Луки 9 розділ
Ісус посилає апостолів проповідувати. Чудо нагодування п’яти тисяч люду. Як спасти свою душу, преображення Ісуса Христа. Уздоровлення біснуватого. Хто найбільший в Царстві. Яких учнів бажає Собі Ісус.
Спасти свою душу
- Ісус посилає дванадцятьох апостолів проповідувати:
1 І скликав Він Дванадцятьох, і дав їм силу та владу над усіма демонами, і вздоровляти недуги.
2 І послав їх проповідувати Царство Боже та вздоровляти недужих.
3 І промовив до них: «Не беріть нічого в дорогу: ані палиці, ані торби, ні хліба, ні срібла, ані майте по двоє убрань.
4 І в який дім увійдете, – зоставайтеся там, і звідти відходьте.
В час, поки Ісус був на землі, Його учні переважно не мали спротиву людей – Івана 17 розділ:
12 Коли з ними на світі Я був, Я беріг їх у Ймення Твоє, тих, що дав Ти Мені, і зберіг, і ніхто з них не згинув, крім призначеного на загибіль, щоб збулося Писання.
Тож Бог дбав про них, даючи допомогу через людей. Але після воскресіння Ісуса Христа Його учні отримали значно більший спротив – адже дияволові не вдалося зламати Христа, і він перекинув свої зусилля на Його учнів – на носіїв Його Вчення. А час для Божого Царства ще не настав – і диявол знав про це…
5 А як хто вас не прийме, то, виходячи з міста того, обтрусіть від ніг ваших порох на свідчення супроти них».
6 І вийшли вони, та й ходили по селах, звіщаючи Добру Новину та всюди вздоровляючи.
Апостоли мали Божу підтримку, схвалення та благословення – тож їм велося, і Його Сила була з ними.
- Занепокоєння Ірода:
7 А Ірод тетрарх прочув усе, що сталось було, і вагався, бо дехто казали, що Іван це із мертвих устав,
Занепокоєння Ірода через можливе воскресіння Івана Христителя (мова тут саме про нього) продиктоване тим, що саме по наказу Ірода Івана було вбито (див. Матвія 14 розділ).
8 а інші, що Ілля то з'явився, а знов інші, що ожив це один із стародавніх пророків.
9 Тоді Ірод сказав: «Іванові стяв я голову; хто ж Оцей, що я чую про Нього речі такі?» І він намагався побачити Його.
В інших Євангеліях говориться, що почувши це, Ісус відійшов звідти – мабуть, щоб не наражатися на завчасну небезпеку.
- Чудо нагодування п’яти тисяч людей:
10 А коли повернулись апостоли, вони розповіли Йому, що зробили. І Він їх узяв, та й пішов самотою на місце безлюдне, біля міста, що зветься Віфсаіда.
11 А як люди довідалися, то пішли вслід за Ним. І Він їх прийняв, і розповідав їм про Боже Царство, та тих уздоровляв, хто потребував уздоровлення.
Цікаво це виглядає: Ісус проводив яскраву презентацію Божого Царства – навчав, розповідав про Боже Царство, і демонстрував можливості, які люди там отримають – уздоровлював їх. Ще й варто додати, що Ісус був вмілим та лагідним Вчителем – тож народ до Нього тягнувся і ходив за Ним, як побачимо, багатотисячними натовпами:
12 А день став схилятися. І Дванадцятеро підійшли та й сказали Йому: «Відпусти вже людей, – нехай вони йдуть у довколишні села й оселі спочити й здобути поживи, бо ми тут у місці безлюдному!»
13 А Він їм сказав: «Дайте їсти їм ви». Вони ж відказали: «Немає в нас більше, як п'ятеро хліба й дві рибі. Хіба підемо та купимо поживи для всього народу цього».
14 Бо було чоловіків десь тисяч із п'ять. І сказав Він до учнів Своїх: «Розсадіть їх рядами – по п'ятдесят».
15 І зробили отак, і всіх їх розсадили.
16 І Він узяв п'ять хлібів та дві рибі, споглянув на небо, поблагословив їх, і поламав, і дав учням, щоб клали народові.
17 І всі їли й наситились! А з кусків позосталих зібрали дванадцять кошів...
Ця історія може мати певне пророче значення – Ісус з народом в пустельній місцевості (див. «Пустеля») через Своїх учнів годує людей, які пішли за Ним. Чи ж не буде такого в час Кінця?.. Тим паче, що навіть їжі залишилося саме дванадцять кошів – число людської повноти для Бога (див. «Числа та народи»).
