17 Та й у вашім Законі написано, що свідчення двох чоловіків правдиве.
18 Я Сам свідчу про Себе Самого, і свідчить про Мене Отець, що послав Він Мене».
Свідченням Бога-Отця про Ісуса було: і голос Божий – в день Його хрищення та в час Його преображення на горі, і чуда, які Він чинив. Та визнати це для фарисеїв означало покаятися та почати слухатися Ісуса Христа – а цього їм ой-як не хотілося…
19 І сказали до Нього вони: «Де Отець Твій?» Ісус відповів: «Не знаєте ви ні Мене, ні Мого Отця. Якби знали Мене, то й Отця Мого знали б».
20 Ці слова Він казав при скарбниці, у храмі навчаючи. І ніхто не схопив Його, бо то ще не настала година Його...
- Той, Хто спочатку:
21 І сказав Він їм знову: «Я відходжу, ви ж шукати Мене будете, і помрете в гріху своїм. Куди Я йду, туди ви прибути не можете»...
22 А юдеї казали: «Чи не вб'є Він Сам Себе, коли каже: Куди Я йду, туди ви прибути не можете?»
23 І сказав Він до них: «Ви – від долу, Я – звисока, і ви зо світу цього, Я не з цього світу.
24 Тому Я сказав вам, що помрете в своїх гріхах. Бо коли не ввіруєте, що то Я, то помрете в своїх гріхах».
Єдиним шляхом до примирення з Богом є Ісус Христос – Івана 14 розділ:
6 Промовляє до нього Ісус: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене.
Пізніше це ж підтвердив апостол Павло в 1 Тимофія 2 розділ:
3 Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові,
4 що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди.
5 Один-бо є Бог, і один Посередник між Богом та людьми, – людина Христос Ісус,
6 що дав Самого Себе на викуп за всіх. Таке було свідоцтво часу свого,
Як ми вже вказали, повірити в Христа – це визнати Його Силу та Статус. І на основі цього будувати свої взаємини з Богом – це єдиний шлях до добрих стосунків з Богом.
25 А вони запитали Його: «Хто Ти такий?» І Ісус відказав їм: «Той, Хто спочатку, як і говорю Я до вас.
Деякі переклади подають цю відповідь Христа дещо інакше – що Він сказав не «Той, Хто спочатку», а «ще від початку говорю вам». Втім, це нічого не міняє – Ісус чітко сказав про Своє небесне походження. До того ж, Він справді був ще при створенні світу – від початку, – що підтверджує перша половина 1 розділу Євангеліє від Івана.
26 Я маю багато про вас говорити й судити; правдивий же Той, Хто послав Мене, і Я світові те говорю, що від Нього почув».
27 Але не зрозуміли вони, що то Він про Отця говорив їм.
28 Тож Ісус їм сказав: «Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив.
29 А Той, Хто послав Мене, перебуває зо Мною; Отець не зоставив Самого Мене, бо Я завжди чиню, що Йому до вподоби».
Тут не зовсім зрозуміло – коли це невірні юдеї підняли Людського Сина? Проте, саме їхні дії призвели до Його піднесення – після жертовної смерті, на яку засудили Христа юдейські старійшини, Він воскрес та був піднесений у значно вищому статусі, ніж був до Свого земного життя – Матвія 28 розділ:
18 А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі.
А також, Филип’ян 2 розділ:
9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,
10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,
11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!
30 Коли Він говорив це, то багато-хто в Нього увірували.
- Стати вільним:
31 Тож промовив Ісус до юдеїв, що в Нього ввірували: «Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете,
32 і пізнаєте правду, – а правда вас вільними зробить!»
Як показує 34 вірш далі, Ісус Христос говорив про рабство гріха. Та Правда від Ісуса Христа може подарувати всеосяжну свободу – від фальшивого поклоніння та забобонів, хибних життєвих цінностей і таке інше – у цьому житті, а в Божому Царстві – ще й від гріха та смерті.
Щоправда, спочатку варто розуміти, що ти в рабстві:
- Не Авраамові діти:
33 Вони відказали Йому: «Авраамів ми рід, і нічиїми невільниками не були ми ніколи. То як же Ти кажеш: «Ви станете вільні?»
34 Відповів їм Ісус: «Поправді, поправді кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, той раб гріха.
35 І не зостається раб у домі повік, але Син зостається повік.
36 Коли Син отже зробить вас вільними, то справді ви будете вільні.
Знову Ісус вказав на Свою Владу – стати вільним можна саме через Нього.
