Частина третя
Вихід
Вихід 13 розділ
Продовження настанов про Пасху. Бог дає наказ про викуплення кожного перворідного – від худоби до людини. Нагадування про святкування свята Опрісноків (Пасхи).
Наказ про перворідних
- Про перворідних:
1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 «Посвяти Мені кожного перворідного, що розкриває всяку утробу серед Ізраїлевих синів, серед людини й серед худоби, – для Мене воно!»
Як ми визначили в статті «Перворідні», цей Божий наказ має символічне значення. Так, весь Божий народ має бути посвячений Богові, але все почнеться з перворідних – які символізують Божих обранців, і яких Біблія називає братами Христа (див. «Брати Христові»).
- Нагадування про Пасху:
3 І сказав Мойсей до народу: «Пам'ятайте той день, коли ви вийшли з Єгипту, із дому рабства! Бо силою руки Господь вивів вас ізвідти; і не будете їсти квашеного.
4 Ви виходите сьогодні, у місяці авіві.
Авів – колишня назва місяця нісана.
5 І станеться, коли Господь уведе тебе до краю ханаанеянина, і хіттеянина, й амореянина, і хіввеянина, й євусеянина, що про нього присягнув був батькам твоїм, щоб дати тобі Край, який тече молоком та медом, то ти будеш служити ту службу того місяця.
6 Сім день будеш їсти опрісноки, а дня сьомого – свято для Господа!
7 Опрісноки будуть їстися сім тих день, і не побачиться в тебе квашене, і не побачиться в тебе квашене в усім Краї твоїм!
8 І оповіси синові своєму того дня, говорячи: «Це для того, що вчинив мені Господь, коли я виходив із Єгипту».
9 І буде тобі це за знака на руці твоїй, і за пам'ятку між очима твоїми, щоб Господній Закон був в устах твоїх, бо сильною рукою Господь вивів тебе із Єгипту.
Хоча юдеї сприймають цей наказ буквально, та носять коробочки (Тфіллін або філактерії) з цитатами з Тори на своїй руці та чолі, та все ж цей наказ має більш символічне значення: мати «в голові» – в розумі, та в руці – діяти. Таке ж значення має застереження в Об’явлення 13 розділ:
16 І зробить вона, щоб усім – малим і великим, багатим і вбогим, вільним і рабам – було дано знамено на їхню правицю або на їхні чола,
17 щоб ніхто не міг ані купити, ані продати, якщо він не має знамена ймення звірини, або числа ймення його...
Ці слова в Об’явлення описують дії певної звірини (див. «Звірина»), і чимало сучасних людей гадають, що в цих віршах маються на увазі якісь чіпи. Та значення тут таке ж, як і у віршах у книзі Вихід – мати в розумі та діях. Чинячи так, люди будуть пам’ятати про це, та виконуватимуть наступну настанову:
10 І будеш додержуватися цієї постанови в означенім часі її з року в рік.
- Все перворідне чоловічої статі – Господеві:
11 І станеться, коли введе тебе Господь до землі ханаанеянина, як присяг був тобі та батькам твоїм, і дасть її тобі,
12 то відділиш усе, що розкриває утробу, для Господа, і все перворідне худоби, що буде в тебе, – самці для Господа!
13 А кожного віслюка, що розкриває утробу, викупиш овечкою; а коли не викупиш, то зламай йому шию. І кожного перворідного людського серед синів твоїх викупиш.
14 І станеться, коли взавтра запитає тебе син твій, говорячи: Що то? то відповіси йому: Силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства.
15 І сталося, коли фараон учинив запеклим своє серце, щоб не відпустити нас, то Господь повбивав усіх перворідних в єгипетськім краї, від перворідного людського й аж до перворідного худоби. Тому-то я приношу в жертву Господеві все чоловічої статі, що розкриває утробу, а кожного перворідного синів своїх викупляю.
Необхідність приносити жертву за кожного перворідного (викупляти) виникла після того, як Божий Ангел винищив всіх перворідних в єгипетському краю. Виходить, що вмерти мали всі перворідні – що єгипетські, що ізраїльські. Але ізраїльські були викуплені Пасхальним ягням. І якщо смерть загрожувала перворідним Єгипту лише в час виходу Ізраїля, то викупляти перворідних Ізраїля треба було весь час. Це вказувало на особливий – символічний статус Божого народу перед Богом та незмінний намір Бога щодо перворідних з Його народу – вони були призначені на співправителів з Божим Сином Ісусом Христом. І саме про них згадується в книзі Об’явлення 14 розділі:
4 Це ті, хто не осквернився з жінками, бо чисті вони. Вони йдуть за Агнцем, куди Він іде. Вони викуплені від людей, первістки Богові й Агнцеві,
5 не знайшлося-бо підступу в їхніх устах, бо вони непорочні!
Можливо, якщо «копнути глибше», то можна дійти висновку, що перворідними, фактично, є всі нащадки Адама. Одні з них невірні Богові (символічні єгиптяни) – будуть знищені в Час Кінця. А вірні Богові (з Божого народу) – будуть викуплені кров’ю Ісуса Христа. Та в повній мірі все це сповниться в кінці Тисячолітнього Божого Царства…
16 І станеться це за знака на руці твоїй, і за пов'язку поміж очима твоїми, бо силою Своєї руки вивів нас Господь із Єгипту».
Як ми вже вказали, знак на чолі та руці вказує на дію Божих Законів на розум (голова) та дії (рука).
- Бог веде ізраїльтян довшою дорогою – через пустелю:
17 І сталося, коли фараон відпустив був той народ, то Бог не повів їх дорогою землі филистимської, хоч була близька вона. Бо Бог сказав: «Щоб не пожалкував той народ, коли він побачить війну, і не вернувся до Єгипту».
Бог не хотів лякати ізраїльтян близькою війною з жителями Ханаану – щоб вони не повернулися в Єгипет.
18 І повів Бог той народ окружною дорогою пустині аж до Червоного моря. І вийшли Ізраїлеві сини з єгипетського краю узброєні.
19 А Мойсей забрав із собою кості Йосипа, бо присягою той закляв був Ізраїлевих синів, кажучи: «Напевно згадає Бог вас, і ви винесете з собою кості мої звідси».
20 І вони рушили з Суккоту, і розтаборилися в Етам, на границі пустині.
21 А Господь ішов перед ними вдень у стовпі хмари, щоб провадити їх дорогою, а вночі в стовпі огню, щоб світити їм, щоб ішли вдень та вночі.
22 Не відступав удень стовп хмари тієї, а вночі стовп огню з-перед обличчя народу!
Доволі вражаюче видовище – стовп хмари вдень, та стовп вогню – вночі. Після стількох чуд в Єгипті, після такого провадження стовпом хмари та вогню – дивно, що ізраїльтяни, як буде вино далі, не довіряли Богові…
Також, стовп вогню вночі може мати символічне значення, відображене в словах з Ісаї 60 розділ:
1 Уставай, світися, Єрусалиме, бо прийшло твоє світло, а слава Господня над тобою засяла!
2 Бо темрява землю вкриває, а морок – народи, та сяє Господь над тобою, і слава Його над тобою з'являється!
3 І підуть народи за світлом твоїм, а царі – за ясністю сяйва твого.