Луки 13 розділ
Покайтеся. Зцілення в суботу. Притчі про Боже Царство. Про спасенних та про долю Єрусалиму.
Порожній дім
- Покайтесь:
1 Того часу прийшли були дехто, та й розповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був із їхніми жертвами.
2 Ісус же сказав їм у відповідь: «Чи ви думаєте, що оці галілеяни, що так постраждали, грішніші були від усіх галілеян?
3 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!
4 Або ті вісімнадцять, що башта на них завалилась була в Сілоамі й побила їх, – чи думаєте, що ті винні були більш за всіх, що в Єрусалимі живуть?
5 Ні, кажу вам; та коли не покаєтеся, то загинете всі так!»
Коли прийде час Божого гніву, всі люди, які не матимуть Божого захисту, загинуть – від війни, хвороб, чи від голоду. Але ті, хто покається та приєднається до Божого народу, матимуть Божий захист. І навіть якщо й загинуть, наприклад, через гоніння – вони будуть жити.
- Притча про дерево:
6 І Він розповів оцю притчу: «Один чоловік у своїм винограднику мав посаджене фіґове дерево. І прийшов він шукати на ньому плоду, але не знайшов.
7 І сказав винареві: «Оце третій рік, відколи приходжу шукати плоду на цім фіґовім дереві, але не знаходжу; зрубай його, – нащо й землю марнує воно?»
8 А той йому в відповідь каже: «Позостав його, пане, і на цей рік, аж поки його обкопаю довкола, і обкладу його гноєм, –
9 чи року наступного плоду не вродить воно. Коли ж ні, то зрубаєш його».
Цим деревом без плоду був Ізраїль (символічне значення дерева див. «Дерево»). І в час, мабуть, другого храму винар обкопав його та обклав гноєм. Але намір зрубати не змінився – якщо плоду не буде. А плоду не було. Про це ж казав Іван Христитель – Луки 3 розділ:
9 Бо вже он до коріння дерев і сокира прикладена: кожне ж дерево, що доброго плоду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене.
Втім, можна бути певним, що ця притча має відношення і до сучасного християнського світу…
Цю притчу згадує лише Лука. В інших Євангеліях розповідається інший схожий приклад – коли Ісус прокляв фіґове дерево за те, що на ньому не було плодів, – і дерево всохло (див. Матвія 21 розділ).
- Зцілення в суботу:
10 І навчав Він в одній з синагог у суботу.
11 І ось там була одна жінка, що вісімнадцять років мала духа немочі, і була скорчена, і не могла ніяк випростатись.
Як видно, хвороба може бути наслідком впливу певного духа. Втім, більше схоже, що цей дух є частиною прокляття людства та землі (Буття 3 розділ), і є наслідком людської недосконалості. І, як видно далі, за цим стоїть сатана – який і спровокував недосконалість людства.
12 А Ісус, як побачив її, то покликав до Себе. І сказав їй: «Жінко, – звільнена ти від недуги своєї».
13 І Він руки на неї поклав, – і вона зараз випросталась, – і стала славити Бога!
14 Озвався ж старший синагоги, обурений, що Ісус уздоровив у суботу, і сказав до народу: «Є шість день, коли працювати належить, – приходьте тоді та вздоровлюйтеся, а не дня суботнього».
15 А Господь відповів і промовив до нього: «Лицеміре, – хіба ж не відв'язує кожен із вас у суботу свого вола чи осла від ясел, і не веде напоїти?
16 Чи ж цю дочку Авраамову, яку сатана був зв'язав вісімнадцять ось років, не належить звільнити її суботнього дня від цих пут?»
Старші народу сліпо слідкували з «буквою Закону» – не розуміючи його призначення та суті.
17 А як Він говорив це, – засоромилися всі Його супротивники. І тішився ввесь народ всіма славними вчинками, які Він чинив!
Ісус впевнено та вміло викривав лицемірів – і аргументи Його були беззаперечними.
- Притчі про Боже Царство:
18 Він же промовив: «До чого подібне Царство Боже, і до чого його прирівняю?
19 Подібне воно до гірчичного зерна, що взяв чоловік і посіяв його в своїм саді. І воно виросло, і деревом стало, і «кублилось птаство небесне на віттях його».
20 І знову сказав Він: «Із чим порівняю Я Божеє Царство?
21 Подібне до розчини, що її бере жінка, і кладе на три мірки муки, аж поки все вкисне».
Ісус тут має на увазі, що все почнеться з малого – і розростеться все більше та більше. Це співзвучно зі словами з Ісаї 60 розділ:
22 Цей малий стане тисячею, і наймолодший – народом міцним! Я, Господь, цього часу оце приспішу!
*Ці ж притчі розглядаються в Матвія 13 розділ.
- Про спасенних:
22 І проходив містами та селами Він і навчав, до Єрусалиму простуючи.
23 І озвався до Нього один: «Господи, – хіба буде мало спасених?» А Він відказав їм:
24 «Силкуйтеся ввійти тісними ворітьми, бо кажу вам, – багато-хто будуть намагатися ввійти, – та не зможуть!
