В пустелі
Частина Перша
Перші труднощі
Враховуючи те, що Перша Частина (Божа Сила) (1-15 розділи) книги Вихід закінчується символічним описом кінця Господнього Дня – на порозі якого ми з вами стоїмо, то можна припустити, що ця, Друга Частина (В пустелі), описує події майбутнього – перехід до Тисячолітнього Божого Царства. Також, ця частина книги Вихід описує певні події, які дають підстави вважати, що тут можуть описуватися події іншого часового періоду – від часів Першого Пришестя Ісуса Христа і до Його Другого Пришестя – до Господнього Дня нашого часу. Отож, в світлі символічності цих двох періодів ми й розглянемо цю частину книги Вихід.
Вихід 16 розділ
Нарікання ізраїльтян та Божа відповідь на це – Бог забезпечує Свій народ їжею.
Хліб з неба
- Ремствування народу:
1 І рушили вони з Єліму, і вся громада Ізраїлевих синів прибула до пустині Сін, що між Єлімом та між Сінаєм, п'ятнадцятого дня другого місяця по виході їх з єгипетського краю.
Тобто, фактично минув вже місяць з часу виходу з Єгипту.
2 І стала ремствувати вся громада Ізраїлевих синів на Мойсея та на Аарона в пустині.
3 І говорили їм Ізраїлеві сини: «Коли б ми були повмирали від Господньої руки в єгипетськім краї, як ми сиділи над горшком м'яса, як ми їли хліба досить! Бо ви вивели нас до цієї пустині, щоб поморити голодом увесь цей збір...»
Дивне та невдячне нарікання – бачити стільки чуд, отримати Боже спасіння! Насправді, варто було не нарікати, а попросити в Бога та виявити терпіння – Він же Сам обіцяв дбати про Свій народ…
4 І промовив Господь до Мойсея: «Ось Я спускатиму вам дощем хліб із неба, а народ виходитиме й щоденно збиратиме, скільки треба на день, щоб випробувати його, чи буде він ходити в Моєму Законі, чи ні.
5 А настане шостий день, то приготують, що принесуть, і буде подвійне супроти того, що збирають день у день».
Зауважимо, що цим хлібом з неба було випробувано Ізраїль – чи буде він ходити в Божому Законі. І в чому полягало це випробування? Як побачимо далі, лише в дотриманні простих Божих настанов щодо кількості збирання та днів тижня – і все. Тобто, Бога цікавило просте виконання Його настанов.
6 І сказали Мойсей та Аарон до всіх Ізраїлевих синів: «Настане вечір – і ви довідаєтеся, що Господь вивів вас із єгипетського краю.
7 А настане ранок, то побачите славу Господню, бо Він почув ваші ремствування на Господа. А ми що, що ви ремствуєте на нас?»
8 І сказав Мойсей: «Довідаєтесь, як увечорі Господь дасть вам м'яса на їжу, а рано хліба на насичення, бо почув Господь ремствування ваші, що ви ремствуєте на Нього. А ми що? Не на нас ремствування ваше, а на Господа!»
Мойсей застеріг ізраїльтян: ремствування на Мойсея та Аарона – це ремствування на Божих слуг. А отже, ремствування на Самого Бога.
9 І сказав Мойсей до Аарона: «Скажи всій громаді Ізраїлевих синів: Наблизьтеся перед лице Господа, бо Він почув ваші ремствування!»
10 І сталося, коли говорив Аарон до всієї громади Ізраїлевих синів, то обернулися вони до пустині, – аж ось слава Господня показалася в хмарі!
- Перепелиці:
11 І промовив Господь до Мойсея, говорячи:
12 «Я почув ремствування Ізраїлевих синів. Промовляй до них, кажучи: Під вечір будете їсти м'ясо, а рано насититесь хлібом, – і познаєте, що Я – Господь, Бог ваш!»
13 І сталося ввечері, і знялися перепелиці, і покрили табір. А рано була верства роси навколо табору.
Як бачимо, попри те, що народ перебував у пустелі, Бог в стані був забезпечити їм будь-яку їжу – лише варто було Йому довіряти.
- Манна з неба:
14 І піднялася верства тієї роси, – аж ось на поверхні пустині щось дрібне, вузькувате, дрібне, немов паморозь на землі.
15 І побачили Ізраїлеві сини, та й казали один до одного: «Ман гу?»*, бо не знали, що то. А Мойсей відказав їм: «Це той хліб, що дав вам Господь на їжу.
*Ман гу – в перекладі означає «Що то?»
16 Це те, що про нього Господь наказав: Збирайте з нього кожен у міру їди своєї, гомер на голову, за числом ваших душ: візьміть кожен для того, хто в наметі його».
17 І зробили так Ізраїлеві сини, і назбирали хто більше, а хто менше.
18 І зміряли вони гомером, – і не мав зайвого той, хто зібрав більше, а хто зібрав менше, не мав нестачі, – зібрали кожен у міру своєї їди!
