Матвія 12 розділ
Добрі діла у суботу, Сила Христа, ознака Йони, брати та мати Христа.
Господь Суботі
- Прискіпливі фарисеї:
1 Того часу Ісус переходив ланами в суботу. А учні Його зголодніли були, і стали зривати колосся та їсти.
2 Побачили ж це фарисеї, та й кажуть Йому: «Он учні Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу»...
Тогочасні юдейські рабини створили цілий список законів щодо того, що вважається роботою у суботу – наприклад, носіння підбитих цвяшками сандалів у суботу вважалось роботою, а отже – гріхом. В розглядуваному ж випадку для того, щоб з’їсти зернята із зірваного колосся учні Христа розтирали колосся в долонях – щоб очистити їх від лушпиння. А це, згідно визначення юдейських рабинів, вже вважалося роботою.
3 А Він відповів їм: «Чи ж ви не читали, що зробив був Давид, коли сам зголоднів і ті, хто був із ним?
4 Як він увійшов до Божого дому, і спожив хліби показні, яких їсти не можна було ні йому, ані тим, хто був із ним, а тільки самим священикам?
Цей випадок описаний в 1 Самуїла 21 розділ:
5 А священик відповів Давидові та й сказав: «Нема в мене звичайного хліба під рукою, а є тільки хліб святий, якщо твої слуги здержалися від жінки».
6 І відповів Давид священикові, та й сказав йому: «Так, бо жінок не було при нас як учора, так і позавчора, відколи я вийшов, і тіла слуг були чисті. А то хліб звичайний, особливо коли сьогодні замість цього інший хліб у посудині стане святим».
7 І дав йому священик святе, бо не було там іншого хліба, крім хлібів показних, що були зняті з-перед Господнього лиця, щоб покласти теплий хліб того дня, коли його забирають.
Тобто, в залежності від обставин із правил бувають винятки.
5 Або ви не читали в Законі що в суботу священики порушують суботу у храмі, – і невинні вони?
6 А Я вам кажу, що тут Більший, як храм!
Як ми знаємо, Храмом являються учні Христа – тож Він, звісно ж, Більший як храм (див. «Храм»).
7 Коли б знали ви, що то є: «Милости хочу, а не жертви», то ви не судили б невинних...
Ці слова Ісус процитував з Осії 6 розділ:
6 Бо Я милости хочу, а не жертви, і Богопізнання – більше від цілопалень.
Ісус часто повторює ці слова – бо саме цього бракувало юдейським провідникам. Всі Божі Заповіді для блага людей – а не для того, щоб їх у чомусь обмежувати. Проте, саме це і робили правила юдейських старійшин – Матвія 23 розділ:
2 і сказав: «На сидінні Мойсеєвім усілися книжники та фарисеї.
-------------------
4 Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі, і кладуть їх на людські рамена, самі ж навіть пальцем своїм не хотять їх порушити...
Ісус шанував Господню Суботу – тим паче, що мав до цього безпосереднє відношення:
8 Бо Син Людський Господь і суботі!»
Як ми знаємо, субота символізує Сьомий День – коли Бог відпочив від процесу Творення. Тобто, це День Божого Відпочинку (див. «Субота»). І саме Ісус Христос, будучи Царем Божого Царства, приведе людство до досконалості та до Божого Відпочинку – 1 Коринтян 15 розділ:
25 Бо належить Йому царювати, аж доки Він не «покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!»
26 Як ворог останній – смерть знищиться,
27 бо «під ноги Його Він усе впокорив». Коли ж каже, що впокорено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокорив Йому все.
28 А коли Йому все Він упокорить, тоді й Сам Син упокориться Тому, Хто все впокорив Йому, щоб Бог був у всьому все.
Отож, маючи всю повноту влади, отриману від Бога-Отця, Ісус Христос є Господом Суботи – Дня Божого Відпочинку.
- Добрі діла у суботу:
9 І, вийшовши звідти, прибув Він до їхньої синагоги.
10 І ото, був там чоловік, що мав суху руку. І, щоб обвинити Ісуса, запитали Його: «Чи вздоровляти годиться в суботу?»
11 А Він їм сказав: «Чи знайдеться між вами людина, яка, одну мавши вівцю, не піде по неї, і не врятує її, як вона впаде в яму в суботу?
12 А скільки ж людина вартніша за тую овечку! Тому можна чинити добро й у суботу!»
