Вихід 33 розділ
Народ кається за провину. Бог обіцяє Мойсею показати Свою Славу.
Розкаяння народу
- Бог не бажає йти далі з Ізраїлем:
1 І говорив Господь до Мойсея: «Іди, вийди звідси ти та той народ, що ти вивів його з єгипетського краю до того Краю, що Я присяг був його Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Нащадкам твоїм дам його,
2 і пошлю перед лицем твоїм Ангола, і попроганяю ханаанеянина, амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, хіввеянина, і євусеянина, –
3 до Краю, що тече молоком та медом, бо Я не піду серед тебе, – бо ти народ твердошиїй, – щоб Я не вигубив тебе в дорозі».
Очевидно, у відповідь на попереднє прохання Мойсея (32 розділ) Бог вирішив не нищити Ізраїль, і все ж ввести його в Обіцяну Землю. Проте, Сам з ними не захотів йти (тобто, підтримувати їх) – бо вони народ твердошиїй.
4 І почув народ ту лиху вістку, та й засмутився, і ніхто не поклав на себе своєї оздоби.
5 Бо промовив Господь до Мойсея: «Скажи Ізраїлевим синам: Ви народ твердошиїй, – якщо одну хвилину піду серед тебе, то вигублю тебе! Тож тепер здійми оздобу свою з себе, – Я знатиму, що вчиню тобі».
- Розкаяння народу:
6 І поздіймали Ізраїлеві сини свої оздоби під горою Хорив.
Зауважимо, що свої оздоби народ поздіймав під горою Хорив – горою, де Бог раніше з’явився Мойсеєві у вогняному кущі. Також, вважається, що Хорив – це одна з назв гори Сінай – де Бог дав ізраїльтянам Свої Закони.
7 А Мойсей узяв намета, та й нап'яв його поза табором, далеко від табору, і назвав його: скинія заповіту. І бувало, – кожен, хто шукав Господа, входив до скинії заповіту, що поза табором.
Вочевидь, саме щоб не засмучувати Бога перебуванням між невірним народом, Мойсей поставив свій намет, який він назвав скинія заповіту, поза табором – в надії умилостивити Бога.
8 І бувало, коли виходив Мойсей до скинії, то підводився ввесь народ, і ставали кожен при вході свого намету, і дивилися за Мойсеєм, аж поки він не входив до скинії.
9 І бувало, коли входив Мойсей до скинії, то сходив стовп хмари, і ставав при вході скинії, та й говорив Бог із Мойсеєм.
10 І ввесь народ бачив стовпа хмари, що стояв при вході скинії. І ввесь народ підводився, та й вклонялися, кожен при вході намету свого.
Цього разу весь народ виявив смиренність та покору Богові – сподіваючись, що Мойсей зможе вмовити Бога змилосердитися над ними та супроводжувати їх далі.
Цікава та, можливо, дещо дивна історія. Отже, народ виявився настільки зіпсованим, що Бог не бажав йти з ними далі – але згодився через Свого Ангела ввести їх до Обіцяного Краю. Щоб Бог над ними змилосердився та провадив їх далі, ізраїльтяни біля гори Хорив (місця Божого Законодавства) познімали з себе всі прикраси. Чи є тут паралель на наш час?
Не секрет, що сучасний світ (і християнський в тому числі) доволі зіпсований. Як ми зазначили в попередньому розділі, всі народи цього світу поклоняються сучасному аналогу золотого теляти – багатству. Це є основою сучасної економіки. Зверніть увагу, як про сучасний світ каже цар Давид в 13(14) Псалмі:
1 Для дириґетна хору. Давидів.
Безумний говорить у серці своїм: «Нема Бога!» Зіпсулись вони, і обридливий чинять учинок, нема доброчинця!...
2 Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає.
3 Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...
4 Чи ж не розуміють всі ті, хто чинить безправ'я, хто мій люд поїдає? Вони хліб Господній їдять, та не кличуть Його...
