Вихід 15 розділ
Мойсеєва пісня вдячності. Перші труднощі ізраїльтян у пустелі за Червоним морем.
Пісня
Цікавий розділ – перекликається з багатьма пророцтвами про час Кінця – коли Бог прославить Себе між народами та захистить Свій народ.
- Мойсеєва пісня вдячності:
1 Тоді заспівав Мойсей та Ізраїлеві сини оцю пісню Господеві, та й проказали, говорячи: «Я буду співать Господеві, бо дійсно звеличився Він, – коня й верхівця його кинув до моря!
2 Моя сила та пісня – Господь, і Він став на спасіння мені! Це мій Бог, – і прославлю Його, Він Бог батька мого, – і звеличу Його!
3 Господь – Муж війни, Єгова – Йому Ймення!
В перекладі Огієнка це перше місце, де прямо подається Боже Ім’я Єгова (більше про Боже Ім'я див. «Ім'я»).
4 Колесниці фараонові й військо його вкинув у море, а вибір його трійкових у Червоному морі затоплений.
5 Безодні їх позакривали, зійшли до глибин, як той камінь!
6 Права рука Твоя, Господи, вславлена силою, правиця Твоя трощить ворога, Господи!
7 А Своєю безмірною величчю Ти розбиваєш Своїх заколотників, посилаєш палючий Свій гнів, – він їх поїдає, немов ту солому!
8 А подувом ніздер Твоїх вода скупчилась, вир спинився, немов та стіна, потоки загусли були в серці моря!
9 Нахвалявся був ворог: «Поженусь – дожену! Попаюю здобичу, – душа моя сповниться ними! Меча свого вихоплю я, – і понищить рука моя їх!»
Схожі наміри мав Ґоґ з Маґоґа, описаний в Єзекіїля 38 розділ:
3 та й скажеш: Так сказав Господь: Ось Я проти тебе, Ґоґу, княже Рошу, Мешеху та Тувалу!
4 І заверну тебе, і вкладу гачки в щелепи твої, і виведу тебе та все військо твоє, коней та верхівців, усі вони досконало озброєні, велике зборище, зо щитами та щитками, усі озброєні мечами.
--------------------------
10 Так говорить Господь Бог: І станеться того дня, увійдуть слова на твоє серце, і ти будеш думати злу думку,
11 та й скажеш: Піду на неукріплений край, знайду спокійних, що безпечно сидять, усі вони сидять в осадах без муру, і нема в них засува та воріт,
12 щоб набрати здобичі, і чинити грабунок, щоб повернути свою руку на заселені руїни, і на народ, зібраний з народів, що набувають добуток та маєток, що сидять посеред землі.
Як ми знаємо з розгляду попередніх розділів, результат такого нападу що для фараона, що для Ґоґа з Маґоґа, який символізує сучасну Росію, – один і той самий – загибель.
10 Та дмухнув Ти був духом Своїм – і закрило їх море: вони потопились в бурхливій воді, немов оливо!
11 Хто подібний Тобі серед богів, о Господи? Хто подібний Тобі, Препрославлений святістю? Ти в славі грізний, Чудотворче!
12 Простягнув Ти правицю Свою – і земля їх поглинула!
В Біблії море і земля схожі по символічному значенню – це люди. Щоправда, море – це всього лиш різні народи, а земля – їхня мудрість, релігія, духовність (див. «Звірина»). І 12 вірш підтверджує цю думку – ці терміни близькі по символічному значенню, – адже, хоча фараона з військом поглинуло море, та загинув він внаслідок власної зарозумілості та впертості. Так і сучасна Росія – загине через власну зарозумілість по причині відсутності духовності.
13 Милосердям Своїм вів народ, якого Ти визволив, Своєю Ти силою ввів у мешкання Своєї святині!
14 Почули народи – і тремтіли, обгорнула тривога мешканців землі филистимської!
15 Старшини едомські тоді побентежились, моавських вельмож обгорнуло тремтіння, розпливлися усі ханаанці!
Едом та Моав – народи, повз які в майбутньому мав проходити Ізраїль, щоб потрапити до Ханаанського краю – Обіцяної Землі. У цих віршах їх поставлено в один ряд з мешканцями Обіцяної Землі – ханаанцями. Так як для Божого народу Обіцяною Землею, насправді, є вся земля, то ці народи, вочевидь, символізують залишки вцілілих народів. І у них два шляхи – або визнати Бога та приєднатися до Його народу, або загинути.
