Вихід 21 розділ
Бог дає ізраїльтянам закони на щодень.
Про рабів, вбивство та вола
Перш ніж розглянути ці закони, варто згадати слова Ісуса Христа з Матвія 19 розділу:
7 Вони кажуть Йому: «А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?»
8 Він говорить до них: «То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.
9 А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб».
Тобто, значна частина Божих Законів дана з огляду на тогочасне суспільство – щоб захистити нужденних та знедолених.
- Про рабів:
1 А оце закони, що ти викладеш перед ними:
2 Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.
Сьомий день тижня, сьомий рік – ці дні та роки символізували суботу – час звільнення та відпочинку. Тож повагу до Господньої Суботи (див. «Субота») Бог всіляко розвивав.
3 Якщо прийде він сам-один, нехай сам-один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.
4 Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, – та жінка та діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам-один.
5 А якщо раб той щиро скаже: «Полюбив я пана свого, жінку свою та дітей своїх, – не вийду на волю»,
6 то нехай його пан приведе його до суддів, і підведе його до дверей або до бічних одвірків, та й проколе пан його вухо йому шилом, – і він буде робити йому повіки!
7 А коли хто продасть дочку свою на невільницю, – не вийде вона, як виходять раби.
8 Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.
9 А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.
10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.
11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.
Ці закони не показують, що Бог схвалює рабство – скоріше, що Він намагався полегшити долю рабів в суспільстві, де було рабство. Тут більше видно опіку Бога про знедолених людей.
- Тяжкі переступи:
12 Хто вдарить людину, і вона вмре, той конче буде забитий.
13 А хто не чатував, а Бог підвів кого в його руку, то дам тобі місце, куди той утече.
Цікавий вірш – Бог підвів кого в його руку – так, ніби Бог спричинив (підвів під) смерть когось. В перекладі Хоменка цей вірш звучить так:
13 Коли ж би то сталось однак ненароком, а Бог допустив, щоб він упав у його руки, то я призначу тобі місце, кудою втікати йому.
Тут вже вказується, що Бог допустив, а не підвів. Хоча, ТАНАХ підтримує версію Огієнка. В будь-якому випадку, ці слова можуть показувати, що Бог може керувати життям людей, як і їхньою смертю. І це узгоджується зі словами в Даниїла 4 розділ:
32 А всі мешканці землі пораховані за ніщо, і Він чинить за Своєю Волею серед небесного війська та мешканців землі, і немає нікого, хто спротивився б Його руці та й сказав би Йому: Що Ти робиш?
Варто визнати, що хоча з Біблії нам відомі Божі наміри стосовно людства в загальному, та не відомі наміри та причини Божих рішень стосовно окремих людей. Та це не звільняє нікого від потреби бути обережним, а винуватця – від покарання…
14 А коли хто буде замишляти на ближнього свого, щоб забити його з хитрістю, – візьмеш його від жертівника Мого на смерть.
15 А хто вдарить батька свого чи матір свою, той конче буде забитий.
16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.
17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.
Як бачимо, Бог опікується батьками – тобто людьми похилого віку, та вимагає поваги до них їхніх дітей. І в ті часи таким людям опіка особливо була потрібна – пенсій же ж не було…
18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,
19 якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.
20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.
21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він – його гроші.
22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,
24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
25 опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.
Ці вірші показують, що для Бога цінне життя ще ненародженої дитини.
26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.
27 А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.
Вочевидь, в тогочасні часи такі закони були найбільш актуальними та справедливими. Проте, Ісус Христос «підняв планку» значно вище – Матвія 5 розділ:
38 Ви чули, що сказано: «Око за око, і зуб за зуба».
39 А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, – підстав йому й другу.
40 А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, – віддай і плаща йому.
41 А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, – іди з ним навіть дві.
42 Хто просить у тебе – то дай, а хто хоче позичити в тебе – не відвертайсь від нього.
43 Ви чули, що сказано: «Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога».
44 А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує,
45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.
46 Коли-бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять?
47 І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак?
48 Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!
Ці Христові Заповіді актуальні вже для людства майбутнього. Та до цього Христос закликав Своїх послідовників готуватися ще від часу Його першого Пришестя…
- Безпека інших – про битливого бика:
28 А коли віл ударить чоловіка або жінку, а той умре, конче буде вкаменований той віл, і м'ясо його не буде їджене, а власник того вола невинний.
29 А якщо віл був битливим і вчора, і третього дня, і було те засвідчене у власника його, а той його не пильнував, і заб'є той віл чоловіка або жінку, – буде він укаменований, а також власник буде забитий.
30 Якщо на нього буде накладений викуп, то дасть викупа за душу свою, скільки буде на нього накладене.
31 Або вдарить віл сина, або вдарить дочку, – буде зроблено йому за цим законом.
32 Коли вдарить той віл раба або невільницю, то власник дасть панові того тридцять шеклів срібла, а віл той буде вкаменований.
Цікаво – як сказано в Євангеліях, за Ісуса Христа заплатили також тридцять срібняків (шеклів срібла). Тож виходить, за Ісуса Христа дали ціну раба. Та й гроші ці дісталися Його Панові – Богові-Отцеві – адже Юда Іскаріот викинув їх до храму…
33 А коли хто розкриє яму, або викопає яму й не закриє її, і впаде туди віл або осел,
34 власник ями відшкодує, – верне гроші власникові його, а загинуле буде йому.
35 А коли чийсь віл ударить вола його ближнього, і згине той, то продадуть вола живого, а гроші за нього поділять пополовині, і також загинулого поділять пополовині.
36 А коли буде відоме, що віл був битливим і вчора й третього дня, а власник його не пильнував його, то конче нехай відшкодує вола за того вола, а забитий буде йому.
37 Коли хто вкраде вола або овечку, і заріже його або продасть його, то відшкодує п'ять штук великої худоби за вола того, а чотири дрібної худоби за ту овечку.
На перший погляд, ніби прості та справедливі закони – хоча, часом можуть і дещо шокувати сучасну людину. Але вони показують Божу опіку над простими людьми, та сприяють взаємній повазі один до одного та до життя і здоров’я інших. Також, знаковим в цих законах є наказ поважати батьків (старших), про що наголошується не одноразово.