Знову – «милості хочу, а не жертви» (див. вище) – юдейські старійшини готові були пожертвувати здоров’ям іншої людини, аби лиш дотриматися власного розуміння Божого Закону, яке, як вказує Христос, було хибним. Як ми вже вказували, всі Божі Закони людині на добро – тож чинити добро у суботу правильно.
Втім, юдейські старійшини, мабуть, керувалися випадком, описаним в Числа 15 розділ:
32 І були Ізраїлеві сини в пустині, та й знайшли чоловіка, що збирає дрова суботнього дня.
33 І привели його ті, хто знайшов його, як збирав дрова, до Мойсея й до Аарона та до всієї громади.
34 І взяли його під сторожу, бо не було вирішене, що зробити йому.
35 І сказав Господь до Мойсея: «Конче буде забитий цей чоловік, – закидати його камінням усій громаді поза табором!»
36 І випровадила його вся громада поза табір, та й закидала його камінням, – і він помер, як Господь наказав був Мойсеєві.
Цей чоловік відверто знехтував Божим наказом – та своєю буденною працею поставив суботу в один ряд з буднями. А Божий наказ полягає у вирізненні та повазі до суботи – Вихід 31 розділ:
12 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
13 «А ти промовляй Ізраїлевим синам, говорячи: Тільки суботи Мої будете пильнувати, бо це знак поміж Мною та поміж вами для ваших поколінь, щоб ви познали, що Я – Господь, що освячує вас!
14 І будете пильнувати суботу, бо вона святість для вас. Хто опоганить її, той конче буде забитий, бо кожен, хто робить у ній роботу, то буде стята душа та з-посеред народів її!
15 Шість день буде робитися праця, а дня сьомого – субота відпочинку від праці, святість для Господа. Кожен, хто робить роботу за суботнього дня, той конче буде забитий!
16 І будуть Ізраїлеві сини додержувати суботу, щоб зробити суботу вічним заповітом для своїх поколінь.
17 Це знак навіки поміж Мною та поміж Ізраїлевими синами, бо шість день творив Господь небо та землю, а дня сьомого – перервав працю та спочив».
Тобто, якщо ви поважаєте та вирізняєте Господній сьомий день – суботу, – то Бог це вподобає. Але чинити добро – варто будь-якого дня:
13 І каже тоді чоловікові: «Простягни свою руку!» Той простяг, – і стала здорова вона, як і друга...
14 Фарисеї ж пішли, і зібрали нараду на Нього, – як би Його погубити?...
Що ж, для юдейських провідників добрі діла у суботу добрими не були – бо вони не розуміли суті Божого Закону – що означає милости хочу, а не жертви. Тому й трималися власних традицій, а не Духу Божого Закону.
- Ісус вздоровлює людей:
15 А Ісус, розізнавши, пішов Собі звідти. І багато пішло вслід за Ним, – і Він їх уздоровив усіх.
16 А Він наказав їм суворо Його не виявляти,
17 щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:
18 «Ото Мій Отрок, що Я вибрав Його, Мій Улюблений, що Його полюбила душа Моя! Вкладу Свого Духа в Нього, – і Він суд проголосить поганам.
19 Він не буде змагатися, ані кричати, і на вулицях чути не буде ніхто Його голосу.
20 Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота догасаючого не погасить, поки не допровадить присуду до перемоги...
21 І погани надіятись будуть на Ймення Його!»
Ці слова цитуються з Ісаї 42 розділ:
1 Оце Отрок Мій, що Я підпираю Його, Мій Обранець, що Його полюбила душа Моя. Я злив Свого Духа на Нього, і Він правосуддя народам подасть.
2 Він не буде кричати, і кликати не буде, і на вулицях чути не дасть Свого голосу.
3 Він очеретини надломленої не доломить, і ґнота тліючого не погасить, буде суд видавати за правдою.
4 Не втомиться Він, і не знеможеться, поки присуду не покладе на землі, і будуть чекати Закона Його острови.
Як можна побачити в Євангеліях, Ісус завжди дбав про виконання пророцтв – тож і тут це добре видно. Втім, це пророцтво Ісаї в основному сповниться в наш час – час Кінця. Адже, перебуваючи в небесній сфері, буквально Його голосу й справді ніхто не чутиме, але Суд народам Він дасть. Та діяти Ісус буде тендітно – щоб не втратити нікого з тих, хто прагне бути з Богом.