Наш світ нічим не кращий за стародавніх ізраїльтян – люди нашого часу, як зазначив цар Давид в 1 вірші, взагалі не визнають існування Бога. Тож не дивно, що перебувати з ними Бог не бажає – бо вигубить їх (Вихід 33:5). Він може залишитися з людством за умови, якщо вони розкаються в своїх лихих вчинках, і на підтвердження цього вони повинні відмовитись від своїх оздоб – того, чим люблять себе «прикрашати» – статки та статус. Тобто, люди повинні переглянути свої погляди на цінності. Мабуть саме тому Ісус Христос сказав, що в Останні Дні спокуси з землі будуть забрані – Матвія 13 розділ:
41 Пошле Людський Син Своїх Анголів, і вони позбирають із Царства Його всі спокуси, і тих, хто чинить беззаконня,
Ці слова Ісуса Христа, мабуть, є одним з найголовніших аргументів на користь того, що розглядувана нами історія про те, як ізраїльтяни за Божим наказом поздіймали з себе прикраси, стосується саме нашого часу – Часу Кінця.
Як колись ізраїльтяни бачили Мойсея, який спілкувався з Богом у хмарі, так і в час Кінця люди «бачитимуть» Ісуса Христа – Матвія 24 розділ:
30 І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
31 І пошле Анголів Своїх Він із голосним сурмовим гуком, і зберуть Його вибраних – «від вітрів чотирьох, від кінців неба аж до кінців його».
Зауважимо, що спілкування Мойсея з Богом відбувалося у хмарі – тобто, люди не бачили ні співрозмовників, ні самого спілкування, – але знали це. Так і в час Кінця – люди бачитимуть знак Сина Людського – Ісуса Христа. І ті, хто забажає, зможуть «побачити Його спілкування з Богом» – результатом чого буде виконання Христом волі Небесного Отця. У чому полягає їхнє спілкування ми можемо побачити в пророцтвах книги Об’явлення.
І як колись Мойсеєва скинія перебувала за межами табору, так і символічна скинія часу Господнього Дня перебуватиме за межами народів – в небесній сфері, – де на той час перебуватимуть святі Всевишнього – підтвердженням чого є наступний вірш:
- Мойсей благає Бога йти з ними далі:
11 І говорив Господь до Мойсея лице в лице, як говорить хто до друга свого. І вертався він до табору, а слуга його, юнак Ісус, син Навинів, не виходив із середини скинії.
Цікаво, що Ісус Навин весь час перебував у скинії і не виходив з неї. А Мойсей виходив. Тож виходить, що, коли Бог у хмарі являвся Мойсеєві в скинії, там був присутній й Ісус Навин.
Як ми вже зазначили вище, ситуація з Ісусом Навином може стосуватися часу, коли Божі обранці – всі ті, кого Біблія називає святими Всевишнього чи братами Христа (див. «Брати Христові»), воскреснуть до небесного життя, і про що згадується в Об’явлення 3 розділ:
12 Переможця зроблю Я стовпом у храмі Бога Мого, і він вже не вийде назовні, і на нім напишу Ім'я Бога Мого й ім'я міста Бога Мого, Єрусалиму Нового, що з неба сходить від Бога Мого, та нове Ім'я Своє.
Як бачимо, таке припущення узгоджується з думкою про те, що символічна скинія перебуватиме в небесній сфері.
12 І сказав Мойсей до Господа: «Дивися, – Ти говориш мені: Випровади цей народ, а Ти не дав мені знати, кого зо мною пошлеш. А Ти сказав був: Я знаю тебе на ім'я, а також знайшов ти милість в очах Моїх.
13 Тож тепер, коли знайшов я милість в очах Твоїх, об'яви ж мені дорогу Свою, і я пізнаю, як знайти милість в очах Твоїх. І побач, бо цей люд – то народ Твій».
Прохання Мойсея до Бога об’явити дорогу Свою вказує на те, що в Останні Дні Бог виявить Свою дорогу (дасть керівництво) Ісусу Христу, а разом з Ним і Своєму народові. Тож ці вірші узгоджуються з іншими пророцтвами – згідно з якими основна частина Божих Законів буде дана напередодні Божого Царства.
14 А Він відказав: «Сам Я піду, – і введу тебе до відпочинку».