37 Знаю Я, що ви рід Авраамів, але хочете смерть заподіяти Мені, бо наука Моя не вміщається в вас.
38 Я те говорю, що Я бачив в Отця, та й ви робите те, що ви бачили в батька свого».
39 Сказали вони Йому в відповідь: «Наш отець – Авраам». Відказав їм Ісус: «Коли б ви Авраамові діти були, то чинили б діла Авраамові.
40 А тепер ось ви хочете вбити Мене, Чоловіка, що вам казав правду, яку чув Я від Бога. Цього Авраам не робив.
Фактично, цими словами Ісус вказав, що бути нащадком Авраама по крові не означає бути його дитиною – що узгоджується зі словами апостола Павла в Римлян 9 розділ:
6 Не так, щоб Слово Боже не збулося. Бо не всі ті ізраїльтяни, хто від Ізраїля,
7 і не всі діти Авраамові, хто від насіння його, але: «в Ісаку буде насіння тобі».
8 Цебто, не тілесні діти – то діти Божі, але діти обітниці признаються за насіння.
Бути дитиною Авраама – це відображати риси Авраама – вірність та довіру Богові.
41 Ви робите діла батька свого». Вони ж відказали Йому: «Не родилися ми від перелюбу, – одного ми маєм Отця – то Бога».
42 А Ісус їм сказав: «Якби Бог був Отець ваш, – ви б любили Мене, бо від Бога Я вийшов і прийшов, – не від Себе ж Самого прийшов Я, а Мене Він послав.
43 Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого.
Ісус Христос говорив про небесне – і почути це могли лише ті, кому Бог відкриє розуміння. А фарисеї були не з таких…
44 Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, – бо він неправдомовець і батько неправді.
Діла людини визначають, чиї вони діти – як про це говорив апостол Іван в 1 Івана 3 розділ:
10 Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить!
45 А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу.
46 Хто з вас може Мені докорити за гріх? Коли ж правду кажу, чом Мені ви не вірите?
Юдейські старійшини неодноразово намагалися підловити Ісуса Христа на негідному вчинкові чи, хоч, слові – та все марно. Тож було загальновідомо, що Він навчав добре та не грішив – чого не скажеш про невірних юдеїв.
47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; через те ви не слухаєте, що ви не від Бога».
- Більший від Авраама:
48 Відізвались юдеї й сказали Йому: «Чи ж не добре ми кажемо, що Ти самарянин і демона маєш?»
49 Ісус відповів: «Не маю Я демона, та шаную Свого Отця, ви ж Мене зневажаєте.
50 Не шукаю ж Я власної слави, – є Такий, Хто шукає та судить.
Бог вимагає належного визнання – належної Йому Слави – Ісаї 42розділ:
8 Я Господь, – оце Ймення Моє, і іншому слави Своєї не дам, ні хвали Своєї божкам.
51 Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє берегтиме, не побачить той смерти повік!»
Ісус та фарисеї вкладали різні значення в поняття смерті – адже тут Ісус говорить не про смерть в розумінні людей, а про смерть в абсолютному розумінні (див. «Мертві»). Втім, Христос прямо сказав, що вони не розуміють Його, – а ті й не намагалися…
52 І сказали до Нього юдеї: «Тепер ми дізнались, що демона маєш: умер Авраам і пророки, а Ти кажеш: Хто науку Мою берегтиме, не скуштує той смерти повік.
53 Чи ж Ти більший, аніж отець наш Авраам, що помер? Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?»
54 Ісус відповів: «Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш.
55 І ви не пізнали Його, а Я знаю Його. А коли Я скажу, що не знаю Його, – буду неправдомовець, подібний до вас. Та Я знаю Його, – і слово Його зберігаю.
56 Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, – і він бачив, і тішився».
Цілком можливо, що Авраам мав більше знань про Бога та духовний світ, ніж нам розповідає Біблія. Тож, довіряючи Богові, він справді міг тішитися майбутньою (для нього) владою Христа у Божому Царстві.
57 А юдеї ж до Нього сказали: «Ти й п'ятидесяти років не маєш іще, – і Авраама Ти бачив?»
58 Ісус їм відказав: «Поправді, поправді кажу вам: Перш, ніж був Авраам, – Я є».
Ісус же сказав їм, що Він Той, Хто спочатку (25 вірш) – ще від днів створення світу. Тож для людей Він поза часом, – тому й не говорив про Себе в минулому часі – Він Є.
59 І схопили каміння вони, щоб кинути на Нього. Та сховався Ісус, і з храму пішов.
Тут знову можна повторити слова з віршів вище – бо ще не настала година Його (20 вірш) …