16 Напали на них страх та жах, через велич рамена Твойого замовкли, як камінь, аж поки перейде народ Твій, о Господи, аж поки перейде народ, що його Ти набув!
17 Ти їх уведеш, і їх посадиш на гору спадку Твого, на місці, яке вчинив, Господи, житлом Своїм, до Святині Господньої, що поставили руки Твої,
18 і Господь зацарює навіки віків!»
Останні вірші явно описують Боже Спасіння Його народу, та Боже Царство.
19 Бо коли ввійшов був до моря кінь фараона з колесницею його та з його комонниками, то Господь повернув на них води морські, а Ізраїлеві сини пішли суходолом у середині моря.
20 І взяла бубна пророчиця Маріям, сестра Ааронова, а за нею повиходили всі жінки з бубнами та з танцями.
21 І відповіла їм Маріям: «Співайте для Господа, бо дійсно звеличився Він, коня й верхівця його кинув до моря!»
Зауважимо – Мойсеєву пісню вдячності співатимуть і в Останні Дні – Об’явлення 15 розділ:
2 І я бачив щось, ніби як море скляне, з огнем перемішане. А ті, що перемогли звірину та образа його, і знамено його, і число його ймення, – стояли на морі склянім, та мали гусла Божі.
3 І співали вони пісню Мойсея, раба Божого, і пісню Агнця, говорячи: «Великі та дивні діла Твої, о Господи, Боже Вседержителю! Справедливі й правдиві дороги Твої, о Царю святих!
4 Хто Тебе, Господи, не побоїться, та Ймення Твого не прославить? Бо один Ти святий, бо народи всі прийдуть та вклоняться перед Тобою, бо з'явилися суди Твої!»
Виконавцями цієї пісні, як вказує книга Об’явлення, є Божі обранці – яких Біблія ще називає братами Христа (див. «Брати Христові»). І вона залунає після їхнього возз’єднання з Ісусом Христом в небесній сфері. Тож ця пісня є додатковим аргументом на користь того, що історія виходу Ізраїля з Єгипту є прообразом на вихід сучасного Божого народу з системи цього світу сатани.
- Гірка вода та дерево:
22 І повів Мойсей Ізраїля від Червоного моря, і вийшли вони до пустині Шур. І йшли вони три дні в пустині, – і не знаходили води.
23 І прийшли вони до Мари, і не могли пити води з Мари, бо гірка вона. Тому названо ймення їй: Мара.
*Мара в перекладі означає «гірка».
24 І став народ ремствувати на Мойсея, говорячи: «Що ми будемо пити?»
25 І він кликав до Господа! І показав йому Господь дерево, і він кинув його до води, – і стала вода та солодка! Там Він дав йому постанову та право, і там його випробував.
Цікава та дещо дивна історія, яка, якщо взяти до уваги останнє речення 25 вірша, може мати певний пророчий прообраз. Який? Спробуємо розібратися по символам:
Отже, вода – це джерело життя, і в Біблії часто символізує Істину. Наприклад, Ісус Христос прирівняв Своє Вчення до джерела живої води (жива вода в розумінні людей тих часів – це джерельна вода) – Івана 4 розділ:
10 Ісус відповів і промовив до неї: «Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: «Дай напитись Мені», – ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води».
11 Каже жінка до Нього: «І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, – звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?»
13 Ісус відповів і сказав їй: «Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне».
Отож, відсутність придатної для пиття води – це відсутність корисного та здорового Вчення. З цим зрозуміло. А що тоді означає чи символізує вкидання дерева до гіркої води?
Як ми вже вказували, в Біблійній історії Мойсей символізує Ісуса Христа (див. «Мойсей»). А Ісус Христос має безпосереднє відношення до певного дерева – Дії Апостолів 5 розділ:
30 Бог наших отців воскресив нам Ісуса, Якому ви смерть були заподіяли, повісивши на дереві.