- Сила Христа:
22 Тоді привели до Нього німого сліпця, що був біснуватий, – і Він уздоровив його, так що німий став говорити та бачити.
23 І дивувались усі люди й казали: «Чи ж не Син це Давидів?»
Цими словами люди висловлювали сподівання, що Ісус – обіцяний Месія.
24 Фарисеї ж, почувши, сказали: «Він демонів не виганяє інакше, тільки як Вельзевулом, князем демонів».
Це ж треба бути такими впертими!.. З іншого боку, тоді вони мали б визнати, що помиляються – а грішним та зарозумілим це не по силам….
25 А Він знав думки їхні, і промовив до них: «Кожне царство, поділене супроти себе, запустіє. І кожне місто чи дім, поділені супроти себе, не втримаються.
26 І коли сатана сатану виганяє, то ділиться супроти себе; як же втримається царство його?
Було б добре, якби світові лідери це зрозуміли – адже світ сучасного людства поділений супроти себе, – тож він не вціліє…
27 І коли Вельзевулом виганяю Я демонів, то ким виганяють сини ваші? Тому вони стануть вам суддями.
28 А коли ж Духом Божим вигоню Я демонів, то настало для вас Царство Боже.
Перед юдейськими провідниками був вибір – суд чи благословення. І Ісус до останнього намагався переконати їх обрати благословення, наводячи цілком логічні аргументи:
29 Або як то хто може вдертися в дім дужого, та пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого? І аж тоді він господу його пограбує.
Попри такі прості та переконливі аргументи, юдейські провідники своєю впертістю демонструють їхню заздрість та злобу, – і таким чином вони виступають проти Христа:
- Хто не з Христом:
30 Хто не зо Мною, той супроти Мене; і хто не збирає зо Мною, той розкидає.
Дії фарисеїв свідчили, що вони не лише НЕ з Христом – вони проти Нього. А це вказує, що вони не збирають Божий народ, а навпаки – чинять цьому спротив.
Цікаво цей вірш порівняти з дещо схожими віршами з Луки 9 розділ:
49 А Іван відповів і сказав: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить».
50 Ісус же йому відказав: «Не забороняйте, – бо хто не проти вас, той за вас!»
Цей вірш ніби протилежний до слів Ісуса в 30 вірші вище. Та тут присутня важлива різниця – там хто НЕ З Ісусом, а тут – хто НЕ ПРОТИ Його учнів. Можливо, Він мав тут на увазі майбутнє поділення між Його учнями – що триває й до наших днів. Та якщо вони з Христом та не проти один одного – то один за одного. Отож, попри чималу різноманітність християнських релігій в наш час, чимало з них можуть служити Богові – якщо вони, звісно, дотримуються основних Божих Заповідей…
Отже, виступ фарисеїв проти Христа може мати для них важкі наслідки:
- Зневага проти Святого Духа:
31 Тому-то кажу вам: усякий гріх, навіть богозневага, проститься людям, але богозневага на Духа не проститься!
32 І як скаже хто слово на Людського Сина, то йому проститься те; а коли скаже проти Духа Святого, – не проститься того йому ані в цім віці, ані в майбутнім!
Цими словами, як показує далі контекст, Ісус вказав, що юдейські провідники зневажали Святий Дух – не визнаючи Його дії через Ісуса Христа. Тобто, просто зневажити Ісуса Христа – ще може бути прощено, але зневага походження Його Сили – це вже зневага Святого Духа.
Узагальнюючи сказане Христом, зауважимо – зневажити Бога чи Ісуса Христа можна через нерозуміння чи по незнанню – і таке може бути прощено. Та гріх проти Святого Духа – це свідомий виступ проти Бога та Його Сили, це свідомий виступ проти Божих принципів та Законів. Саме так і чинили юдейські старійшини – бачачи Силу Христа та розуміючи її походження, вони й далі виступали проти Нього. Сутність будь-якої людину можна визначити по її плодах:
- Про плоди:
33 Або виростіть дерево добре, то й плід його добрий, або виростіть дерево зле, то й плід його злий. Пізнається-бо дерево з плоду!
34 Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
35 Добра людина з доброго скарбу добре виносить, а лукава людина зо скарбу лихого виносить лихе.
36 Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!
37 Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений».
