Матвія 4 розділ
Випробування у пустелі. Перші учні. Початок проповідування.
Випробування у пустелі
- Спокуси:
1 Потому Ісус був поведений Духом у пустиню, щоб диявол Його спокушав.
2 І постив Він сорок день і сорок ночей, а вкінці зголоднів.
Зауважимо, що сорок днів та ночей в Біблії – це число повноти дії, довершена, достатня дія (див. «Числа та народи»). Тобто, Ісус Христос постив максимально достатній час.
3 І ось приступив до Нього спокусник, і сказав: «Коли Ти Син Божий, скажи, щоб каміння це стало хлібами!»
4 А Він відповів і промовив: «Написано: Не хлібом самим буде жити людина, але кожним словом, що походить із уст Божих».
Ці слова сказав Мойсей і записані вони в Повторення Закону 8 розділ:
3 І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина.
Варто розуміти значення Слова, що виходить із уст Божих – Ісаї 55 розділ:
10 Бо як дощ чи то сніг сходить з неба й туди не вертається, аж поки землі не напоїть і родючою вчинить її, і насіння дає сівачеві, а хліб їдунові, –
11 так буде і Слово Моє, що виходить із уст Моїх: порожнім до Мене воно не вертається, але зробить, що Я пожадав, і буде мати поводження в тому, на що Я його посилав!
Отож, Боже Слово – це не просто інформація, – це Його Задум, Його Воля, а також, Його Дія. Тож якщо на це буде Божа Воля – жоден з Його слуг не матиме нестачі ні в чому – і в їжі, звісно ж, у тому числі.
Цікаво, що диявол запропонував Ісусові перетворити на хліб камінь, – а камінь в Біблії може символізувати певну основу, здатну розростися до гори, яка, в свою чергу, символізує певну суспільну систему. Це добре видно в пророцтві Даниїла – Даниїла 2 розділ:
34 Ти бачив, аж ось одірвався камінь сам, не через руки, і вдарив боввана по ногах його, що з заліза та з глини, – і розторощив їх.
35 Того часу розторощилося, як одне, – залізо, глина, мідь, срібло та золото, і вони стали, немов та полова з току жнив, а вітер їх розвіяв, і не знайшлося по них жодного сліду; а камінь, що вдарив того боввана, став великою горою, і наповнив усю землю.
--------------------
44 А за днів тих царів Небесний Бог поставить царство, що навіки не зруйнується, і те царство не буде віддане іншому народові. Воно потовче й покінчить усі ті царства, а само буде стояти навіки.
45 Бо ти бачив, що з гори відірвався камінь сам, не руками, і потовк залізо, мідь, глину, срібло та золото. Великий Бог об'явив цареві те, що станеться потім. А сон цей певний, і певна його розв'язка!»
Чи не є ця дияволова спокуса закликом до Христа створити Своє власне суспільство – Свій народ, – і живитися цим – як диявол живиться грішним людством (див. Буття 3 розділ)?.. З такого погляду заклик диявола перетворити каміння на хліби справді набуває ширшого значення…
5 Тоді забирає диявол Його в святе місто, і ставить Його на наріжника храму,
6 та й каже Йому: «Коли Ти Син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: «Він накаже про Тебе Своїм Анголам, і вони на руках понесуть Тебе, щоб об камінь коли не спіткнув Ти Своєї ноги».
Як бачимо, диявол добре знає Писання – адже процитував вірші з 91 Псалма:
11 бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, –
12 на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги!
Втім, диявол використовував Писання з іншою від Христа ціллю…
7 Ісус відказав йому: «Ще написано: Не спокушуй Господа Бога свого!»
Такі слова записані в Повторення Закону 6 розділі:
16 Не будете спокушати Господа, Бога вашого, як спокушали ви в Массі.
Зауважимо – диявол запропонував Ісусові кинутися саме з наріжника Божого Храму в святому місті – чи не є це закликом до надмірної самовпевненості? Це співзвучно зі словами апостола Павла в 1 Коринтян 10 розділ:
12 Тому-то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!
Довіряти Богові, звісно ж, потрібно. Але надмірна самовпевненість – це шлях до гордості та самозвеличення, і разом з цим, це прямий шлях до помилки та гріха. Божа людина повинна бути скромною – Римлян 12 розділ:
3 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.
Такий склад розуму допоможе уникнути пасток диявола – Якова 4 розділ:
6 Та ще більшу благодать дає, через що й промовляє: «Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать».
7 Тож підкоріться Богові та спротивляйтесь дияволові, – то й утече він від вас.
І, як побачимо далі, диявол таки полишив Христа…
8 Знов диявол бере Його на височезную гору, і показує Йому всі царства на світі та їхнюю славу,
9 та й каже до Нього: «Це все Тобі дам, якщо впадеш і мені Ти поклонишся!»