Значення цієї Жертви пояснив апостол Павло в Галатів 3 розділ:
13 Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на дереві»,
Своєю Жертвою, принесеною на дереві, Ісус уклав Новий Заповіт з людством – давши людям Істинне Знання. Та в повній мірі це Вчення стане доступним в Останні Дні – Даниїла 12 розділ:
4 А ти, Даниїле, заховай ці слова, і запечатай цю книгу аж до часу кінця. Багато-хто дослідять її, і так розмножиться знання».
Отож, очищення води деревом може символізувати очищення в Останні Дні залишеного колись Ісусом Христом Вчення.
Втім, для пояснення символічності вкидання дерева до води можна розглянути й інший варіант. Як ми знаємо, дерево в Біблії – це засіб для принесення (досягнення) певних плодів (див. «Дерево»). І от, завдяки випробуванню та очищенню Божих людей – які завдяки цьому принесуть відповідні плоди, – в Останні Дні Божа Істина стане доступною побожним людям – Знання стане очищеним та придатним до споживання.
Що перший варіант, що другий – між собою «не сваряться», з Біблією узгоджуються, і, фактично, схожі між собою по змісту та значенню…
Отже, якщо ця історія з водою є певним прообразом на Господній День (наш час), то можна припустити, що Божий народ, після того як звільниться від тенет цього світу сатани, хоч і матиме Боже Слово Біблію, та все ж ще певний час не матиме чіткого керівництва як діяти далі. І таке цілком можливе, адже Біблія – це відмінний дороговказ для життя в цьому світі сатани та провідник через Господній День. Але чіткого та детального керівництва щодо організації самого суспільства в Божому Царстві вона не містить. Тому після визволення Божі люди ще не знатимуть, як правильно зорганізуватися. Але Бог дасть керівництво та вказівки – і все налагодиться. Доказом цього є останні слова з 25 вірша: Він дав йому постанову та право, і там його випробував. До того ж, з таким припущенням узгоджуються наступні Божі настанови:
26 І сказав Він: «Коли дійсно будеш ти слухати голосу Господа, Бога твого, і будеш робити слушне в очах Його, і будеш слухатися заповідей Його, і будеш виконувати всі постанови Його, то всю хворобу, що Я поклав був на Єгипет, не покладу на тебе, бо Я – Господь, Лікар твій!»
Люди Божого народу часів Мойсея справді мали Божу опіку тривалий час (навіть попри те, що, як показує Біблійна історія, не дуже дотримувалися Божих настанов) – Повторення Закону 8 розділ:
4 Одежа твоя не витиралася на тобі, а нога твоя не спухла от уже сорок літ.
А також, Неемії 9 розділ:
21 І сорок літ живив Ти їх у пустині. Не було недостатку ні в чому, – одежі їхні не дерлися, а ноги їхні не пухли.
Отож, в Божому Царстві люди зможуть не хворіти – за умови дотримання Божих настанов…
- Дивовижне місце у пустелі:
27 І прийшли вони до Єліму, а там дванадцять водних джерел та сімдесят пальм. І вони отаборилися там над водою.
Яка цікава місцевість – де є дванадцять водних джерел та сімдесят пальм! Чи ж не дивне це місце – 12 джерел, і 70 пальм? Якраз числом символічної кількості. Адже 12 – це число людської повноти для Бога (12 племен Ізраїля, 12 апостолів), а 70 – десятикратне число Божої повноти (див. «Числа та народи»). Цей вірш нагадує слова з Об’явлення 22 розділу:
1 І показав він мені чисту ріку живої води, ясну, мов кришталь, що випливала з престолу Бога й Агнця.
2 Посеред його вулиці, і по цей бік і по той бік ріки – дерево життя, що родить дванадцять раз плоди, кожного місяця приносячи плід свій. А листя дерев – на вздоровлення народів.
3 І жадного прокляття більше не буде. І буде в ньому Престол Бога та Агнця, а раби Його будуть служити Йому,
Мойсеєва Пісня вдячності, Боже повчання Свого народу, цікава оаза з 12-ма джерелами та 70-ма пальмами… Все це вказує, що це – пророчий розділ. Він ніби заключний і самодостатній – перейшовши через море людства Божий народ прийшов в Божу оазу. Так почнеться Боже Тисячолітнє Царство…
Мабуть, цим розділом варто закінчити Третю частину Першої частини книги Вихід – бо далі починається історія подорожі Ізраїля по пустелі, та їхнього навчання Богом.