Чим наповнене серце – те говорять уста, – тут і додати нічого, – вже самі слова фарисеїв та книжників свідчили про їхнє лукавство. Тому Ісус Христос справедливо звинуватив їх в лихих намірах. І аргументи Христа зачепили книжників та фарисеїв – тому вони й поставили наступне питання:
- Ознака Йони:
38 Тоді дехто із книжників та фарисеїв озвались до Нього й сказали: «Учителю, – хочемо побачити ознаку від Тебе».
39 А Ісус відповів їм: «Рід лукавий і перелюбний шукає ознаки, – та ознаки йому не дадуть, окрім ознаки пророка Йони.
40 Як Йона перебув у середині китовій три дні і три ночі, так перебуде три дні та три ночі й Син Людський у серці землі.
Очевидних та справді дивовижних ознак, які чинив Христос, їм було не достатньо – бо вони не бажали їх бачити. Тож для них залишилась лише ознака пророка Йони – смерть та воскресіння Христа. І ця ознака була для НИХ в тому сенсі, що вони безпосередньо приймали в ній участь – вбивши Ісуса Христа. Та й цю ознаку визнати вони не захотіли – Матвія 27 розділ:
62 А наступного дня, що за п'ятницею, до Пилата зібралися первосвященики та фарисеї,
63 і сказали: «Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: «По трьох днях Я воскресну».
64 Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу»...
65 Відказав їм Пилат: «Сторожу ви маєте, – ідіть, забезпечте, як знаєте».
66 І вони відійшли, і, запечатавши каменя, біля гробу сторожу поставили.
Та Матвія 28 розділ:
1 Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.
2 І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому.
3 Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг.
4 І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.
5 А Ангол озвався й промовив жінкам: «Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте.
6 Нема Його тут, – бо воскрес, як сказав. Підійдіть, – подивіться на місце, де знаходився Він.
7 Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, – там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!»
------------------------
11 Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли все, що сталось.
12 І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали сторожі чимало срібняків,
13 і сказали: «Розповідайте: Його учні вночі прибули, – і вкрали Його, як ми спали.
14 Як почує ж намісник про це, то його ми переконаємо, і від клопоту визволимо вас».
Отож, Ісус Христос був правий, засудивши їх:
41 Ніневітяни стануть на суд із цим родом, – і осудять його, вони-бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ото Більший, ніж Йона!
42 Цариця з півдня на суд стане з родом оцим, – і засудить його, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ото Більший, аніж Соломон!
Старійшини юдейського народу не звернули увагу на застереження та осуд від Ісуса Христа, не оцінили Його мудрості – наскільки ж вони були далекими від Бога!.. І наслідки для них будуть гіршими, ніж було до цього:
- Порожня хата:
43 А коли дух нечистий виходить із людини, то блукає місцями безвідними, відпочинку шукаючи, та не знаходить.
44 Тоді він говорить: «Вернуся до дому свого, звідки вийшов». А як вернеться він, то хату знаходить порожню, заметену й прибрану.
45 Тоді він іде, та й приводить сімох духів інших, лютіших за себе, – і входять вони та й живуть тут. І буде останнє людині тій гірше за перше... Так буде й лукавому родові цьому!
Юдеї часів Ісуса Христа були зіпсованими, – та Він дав їм Знання, на основі якого вони могли очиститися та налагодити стосунки з Богом. Проте, переважна більшість народу не прийняла Христа – через що Бог їх відкинув. Тож вони стали як та порожня та прибрана хата – і те зіпсуття, яке вони мали до цього, без Божої підтримки стало для них ще гіршим. І ось тут цікавішими стають слова Ісуса Христа, записані в Матвія 23 розділ:
37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, – та ви не захотіли!
38 Ось ваш дім залишається порожній для вас!
- Мати та брати Ісуса:
46 Коли Він іще промовляв до народу, аж ось мати й брати Його осторонь стали, бажаючи з Ним говорити.
47 І сказав хтось Йому: «Ото мати Твоя й Твої браття стоять онде осторонь, і говорити з Тобою бажають».
48 А Він відповів тому, хто Йому говорив, і сказав: «Хто мати Моя? І хто браття Мої?»
49 І, показавши рукою Своєю на учнів Своїх, Він промовив: «Ото Моя мати та браття Мої!
50 Бо хто волю Мого Отця, що на небі, чинитиме, той Мені брат, і сестра, і мати!»
Чи хотіли б ви мати родинні зв’язки з Самим Ісусом Христом? – Ось вам шлях до цього! Кожна людина на землі може стати братом чи сестрою Самому Ісусові Христові…