Отож, як бачимо, Ісус збільшував кількість наявного мізеру їжі та давав Своїм учням, а вони – народу. Така ж ситуація буде з духовною поживою в час Кінця – коли Ісус через Своїх братів (див. «Брати Христові») даватиме побожним людям надійне керівництво. Саме про це говориться в Ісаї 65 розділ:
13 Тому Господь Бог каже так: Ось будуть раби Мої їсти, а ви будете голодувати, ось будуть раби Мої пити, а ви будете спрагнені, ось будуть раби Мої радіти, а ви посоромлені будете...
Під час драматичних подій Господнього Дня людству дуже бракуватиме надійного керівництва, але в Божого народу з цим все буде гаразд – про що й говориться в Луки 6 розділ:
21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
Цього ж стосуються слова в Об’явлення 7 розділ:
15 Тому-то вони перед Божим престолом, і в храмі Його день і ніч Йому служать. А «Той, Хто сидить на престолі, розтягне намета над ними».
16 «Вони голоду й спраги терпіти не будуть уже, і не буде палити їх сонце, ані спека яка».
17 Бо Агнець, що серед престолу, «буде їх пасти, і водитиме їх до джерел вод життя. І Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре!»
Забезпечення потреб Божого народу так і відбуватиметься – спочатку духовні потреби, а потім фізичні.
- Ким є Ісус Христос:
18 І сталось, як насамоті Він молився, з Ним учні були. І спитав Він їх, кажучи: «За кого Мене люди вважають?»
19 Вони ж відповіли та сказали: «За Івана Христителя, а ті за Іллю, а інші, – що воскрес один із давніх пророків».
20 А Він запитав їх: «А ви за кого Мене маєте?» Петро ж відповів та сказав: «За Христа Божого!»
21 Він же їм заказав, і звелів не казати нікому про це.
Тут розглядається те ж саме питання, що й турбувало царя Ірода – Хто такий Ісус. І тут, на відміну від Ірода, відповідь дається.
В ті часи юдеї на основі Писання справді чекали на прихід Месії (див. Даниїла 9 розділ), перед приходом Якого мав прийти Ілля. Тож все логічно.
- Доля Сина Людського:
22 І сказав Він: «Синові Людському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і буде Він убитий, – але третього дня Він воскресне!»
Ісус неодноразово говорив про це Своїм учням – та вони все не розуміли, про що Він говорить. Можливо тому, що Він говорив про Себе в третій особі, ще й називав Себе Людським Сином – а учні не розуміли, про Кого мова…
- Як спасти душу свою:
23 А до всіх Він промовив: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме щоденно свого хреста, та й за Мною йде.
Дивне порівняння про необхідність брати свій хрест – це вказує на тип смерті Ісуса Христа, яка ще була попереду. І ніхто з учнів цього навіть не міг розуміти. Але так як Євангеліє писались після смерті та воскресіння Христа, то, можливо, письменники Євангелій вклали саме такий зміст у слова Христа схожого змісту. Або ж, знаючи про тип Своєї смерті, Христос так і говорив – а учні згодом зрозуміли. В будь-якому випадку «хрест» – це наші обов’язки та труднощі, – їх потрібно смиренно зносити, залишаючись з Богом.
24 Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто ради Мене згубить душу свою, той її збереже.
Той, хто хоче зберегти свою душу (життя) в цьому світі – це людина, яка боїться. І через страх вона піде на компроміс з цим світом сатани. Вірна ж Богові людина залишатиметься такою попри будь-які перешкоди – навіть будучи готовою померти задля вірності Христові. Таким чином людина спасе свою душу – життя в Божому Царстві.
25 Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але занапастить чи згубить себе?
26 Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Своїй, і Отчій, і святих Анголів.
Ісус говорить про страх перед людьми – про це ж попереджав цар Соломон в Приповістей 29 розділ:
25 Страх перед людиною пастку дає, хто ж надію складає на Господа, буде безпечний.
27 Правдиво ж кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не побачать Царства Божого».
Ці слова ввели в оману учнів Христа. Він же говорив про те, що апостол Іван (мабуть, мова саме про нього – див. Івана 21 розділ) побачить Царство Боже – у видіннях, – які він і описав у книзі Об’явлення. Також, може бути мова про вигляд Ісуса Христа під час Його преображення – яким Він буде в Божому Царстві:
- Преображення Ісуса Христа:
28 І сталось після оцих слів днів за вісім, узяв Він Петра, і Івана, і Якова, та й пішов помолитись на гору.
29 І коли Він молився, то вигляд лиця Його переобразився, а одежа Його стала біла й блискуча.
Ось як Ісуса у Божій Славі описує апостол іван – Об’явлення 1 розділ:
13 а посеред семи свічників «Подібного до Людського Сина, одягненого в довгу одежу і підперезаного» по грудях золотим поясом.
14 А «Його голова та волосся – білі, немов біла вовна, як сніг; а очі Його – немов полум'я огняне.