Ці слова є додатковим аргументом на користь того, що ці події мають символічне значення. Адже, як показує Біблійна історія, після входження в Обіцяний Край ніякого відпочинку Ізраїль не отримав. Проте, апостол Павло згадував певний відпочинок, про який згадується в книгах Мойсея – Євреїв 4 розділ:
3 Бо до Його відпочинку входимо ми, що ввірували, як Він провістив: «Я присяг був у гніві Своїм, що до місця Мого відпочинку не ввійдуть вони», хоч діла Його були вчинені від закладин світу.
4 Бо колись про день сьомий сказав Він отак: «І Бог відпочив сьомого дня від усієї праці Своєї».
5 А ще тут: «До Мого відпочинку не ввійдуть вони»!
6 Коли ж залишається ото, що деякі ввійдуть до нього, а ті, кому Євангелія була перше звіщена, не ввійшли за непослух,
7 то ще призначає Він деякий день, – «сьогодні», бо через Давида говорить по такім довгім часі, як вище вже сказано: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець»!
8 Бо коли б Ісус (Навин) дав їм відпочинок, то про інший день не казав би по цьому.
9 Отож, людові Божому залишається суботство, спочинок.
10 Хто-бо ввійшов був у Його відпочинок, то й той відпочив від учинків своїх, як і Бог від Своїх.
11 Отож, попильнуймо ввійти до того відпочинку, щоб ніхто не потрапив у непослух за прикладом тим.
Отож, в цих словах Бога Мойсеєві ми бачимо, що Бог має намір впровадити лише Ісуса Христа до відпочинку – у Сьомий День (див. «Субота»). Проте, завдяки Христу до Сьомого Дня Божого Відпочинку зможуть потрапити й люди – які забажають змінитися та виявляться гідними такої Божої милості.
15 І сказав він до Нього: «Коли сам Ти не підеш, то не виводь нас ізвідси.
16 Бо ж чим тоді пізнається, що знайшов милість в очах Твоїх я та народ Твій? Чи ж не тим, що Ти підеш із нами? І будемо вирізнені я та народ Твій від кожного народу, що на поверхні землі».
17 І промовив Господь до Мойсея: «Також цю річ, про яку говорив ти, зроблю, бо ти знайшов милість в очах Моїх, і Я знаю на ім'я тебе».
Бог сказав, що знає Мойсея на ім’я. Це означає, що Бог знає риси (характеристику, сутність) Мойсея. Це і є ІМ’Я (див. «Ім’я»).
- Побачити Божу славу:
18 А він відказав: «Покажи мені славу Свою!»
19 І Він промовив: «Я переведу все добро Своє перед тобою, і покличу Господнім Ім'ям перед тобою. І Я помилую, до кого милостивий, і змилосерджуся, до кого милосердний».
Покличе Господнім Іменем – означає «виголошу Свою характеристику» – Сутність (Вихід 34:6,7; див. «Ім’я»).
20 І Він промовив: «Ти не зможеш побачити лиця Мого, – бо людина не може побачити Мене – і жити».
Людина не може бачити Бога та жити – мабуть тому, що Бог – це неймовірна СИЛА, ПОТУГА, ЕНЕРГІЯ. Це, для прикладу, як людині знаходитися близько до Сонця.
21 І промовив Господь: «Ось місце при Мені, – і ти станеш на скелі.
22 І станеться, коли буде переходити слава Моя, то Я вміщу Тебе в щілині скелі, і закрию тебе рукою Своєю, аж поки Я перейду.
23 А здійму руку Свою, – і ти побачиш Мене ззаду, а обличчя Моє не буде видиме».
Вочевидь, побачити Бога ззаду – це побачити лише наслідок, вплив Божої Сили.
Цей показ Божої Слави, як можна зрозуміти з контексту, символізує час, коли Бог, згідно значення Свого Імені, виявить милість та милосердя вірним і, звісно, як ми читатимемо в наступному розділі, не залишить без кари невірних. А станеться це в День Божого Суду. Цим Днем, як можна зрозуміти з Біблійних пророцтв, є Боже Тисячолітнє Царство – саме тоді Бог остаточно судитиме всіх людей, даючи їм можливість проявити себе у світі без впливу сатани (див. «Боже Царство»). Не виключено, що саме про цей День Бог згадував у попередньому, 32 розділі книги Вихід:
34 ……………. А в день кари Моєї – покараю їх за їхній гріх!»