19 І сказав до них Мойсей: «Нехай ніхто не лишає з нього до ранку!»
20 Та не послухали вони Мойсея, і дехто позоставляли з нього до ранку, а воно зачервивіло, і стало смердюче. І розгнівався на них Мойсей!
Це, як і казав Бог, було випробуванням народу – на довіру та послух Йому. Це також навчання й для нас, і паралельно зі словами Ісуса Христа в Матвія 6 розділ:
31 Отож, не журіться, кажучи: Що ми будемо їсти, чи: Що будемо пити, або: У що ми зодягнемось?
32 Бо ж усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно.
33 Шукайте ж найперш Царства Божого й правди Його, – а все це вам додасться.
34 Отож, не журіться про завтрашній день, – бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи!
У всіх своїх турботах варто покладатися на Бога та довіряти Йому! Треба попросити та спокійно очікувати на Його підтримку – Він ніколи не покине Своїх слуг – Псалом 54 (55):
23 Свого тягара поклади ти на Господа, – і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!
Ця порада особливо актуальна в Останні Дні – наш час.
21 І збирали його щоранку, кожен у міру своєї їди. А розгрівалося сонце – і воно розтавало.
22 І сталося шостого дня, – поназбирували вони хліба подвійно, два гомери на одного. І посходилися всі начальники громади, і розповіли Мойсеєві.
- Подвійна частка манни на суботу:
23 А він сказав до них: «Це те, що говорив Господь: Повний спокій, субота свята для Господа взавтра. Що будете пекти – печіть, а що будете варити – варіть, а все позостале покладіть собі на сховок до ранку».
24 І поклали його аж до ранку, як Мойсей наказав, і не засмерділось воно, і черви не було в нім.
25 І сказав Мойсей: «Їжте його сьогодні, бо сьогодні субота для Господа. Сьогодні не знайдете його на полі.
26 Шість день будете збирати його, а дня сьомого – субота: не буде в ній того».
27 І сталося сьомого дня, повиходили були з народу збирати, та не знайшли.
На диво, були ізраїльтяни, які так і не слухались Бога! Це викликало Його справедливе обурення:
28 І сказав Господь до Мойсея: «Аж доки ви будете відмовлятися виконувати заповіді Мої та закони Мої?
29 Побачте, – Господь дав вам суботу, тому Він дає вам шостого дня хліба двох днів. Сидіть кожен у себе, – нехай сьомого дня не виходить ніхто з свого місця!»
30 І сьомого дня народ відпочивав.
31 І назвав Ізраїлів дім ім'я тому: манна. Вона була, як коріяндрове насіння, біла, а смак її, – як тісто в меду.
Окрім того, що Бог пояснив наскільки важливою є субота – повага до Дня Його Відпочинку (див. «Субота»), – Він задовольнив цікавість читачів Біблії – описав вигляд та смак манни…
- Манна на спомин для майбутніх поколінь:
32 І сказав Мойсей: «Оце те, що наказав Господь: Наповни нею гомер на сховок для ваших поколінь, щоб бачили той хліб, яким Я годував вас на пустині, коли Я виводив вас із єгипетського краю».
33 І сказав Мойсей до Аарона: «Візьми одну посудину, і поклади туди повний гомер манни, і постав її перед Господнім лицем на сховок для ваших поколінь».
34 І як наказав Бог Мойсею, так поставив її Аарон перед ковчегом свідоцтва на сховок.
35 А Ізраїлеві сини їли ту манну сорок літ, аж до прибуття їх до краю заселеного, їли манну аж до приходу їх до границі ханаанського Краю.
36 А гомер – він десята частина ефи*.
*Ефа – міра ваги, близько 18 кг.
Бог годував ізраїльтян весь час їхньої подорожі пустелею – всі 40 років. Можна бути певним, що їжа була корисна та збалансована. Можливо, це була одна з причин того, що ізраїльтяни, як ми побачили в розгляді 15 розділу, в ті часи не хворіли.
Манна, як сказав Бог Мойсеєві (4 вірш), була хлібом з неба – саме так згодом назвав Себе Ісус Христос – Івана 6 розділ:
31 Наші отці їли манну в пустині, як написано: «Хліб із неба їм дав на поживу».
32 А Ісус їм сказав: «Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, – Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові».
34 А вони відказали до Нього: «Давай, Господи, хліба такого нам завжди!»
35 Ісус же сказав їм: «Я – хліб життя. Хто до Мене приходить, – не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, – ніколи не прагнутиме.
Отож, манна з неба впродовж 40 років в пустелі символізує Ісуса Христа, Який підтримуватиме Божих людей в Його Царстві всі 1000 років (див. «Боже Царство»). Він дбатиме про них і забезпечуватиме всі їхні потреби. Та й в часи від Його Першого Пришестя в 1 столітті і до нашого часу – всі вірні Богові слуги також «споживали Цей Хліб» – дотримуючись настанов Ісуса Христа. Та все ж, в Тисячолітньому Божому Царстві це буде у повній мірі.