Цими тісними ворітьми було (і є) Вчення Христа та переслідування за Нього – Його важко прийняти в умовах цього грішного світу. І в часи Ісуса Христа й справді мало хто зміг увійти. В наш час ситуація не інша…
25 Як устане Господар та двері замкне, ви зачнете вистоювати ізнадвору, та стукати в двері й казати: «Господи, – відчини нам!» А Він вам у відповідь скаже: «Не знаю Я вас, звідки ви!»
26 Тоді станете ви говорити: «Ми їли й пили перед Тобою і на вулицях наших навчав Ти»...
Тими, хто не зміг ввійти, в час Ісуса Христа були юдеї (та й в наш час послідовники юдаїзму не інші) – це вони їли та пили перед Богом, і Він їх навчав. Та вони не захотіли ввійти, коли була можливість. В наш час такими ж будуть прихильники різних християнських течій, які покладаються не на Божий Закон, а на власні передання.
27 А Він вам відкаже: «Говорю вам, – не знаю Я, звідки ви. Відійдіть від Мене всі, хто чинить неправду!»
Ці слова співзвучні зі словами Христа з попереднього, 12 розділу Луки:
8 Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми Мене визнає, того визнає й Син Людський перед Анголами Божими.
9 Хто ж Мене відцурається перед людьми, того відцураються перед Анголами Божими.
Отож, якщо Ісус не визнає певних людей, то вони відцуралися від Нього своїми вчинками…
28 Буде плач там і скрегіт зубів, як побачите ви Авраама, та Ісака та Якова, та пророків усіх в Царстві Божім, себе ж – вигнаних геть...
29 І прийдуть інші від сходу й заходу, і півночі й півдня, і при столі в Царстві Божім засядуть!
Саме ці слова показують, що Бог до Свого Царства запросить людей з різних кінців світу – з різних народів. А ізраїльтяни (переважна більшість) – будучи колись обраним Божим народом, – в часи Ісуса Христа втратили таку можливість. Так справдяться наступні слова:
30 І ось, є останні, що стануть за перших, і є перші, що стануть останніми!»
Втім, останніми також стануть і представники інших релігій сучасності, які вважають себе першими…. Тож ці слова стосуються часу Кінця.
Кажучи про спасенних, Ісус Христос міг мати на увазі всіх Своїх вірних людей – і тих, хто житиме на землі в Божому Царстві, і тих, кого Він назве Своїми братами (див. «Брати Христові»). Втім, так як Ісус Христос спершу прийшов кликати саме гідних царювати з Ним у Божому Царстві, то цими спасенними можуть бути саме обрані для цієї місії – тому що вони воскреснуть першими – Об’явлення 20 розділ:
5 А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.
6 Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.
В часи Ісуса Христа чимало юдеїв сподівалися бути частиною царюючого народу. І чимало сучасних релігійних течій очікують цього ж – що вони нібито царюватимуть з Христом на небі. І непотрапляння на небо серед таких людей може спричиняти розпач та скрегіт зубів (див. «Камінь спотикання»)…
- Ще не час, але вже близько:
31 Тієї години підійшли дехто з фарисеїв, і сказали Йому: «Вийди собі, і піди звідси, – хоче-бо Ірод убити Тебе»...
32 А Він відказав їм: «Ідіть і скажіть тому лисові: Ось демонів Я виганяю, і чиню вздоровлення, – сьогодні та взавтра, а третього дня закінчу.
Мабуть, тут Ісус Христос мав на увазі пророцтво з Даниїла 9 розділ, згідно якого Ісус Христос проповідуватиме 3,5 дні-роки (пів символічного тижня).
33 Однак, Мені треба ходити сьогодні та взавтра, і часу найближчого, бо згинути не може пророк поза Єрусалимом.
- Пророцтво про долю Єрусалиму:
34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків та каменуєш посланих до тебе! Скільки раз Я хотів позбирати дітей твоїх, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, – та ви не захотіли!
35 Ось «ваш дім зостається порожній для вас!» Говорю-бо Я вам: Ви мене не побачите, аж поки не настане, що скажете: «Благословенний, Хто йде в Господнє Ім'я!»
34 вірш вказує, що у Своєму доземному житті Христос хотів позбирати дітей Єрусалиму – адже Він був їхнім Богом. Та через їхню відмову (юдеїв) від Нього, для них Єрусалим залишився порожнім – бо це фізичне місто було відкинуто. Взамін нього з’явиться Новий Єрусалим – небесний – Об’явлення 21 розділ:
2 І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого.
3 І почув я гучний голос із престолу, який кликав: «Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними»,
4 «і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре», і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!»
У цьому місті зможуть перебувати лише вірні Богові люди. І, звісно ж, ті, хто туди потрапити не зможе (бо не захоче змінювати – ні свої переконання, ні свою поведінку), будуть у розпачі та «скреготатимуть від цього зубами»…
Остання частина 35 вірша – про «Благословенного, Хто йде в Господнє Ім’я» – мала два сповнення: перше маленьке – коли Ісус перед Пасхою в’їжджав у Єрусалим на ослі (перед тим, як Його схопили), а другий раз сповниться в Останні Дні у всесвітньому масштабі – коли Ісус Христос зацарює, і Його знак всі побачать на небі – Матвія 24 розділ:
30 І того часу на небі з'явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме на хмарах небесних» із великою потугою й славою.
Ті, хто чекає Христа – визнають та благословлять Його Прихід. Інші ж – все одно побачать Його Прихід: через цілий ряд подій, передбачених Христом.