15 А ноги Його подібні до міді», розпалені, наче в печі; а «голос Його – немов шум великої води».
30 І ось два мужі з Ним розмовляли, – були то Мойсей та Ілля,
31 що з'явилися в славі, і говорили про кінець Його, який в Єрусалимі Він мав докінчити.
32 А Петро та приявні з ним були зморені сном, але, пробудившись, бачили славу Його й обох мужів, що стояли при Ньому.
33 І сталось, як із Ним розлучались вони, то промовив Петро до Ісуса: «Учителю, добре нам бути отут! Поставмо ж отут три шатрі: задля Тебе одне, і Мойсею одне, і одне для Іллі!» Він не знав, що говорить...
Цікаво зауважено – Петро не розумів, про що говорить, – він не розумів значення цього видіння. А тут показувалася співпраця воскреслого Ісуса Христа з двома Божими пророками з 11 розділу книги Об’явлення:
3 І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати тисячу двісті й шістдесят день, зодягнені в волосяницю.
4 Вони – дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі.
5 І коли б хто схотів учинити їм кривду, то вийде огонь з їхніх уст, – і поїсть ворогів їхніх. А коли хто захоче вчинити їм кривду, – той отак мусить бути забитий.
6 Вони мають владу небо замкнути, щоб за днів їхніх пророцтва не йшов дощ. І мають владу вони над водою, – у кров обертати її, і вдарити землю всілякою карою, скільки разів вони схочуть.
Їхні здібності вказують на те, що це символічні Мойсей та Ілля.
Щоправда, в 31 вірші сказано, що вони з’явилися в славі – а це може вказувати на їхню співпрацю з Христом вже тоді, коли вони потраплять на небо. Втім, те, про ЩО вони говорили – про Ісусове Жертвоприношення в Єрусалимі (31 вірш), не ніби узгоджується з думкою про згаданих двох Божих свідків – адже вони діятимуть в час Господнього Дня. Але ж це було лише видіння – апостоли побачили те, що мали побачити вони, а вірні Божі слуги нашого часу побачать те, що мають побачити вони. Та й результат Ісусового Жертвоприношення буде застосовано саме в наш час – час Господнього Дня…
34 А як він говорив це, насунула хмара та їх заслонила. І вони полякались, як стали ті входити в хмару.
35 І почувся ось голос із хмари, який промовляв: «Це Син Мій Улюблений, – Його слухайтеся!»
36 А коли оцей голос лунав, Ісус Сам позостався. А вони промовчали, і нікому нічого тих днів не казали, що бачили.
- Вздоровлення біснуватого:
37 А наступного дня, як спустились з гори, перестрів Його натовп великий.
38 І закричав ось один чоловік із народу й сказав: «Учителю, благаю Тебе, – зглянься над сином моїм, бо одинак він у мене!
39 А ото дух хапає його, і він нагло кричить, і трясе ним, аж той піну пускає. І, вимучивши він його, насилу відходить.
40 І учнів Твоїх я благав його вигнати, та вони не змогли».
41 А Ісус відповів і промовив: «О, роде невірний й розбещений, – доки буду Я з вами, і терпітиму вас? Приведи свого сина сюди!»
Виходячи з того, що Ісус, як і Бог-Отець, любить людство, то малоймовірно, щоб словами роде невірний й розбещений Він звертався до людей, скоріше Він так говорив до демонів – що краще видно в описі цієї історії в Матвія 17 розділ. Хоча…, виходячи з наступного 44 вірша, Він таки міг так звертатися і до людей…
42 А як той іще йшов, демон кинув його та затряс. Та Ісус заказав тому духу нечистому, – і вздоровив дитину, і віддав її батькові її.
- Ісус вдруге вказує на свою смерть:
43 І всі дивувалися величі Божій! А як усі дивувались усьому, що чинив був Ісус, Він промовив до учнів Своїх:
44 «Вкладіть до вух своїх ці ось слова: Людський Син буде виданий людям до рук»...
В той час, як люди дивувалися Силі Христа та Його Владі, все ж Він помре від їхньої руки. І судячи з того, що Ісус сказав про це – Його це турбувало – Матвія 12 розділ:
34 …… Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
Втім, хоч це й мучило Христа, на той час Його учні були далекі від цього – тож Він мав би почуватися самотнім…
45 Проте не зрозуміли вони цього слова, було-бо закрите від них, щоб його не збагнули, та боялись Його запитати про це слово.
Тобто, учні можливо й здогадувалися, але боялись почути від Христа ствердну відповідь.
- Хто найбільший:
46 І прийшло їм на думку: хто б найбільший з них був?
47 А Ісус, думку серця їх знавши, узяв дитину, і поставив її біля Себе.