10 Тоді каже до нього Ісус: «Відійди, сатано! Бож написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!»
Ці слова записані в Повторення Закону 6 розділі:
13 Бійся Господа, Бога свого, і Йому будеш служити, і Йменням Його будеш присягати.
14 Не будеш ходити за іншими богами з богів тих народів, що в околицях ваших,
Також, це Перша Заповідь з Десяти – Вихід 20 розділ:
2 «Я – Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.
3 Хай не буде тобі інших богів передо Мною!
Як ми вже вказали, гора в Біблії символізує певну суспільну систему, організацію. Тож те, що диявол взяв Ісуса Христа на височезную гору, вказує на те, що він показав Ісусові все своє володіння – свою систему, – та намагався цим спокусити Христа стати на його бік – і, зрадивши Бога-Отця, правити його світом, його системою.
Втім, ні спокуса заснувати власний народ – і жити цим, ні підступне заохочення вимагати від Бога більшого, ні спокуса панувати над цілим світом грішного людства – все це Ісуса Христа не вабило. Тож дияволові зусилля зазнали невдачі:
11 Тоді позоставив диявол Його. І ось Анголи приступили, і служили Йому.
Ось і підтвердження того, що Бог дбає про Своїх вірних…
Якщо подумати, то диявол використав проти Ісуса Христа спокуси, які успішно застосовує проти людей: спочатку людина вибудовує своє чи очолює вже сформоване суспільство – з якого починає «живитися» (символічно робить з каміння хліб), потім ця людина стає надміру самовпевненою (зловживає Божою милістю – даром життя та інших благ) – що призводить до гордині. Таким чином, сама того не бажаючи та не відаючи, людина поклоняється тому, хто дав їй владу – дияволу. Простіше кажучи, переважна більшість людства схильна жити за рахунок інших, надміру самовпевнена – надто високої думки про себе, та, хай і несвідомо, поклоняється дияволу – своїми вчинками підтримуючи його систему…
- Ісус Христос йде в Галілею:
12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею.
Про причину ув’язнення Івана Христителя Матвій пояснює в 14 розділі:
3 Бо Ірод схопив був Івана, і зв'язав його, і посадив у в'язницю через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа.
4 Бо до нього Іван говорив: «Не годиться тобі її мати!»
Ірод правив в Єрусалимі – в Юдеї. Галілея була далі від цих місць – тож Христос вирішив не наражатися на лишню небезпеку.
13 І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,
14 щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
15 «Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!
16 Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло».
Це пророцтво записане в Ісаї 8 розділ:
23 Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів.
І продовжується в 9 розділі:
1 Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!
Варто зауважити – в пророцтві Ісаї ці слова стосуються часу Кінця – наших днів. Тож сповнення цього пророцтва на Ісусі Христі було лише проявом подій майбутнього – Господнього Дня, нашого часу (див. Ісаї 8 та 9 розділи).
- Перші учні:
17 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: «Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!»
18 Як проходив же Він поблизу Галілейського моря, то побачив двох братів: Симона, що зветься Петром, та Андрія, його брата, що невода в море закидали, – бо рибалки були.
19 І Він каже до них: «Ідіть за Мною, – Я зроблю вас ловцями людей!»
У словах Ісуса ловці людей будуть «ловити» побожних та сприйнятливих людей у цьому світі сатани – символічному бурхливому морі (яке, як ми знаємо, символізує народи, цивілізацію грішного людства), та скеровувати їх у вірному напрямку – до Бога та вічного життя.
20 І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.
21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, – Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, – і покликав Він їх.
22 Вони зараз залишили човна та батька свого, – та й пішли вслід за Ним.
Вартою уваги є готовність перших учнів Ісуса Христа йти за Ним без зволікання – що узгоджується з Його словами в Матвія 10 розділ:
37 Хто більш, як Мене, любить батька чи матір, той Мене недостойний. І хто більш, як Мене, любить сина чи дочку, той Мене недостойний.
- Проповідування:
23 І ходив Він по всій Галілеї, по їхніх синагогах навчаючи, та Євангелію Царства проповідуючи, і вздоровлюючи всяку недугу, і всяку неміч між людьми.
24 А чутка про Нього пішла по всій Сирії. І водили до Нього недужих усіх, хто терпів на різні хвороби та муки, і біснуватих, і сновид, і розслаблених, – і Він їх уздоровляв.
25 І багато людей ішло за Ним і з Галілеї, і з Десятимістя, і з Єрусалиму, і з Юдеї, і з Зайордання.
Ісус був доступним та вмілим Вчителем та Цілителем – звісно ж це вабило простий люд. Та найголовніше – Його слова були Правдою та скеровували до Бога, – і побожні люди це відчували.