48 І промовив до них: «Як хто прийме дитину оцю в Ім'я Моє, Мене він приймає, а як хто Мене прийме, приймає Того, Хто послав Мене. Хто-бо найменший між вами всіма, – той великий!»
Діти в суті своїй прості та щирі – вони покірливі, готові навчатися, – таку дитину варто вирощувати в собі. Цього ж стосуються слова Ісуса Христа в Матвія 11 розділ:
28 Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, – і Я вас заспокою!
29 Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, – і «знайдете спокій душам своїм».
30 Бо ж ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!»
Саме такими й будуть так звані брати Христа (див. «Брати Христові») – про яких згадується в притчі Ісуса Христа про овець та козлів – Матвія 25 розділ:
40 Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили».
Отож, треба старатися змінюватися самому, і бути приязним до інших – Євреїв 13 розділ:
2 Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів.
Коли ви плекаєте в собі повагу до інших, то навіть не відаючи хто-є-хто, можете допомогти братам Христа. Та й саме повага до інших є основою Заповіді Христа – Матвія 7 розділ:
12 Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви. Бо в цьому Закон і Пророки.
- Хто не проти нас – той за нас:
49 А Іван відповів і сказав: «Учителю, ми бачили одного чоловіка, що Ім'ям Твоїм демонів виганяв, і ми заборонили йому, бо він з нами не ходить».
50 Ісус же йому відказав: «Не забороняйте, – бо хто не проти вас, той за вас!»
Ці слова Ісуса Христа вартувало б пам’ятати багатьом сучасним християнам – не залежно від течії віросповідання. Адже якщо людина тягнеться до Бога та заохочує до цього інших – це вже добре, – аби дотримувалися основних Заповідей Бога та Христа. А встрявати в марні суперечки не варто – це не будує, – з часом Бог все поставить на свої місця, і Вчення Христа буде очищено…
- Якого духу учні Христа:
51 І сталось, коли дні вознесення Його наближались, Він постановив піти в Єрусалим.
52 І Він посланців вислав перед Собою. І пішли вони, та й прибули до села самарянського, щоб ночівлю Йому приготовити.
53 А ті не прийняли Його, бо йшов Він у напрямі Єрусалиму.
54 Як побачили ж те учні Яків й Іван, то сказали: «Господи, – хочеш, то ми скажемо, «щоб огонь зійшов з неба та винищив їх, як і Ілля був зробив».
Ця історія про Іллю описана в 2 Царів 1 розділ – коли Ілля двічі спопеляв вогнем з неба посланців царя Ахазії.
55 А Він обернувся до них, їм докорив та й сказав: «Ви не знаєте, якого ви духа.
56 Бо Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати!» І пішли вони в інше село.
В учнях Христа тоді говорила гордість та образа – Ісус же навчав зовсім іншого.
- Яких учнів бажає Собі Ісус:
57 І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: «Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов».
58 Ісус же йому відказав: «Мають нори лисиці, а гнізда – небесні пташки, – Син же Людський не має ніде й голови прихилити!»
Як і багато інших Божих слуг, Ісус Христос почувався у цьому світі сатани чужим – і така доля, поки існує цей світ, чекає на всіх вірних Богові слуг (див. «Приходьки»).
59 І промовив до другого Він: «Іди за Мною». А той відказав: «Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати».
60 Він же йому відказав: «Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже».
Малоймовірно, щоб той чоловік ходив за Христом в той час, як його батько тільки помер чи помирав. Скоріше, він мав на увазі, що коли догледить батька до його смерті та поховає, то тоді матиме час та можливість стати учнем Христа. Звісно ж, шанувати батька та матір – це одна з Десяти Божих Заповідей (Вихід 20 розділ), – тож Ісус НЕ міг заохочувати знехтувати її – Він, наприклад, навіть в смертельних муках подбав про матір – Івана 19 розділ:
25 Під хрестом же Ісуса стояли – Його мати, і сестра Його матері, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26 Як побачив Ісус матір та учня, що стояв тут, якого любив, то каже до матері: «Оце, жоно, твій син!»
27 Потім каже до учня: «Оце мати твоя!» І з тієї години той учень узяв її до себе.
Але ставити правильні пріоритети потрібно – і Царство Боже звіщати, і за батьків не забувати.
А от щодо мертвих, які мали б ховати мерців – то тут Ісус мав на увазі, що всі люди грішні – через що й мертві для Бога, навіть будучи живими в нашому розумінні (див. «Мертві»).
61 А інший сказав був: «Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми».
62 Ісус же промовив до нього: «Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!»
Ці слова стосуються того ж, що й слова про поховання мертвих мертвими – Боже Царство повинне стояти на першому місці. Хто ж вагається – не зможе осягнути того рівня Божого благословення, яке пропонував Ісус Христос Своїм учням – стати Його братом (див. Матвія 5 розділ).